Порадник №5 для страхових контролерів та суб’єктів з питань запобігання відмиванню грошей


Тема Статьи

Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю / Представництво Світового банку в Україні

Цей документ містить положення з порадами, не всі з яких можуть застосовуватись за всіх обставин. Зокрема, вимоги до певних видів страхування (майно/ нещасні випадки), не пов'язаних із страхуванням життя, є менш жорсткими, ніж ті, що відносяться до довгострокового страхування. Сподіваємося, що рекомендації, які містяться в цьому Пораднику, застосовуватимуться в рамках законодавства кожної конкретної країни.

Необхідно встановити відповідність між тим, щоб поради з питань попередження та виявлення фактів відмивання грошей були достатніми та чіткими, і тим, щоб вони не були зайвим тягарем в діяльності суб’єктів страхової діяльності. Вимоги до внутрішніх інструкцій, навчальних програм та внутрішньої структури повинні відповідати потребам конкретного суб'єкта страхової діяльності. Вимоги страхових контролерів мають враховувати розмір та характер суб'єкту страхової діяльності.

Необхідно зазначити, що дані поради не є обов’язковими та вичерпними. Визнаним фактом є те, що проблеми, пов'язані з попередженням відмивання грошей, мають сьогодні динамічний характер, тому дані рекомендації потребуватимуть постійного уточнення до остаточного розв’язання цих проблем.

_______________________________________________________

1. Вступ

1. Відмивання грошей – це термін, який використовується для характеристики способів, методів та процесів, пов'язаних з переведенням отриманих нелегальним або кримінальним шляхом коштів в інші активи у такий спосіб, аби приховати їх справжнє походження, приналежність або інші фактори, що можуть вказувати на правопорушення. Основною метою відмивання грошей є узаконювання доходу, отриманого таким шляхом. Дивіться схему на стор. 5.

2. Злочинці шукають по всьому світу організації та підприємства, через які можна було б відмити кошти, отримані злочинним шляхом. Із зростанням загрози міжнародної злочинності ще актуальнішим стає посилення можливостей правоохоронних органів (поліції і митної служби) та страхових контролерів у переслідуванні тих, хто причетний до відмивання грошей, та попередженні таких випадків у майбутньому.

3. Фінансові інституції, включаючи суб’єктів страхової діяльності, стали головними цілями для операцій з відмивання грошей у зв’язку з різноманітністю пропонованих послуг та засобів інвестування, які можна використати для приховування джерел отримання коштів. Відмивання грошей ставить під загрозу репутацію та фінанси страхових компаній, а також може призвести до кримінального переслідування компанії у разі її причетності до відмивання брудних грошей.

2. Основні принципи та стратегія суб'єктів страхової діяльності

4. Чотири основних принципи, яких мають додержуватись суб'єкти страхової діяльності для боротьби з відмиванням грошей, включають:

а. Виконання законів по боротьбі з відмиванням грошей, в тому числі;

б. Знання своєї клієнтури;

в. Співпрацю з органами правопорядку, страховими контролерами та іншими слідчими і наглядовими органами;

г. Наявність стратегії боротьби з відмиванням грошей, відповідних методів та навчальних програм.

3. Системи контролю для сприяння попередженню та виявленню випадків відмивання грошей

5. Для сприяння попередженню та виявленню випадків відмивання грошей у суб'єктів страхової діяльності важливо, щоб системи контролю страхової діяльності давали можливість страховому контролеру:

а. відвідувати суб’єкти страхової діяльності з метою перевірки додержання правил, включаючи перевірку усієї документації, яку веде суб’єкт страхової діяльності;
б. обмінюватись інформацією з вітчизняними та міжнародними правоохоронними органами, міжнародними страховими контролерами, контролерами інших фінансових структур та іншими слідчими та наглядовими органами;
в. брати до уваги, в процесі ліцензування, в якій мірі страховик пропонує впровадження заходів проти відмивання грошей. Така інформація має бути конфіденційною та такою, що не може бути розголошена третім особам. Особи, які добросовісно сповіщають про підозру щодо відмивання ким-небудь грошей, повинні мати захист від судового переслідування за надання такої інформації.

4. Страхування життя та інші види страхування

6. Ці рекомендації стосуються перш за все діяльності з страхування життя -- виду страхування, який переважно використовується для відмивання грошей. Проте інші види страхування також можуть використовуватися для цих цілей. Так, незаконно отримані кошти можуть бути спрямовані на купівлю активів, які свідомо списуються, щоб одержати “чисті” гроші від страховика.
7. Слід зазначити, що існує кілька видів страхування життя, включаючи строкове страхування на випадок смерті (без прибутків), страхування на випадок смерті (з прибутками) та комбінацію обох. Є також види страхування життя з одноразовим або регулярним страховим внеском, в яких елементи прив’язані до вартості основних грошових вкладень. Вони можуть бути зведені разом і оформлені як страховий контракт з доданням, наприклад, полісу страхування на випадок смерті.
8. У зв’язку з тим, що такі види страхування, як страхування, що складається з елементів; страхування на досягнення до певного віку; подорожні контракти, пов’язані з інвестуванням, вони можуть частіше використовуватись для протиправних дій. Цей факт спричинив до написання багатьох з даних порад, які не обов’язково стосуються діяльності з строкового страхування життя.
9. Завжди необхідно, відповідно до обставин, повідомляти про підозрілі операції, що стосуються як страхування життя, так і інших видів страхування. Проте деякі з даних порад, можливо, не застосовуватимуться у випадках, коли страховик займається головним чином не страхуванням життя, а іншими видами страхування. Страховий контролер повинен розуміти, що дані рекомендації мають лише орієнтовний характер, і йому слід самому вирішувати, які поради слід використовувати за певних обставин.

5. Посередники

10. В попередженні відмивання грошей важливу роль повинні відігравати страхові посередники. Їм необхідно чітко роз’яснювати, яке важливе значення має знання ними своїх клієнтів, а також які наслідки тягне за собою допомога у відмиванні грошей.
11. Принципи, які стосуються страховиків, мають в цілому стосуватись і страхових посередників.

6. Стадії відмивання грошей

12. Існує три стадії відмивання грошей, які взагалі мають свою послідовність, але іноді частково збігаються:

а. Розміщення - фізичне позбавлення від кримінальних доходів. Щодо багатьох серйозних злочинів (не лише продаж наркотиків), то доходи тут мають вигляд готівки, яку злочинець хоче ввести до фінансової системи. Розміщення може здійснюватися багатьма шляхами, відповідно до нагоди, яку має злочинець, або його винахідливості і порад спільників.
б. Нашаровування -- відокремлення кримінальних доходів від їх джерела шляхом проведення низки операцій, метою яких є викривлення “аудиторського сліду” та створення видимості законності. Знову ж, це досягається різними шляхами, відповідно до нагоди, яку має злочинець, або його винахідливості і порад спільників.

в. Інтегрування – стадія, на якій кримінальні доходи розглядаються як законні. Якщо нашарування вдалося, то інтегрування повертає кримінальні доходи назад в економіку в такий спосіб, що вони мають вигляд законних коштів або активів.

7. Форми відмивання грошей та суб'єкти страхової діяльності

13. Для того, щоб успішно відмити гроші, необхідно знищити “паперовий слід” або принаймні ускладнити його так, щоб не можна було відстежити кожний етап проходження коштів. Це можна зробити шляхом проникнення у фінансову систему або шляхом контрабандного вивозу валюти з відповідної країни. В рамках системи страхування особи, які відмивають гроші, можуть структурувати операції, схиляти службовців до співучасті та не надавати потрібні звіти, або ж створювати для відмивання грошей фіктивні компанії з страхування.
14. Широко розповсюдженим способом є контрабанда валюти до країн з жорсткими нормами секретності з наступним міжбанківським переказом коштів до фінансових інституцій країни походження.
15. Найбільш розповсюдженою формою відмивання, з якими стикаються суб’єкти страхової діяльності, є пропозиція оформлення контракту або полісу з одноразовим страховим внеском. Після цього особа, яка відмиває гроші, робить так, щоб забрати гроші, заявивши про дострокову відмову від страхування або подавши вигадану вимогу про страхове відшкодування.
16. Прикладами контрактів особливо принадливих як засіб відмивання грошей є інвестиційні поліси з одноразовим страховим внеском, тобто:

(a) елементні контракти з одноразовим страховим внеском
(b) купівля ануїтетів
(c) паушальні доплати до існуючого контракту з страхування життя
(d) паушальні внески до контрактів на персональну пенсію.

17. Такі інвестиції в себе можуть бути лише одною частиною низки складних операцій, і часто беруть свій початок в системі фінансових послуг.
18. Відмивання грошей за рахунок інших видів страхування, крім страхування життя, може відбуватися з використанням вигаданих вимог про відшкодування (ті, хто відмивають гроші, купують законний бізнес, а потім внаслідок підпалу або інших дій, що завдають шкоди, висувають фальшиву вимогу про відшкодування збитків, щоб повернути частину своїх інвестицій).
19. Звичайною формою відмивання через інші види страхування, крім страхування життя, є перестрахування. Відповідні перестраховики, як правило, мають зв’язки (завдяки впливу або співучасті) з особою, яка відмиває гроші.

8. Обов’язок виявляти пильність

20. Суб’єкти страхової діяльності повинні постійно бути пильними, аби не дозволяти злочинцям використати їх для відмивання грошей. Необхідно пильнувати, щоб не бути втягнутим в процес відмивання грошей та реагувати на можливі спроби використати суб’єкти страхової діяльності з цією метою. Обов`язок виявлення пильності стосується головним чином наступних моментів:

(a) підтвердження чеків;
(b) перевірка особи;
(c) виявлення та повідомлення про підозрілих клієнтів/ операції;
(d) ведення обліку;
(e) навчання.

21. Чітке підтвердження дає змогу страховій компанії зрозуміти справу, про яку йдеться. Підтвердження включає перевірку наявності страхового інтересу при прийомі заяв та оформленні вимог. В багатьох організаціях практикують купівлю та продаж бувших у користуванні полісів на досягнення до певного віку або на випадок смерті, і в цих випадках суб’єкту страхової діяльності та страховому контролеру слід бути особливо пильними.
22. Всі суб’єкти страхової діяльності повинні мати ефективну програму боротьби з відмиванням грошей, яка уможливлювала би:

(a) для страховиків -- налагодження тісних робочих відносин між страховиками та фахівцями, які аналізують вимоги на страхове відшкодування;
(b) встановлення (або отримання підтвердження) дійсної особи майбутнього утримувача полісу, а у випадках, коли заявник на отримання полісу діє від імені іншої особи, вжиття заходів для встановлення довірителя;
(c) виявлення підозрілих операцій та інформування про них правоохоронні органи та страхового контролера;
(d) ведення облікової документації протягом встановленого періоду;
(e) проведення навчання (основний персонал повинен мати більш високий рівень підготовки);
(f) підтримання тісного контакту з правоохоронними органами та страховим контролером з питань засобів контролю;
(g) забезпечення регулярного контролю та спостереження з боку відділу внутрішнього аудиту та відділу контролю за додержанням правил;
(h) забезпечення постійного додержання усіх відповідних законів та правил;
(i) призначення працівника відповідального за повсякденний контроль за дотриманням чинних правил. Великі страхові компанії можуть мати окремого фахівця з питань контролю за відмиванням грошей;
(j) запровадження в компанії високих стандартів поведінки та вимог додержання законів та правил, які стосуються фінансових операцій;
(k) забезпечення співпраці з правоохоронними органами в межах відповідного законодавства.

23. Суб'єкт страхової діяльності не повинен вступати в ділові стосунки для виконання значної одноразової операції у разі відсутності всіх вищевказаних засобів контролю.
24. Засоби контролю повинні давати змогу основному персоналу ефективно реагувати на підозрілі випадки, повідомляючи про них відповідним працівникам компанії; основний персонал повинен час від часу проходити внутрішнє навчання з метою ефективного виконання своїх обов'язків.
25. Важливою складовою навчання є отримання основним персоналом примірника чинної інструкції з питань реєстрації, перевірки та документування на основі рекомендацій, що містяться у цьому Пораднику.

9. Перевірка

26. Суб'єкт страхової діяльності, який виконує перевірку, повинен для себе встановити, що кожний об'єкт перевірки, який має відношення до страхування, фактично існує. Всі об'єкти перевірки спільних претендентів на встановлення ділових стосунків, як правило, потребують перевірки. З іншого боку, у випадках, коли йдеться про велику кількість об’єктів перевірки (наприклад, групове страхування життя і пенсії), достатньою може бути ретельна перевірка лише обмежених груп, таких як головні акціонери, основні керівники компанії тощо.
27. В деяких організаціях існують структури, такі як трести, номінальні та фіктивні компанії, що ускладнює перевірку. В таких випадках перевірка має включати оцінку сутності такої структури, тобто встановлення засновників, попечителів та довірителів.
28. Суб'єкт страхової діяльності повинен перш за все провести перевірку сторін, які укладають страховий контракт. У більшості випадків можуть існувати основні довірителі. Якщо це так, то необхідно встановити дійсний характер відносин між довірителями і утримувачами полісу та навести відповідну довідку щодо довірителів, особливо якщо утримувачі полісів звикли діяти за їх вказівкою.

9.1 Виплати іншим особам

29. У випадках, коли необхідно виконати виплати за вимогами, комісійних тощо особам (включаючи товариства, компанії і т.п.), крім утримувачів полісів, то пропоновані одержувачі коштів підлягають перевірці.

9.2 Виплати перестраховикам

30. Необхідно перевіряти будь-яке перестрахування з ретроцесії, щоб забезпечити виплату коштів дійсним перестраховикам за ставками, пропорційними вказаним ризикам.

9.3 Винятки

31. Якщо операція не є підозрілою, то перевірка не потрібна у наступних конкретних випадках, які поділяються на дві категорії: ті, коли не потрібне підтвердження третьої особи, і ті, коли таке підтвердження потрібне. Проте у випадках, коли суб’єкт страхової діяльності знає або підозрює, що відмивання грошей відбувається, може відбутися або відбулося, то винятки та поступки, які вказані нижче, не застосовуються, а інформація про такі підозри негайно доводиться до відому правоохоронних органів.

9.4 Випадки, в яких не потрібне свідчення третіх осіб

9.4.1 Заявки на страхування, що не підлягають перевірці

32. Перевірка з боку інституції не потрібна, коли заявник на страховий контракт є контрольованою фінансовою інституцією місцевої юрисдикції.

9.4.2 Заявники на одноразове страхування в невеликому обсязі

33. Перевірка не потрібна для заяв на одноразове страхування в невеликому обсязі (з одноразовим або серійним внеском), крім випадків, коли в будь-який час між реєстрацією та припиненням страхування могли відбутися дві або більше невеликих одноразових операції, що є фактично пов'язаними і являють собою значну одноразову операцію. Для цілей цього Порадника, операції з інтервалом в три місяці або більше не вважаються, за відсутністю доказів про зворотне, пов'язаними. Проте необхідно мати методику перевірки пов'язаних операцій, які стосуються невеликих окремих сум.
34. Суб'єкт страхової діяльності має право покладатися на перевірку заявника на страхування, виконану тією іншою інституцією, в тій мірі, в якій можна припустити, що перевірка проводилась і була завершена.
35. Незважаючи на те, що перевірки в Інтернеті є складними, суб'єкт страхової діяльності все ж має їх проводити. Підкомітет IAIS з питань боротьби з шахрайством в галузі страхування визнає, що є необхідність дозволити ведення страхової діяльності в Інтернеті.

9.5 Випадки, в яких не потрібне свідчення третіх осіб

9.5.1 Надійна або прийнятна рекомендація

а. Перевірка може бути не потрібна у випадку надійної місцевої рекомендації, переважно у письмовому вигляді. Необхідно вирішити, чи можна вважати місцеву рекомендацію надійною, на основі інформації, яку інституція має від місцевих інституцій, та, коли необхідно, додаткових даних. Така рекомендація зберігається разом з документами на рекомендованого клієнта.
б. Перевірка може бути не потрібною, якщо рекомендуюча особа є:

  • професійною, кваліфікованою особою або незалежним фінансовим консультантом, який працює в прийнятній юрисдикції (країні);
  • страховик впевнений, що правила його організації або регулятора (в залежності від обставин) містять норми поведінки, які разом з правилами з попередження відмивання грошей, існуючими в його організації, включають вимоги принаймні рівноцінні тим, що містяться в даному Пораднику;
  • відповідна особа є надійною, має хорошу репутацію, рекомендацію надано у письмовому вигляді, і в ній міститься запевнення про те, що будуть зібрані та записані дані, що засвідчують його особу; таке запевнення може стосуватися кожного клієнта або мати загальний характер.

36. Рекомендацію слід зберігати разом з документами на рекомендованого клієнта.

в. Перевірка не потрібна, коли особа, що рекомендує майбутнього утримувача полісу, є закордонним відділенням або членом тої самої групи, що і страхова організація, щодо якої надається рекомендація.
г. Для звільнення від перевірки необхідно, щоб, відповідно до умов ділових стосунків між суб’єктом страхової діяльності та особою, яка рекомендує, остання:

  • виконувала перевірку всіх клієнтів, рекомендованих суб’єкту страхової діяльності, або повідомляла цього суб’єкта про всі негативні висновки щодо будь-кого з таких утримувачів полісу.
  • вела облікові документи згідно з положеннями цього порадника;
  • надавала примірники усіх таких документів суб’єкту страхової діяльності на його вимогу.

37. У разі незадоволення будь-чим з вищезазначеного суб’єкт страхової діяльності повинен (за відсутності звільнення від перевірки в інший спосіб) провести свою особисту перевірку клієнта.

9.6 Розрахунок часу та тривалість перевірки

38. У випадку започаткування ділових стосунків або виконання значної одноразової операції суб’єкт страхової діяльності повинен встановити особу усіх об’єктів перевірки у зв’язку з поданою заявою на започаткування ділових стосунків, або шляхом:

(а) проведення перевірки своїми силами або
(б) поклавшись на перевірку інших, відповідно до положень цього Порадника.

39. У випадку, коли в операції бере участь страховик і посередник, кожному з них необхідно окремо визначити свою позицію та забезпечити належне виконання своїх зобов'язань щодо перевірки та оформлення документів.
40. Найкращим моментом для проведення перевірки є період перед реєстрацією, а не під час неї, тому перевірку слід, якщо можливо, виконувати до завершення будь-якої операції.
41. Якщо справи вимагають укладення контракту з страхування до завершення перевірки, то це необхідно робити з застосуванням заходів жорсткого контролю, аби бути впевненим, що кошти не потраплять до третіх осіб. Відповідний дозвіл може дати відповідальний працівник із числа основного персоналу. Право давати такий дозвіл не повинно делегуватися. Всі обставини, пов'язані з цим рішення, фіксуються в письмовому вигляді.
42. Перевірка, після того як її розпочато, має бути доведена до кінця або до моменту висновку про відмову. Якщо майбутній утримувач полісу не домагається прийняття своєї заяви, то основний персонал може ( або ні) розцінити це, як підозріле.
43. У випадку домовленості по телефону, коли платіж виконується або очікується із банку або з іншого рахунку, перевіряючий повинен:
(а) впевнитись на момент або до моменту платежу про існування даного рахунку цього заявника,
(б) не переказувати отриману від операції суму заявнику або не передавати його грошовий переказ до завершення перевірки відповідних об’єктів перевірки.

9.7 Методи перевірки

(в) Метою даного Порадника не є конкретне визначення того, що в кожному окремому випадку може або не може бути достатньою підставою для завершення перевірки. Порадник вказує, враховуючи відповідну практику, що в межах розумного можна очікувати від суб’єктів страхування. Проте, оскільки положення Порадника не є обов’язковими або вичерпними, можуть бути випадки, коли суб’єкт страхової діяльності впевнився, що мети перевірки досягнуто іншими способами, які він може охарактеризувати відповідним органам як належні за будь-яких обставин.
(г) Перевірка – це накопичувальний процес. За винятком невеликих одноразових операцій, не можна покладатися лише на якийсь один факт документального доказу.
(д) Від об’єкту перевірки необхідно вимагати і отримувати всю можливо достовірнувизначальну документацію. У даному випадку “можливо достовірну” означає таку документацію, яку найважче імітувати або одержати незаконним шляхом завдяки її надійному та/або офіційному походженню.
(е) Архівні примірники документів необхідно, якщо є змога, зберігати. Шифри документів та інші важливі реквізити треба записувати.
(є) На процес перевірки не повинен справляти надмірний вплив тип страхового полісу, на який подано заяву.

9.7.1 Фізичні особи

(ж) Особиста рекомендація відомого та визнаного утримувача полісу та/або члена основного персоналу часто буває важливим елементом, але не виключає потреби перевірки об’єкту з урахуванням положень цього Порадника. У будь-якому випадку рекомендація повинна містити ім’я, прізвище та постійну адресу об’єкту перевірки , а також максимально необхідний обсяг інформації, що вказана нижче.
(з) Повинна міститися наступна персональна інформація:

а. прізвище, ім’я та по батькові
б. дата та місце народження
в. громадянство
г. теперішня постійна адреса, включаючи поштовий індекс(будь-яка адреса, надрукована на чеку персонального рахунку, наданого для оплати полісу, звіряється з цією адресою)
д. номер телефону, факсу, адреса е-пошти
е. посада та місце роботи (якщо працює не за наймом, характер виконуваної роботи)
є. зразок підпису об’єкту перевірки (при наданні чеку підпис на ньому звіряється із зразком підпису)

(і) У цьому контексті “нинішня постійна адреса” означає фактичну адресу місця проживання об’єкту перевірки, оскільки це є суттєвою частиною встановлення особи.
(к) Відомо, що в різних країнах існують різні посвідки особи. Проте деякі люди мають документи, де не вказано їх громадянство, інші не мають паспортів. Для встановлення особи рекомендовано брати до уваги наступні документи, які вказані в порядку їх важливості. Страхові контролери звичайно складають свої особисті списки відповідно до місцевих умов:

а. непрострочений паспорт
б. національне посвідчення особи
в. військовий квиток
г. права водія з фотокарткою

(л) На документах має бути підпис об'єкту перевірки та бажано, якщо відбувається очна зустріч, -- його фотографія.
(м) До стандартних документів, що завжди видаються будь-кому, ставлення не повинно бути не критичним. Сюди відносяться:

а. про народження
б. посвідчення особи, видане роботодавцем заявника, навіть при наявності фото
в. кредитні картки
г. візитні картки
д. медичні або страхові картки
е. права водія (без фото)
є. тимчасові права водія
ж. студентські профспілкові квитки

9.7.2 Компанії, товариства, інші організації

(н) Перевірка у достатньому обсязі потрібна у випадках, коли треба встановити, що фізична особа, яка заявляє, що діє від імені юридичної особи, має відповідні повноваження. Необхідно бути особливо уважним, якщо юридична особа нова або нещодавно змінила власника.
(о) Всі підписанти від імені юридичної особи повинні бути відповідно акредитовані цією юридичною особою.
(п) У цьому контексті важливими можуть бути наступні документи (або їх еквіваленти):

а. дозвіл державного органу на створення підприємства;
б. прізвище(а) та адреса(и) дійсного власника (власників) та/або особи (осіб), за чиїм розпорядженням уповноважені діяти підписанти по рахунку;
в. установчі документи, наприклад, статут підприємства;
г. копії довіреності або інших повноважень, виданих юридичною особою;
д. документ з підписом, що роз’яснює характер справи;
е. з якої іншої організації можна отримати необхідну інформацію;
є. договори про співпрацю.

(р) Коли йдеться про трести або інші подібні організації, треба ретельно розібратися в тому, що являє собою юридична особа і яку має форму власності.
(с) Оскільки в різних країнах засоби правового контролю різні, особливу увагу, можливо, необхідно буде приділити місцю походження таких документів та на основі чого, їх було видано.

9.8 Перевірка та конкретні дії

9.8.1 Відмова від страхового полісу до завершення перевірки

(т) Незалежно від того, чи є операція значною одноразовою, або виконується в рамках ділових стосунків, перевірку клієнта необхідно завершити до того, як він отримає кошти у зв’язку з розірванням страхування. Вважається, що страховик життя вжив необхідних заходів з перевірки у випадку, коли платіж здійснюється:

а. утримувачу полісу, якщо можливо, кросованим чеком з надписом “ рахунок одержувача”; або
б. на банківський рахунок (окремий або спільний) на ім’я утримувача полісу шляхом електронного переказу коштів.

9.8.2 Операції “переключення”

(у) Значна одноразова операція не вимагає проведення перевірки, якщо вона є операцією “переключення”, відповідно до якої усі суми безпосередньо переводяться на інший страховий поліс, який сам може у випадку наступної відмови від страхування спричинитися до:

а. сплати наступного страхового внеску від імені того самого клієнта; або
б. виплати платежу безпосередньо йому, що і відображається в обліку.

9.8.3 Платежі з одного страхового полісу на інший поліс того самого клієнта

(ф) У клієнтів є змога використовувати платежі з одного страхового полісу для фінансування страхових внесків до іншого страхового полісу. Використання такої послуги не повинно розглядатися як започаткування ділових стосунків, і відповідні платежі не слід розглядати як операцію, що вимагає проведення перевірки.

9.8.4 Програми пенсійного забезпечення та акумуляції збережень, фінансовані роботодавцями

(х) За всіма операціями, пов’язаними з програмою пенсійного забезпечення та акумуляції забережень, фінансованою роботодавцем, суб’єкт страхової діяльності повинен провести перевірку:

а. основного роботодавця;
б. опікунів програми (якщо такі є), а також, можливо, учасників програми.

(у) Перевірку основного роботодавця суб’єкт страхової діяльності має проводити згідно з процедурами перевірки корпоративних претендентів на встановлення ділових стосунків. Перевірку опікунів програми проводити необхідно, і вона звичайно включає перевірку документації тресту, в тому числі:

а. довіреності на управління власністю та/ або письмового установчого документу та будь-якої додаткової документації;
б. довідка з прізвищами та адресами чинних опікунів (у разі якщо такі є)
в. витягів з державних реєстрів;
г. рекомендацій від професійних консультантів або фахівців банків, що відають інвестиціями.

9.9 Результат перевірки

9.91 Задовільний

65. Після завершення перевірки (та оформлення відповідних документів відповідно до положень Порадника) ніякі подальші підтвердження достеменності при проведенні подальших операцій потрібні не будуть.
66. У дос’є кожного претендента на встановлення ділових стосунків повинні відображатися всі етапи перевірки та виявлені факти щодо об’єкту перевірки або, у відповідних випадках, подробиці причин про звільнення об’єкту від перевірки.

9.9.2 Незадовільний

67. У разі неможливості завершення перевірки будь-якого об’єкту перевірки і у разі відсутності належних підстав для підозри, необхідно призупинити будь-які ділові стосунки з претендентом на встановлення ділових стосунків або на проведення одноразової операції з ним, повернути всі кошти з переказу претендента, доти, доки перевірка не буде остаточно (якщо взагалі буде) завершена. Кошти не можна повертати третій особі, їх треба повертати лише до джерела, з якого вони надійшли. Якщо неможливість перевірки сама викликає підозру, необхідно скласти відповідний акт та звернутися до органу правопорядку за вказівкою щодо подальших дій.

10. Виявлення та повідомлення про підозрілих клієнтів або - підозрілі операції

68. Важливою передумовою виявлення підозрілої операції є достатнє знання інституцією клієнта, аби визнати, що операція або низка операцій є незвичними.
69. Хоча положення Порадника стосуються переважно нових ділових стосунків та операцій, суб’єктам страхової діяльності слід пам’ятати про наслідки фінансових потоків та характер операцій існуючих утримувачів полісів, особливо у випадках, коли на рахунку утримувача полісу відбуваються значні, неочікувані та незрозумілі зміни (наприклад, дострокова відмова від страхування).
70. На фоні законної діяльності підозрілі операції слід виявляти за наступними категоріями:

а. незвична фінансова діяльність клієнта в контексті його звичайної діяльності
б. незвична операція в ході якоїсь звичайної фінансової діяльності
в. операції з незвичайною прив’язкою
г. незвичайний або невигідний достроковий викуп страхового полісу
д. незвичайне використання посередника у ході звичайної операції або фінансової діяльності, наприклад, виплата страхового відшкодування або великих комісійних незвичайному посереднику.
е. незвичайний спосіб платежу

71. Працівник, який здійснює контроль за додержанням правил, повинен добре знати різні види операцій, якими займається інституція і які можуть створити можливості для відмивання грошей.
72. Тут слід зазначити, що підозра в злочинній поведінці це щось більше, ніж відсутність впевненості у невинності. Це скоріше схильність вважати – з причин, які можна встановити, – що прояв злочинної поведінки мав місце.

10.1 Повідомлення про підозрілі операції

73. Суб'єкти страхової діяльності повинні забезпечити наступне:

а. основний персонал повинен знати, кому доповідати про свої підозри;
б. наявність чіткої процедури для негайного повідомлення про такі підозри працівника, який здійснює контроль за додержанням правил.
в. Основний персонал повинен доповідати про будь-яку підозру щодо відмивання грошей безпосередньо працівникові, який здійснює контроль за додержанням правил, або, якщо інституція вирішить, своєму керівникові для проведення попереднього розслідування у випадку, коли є факти, які можуть спростувати підозру.

74. Після отримання повідомлення про підозрілого клієнта або підозрілу операцію працівник, який здійснює контроль за додержанням правил, повинен визначити, чи підтримує підозру інформація, що міститься в повідомленні. Він повинен з’ясувати всі подробиці, щоб визначити, у якому випадку інформувати правоохоронні органи.
75. Старше керівництво та рада директорів суб’єкту страхової діяльності повинні мати постійну інформацію з усіх питань, які стосуються заходів проти відмивання грошей, щоб забезпечити їх ефективне виконання суб’єктом страхової діяльності. Їх також необхідно постійно інформувати про підозри відносно використання суб’єкту страхової діяльності для відмивання грошей.
76. У випадках, коли відділ або дочірня компанія регульованого суб’єкту страхової діяльності розташовані в іншому місці, вони повинні направляти свої повідомлення правоохоронним органам та місцевому страховому контролеру, документуючи запити та причини направлення/не направлення повідомлення до правоохоронних органів. Ці документи зберігаються принаймні 5 років (пропонований період) або доти, доки продовжуватиметься подальше розслідування.

11. Приклади підозрілих операцій

77. Можна взяти до уваги наступні приклади:

а. заявка на страхування від потенційного клієнта з віддаленого місця, де подібне страхування можна оформити “ближче до дому” ;
б. заявка на страхування у сфері, яка відрізняється від звичайної сфери діяльності утримувача полісу;
в. рекомендація від агента/ посередника з місця, де регулювання відсутнє або є слабим, або де розповсюджена організована злочинність (наприклад, торгівля наркотиками, терористична діяльність);
г. відсутність інформації або затримка у наданні інформації, потрібної для завершення перевірки;
д. операція, в якій бере участь неназвана особа;
е. дострокове припинення використання продукту, особливо із збитком, до якого спричинилася надбавка до нетто-ставки, або у випадках, коли вносилася готівка та/ або чек на суму, що повертається, призначений для третьої особи;
є. перенесення вигоди від використання продукту на явно непричетну третю особу;
ж. заявки на купівлю контракту з твердою ціною у випадку, коли утримувач полісу має невеликий досвід, контрактів з регулярними платежами;
з. спроби використати чек третьої особи для пропонованого придбання полісу;
и. претендента на встановлення ділових стосунків більше турбує не виконання контракту страхування, а його дострокове розірвання ;
і. претендент на встановлення ділових стосунків намагається використати готівку для виконання пропонованої операції, в той час як операції такого типу звичайно виконуються з використанням чеків або інших платіжних засобів;
й. претендент на встановлення ділових стосунків просить дозволу виконати одноразовий платіж шляхом перерахування між банками або в іноземній валюті;
к претендент на встановлення ділових стосунків не схильний надати звичайну інформацію, коли робить заявку на отримання полісу, а надає мінімум даних або фіктивну інформацію, або ж надає таку інформацію, яку інституції важко чи дорого перевірити;
л. претендент на встановлення ділових стосунків має поліси кількох інституцій;
м. претендент на встановлення ділових стосунків купує поліси на суми, які, як вважається, перебільшують його можливості;
н. претендент на встановлення ділових стосунків отримує на велику суму страховий поліс і через короткий проміжок часу розриває страхування, просить повернути сплачену грошову суму з виплатою третій особі;
о. претендент на встановлення ділових стосунків хоче взяти у позику максимальну грошову вартість полісу з одноразовим страховим внеском незабаром після виконання платежу за страхування;
п. претендент на встановлення ділових стосунків використовує поштову адресу за межами юрисдикції страхового контролера, по якій, після спроби перевірки, домашній телефон виявляється відключеним.

78. Слід з підозрою ставитися до працівників та агентів страхової компанії, які:

а. раптово почали вести розкішний спосіб життя та не беруть відпусток;
б. досягли різкого, неочікуваного зростання обсягів продажу;
в. перевищують високий рівень страхування з одноразовим внеском;
г. використовують особисту ділову адресу для “отримання клієнтської документації”;
д. відмовляються від зміни посадових обов’язків, наприклад, підвищенням по службі.

79. Повідомлення, які можуть допомогти страховим компаніям виявити підозрілі операції:

а. Повідомлення про розірвання страхування -- у цих повідомленнях йдеться про скасування страхових полісів протягом конкретного періоду. В повідомленні вказується сума грошей, яку має отримати застрахована особа при розірванні страхування, особа агента, фактичний термін дії полісу.

12. Ведення облікових документів

80. Після припинення страхування страховик продовжує вести облік. Для компаній з страхування життя припинення включає настання терміну страхування або дострокове припинення дії полісу. В Рекомендації ФАТФ 12 вказується, що всі фінансові інституції повинні вести весь необхідний облік операцій принаймні 5 років, аби бути в змозі швидко відповідати на запити правоохоронних органів.
81. В деяких організаціях встановлюються терміни зберігання облікової документації, наприклад, 5 років після закінчення терміну дії полісів з страхування життя та 5 років після дати закінчення терміну дії полісів з інших видів страхування.
82. Що стосується облікових документів з операцій, то страховики повинні забезпечити наявність необхідних процедур:

а. для доступу до документів, які стосуються початкової пропозиції, включаючи (якщо це було зроблено) оцінку фінансового стану клієнта, аналіз потреб клієнта, копії регулюючих документів, характеристику способу платежу, опис отримуваних вигод, копії документів на підтвердження перевірок, виконаних страховиками ;
б. для доступу до усіх облікових документів, пов’язаних з веденням контрактів, до настання терміну платежу та включаючи термін платежу за контрактом;
в. доступ до документів, пов’язаних з оформленням при настанні терміну платежу та/ або врегулювання претензій, включаючи оформлену документацію з виконаних виплат.

83. Стосовно довгострокового страхування, то облікові документи, як правило, включають всі документальні факти, зібрані страховиком або від імені страховика у період між реєстрацію та завершенням. Якщо компанія припиняє своє існування, то відповідальність за зберігання такої документації несе страховик як постачальник продукту.
84. Якщо призначений представник суб’єкту страхової діяльності сам є зареєстрованим або уповноваженим, згідно з законом про страхування, в місці, яке підпадає під юрисдикцію страхового контролера, то суб’єкт страхової діяльності, як довіритель, може покластися на запевнення представника в тому, що він вестиме облік від імені суб’єкту страхової діяльності. (Звичайно, суб'єкт страхової діяльності може сам вести цю документацію. У цьому випадку необхідно домовитись про чіткий розподіл обов'язків між суб'єктом і представником. Ця документація повинна надаватися суб'єкту страхової діяльності на його вимогу).
85. Якщо призначений представник таким чином не зареєстрований та не уповноважений, то прямим обов'язком страховика, як довірителя, є забезпечення ведення документації у справах, до яких такий представник був залучений або які виконував від свого імені.

12.1 Зміст облікових документів

86. Документи, що стосуються перевірок, звичайно включають:

а. характеристику всіх даних, отриманих по об'єктах перевірки;
б. самі дані або їх копію або, якщо її нема в наявності, інформацію в обсязі, достатньому для отримання такої копії.

87. Документи, що стосуються операцій, звичайно включають:

а. персональні дані про особу, включаючи прізвище та адресу утримувача полісу та будь-яких інших осіб (наприклад, страхових посередників), причетних до страхового контракту
б. опис операцій:

  • характер операцій,
  • контрактна ціна (ціни) та визначення вартості (для серійних страхових полісів),
  • місце надходження коштів,
  • документи з настановами та повноваженнями,
  • бухгалтерські проводки,
  • дата операції,
  • у якому вигляді (готівка, чек) виконувався платіж.

88. Інституції повинні тримати всі необхідні документи у спосіб, який забезпечує доступ до них без зайвої затримки. Документи можна зберігати у вигляді:

а. надрукованого оригіналу;
б. мікро форми;
в. електронних даних.

89. Документи, які знаходяться у третіх осіб, не перебувають у вигляді, що забезпечує доступ до них без зайвої затримки, якщо інституція не достатньо переконана, що третя особа є сама інституцією, яка здатна і бажає зберігати такі документи та при необхідності надавати їх їй.

12.2 Реєстрація запитів

90. Суб’єкт страхової діяльності повинен вести реєстр усіх запитів, з якими до нього звертаються правоохоронні органи, інші місцеві та немісцеві органи влади, що діють в межах відповідного законодавства або його іноземного еквіваленту. Реєстр ведеться окремо від інших документів і містить, як мінімум, таку інформацію:

а. дата та характер запиту;
б. назва та характер діяльності органу, що звернувся з запитом;
в. виконувані повноваження;
г. характеристика полісів, за якими отримані запити.

13. Обов’язки страхового контролера

91. Страховий контролер зобов’язаний:

а. забезпечувати наявність офіційно встановленого порядку та інструкцій щодо направлення суб’єктами страхової діяльності, аудиторами та статистиками декларацій/свідоцтв щодо відмивання грошей до правоохоронних органів та, коли припустимо, до органу страхового контролю;
б. проводити перевірки на місці суб’єктів страхової діяльності;
в. бути готовим одержувати повідомлення від аудиторів та статистиків щодо заходів з попередження відмивання грошей ;
г. підтримувати регулярні контакти з правоохоронними органами.

14. Навчання

92. Інституції зобов’язані забезпечувати комплексне професійне навчання основного персоналу з питань:
а. відповідного законодавства;
б. стратегії та заходів пильності;
в. виявлення підозрілих операцій та вжиття відповідних заходів;
г. персональних обов’язків усього основного персоналу у рамках відповідного законодавства.

93. Ефективність заходів пильності безпосередньо пов’язана з рівнем поінформованості основного персоналу щодо міжнародної злочинності, для боротьби з якою були прийняті відповідні закони та ухвалено цей Порадник, а також з особистою правовою відповідальністю кожного працівника за втрату пильності та замовчування підозрілих фактів.
94. Хоча кожна інституція сама вирішує, як задовольняти потребу у професійному навчанні основного персоналу відповідно до вимог своєї діяльності, але доцільно було б використовувати наступні програми:

14.1 Нові працівники

95. В цілому навчання повинно включати:

а. характеристику процесу відмивання грошей
б. роз’яснення основних правових обов’язків, які містяться у відповідних законах
в. роз’яснення стратегії та заходів пильності, роблячи особливий наголос на перевірці та виявленні підозрілих операцій та необхідності інформування працівника, який контролює додержання правил, про підозрілі факти.

14.2 Особи, призначені на конкретні посади

14.2.1 працівники, що здійснюють продаж полісів/ консультанти

96. Основний персонал, який безпосередньо займається клієнтами, є першою лінією контакту з тими, хто відмиває гроші. Ось чому зусилля цього персоналу мають велике значення для здійснення стратегії пильності. Ці працівники мають усвідомлювати свою відповідальність перед законом, бути обізнаним з системою заходів пильності інституції, зокрема що стосується виявлення та повідомлення про підозрілі операції. Вони також повинні розуміти, що такі факти, як пропозиція підозрілих коштів або прохання виконати підозрілу операцію, мають доводитися до відома працівника, який здійснює контроль за додержанням правил, відповідно до вимог пильності, незалежно від того, чи були такі кошти прийняті і виконана така операція.

14.2.2 персонал, який займається новими клієнтами та новими угодами / персонал, який займається заявами про виплату страхового відшкодування

97. Основний персонал, який займається новими угодами та новими клієнтами або обробкою заявок на виплату страхового відшкодування та/ або прийманням оформлених пропозицій та чеків, повинен проходити підготовку. Крім цього, необхідно розуміти процес перевірки, знати порядок та інструкції інституції щодо реєстрації угод та клієнтів, що потребує навчання. Ці працівники також повинні усвідомлювати, що пропозиція підозрілих коштів або прохання виконати підозрілу операцію, мають доводитися до відома працівника, який здійснює контроль за додержанням правил, відповідно до вимог пильності, незалежно від того, чи були такі кошти прийняті і виконана така операція.

14.2.3 керівники з адміністративних/ оперативних питань

98. Керівники, які контролюють і управляють роботою працівників інституції, повинні проходити навчання на вищому рівні з усіх питань стратегії та заходів пильності. Мається на увазі наступне:

а. відповідне законодавство, види порушень та міри покарання
б. службові інструкції про внутрішнє звітування
в. вимоги до проведення перевірок та ведення відповідного обліку.

14.3 Працівники, які здійснюють контроль за додержанням правил

99. Працівники, які здійснюють контроль за додержанням правил, потребують поглибленого навчання з усіх питань відповідного законодавства, стратегії та заходів пильності. Крім цього, службовці цієї категорії повинні отримувати первинний і постійний інструктаж щодо виявлення та повідомлення про підозрілі операції та щодо заходів зворотного зв`язку. Цим працівникам необхідно вести реєстр усіх повідомлень, які направляються до правоохоронних органів, та всіх повідомлень, які ці працівники отримують від основного персоналу.

14.4 Уточнення та актуалізація

100. Необхідно також організувати проведення через регулярні інтервали занять з уточнення та актуалізації, аби забезпечити знання основним персоналом своїх обов`язків та уточнень до них.

_______________________________________________________________

ДОДАТОК 1

Конкретні випадки та приклади відмивання грошей в страховій компанії

В 1990 р. англійського страхового агента було засуджено за порушення закону про боротьбу з відмиванням грошей, одержаних кримінальним шляхом. Агент брав участь у махінації з відмивання грошей, під час якої в один з англійських банків було спочатку розміщено 1,5 млн. доларів. Процес “нашарування” включав купівлю страхових полісів з одноразовим страховим внеском. Цей страховий агент став найкращим працівником своєї компанії з продажу полісів і невдовзі отримав нагороду за свої заслуги у справі страхування. До цього конкретного випадку причетним був не лише цей агент. Його начальнику теж було пред`явлено обвинувачення у порушенні вищевказаного закону. Цей випадок показyє, що відмивання грошей проникло в галузь страхування і, якщо цьому сприяє корумпований службовець, то страждає репутація компанії і їй загрожує кримінальна відповідальність.

Щодо випадків меншого масштабу, то нещодавно місцеві органи поліції розслідували розміщення грошей одним нелегальним торговцем наркотиків. Гроші було розміщено на кількох банківських рахунках, а потім переведено на рахунок в інше місце. Потім цей торговець застрахував своє життя на суму 75000 доларів. Оплату за поліс було зроблено двома міжбанківськими переказами з іноземних рахунків. Малося на увазі, що гроші, використані для платежу, були доходом від іноземних інвестицій. В момент арешту цього ділка страховик одержав розпорядження про дострокове припинення страхування.

Інші види страхування

Одним із прикладів стратегії відмивання грошей є купівля страхового забезпечення ризиків, на які не наражається страховик. Наприклад, одна особа, що відмивала гроші, оформила страхування корабельного майна та страхування від нещасного випадку для міфічного океанського судна. Ця особа заплатила великий страховий внесок, підкупила агентів, щоб можна було подати заявку на отримання звичайного страхового відшкодування та отримати кошти. Цей ділок діяв досить обережно, аби бути впевненим, що сума відшкодування буде меншою за суму страхового внеску, щоб страховик одержав достатній прибуток з цього страхування. Таким чином, шахрай спромігся отримати чеки на відшкодування, які по суті були відмитими коштами. Чек від солідної страхової компанії – це неоціненна річ, тому що мало хто піддасть сумніву джерело коштів, побачивши назву компанії на чеку або документах міжбанківського переказу.

Страхування життя з одноразовим страховим внеском

Ще одним способом є відмивання коштів купівля великих полісів з одноразовим страховим внеском та їх швидкий подальший викуп.
Той, хто відмиває гроші, робить це, щоб одержати платіж від страхової компанії. Йому, можливо, треба буде заплатити за викуп полісу, але він залюбки це зробить в обмін на те, щоб мати безпосереднім джерелом своїх коштів страхову компанію.

Переплата внеску

Ще одним простим методом відмивання грошей є використання страхових чеків або міжбанківських переказів в надмірній кількості чи з надмірно високою вартістю.
Особа, яка відмиває гроші, може мати цілком законні активи або бізнес, а також незаконне підприємство. Таким чином, він може організувати страхування законних активів та “випадково”, але на регулярно повторюваній основі, значно переплачувати суму страхових внесків і просити повернення переплати. Така особа часто робить це, сподіваючись, що його стосунки з його представником в компанії, не дозволять останньому вступати в конфронтацію з клієнтом, який приносить прибутки компанії і є успішним підприємцем.

Перевідступлення права на отримання страхового відшкодування

Особа, що відмиває гроші, також може домовитися з іншими законослухняними громадянами – можливо, власниками підприємств – перевідступити право на одержання законного страхового відшкодування по їх полісах.
Він обіцяє заплатити цим підприємцям – можливо, готівкою, платіжними дорученнями або туристськими чеками – відсоток від суми відшкодування, виплаченої йому з перебільшенням номінальної вартості такої суми.
У цьому випадку стратегія відмивання не містить в собі традиційних шахрайських прийомів, спрямованих проти страховика. Радше ділок зацікавлений в отриманні коштів із прямого джерела – страхової компанії, і готовий платити іншим за такий варіант.
Така особа навіть може виявляти прискіпливість до якості виплати відшкодування, аби така виплата не була основана на шахрайстві, оскільки сам шахрай не бажає привертати до себе зайвої уваги.

Відмивання грошей, отриманих в результаті наркоторгівлі

Чотири брокерські фірми були змушені заблокувати кошти у зв`язку з судовим розпорядженням, зробленим після розслідування контрабандного вивозу наркотиків із Латинської Америки. До розслідування цієї справи під кодовою назвою “Голден джет,” яке координувало Агентство США по боротьбі з наркотиками (АБН), було залучені ФБР та компетентні органи Англії. Кошти, заморожені за судовим розпорядженням, мали відношення до коштів, розміщених у страхових брокерів за страхування приблизно 50 літаків.
Фірми, яких стосувалося судове розпорядження, були, можливо, одними з найбільших в Англії страхових брокерських фірм. Ця справа висвітлила потенціальну вразливість престижного ринку страхування перед лицем наркоділків та шахраїв, що відмивають гроші.
Судовим розпорядженням були блоковані внески за страхування літаків, що були отримані від 17 колумбійських та панамських компаній з вантажних авіаперевезень та дев`яти фізичних осіб. Йшлося про 50 літаків, включаючи 13 Боїнгів-727, один Боїнг-707, одну французьку Каравелу та два транспортні літаки Геркулес С-130.
Англійська частина розслідування була лише однією малою складовою широкомасштабної операції по боротьбі з наркотиками, яку координувало АБН США в Вашингтоні. На думку співробітників АБН, операція “Голден джет” завдала один з найсильніших ударів по торгівлі наркотиками.
Американські власті за сприяння АБН затримали колумбійського наркобарона, а також захопили тони кокаїну на кілька мільярдів доларів. Під час операції також був знищений розташований в Колумбії великий завод з переробки кокаїну та літаки, вартість яких становила 22 млн. доларів.
Компанії з вантажних авіаперевезень, згідно з пред`явленим обвинуваченням, несли відповідальність за перевезення багатьох тон кокаїну з Південної до Північної Америки у 1980-і та на початку 1990-их, забезпечуючи зв`язок між виробниками і споживачами наркотиків. Більшість кокаїну, що потрапляє до США, перевозиться туди повітрям, і саме в той період колумбійські картелі стали надзвичайно заможними.

Інші види страхування, крім страхування життя, -- фальшиві вимоги про сплату страхового відшкодування

Чотири особи були визнані винними у відмиванні грошей та шахрайстві, до чого спричинилася афера в сфері страхування, яка оцінюється в 6 млн. доларів. До США завозились престижні, дорогі авто, де вони здавались на прокат або в оренду та страхувались. Потім вони відправлялись до Гонконгу, перед тим як бути перепроданими до Китаю за ціною в тричі вищою за їх ринкову вартість. Після цього, ці особи зверталися з заявою до страхових компаній про викрадення авто. Усього до Гонконгу у такий спосіб потрапило 120 автомобілів. За даними департаменту страхування штату Каліфорнія, за цією справою обвинувачення було пред`явлено понад 70 особам.

Приклади шахрайства щодо авансових платежів

Вихідна інформація

Останнім часом було багато випадків, коли страхові компанії ставали жертвами або ненавмисними співучасниками шахрайських дій, пов`язаних з авансовими платежами.

Цей вид шахрайства полягає в наступному: організується проведення шахрайської і практично неіснуючої фінансової або банківської операції, метою якої є обманним шляхом примусити третю особу, яка нічого не підозрює, внести авансовий платіж або депозит, який, як вважає ця особа, є її платою за участь у цій фінансовій операції, пов`язаній з отриманням кредиту – безпроцентного чи за низькою ставкою – або якоїсь іншої фінансової вигоди. Такі операції, що використовуються для прикриття махінацій, різняться в деталях. Найбільш типовими з них є інвестування в фінансові інструменти, позички, що самоліквідуються, тощо. І хоча більшість таких операцій стосується банківської діяльності та цінних паперів, вони також мають місце в страховій галузі.

Види махінацій

Найбільш розповсюдженим видом махінацій щодо авансових платежів є такий: шахрай звертається до компанії або якоїсь країни, яка має низький рейтинг кредитоспроможності або зазнає фінансової скрути, і пропонує дістати кошти на вигідних умовах. Таким же чином, можна звернутися і до потенційного інвестора та запропонувати йому зробити інвестицію в операцію з дуже високою нормою прибутку. В обох випадках позичальнику або інвестору пропонується виконати авансовий платіж для покриття витрат, пов`язаних з організацією операції, або внести депозит чи зробити першу проплату за надання послуг. Як тільки кошти будуть виплачені, шахрай зникає, а операція, після подальшого розслідування, виявляється фальшивою.
В окремих епізодах фігурували досить значні суми. Наприклад, у випадку з англійською фірмою з виготовлення кухонних плит “Беллінг” пенсійний фонд втратив близько 2,1 млн. фунтів, а втрати Армії порятунку з операцій, по яких робились авансові проплати, склали 6,2 млн. фунтів.

Приклади підозрілих операцій

Страхові вимоги

Страхова вимога (заява про виплату страхового відшкодування) є одним із основних способів відмивання грошей в галузі страхування. Нижче наведено три приклади того, як страхові вимоги спричинилися до виникнення підозри про відмивання грошей.

Застрахований -- адвокат, якого у судовому порядку переслідував один із його клієнтів, подав вимогу на страхове відшкодування. Причиною переслідування було порушення адвокатом конфіденційності, що призвело до того, що кредитори цього клієнта виявили кошти, що начебто були вивезені контрабандним шляхом за кордон. Документи пред`явлені застрахованими повіреними, вказували. що клієнт адвоката був, можливо, причетний до ухиляння від сплати податків, контрабанди валюти та відмивання грошей.

Була подана вимога на страхове відшкодування у зв`язку з втратою дорогих товарів під час перевезення. Застрахований зізнався слідчим, що він працював як підставна особа на людей, які хотіли інвестувати брудні гроші для отримання прибутку. Було зроблено припущення, що куплених за готівку товарів або не існувало, або ж їх зникнення було організовано покупцями для імітації страхового випадку та отримання “чистих грошей” у вигляді відшкодування.

Страховики виявили факти сплати страхових внесків в одній валюті і подання вимог на відшкодування в іншій валюті як способу відмивання грошей.

Під час перевірки на місці, яке проводив страховий контролер, його повідомили про вимогу на страхове відшкодування, яка, на думку страховика, не мала відношення до відмивання грошей. Страховик розмірковував про відмову у задоволенні вимоги на тій підставі, що вона не відповідала кільком умовам страхування. Страховий контролер перевірив документацію страховика, за якою виходило, що один із клієнтів банку пов’язаний з великою махінацією, у зв`язку з чим міжнародні компетентні органи проводили розслідування щодо відмивання грошей.

Після успішного судового процесу у справі пов`язаній з шахрайством, юристи, які працювали з страховиком, причетним до цієї справи, виявили, що обвинувачений шахрай мав відношення до інших потенційних махінацій, в тому числі відмивання грошей.

Повернення страхових внесків

Були випадки, коли дострокове скасування страхування з поверненням внеску використовувалося для відмивання грошей. Це траплялося за наступних обставин:

  • один і той же страховик/ посередник укладав кілька страхових контрактів на невеликі суми, а потім одночасно анулював їх
  • внесок, що повертався, переводився не на первинний рахунок, а на інший
  • прохання про повернення внеску в валюті, відмінній від тої, в якій робився внесок
  • регулярна купівля та скасування страхових полісів.

Переплата внеску

Випадки переплати страхового внеску швидше стосуються не страховиків, а страхових брокерів. Проте в минулому були факти використання переплати внесків для відмивання грошей. Страховикам слід бути особливо пильними, коли:

  • переплата перевищує певну cуму (скажімо. 10000 доларів США або еквіваленту);
  • є прохання повернути суму переплати третій особі;
  • застрахований, перебуває в країні, пов`язаній з випадками відмивання грошей;
  • розмір або періодичність переплат викликає підозру.

Страхування життя

Була зроблена спроба придбати поліси на страхування життя для кількох іноземних громадян. Страховика попрохали зробити загальну суму відшкодування такою ж як сума внеску. Була також підозра, що у разі скасування страхування внесок буде повернуто застрахованим на банківський рахунок в іншій країні.

Високий рівень оплати брокерських послуг/ третьої особи/незвичні способи сплати страхових внесків

Третім особам, не причетним до страхового контракту, можуть виплачуватись великі суми грошей як за брокерські послуги. Це часто збігається з випадками сплати страхових внесків незвичними способами.