Болгарія
Як і в інших країнах Центральної та Східної Європи, в Болгарії перші страхові компанії з’явились ще в кінці ХІХ століття. Але і тут після Другої Світової війни розпочався процес націоналізації, в результаті чого у 1946р. у Болгарії страхування стає державною монополією і створюється Державний страховий інститут (ДЗІ – Дєржавєн застраховатєлєн інститут), який був самостійною юридичною особою, мав монопольне право здійснювати на території Болгарії страхові операції. Колективним органом ДЗІ було Правління, до якого належали голова, заступники голови і члени, чисельність яких визначалась Радою Міністрів.
Іноземне страхування в Болгарії проводилось страховим і перестрахувальним товариством Булстрад - юридичною особою акціонерної форми організації. Акціонерами були Міністерство фінансів, Держбанк, Зовнішньоторговий банк, імпортно-експортні установи тощо.
До 1970 р. страхування майна підприємства здійснювалося на добровільній основі, а через деякий час – в обов’язковій формі. Суб’єктами цього страхування були державні підприємства та організації. Залежно від виду майна встановлювалась відповідальність зі страхування державного підприємства, розмір відшкодування залежав від виду застрахованого майна і розміру збитку. Державні підприємства були згруповані в шість класів ризику, для кожного класу був розроблений страховий тариф.
Страхування майна населення здійснювалось як в обов’язковому, так і добровільному порядку. В обов’язковому здійснювалось страхування будівель, великої рогатої худоби, коней, вуликів, бджіл, засобів автотранспорту та цивільної відповідальності їх власників. Щодо іншого майна, діяло право на добровільне страхування і воно розвивалось досить високими темпами: в період з 1965 по 1979 рр. страхові платежі зросли в 3,9 рази.
Польща
Історія страхового ринку Польщі розпочинається ще у ХІХ столітті. До 1938 року у Польщі було 38 товариств взаємного страхування, 72 приватні страхові компанії і 16 страхових інституцій. Лише дві з них продовжили існувати після Другої Світової війни і змін у політичній та економічній системах у середині 40-х. Загальна взаємна страхова компанія, яка змінила свій статус на Державну страхову компанію (PZU), стала монополістом на внутрішньому ринку страхування життя і загального страхування. Страхова компанія WARTA, друга компанія на ринку, яка спромоглась пристосуватись до нової системи, набути винятковості у веденні справ в галузі страхування майна та індивідуального страхування в іноземній валюті та в перестрахуванні. Зважаючи на вказаний спектр діяльності кожної з компаній на страховому ринку все ж таки домінувала PZU.
Перший прорив на монополізованому страховому ринку стався разом із прийняттям Закону «Про страхування майна та індивідуального страхування» від 20 вересня 1984 року. Згідно з цим Актом, дозволялось створювати нові страхові компанії, причому у формі державних компаній, кооперативів чи акціонерних компаній. Цей закон показав, наскільки обмеженим був ринок, незважаючи на всі зміни, адже на ринок не допускались іноземні компанії, не було належного державного регулювання.
28 липня 1990 року приймається новий законодавчий акт – Закон «Про страхову діяльність». Відповідно до цього документу відбувались наступні зміни: демонополізація польського страхового ринку, деталізоване визначення загальних принципів заснування і ведення страхової діяльності в індивідуальному страхуванні і страхуванні майна, поділ галузі на страхування життя та загальне страхування, що мало дуже великий вплив на відповідну діяльність страхових компаній і їхню фінансову політику.
Румунія
Історія страхування у Румунії розпочинається через різноманітні прояви захисту на взаємній основі, які виникали у Трансільванії ще у XIV столітті.
В 1848 році було засновано Загальний інститут пенсій. Ця організація з’явилась у Брасові і була товариством взаємного страхування, що страхувала своїх членів на щорічну пенсію. В 1829 році виникають організації, що займаються транспортним страхуванням, страхуванням від вогню і страхуванням життя.
1871 рік був важливим роком для страхової галузі, оскільки в березні королівським законом було засновано першу румунську страхову компанію – DACIA. Друга румунська страхова компанія – ROMANIA була створена у 1873 році. До правління цих компаній входили відомі політики, економісти та видатні громадські діячі того періоду.
У 1897 році за співробітництва Marmorosch банку було засновано нову страхову компанію – GENERALA, яка в 1935 році за обсягом отриманих страхових платежів була безсумнівним лідером страхового ринку Румунії. До початку 1930-х було створено ще близько 10 страхових компаній.
В період до початку Першої Світової війни надавались такі види страхових послуг: страхування від вогню, страхування життя, з транспортного страхування – лише річкове. Проводилось також страхування від граду, але не досить довго, і не у великих обсягах.
Після Другої Світової війни в Румунії крім 13 страхових компаній і 5 філій іноземних страховиків, з’явилось ще 22 нових страхових компанії, причому деякі з них співпрацювали з іноземними компаніями, філіями, представництвами з Італії, Великобританії, Німеччини.
З 1948 року розпочалась націоналізація усіх підприємств, у тому чисті страхових компаній. У 1952 було створено Адміністрацію державного страхування (ADAS), де всі 100% капіталу були румунськими. Ця інституція спеціалізувалась на страхуванні, перестрахування і діяльності із врегулювання збитків. З появою ADAS страхова діяльність стала державною монополією, оскільки залишилась лише одна Румунська страхова компанія, яка проводила страхування і перестрахування, як обов’язкові, так і добровільні види страхування.
Після 1990 року зміни в законодавстві спричинили усунення державної монополії, створення багатьох страхових компаній і встановлення конкурентного середовища на страховому ринку Румунії (було затверджено 3 Накази Уряду і 2 Закони, якими регулювались відносини в галузі страхування).
З 1992 по 1999 було засновано більше 20 страхових компаній. У 1994 році за ініціативою 13 страхових компаній було засновано Асоціацію страхових і перестрахових компаній Румунії (UNSAR), на сьогодні її членами є 21 страхова і перестрахова компанія.
Туреччина
Історія страхування в Туреччині сягає 1870-х років. Тоді страхові послуги надавались, в основному, іноземними компаніями. У 1900 році страхові компанії, що працювали на той час, вирішили об’єднатись у професійну організацію і заснували “Синдикат страховиків Туреччини”, в який увійшла 81 компанія (всі іноземні).
Після проголошення Туреччини республікою у 1923 році, ця організація була ліквідована, а в 1924 році було засновано іншу – “Клуб страховиків”, яку пізніше перейменували на “Центральний Офіс страховиків”. У 1952 декілька членів Офісу заснували “Асоціацію страхових компаній Туреччини”. В цей же час Центральний Офіс страховиків перейменовано на “Союз страховиків Туреччини”. В 1954 обидві організації об’єднались під назвою “Асоціація страхових і перестрахових компаній Туреччини”. В 1975 році Асоціація прийняла назву, яка використовується і на сьогодні: “Асоціація страхових і перестрахових компаній Туреччини”.
Відповідно до Закону «Про нагляд у страховій діяльності» №7397, який вступив в дію у 1959 році, Асоціація – юридична особа, створена для розвитку страхової діяльності, забезпечення солідарності між страховими компаніями і усунення нечесної конкуренції між її членами.
У 2005 році в Туреччині було 60 страхових організацій, 44 з яких – приватні, 2 – державні, 9 – недіючі, решта – компанії з прямими іноземними інвестиціями.
Словаччина
До 1918 року, виникнення першої Чехословацької республіки, на території сьогоднішньої Словаччини в області страхування майна, страхування на випадок каліцтва і відповідальності за збитки працювало 25 страхових товариств, причому жодне з них не мало свого центрального офісу в Словаччині.
Перше словацьке товариство виникло в Братиславі в квітні 1919р. Пізніше воно отримало назву “Словацьке акціонерне страхове товариство”. З самого початку, поєднавши більшість словацьких часток колишніх угорських страхових товариств, воно стало одним з найбільших у Словаччині, і провідну роль зберігало аж до націоналізації страхової справи у жовтні 1945р.
Після лютого 1948р. в Чехословаччині сталося злиття всіх страхових товариств і на цій основі виникло державне монопольне Чехословацьке страхове товариство. В рамках федеральної організації держави з січня 1969р. Державне страхове товариство було розділено на дві частини: Чеське державне страхове товариство у Празі і Словацьке державне страхове товариство у Братиславі, які діяли на території відповідних республік.
З 1948р. по 1990р. страхова справа регулювалась централізованим державним плануванням і управлінням. Принципові зміни почались у 1991р. з прийняттям Кодексу законів, згідно з яким на словацькому страховому ринку могли працювати інші словацькі та іноземні страхові компанії.
В середині 1995р. в Словаччині нараховувалось 15 акціонерних страхових компаній. Провідним було словацьке страхове товариство “Словенска Поіштовна” з часткою держави у статутному капіталі 49%. Решта 14 компаній були створені за участю іноземного капіталу, який мав, як правило, контрольний пакет акцій.
Угорщина
Перші страхові компанії в Угорщині були засновані ще на початку ХІХ століття іноземними страховиками. Легендарна Перша Угорська загальна страхова компанія була створена в 1857р. Між двома Світовими війнами в Угорщині функціонувало більш ніж 40 страховиків, але розвиток страхової галузі зупинився на початку 1950-х через початок націоналізації.
У 1949р. виникла Угорська соціалістична страхова установа (Алламі Бізтошіто – Allami Biztosito) – державний страховик, який був створений на основі страхових товариств, що знаходились у власності банків. У 1951-1952рр. ця установа викупила страхові активи інших товариств, які підлягали ліквідації. В результаті виникла державна страхова монополія, однак були збережені 11 невеликих страхових спілок (спілки ритуальної і взаємної допомоги). Контроль за страховою діяльністю було покладено на міністра фінансів.
У 1975р. була створена Рада зі страхування, яка здійснювала загальний контроль за страховою діяльністю. У ній створювалися спеціальні комітети зі страхування промисловості, торгових підприємств, сільського господарства і населення. Державне страхування поділялось, як і в СРСР, на дві галузі – майнове та особисте страхування.
Для страхування майна населення з 1958р. використовувалась комплексна страхова програма. Особливістю комплексного страхування будівель, квартир і домашнього майна було те, що не встановлювалося страхових сум, страхова премія сплачувалась залежно від кількості кімнат будинку чи квартири. Із настанням страхового випадку відшкодовувалась відповідна реальна вартість за мінусом зношення. Договір страхування укладалась на невизначений термін. Такий вид страхування (без страхової суми) існував тільки в Угорщині.
У 1959р. на основі страхування від виробничих нещасних випадків було запроваджено комплексне групове особисте страхування, яке називалось “групове страхування і взаємна допомога службовцям і членам сільськогосподарських виробничих кооперативів”.
У 1986р. вслід за фундаментальними політичними змінами урядом було скасовано монополію на страховому ринку, до якого тепер мали доступ європейські і міжнародні страхові компанії. Таким чином, в цей час було засновано близько 20 страхових компаній. Учасниками відродженого угорського страхового ринку було засновано Асоціацію угорських страхових компаній.
Висновки
Страхування як галузь економіки з’явилось у країнах Центрально-Східної Європи ще у ХІХ столітті. В усіх країнах крім Туреччини воно пройшло через націоналізацію і монополізацію 50-х років. І лише на початку 90-х в цих країнах виникає справді конкурентне середовище в галузі страхування, приймаються нові закони та інші нормативно-правові акти щодо регулювання і контролю.
В цілому, регіон значно відстає від країн Західної Європи чи Північної Америки у розвитку страхування, хоча деякі країни і наближаються до згаданих показників: Польща, наприклад, за обсягом отриманих страхових платежів знаходяться на рівні деяких країн Заходу, Словенія і Угорщина за показниками щільності і проникнення страхування впритул наблизились до західноєвропейських сусідів. Однією з головних відмінностей у розвитку страхування згаданих регіонів є частка окремих сегментів: на відміну від економічно розвинених країн, в країнах досліджуваного регіону розвиток загальних видів страхування значно переважає страхування життя (табл. 1). На ринках багатьох країн ЦСЄ вже є сформовані лідери ринку (компанії які протягом декількох років підряд утримують лідерські позиції, і мають стабільну або зростаючу долю ринку).
Центрально-Східна Європа є потенційних ринком для світових лідерів у страхуванні. І хоча ринки багатьох країн вже відкриті для них, експансія продовжуватиметься і зростатиме протягом наступних років. Про це свідчить і зростання прибутків всесвітньо відомих страховиків, і угоди купівлі-продажу протягом останніх періодів. Найбільш освоєними є ринки Польщі, Словачини, Угорщини: більшість відомих страховиків таких як Aviva, AXA, Generali, Allianz, Aegon, AIG, ERGO вже мають там свої філії або інші дочірні структури.
Крім входження іноземних страхових активізувались процеси злиття і поглинання всередині країн (це пов’язано з особливостями законодавства і підвищенням вимог до фінансової стійкості страховиків).
Таким чином, країни Центрально-Східної Європи є високо потенційним регіоном зі страховими ринками, що динамічно і активно розвиваються. А оскільки розвиток страхування є індикатором щодо розвитку економіки в цілому, в майбутньому слід очікувати суттєве зростання частки цього регіону як в страховій галузі, так і в інших галузях народного господарства.
