За останні роки межа між домом і роботою надзвичайно розмилася. Спочатку через пандемію, коли більшість працівників змушені були працювати віддалено, а потім через війну, вимушену міграцію та релокацію.
З часом більшість українців повернулася до роботи, але не повернулася до старого сприйняття життя й праці. І це докорінно змінює очікування співробітників від роботодавців.
Пандемія й війна стерли межу між домом і роботою. Працівники очікують від роботодавців не бонусів, а реальної турботи, підтримки та екосистеми добробуту, каже Інна Бєлянська, Голова правління "МетЛайф".
Коли турбота стає частиною контракту: що потрібно працівникам
Дослідження MetLife, що проводилося в США у 2024 році, показує:
- 83% працівників вважають, що роботодавець відповідальний за їхнє здоров’я і добробут.
- 79% очікують допомоги саме в особистих життєвих ситуаціях - хвороба, втрата близької людини, догляд за дітьми.
- При цьому - існує розрив у сприйняттях, бо більшість компаній декларують всеохоплюючу турботу про людей, але лише половина працівників її реально відчувають.
У звіті MetLife це названо «пасткою добрих намірів»: турбота, яка не відчувається, дорівнює її відсутності. І це справедливо для будь-якої країни чи спільноти.
Український контекст: війна, стрес і пошук сенсу
Українське дослідження Wave 2.0 (Social Value Ukraine, проведене у грудні 2024 року КМІС) демонструє важливу деталь: навіть попри стійкість і адаптивність, рівень тривожності населення зростає, а середній показник добробуту залишається лише 5,5 бала із 10.
У внутрішньо переміщених осіб (ВПО) ще нижчий рівень щастя - 4,5 бала, і лише третина респондентів вважає, що «їхнє життя має сенс і варте зусиль».
При цьому, за даними Wave 2.0, зросла частка людей, які кажуть, що «почувалися тривожно вчора» - до 46%.
На жаль, це не просто соціальна статистика - це фактор, що впливає на продуктивність. Бо люди, які живуть у стані тривоги, фізично не можуть працювати ефективно.
Зауважу, що дослідження проводилося у 2024 році, а за цей рік ситуація навряд чи змінилася на краще.
Роботодавець як опора
Дослідження MetLife 2024 і український досвід показують, що сьогодні працівники очікують не просто «робочих місць та додаткових винагород», а екосистеми підтримки. У кризових ситуаціях - таких як вигоряння, фінансова нестабільність чи сімейні труднощі - саме роботодавець часто стає “першою лінією захисту”, бо саме робота займає більшість часу в житті більшості людей.
В українських компаніях такий підхід - це вже не теорія:
- банки, телеком- і IT-компанії додають консультації психологів до пакетів добровільного медичного страхування;
- деякі великі роботодавці (зокрема у фінансовому секторі) створюють корпоративні академії для навчання та менторства;
- з’являються програми фінансової грамотності та підтримки молодих батьків;
- поширюється підхід «цілісного здоров’я» - фізичного, психічного, соціального й фінансового добробуту.
І якщо повернутися до закордонного досвіду, то вже згадане дослідження МетLife показує: компанії, які інтегрували такі опції в свої соціальні пакети, вже фіксують зростання продуктивності - іноді на 20-30%, а рівень залученості працівників зростає в 1,2–1,3 раза.
«Невидима» межа між домом і роботою
В умовах гібридного режиму ця межа стирається остаточно. Працівники очікують гнучкості - але не лише у графіку роботи, а й у ставленні.
Дослідження МетLife показує: ті, хто відчув емпатію менеджера у кризові моменти - це може бути неочікувана відпустка, розуміння в питаннях відлучення з роботи, спокійна комунікація у кризові моменти - у 1,6 раза залишається частіше залишаються працювати у компанії.
В Україні ж, за даними Wave 2.0, відчуття сенсу та задоволеності життям зростає у тих, хто має підтримку спільноти: сім’ї, колег, роботодавця. Це ще раз доводить: культура турботи - не м’яка навичка, а стратегічна інвестиція у людський капітал.
Фінансова впевненість = емоційна стабільність
Понад 80% опитаних MetLife працівників визнають, що фінансовий стрес напряму впливає на їхню емоційну стійкість і мотивацію.
В українських реаліях це критично: за даними Wave 2.0, рівень тривоги у регіонах, які частіше піддаються атакам, суттєво вищий - до 55% респондентів на півдні країни почувалися тривожно напередодні опитування.
Саме тому компанії, які запроваджують фінансові консультації, накопичувальні програми чи навіть опціонально пропонують страхування життя - тобто інструменти, які хоча б частково, але зменшують рівень тривожності - отримують не лише лояльність, а й кращу працездатність команд.
Як компанії можуть діяти вже зараз
- Створити цілісну систему підтримки. Психологічна допомога, велнес-програми, фінансова освіта й коучинг - усе має бути в одному «меню можливостей» для всіх працівників.
- Підготувати та навчити менеджерів. Лише 18% менеджерів, згідно з дослідженням MetLife, впевнені, що здатні пояснити працівникам, які пільги вони мають та на які опції можуть розраховувати. Навчання емпатії та кризової комунікації - це критична база будь-якого менеджера.
- Персоналізувати пропозиції. Покоління Z хоче «нетрадиційних» бонусів (юридичні сервіси, захист від шахрайства, допомога з хатніми тваринами), старші - класичної стабільності доходу та соціального пакету.
- Комунікувати. 50% працівників кажуть, що відчули б більше турботи, якби компанія краще розповідала про пільги.
- Вимірювати ефект. Рівень щастя, тривоги, залученості - це нові KPI корпоративного добробуту.
Українські компанії сьогодні стоять перед унікальним викликом: турбота про людей - не «опція після перемоги», а необхідна умова виживання бізнесу вже сьогодні.
Дані Wave 2.0 підтверджують: рівень добробуту українців коливається, але саме підтримка - від сім’ї, друзів, колег, менеджерів - стабілізує емоційний стан. І коли ми говоримо про «цілісне здоров’я», в Україні це означає ще більше: турбота про людину - це турбота про країну, яка має вистояти та відновитися.
