Як працює страхування в умовах, коли традиційні перестраховики відмовляються покривати ризики? Український ринок опинився перед безпрецедентним викликом, на який довелось відповісти власними силами.
Ппро те, як народжувалась нова модель страхування воєнних ризиків, про страхові продукти, створені підчас війни, участь міжнародних партнерів, виклики для бізнесу та роль держави розповів Максим Межебицький, перший заступник голови правління страхової компанії ARX.
Після початку повномасштабного вторгнення тема воєнних ризиків стала ключовою для страхового ринку. Як ви адаптувалися до цієї нової реальності, коли класичне перестрахування стало недоступним?
— Традиційне страхування воєнних ризиків (PVI) не працює під час активної фази війни в жодній країні світу. Головна причина — катастрофічний характер збитків. Тому провідній ринок перестрахування Lloyd’s відмовився покривати воєнні ризики в Україні одразу після початку повномасштабного вторгнення.
У цій ситуації ми прийняли рішення створити обмежене страхове покриття за рахунок власного капіталу, яке могло б хоч частково задовольнити запит від українських клієнтів — бізнесу та приватних осіб.
Ми почали у 2022 році зі страхування від нещасних випадків, потім додали КАСКО з обмеженими лімітами по воєнних ризиках. І лише після збору достатньої статистики і розуміння потенційної збитковості ми змогли розширити спектр послуг, включивши КАСКО на повну вартість, майно юридичних та фізичних осіб та неземні перевезення вантажів.
Багато страхових компаній, особливо регіональні, основний бізнес яких був зосереджений на територіях активних бойових дій, постраждали. Проте здебільшого учасники ринку працюють стабільно, виплачуючи відшкодування клієнтам, хоча терміни виплат дещо збільшилися.
Частково страховим компаніям допомогло значне падіння кількості страхових випадків КАСКО і ОСЦВ, яке спостерігалося в перші місяці війни. Наразі частота повертається на довоєнний рівень. При цьому через девальвацію значно зросла вартість ремонту (середній збиток).
Тому в четвертому кварталі ми очікуємо на повернення збитковості на довоєнний рівень.
У зв'язку з воєнними діями значно зросла роль Європротоколу. В умовах відсутності можливості виклику поліції у перші тижні війни автовласники набагато активніше його використовували.
У серпні 2023 року ми запустили продукт з покриттям пошкоджень від ракет, дронів та їх уламків на умовно безпечній території України (далі ніж 100 км від лінії фронту). Продукт назвали “Залізний купол”.
По майновим об`єктам він передбачає контроль кумуляції під час андерайтингу: об’єкти мають бути на відстані не менше 500 м один від одного, щоб уникнути кумуляції ризиків. Цей підхід швидко набув популярності, і невдовзі ще близько 10 компаній реалізували аналогічні продукти. Фактично, ми створили новий стандарт страхування для ринку.
Чи дійсно попит на такий продукт був високим, враховуючи всі обмеження?
— Хоча ліміти страхового покриття були обмеженими на початку (до 20 млн.грн. на один об`єкт), за півтора роки ми застрахували понад 320 об’єктів середнього та великого бізнесу — на загальну суму відповідальності приблизно $150 млн. До цього слід додати тисячі застрахованих авто, квартир і сотні перевезень. І найголовніше — вже є страхові випадки та здійснені виплати.
Ми компенсували близько 40 млн грн по трьох страхових випадках по майну, зокрема в Києві та в одному з інших регіонів. Загалом по всіх видах по воєнних збитках виплати склали більш ніж 50 млн.грн.
Це доводить, що модель працює, і що навіть обмежене покриття відіграє реальну роль у захисті активів.
Зараз ваш продукт підтримується міжнародними партнерами. Як вам вдалося їх залучити та забезпечити перестрахове покриття?
— Це був один із найважливіших етапів. На початку 2023 року ми почали перемовини з DFC (урядова агенція США з фінансування розвитку, яка також надає послуги страхування та перестрахування). За підтримки брокера Aon нам вдалося підписати з DFC унікальний договір облігаторного перестрахування, що набув чинності 1 листопада 2023 року.
Завдяки цьому ми змогли збільшити ліміти до $2.5 млн на об’єкт, а загальний ліміт покриття на перший рік дії договору становить $200 млн.
За перші 4 місяці дії цієї програми застраховано 31 об’єкт на суму близько $70 млн. Це перший в історії DFC договір облігаторного перестрахування. І перший договір перестрахування майна (fixed assets), якій укладено під час активної фази війни.
І найважливіше, що цей успіх відкрив двері до класичного комерційного перестрахування. Вже з січня ми почали співпрацювати з ринком Lloyd’s через двох брокерів — McGill і Aon. Пропозиції з лімітами до $30 млн на об’єкт вже запропоновано десяткам клієнтів. Очікуємо підписання перших договорів найближчим часом.
Це історичний крок: міжнародні гравці нарешті визнають і приймають воєнні ризики з України, базуючись на нашій моделі покриття.
Чи буде попит на страхування воєнних ризиків актуальним у майбутньому? І що зміниться?
— Ми вважаємо, що попит збережеться, але трансформується. По мірі зниження інтенсивності атак частина клієнтів можливо відмовиться від такого захисту. Проте потреба не зникне, тому що ризик поновлення війни та обстрілів буде залишатись завжди із певною вірогідністю.
Ми бачимо перспективу у створенні доступного по ціні післявоєнного продукту, який буде ширшим, ніж діючий, але все ще не повноцінний PVI, який залишиться занадто дорогим.
Такий продукт може стати масовими — і для приватних осіб, і для бізнесу. У західних регіонах України навіть можливе повернення повноцінного PVI.
Ми переконані, що українські страховики вже довели свою компетентність і креативність. Спираючись на цей досвід і співпрацю з міжнародними перестраховиками, ми можемо створити реалістичні за ціною та надійні рішення для бізнесу.
Якою має бути роль держави у розвитку страхування воєнних ризиків та підтримці інвесторів?
— Наше завдання як приватного сектору — забезпечити прийнятні рішення для бізнесу і населення. Ми вже продемонстрували, що можемо створити життєздатний страховий продукт навіть у розпал війни. Тепер потрібно масштабувати цей досвід, інтегрувати підтримку міжнародних інституцій та приватного ринку перестрахування. Це дозволить зробити приватне страхування важливою частиною загальної архітектури відновлення країни.
Держава може відігравати ключову роль у гарантуванні в тому чи іншому вигляді відновлення найчутливіших об’єктів — зокрема, енергетики та критичної інфраструктури. Це ті категорії ризиків, які приватний ринок страхування та перестрахування не зможе покрити самостійно.
Також було б чудово, якщо б держава компенсувала клієнтам частину страхової премії за прикладом моделі аграрного страхування з державною підтримкою. Це дозволило б збільшити проникнення та попит на таке страхування, і, відповідно стимулювати інвестиції у відбудову країни.
