Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10.01.12 р. Справа № 7/406
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара
при секретарі судового засідання О.В. Журило
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” м.Київ
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс” м.Донецьк
За участі третьої особи - 1 без самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Макіївка
Третьої особи - 2 без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Єнакієве
Предмет спору: стягнення страхового відшкодування в сумі 16 639, 60 грн.
За участю представників:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи – 1: не прибув;
від третьої особи - 2 : не прибув.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА страхування” м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс” м.Донецьк про стягнення страхового відшкодування в сумі 16 639, 60 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: договір страхування наземного транспорту №3016734 від 22.02.2010р.; довідка б/н; довідка №1337 від 02.01.2010р.; постанова Калінінського районного суду м.Донецька №3-1465/10 від 17.06.2010р.; заява про настання події, що мажє ознаки страхового випадку №5300/10 від 30.03.2010р.; наказ №6579 від 07.05.2010р.; наказ №6578 від 07.05.2010р.; страховий акт №5300/10/05/05 від 07.05.2010р.; платіжне доручення №10105 від 11.05.2010р.; платіжне доручення №10106 від 11.05.2010р.; рахунок-фактура №1 від 01.04.2010р.; посвідчення водія ОСОБА_1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1.
Позивач в письмових поясненнях вимоги підтримав, надав додаткові документи для залучення у справу та заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В ході розгляду спору позивач заявляв письмові клопотання про витребування у відповідача додаткових документів по справі. Клопотання були розглянуті та задоволені господарським судом.
Відповідач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду в повному обсязі не виконав, письмовий обґрунтований відзив на позов не надав, причин такого не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
У зв’язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.11.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:
- на стороні позивача – ОСОБА_1;
- стороні відповідача – ОСОБА_2.
Третя особа – ОСОБА_1 зазначив про те, що винним в скоєнні ДТП є ОСОБА_2, просить розглянути спір без своєї участі.
Третя особа – ОСОБА_2 підтвердив факт скоєння ДТП зі своєї вини, зазначив про знаходження в момент ДТП у трудових відносинах з відповідачем, просить розглянути спір без своє присутності.
В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-1465/10 про притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП України ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ:
26.03.2010р. біля 16 год. у м.Донецьку по пр.Ілліча сталася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Ланос), під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Scania д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Сканія), що належить відповідачу по справі, під керуванням ОСОБА_2
Винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, пояснень третіх осіб, в тому числі постанови Калінінського районного суду м.Донецька №3-1465/10 від 17.06.2010р., є працівник відповідача по справі – ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ „Страхова компанія „АХА Україна”, правонаступником якого є ПАТ „Страхова компанія „АХА страхування”, та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Ланос, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3016734 від 22.02.2010р. (далі по тексту – Договір).
Пунктом 10 Договору передбачено, що він діє до 24.02.2011р. включно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Ланос був застрахованим.
Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача) – ОСОБА_1, що не суперечать Закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та іншим майном, вказаним в п.п.5, 6 Договору (п.1 Договору).
Об’єктом страхування є вищевказаний автомобіль Ланос (п.5 Договору).
Страховими ризиками по Договору є збитки внаслідок ДТП (п.7.2 Договору).
Розмір франшизи за кожним видом страхового ризику визначено в пункті 12 Договору.
Страховим випадком, в тому числі, є збитки внаслідок ДТП – будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (п.15.2.2 Договору).
Умови виплати страхового відшкодування: на базі СТО на вибір страховика (п.14 Договору).
Перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, Порядок та умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами Договору в пунктах 18, 20 такого Договору.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №№598 від 15.04.2010р., вартість матеріального збитку складає 16 410, 42 грн.
Відповідно до страхового акту №5300/10/05/05 від 07.05.2010р., сума страхового відшкодування, з урахуванням завданих пошкодженому автомобілю збитків, вартості дублікату державного номеру автомобіля (НОМЕР_1), згідно умов Договору, в загальному розмірі склала 16 639, 60 грн.
Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору – позивач по справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 16 639, 60 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення №10505 від 11.05.2010р. на суму 300,00 грн., №10106 від 11.05.2010р. на суму 16339,60 грн.
Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався в безпеці маневру, порушив приписи Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ланос. Вина ОСОБА_2 також підтверджена матеріалами адміністративної справи №3-1465/10, визнана цією особою в судових засіданнях в рамках даної господарської справи та не спростована відповідачем.
Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_2 – водія відповідача по справі і іншого сторонами не доведено.
Факт знаходження під час ДТП ОСОБА_2 та відповідача по справі підтверджено ОСОБА_2, а також матеріалами справи, в тому числі витягом з трудової книжки за період з 01.08.2005р. по 11.05.2010р.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову саме до відповідача по справі, а заперечення відповідача є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,
На підставі ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 30, 31, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” м.Київ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс” (83122, м.Донецьк, вул.Артема, 206, ЄДРПОУ 25110669) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” (04070, м.Київ, вул.Братська, 14, ЄДРПОУ 20474912) матеріальну шкоду в сумі 16 639, 60 грн., державне мито в сумі 166,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 10.01.2012р.
Суддя Сгара Е.В.
