КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-11515/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
У Х В А Л А
Іменем України
"08" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Сесемко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Софійська брама» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування постанови,-
в с т а н о в и в:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2010 року позовні вимоги ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування постанови задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 14 липня 2010 року №41/3/1_10/71-СК.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з’ясування судом обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до апеляційної скарги не містять додаткових доказів, обґрунтувань, які не були предметом дослідження судом першої інстанції та зводяться до порушення Окружним адміністративним судом м.Києва норм матеріального права, а саме незастосування правових норм, які б мали бути застосовані при вирішенні зазначеної справи. Зокрема, апелянт стверджує, що позивачем було порушено ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», згідно якої фінансова установа зобов’язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Крім того, апелянт вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням заходів впливу відносно ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама» та порушенням актуарієм, який підписав 2 розділ звітності, кваліфікаційних вимог до осіб, що можуть займатися актуарними розрахунками. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт стверджує про можливість підписання документів (постанов про застосування заходів впливу) директорами департаментів відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 05 липня 2010 року складено акт №41/3/1_10/71-СК про порушення законів та інших нормативно-правових актів ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама», в якому встановлено, що згідно із звітними показниками позивача за І квартал 2010 року, розділ 2 «Показники діяльності із страхування життя»підписаний актуарієм, який не відповідає зазначеним вимогам, що є порушенням ст.10 Закону України «Про страхування», п.1.4 Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08 лютого 2005 року № 3519, в частині невідповідності кваліфікації особи, що займається актуарними розрахунками вимогам, встановленим уповноваженим органом. На думку відповідача, зазначене свідчить про ненадання розділу 2 «Показники діяльності із страхування життя»у складі звітності ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»за І квартал 2010 року, чим порушено ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» в частині обов’язковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, ст.33 Закону України «Про страхування»та вимог п.п.1.2, 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 лютого 2004 року №39, в частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим Порядком.
Постановою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41/3/1_10/71-СК від 14 липня 2010 року до ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»за допущені порушення ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ст.33 Закону України «Про страхування», п.п.1.2, 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 лютого 2004 року №39, щодо ненадання розділу 2 «Показники звітності із страхування життя»у складі звітності позивача за І квартал 2010 року застосовано штраф у розмірі 1700 грн.
Відповідно до п.4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю, зокрема, страхових компаній та страхових брокерів. Підпунктом 12 п.5 Положення до повноважень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, зокрема, віднесено застосовування до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, заходів впливу, в тому числі шляхом накладення штрафів відповідно до закону.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»в обсязі та строки, встановлені законодавством України, в тому числі нормативними актами відповідача, були подані звітні дані страховика за І квартал 2010 року. Відповідно до вимог Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України звітні дані на паперових носіях були пронумеровані, прошнуровані, скріплені відповідними підписами посадових осіб та печаткою позивача. Необхідні розрахунки рядків 030-045 та 060-062 розділу 2 звітності були здійснені актуарієм ОСОБА_2 відповідно до укладеної з останнім угоди про надання послуг №1 від 22 грудня 2008 року. На підтвердження своєї кваліфікації та права на здійснення актуарних розрахунків ОСОБА_2 надав позивачу наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 17 лютого 2000 року №12, який був чинний на момент складання звітності, та згідно якого ОСОБА_2 проводить та посвідчує актуарні розрахунки страхових тарифів за всіма видами страхування без обмежень, та копію диплому №014, виданого 17 вересня 1999 року.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про страхування»актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно зі ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа зобов’язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Статтею 40 вищезазначеного Закону визначено види заходів впливу до порушників законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, серед яких і накладення штрафу в розмірах, передбачених ст.ст.41 і 43 цього Закону. Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції, зокрема, за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, вірно встановив, що Закони України «Про страхування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Порядок складання звітних даних страховиків, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 лютого 2004 року №39, не передбачають, що підписання відповідних рядків звітності неповноважною особою, в даному випадку актуарієм, який не відповідає Кваліфікаційним вимогам до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08 лютого 2005 року № 3519, є підставою вважати, що така звітність є неподаною. Тобто підписання звітності неповноважною особою та ненадання страховиком інформації до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України не є тотожним, а отже і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Водночас, не можуть вважатись тотожними терміни підписання звітності неповноважною особою та надання страховиком завідомо недостовірної інформації, що також унеможливлює притягнення позивача до відповідальності за вищенаведеною нормою Закону.
З точки зору наявності підстав для притягнення до відповідальності за ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»вирішальне значення має факт ненадання, несвоєчасного надання або надання завідомо недостовірної інформації. Зазначена норма Закону прямо не передбачає відповідальності за надання інформації, підписаної неповноважною особою. Враховуючи, що інформація позивачем відповідачу надавалась, строки її надання дотримано, що сторонами не оспорюється, але, водночас, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів подання страховиком до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України завідомо недостовірної інформації, судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про необхідність задоволення адміністративного позову.
Крім того, твердження відповідача про доведеність факту неподання ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»звітності, за формою, встановленою Уповноваженим органом, колегія суддів вважає неправомірним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 до 2010 року мав право здійснювати та посвідчувати актуарні розрахунки. Неможливість здійснення такої діяльності відповідач пов’язує з тим, що з 01 січня 2010 року відповідно до п.1.4 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08 лютого 2005 року № 3519 «Про затвердження кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками»актуарні розрахунки мають право посвідчувати фізичні особи, які отримали свідоцтво на право займатися актуарними розрахунками.
Відповідно до ст.ст.238, 241 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо неможливості застосування штрафу, як виду адміністративно-господарських санкцій, стосовно ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама», оскільки порушення правових норм, що регулюють необхідні вимоги до осіб, що здійснюють актуарні розрахунки, можуть бути допущені особами, які здійснюють актуарні розрахунки, а не особами, на замовлення яких проводяться такі розрахунки, тому ЗАТ «Страхова компанія «Софійська брама»не було допущено порушень ст.14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».
За таких обставин, враховуючи що протиправність, як необхідний елемент складу порушення на ринку фінансових послуг передбачає наявність винних дій порушника, які підлягають встановленню уповноваженим на те суб’єктом владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення, за вчинення якого до позивача застосовано штраф, не мало місця, оскільки відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено змісту встановленого Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України порушення, в тому числі і встановлення факту ненадання інформації, а тому постанова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41/3/1_10/71-СК від 14 липня 2010 року підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 14 лютого 2011 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
