На сьогоднішній день ніхто не сумнівається щодо необхідності реформування сучасної системи охорони здоров’я. Запорукою повноцінної реалізації відповідних заходів є докорінна зміна системи фінансування галузі охорони здоров’я. Суттєвим (якщо не революційним) зрушенням у вирішенні цього питання може бути запровадження в Україні Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який сприятиме вирішенню наболілого питання: хто і яким чином має оплачувати вартість відповідних лікувально-профілактичних заходів у сучасних умовах?
На цей час медичне страхування в основному залишається пріоритетом страхових компаній, які у своїй діяльності щодо цього питання керуються «Законом про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. Але ж далеко не всі верстви населення спроможні придбати собі страховий поліс, який гарантував би їм хоча б первинний рівень надання якісної медичної допомоги.
Роботу над законопроектом «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» Верховна Рада України розпочала ще в 1993 р. Та законом він так і не став: 11 вересня 2003 р. його розглядали у Верховній Раді України у повторному третьому читанні, але він не набрав необхідної кількості голосів і був знятий з розгляду.
Нещодавно Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції рекомендував парламенту прийняти за основу проект Закону «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» (зареєстрований у Верховній Раді України за № 4505 від 12 грудня 2003 р.), поданий народними депутатами І. Франчуком, Р. Богатирьовою та Л. Григорович. Відповідно до його положень запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування в Україні передбачається з 1 січня 2006 р. Згідно із цим проектом обов’язковому медичному страхуванню підлягають всі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Страхувальниками за обов’язковим державним медичним страхуванням визнаються: роботодавці — для найманих працівників; навчальні заклади — для осіб, які навчаються; органи місцевого самоврядування — для непрацюючих осіб; фонди соціального страхування — для осіб, які отримують матеріальне забезпечення за рахунок коштів фондів соціального страхування. Страхові внески сплачуватимуться до Фонду медичного страхування. Їх розмір щороку має визначати Верховна Рада України. Кошти Фонду медичного страхування використовуватимуться для оплати медичних послуг, що надаються застрахованим особам. Перелік медичних послуг має визначатися окремим законом.
Згідно з коментарем, підготовленим Інститутом проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого, реалізація положень цього проекту дозволить запровадити новий механізм фінансування системи охорони здоров’я, в основу якого покладено модель обов’язкового соціального страхування. Досвід розвинених країн світу свідчить про оптимальність такого підходу, оскільки він забезпечує високу якість медичних послуг та дотримання соціальних гарантій у сфері охорони здоров’я. Але, незважаючи на позитивну спрямованість проекту, слід зауважити, що реалізація його положень призведе до суттєвого підвищення податкового тиску на суб’єкти підприємницької діяльності. У зв’язку із цим запроваджувати ще один вид внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування доцільно лише в комплексі з одночасним переглядом ставок на інші види загальнообов’язкових платежів з метою уникнення підвищення загального рівня оподаткування. В іншому разі це може призвести до подальшої тінізації економіки та погіршення фінансового становища суб’єктів господарської діяльності.
Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства вважає, що законопроект за № 4505 концептуально і за змістом практично не відрізняється від попереднього проекту закону, який було знято з розгляду восени 2003 р.
На сьогоднішній день у Верховній Раді України зареєстровано ще ряд законопроектів за такою ж тематикою: проект закону «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування» № 3370 від 08.10.2003 р., поданий народними депутатами України М. Поліщуком, О. Римаруком, Т. Бахтеєвою, В. Бондаренком, М. Лободою, М. Сятинею; проект закону «Про загальнообов’язкове медичне страхування» № 3370-1 від 27.01.2004 р., поданий народними депутатами М. Дробкіним та О. Морозовим, та проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (реєстраційний № 4505-1 від 06.02.2004 р.), поданий народними депутатами України І. Шурмою та Я. Сухим.
