Стандарт нагляду № 5: Стандарт координації нагляду за діяльністю груп


Тема Авистрахование. Космическое страхование

Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю / Представництво Світового банку в Україні

1. Загальна інформація

1. Міжнародні фінансові групи (зокрема, страхові групи) є важливими і обов’язковими учасниками фінансових ринків у всьому світі. Пруденційні наглядові органи повинні спрямовувати свою увагу на вирішення пруденційних питань, що виникають внаслідок діяльності міжнародних фінансових груп.
2. IAIS ухвалила кілька документів, які визначають принципи, стандарти та керівні положення стосовно нагляду за діяльністю страхових установ та стразових груп, зокрема “Принципи здійснення нагляду за діяльністю міжнародних страхових установ та страхових груп, а також їхніх установ в інших країнах” (ухвалено в Сіднеї, у вересні 1997 р.).
3. З огляду на важливу роль міжнародних фінансових груп та складність їхньої структури, IAIS прагне розширити свою діяльність і охопити також міжнародні страхові групи та інші міжнародні фінансові групи, які значною мірою займаються страховою діяльністю.
4. Технічний комітет IAIS та IOSCO (Завдання та принципи регулювання у сфері цінних паперів), а також Базельський комітет прийняли документи під назвою “Принципи Спільного форуму”, у яких ідеться про нагляд за діяльністю міжнародних фінансових конгломератів (лютий 1999). Ці керівні положення призначені, головним чином, для органів, які здійснюють нагляд за діяльністю диверсифікованих фінансових фірм зі складною організаційною та управлінською структурою, діяльність яких виходить за межі своєї країни, а також за межі галузі. Технічний комітет ІAIS вирішив розробити принципи координації діяльності та обміну інформацією між наглядовими органами щодо міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які значною мірою займаються страховою діяльністю. Хоча цей документ призначений, головним чином, для наглядових органів у сфері страхування, наглядовим органам в інших сферах також буде корисно застосовувати викладені в ньому принципи та процедури.

2. Вступ та попередні положення

5. Існують різні види фінансових груп, їх спектр – від національних однорідних груп до міжнародних неоднорідних фінансових конгломератів.
6. Страхові та інші фінансові групи включають фінансові установи, що діють як на роздрібному, так і на оптовому ринках. Уряди визнають необхідність і сприяють створенню систем пруденціного регулювання фінансового сектора з кількох причин, зокрема з метою забезпечення належного функціонування та стабільності економіки та захисту споживачів.
7. В останні роки фінансові ринки в багатьох країнах світу переживають значні процеси концентрації, що призвело до появи великих і більш складних за своєю структурою фінансових груп. Сфера діяльності таких групи виходить за національні кордони.
8. IAIS розглядає проблеми координації діяльності між наглядовими/ регуляторними органами в своїй країні та в інших країнах в документі “Принципи здійснення нагляду за міжнародними страховими установами та страховими групами та їхніми установами в інших країнах”. Проте значення міжнародних фінансових груп, які здійснюють значну страхову діяльність, призвело до появи додаткових питань нагляду. Зокрема:
а. Чи слід окрім традиційного нагляду за діяльністю окремих ліцензованих фінансових установ (і які діють в групах), здійснювати певний пруденціний нагляд за діяльністю групи і якщо так, то у який спосіб?
б. Чи слід координувати діяльність наглядових органів різних країн, які займаються певною фінансовою групою, і якщо так, то у який спосіб?
9. Відповідь залежить від кількох факторів, таких як рівень інтернаціоналізації, ступінь неоднорідності групи, правова та управлінська структура групи та чинна регуляторна база. Наприклад, для страхової групи, головна компанія якої знаходиться в одній країні, а невелика кількість дочірніх підприємств – в інших країнах, відповідь, швидше за все, буде негативна. З іншого боку, для міжнародних фінансових груп, які здійснюють значні страхові операції і мають у своїй структурі підпорядковані їм юридичні особи в кількох країнах, відповідь, очевидно, буде позитивна.
10. Цей документ стосується міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які значною мірою здійснюють страхову діяльність, де всебічний нагляд за діяльністю груп може з користю доповнювати нагляд за діяльністю окремих ліцензованих юридичних осіб. В документі розглядаються питання координації наглядової діяльності щодо регульованих установ у рамках таких груп.
11. IAIS визнає, що країни-члени Асоціації мають правові та наглядові структури, діяльність яких слід враховувати при розробці та моделюванні заходів координації діяльності та обміну інформацією на основі стандартів, перелічених у Розділі V. Це також стосується ухвалених Принципів IAIS та Принципів Спільного форуму. Стандарти не повинні перешкоджати органам нагляду у пошуках адекватних та ефективних рішень для конкретних ситуацій, а також для нових непередбачених ситуацій. Стандарти слід застосовувати настільки гнучко, настільки цього потребують вимоги пруденційної практики.
12. Співпраця між органами нагляду означає плідний і ефективний процес обміну пруденційною інформацією. Тому доречно послатися на документ IAIS “Попередній меморандум про розуміння”. Окрім того, важливість задовільного регулювання забезпечення секретності обміну пруденційною інформацією підкреслювалося раніше в документах IAIS.
13. Хоча співпраця між органами нагляду у надзвичайних випадках є обов’язковою, заходи координації діяльності та процедури обміну інформацією слід обговорити і процес погодити завчасно, до того, як виникне проблема. Обговорення заходів координації діяльності та постійних контактів між органами нагляду дасть можливість створити клімат довіри і забезпечить фундамент, який сприятиме координації роботи у разі виникнення незвичайних ситуацій.

3. Визначення

Фінансова установа це юридична особа, яка займається переважно фінансовою діяльністю.

Ліцензована фінансова установа це фінансова установа, яка отримала від регуляторного або наглядового органу дозвіл на здійснення певної фінансової діяльності, як визначено у такій конкретній ліцензії (наприклад, страхування життя, страхування майна, банківська діяльність тощо).

Страховик (страхова компанія) це ліцензована юридична особа, яка приймає на (безпосереднє) страхування.

Фінансова група це така економічна групова структура, в якій, що юридичні особи, що її утворюють, займаються переважно (ліцензованою) фінансовою діяльністю.

Страхова група це фінансова група, до складу якої входять два або більше страховиків (і, можливо, інші не ліцензовані юридичні особи).

Фінансовий конгломерат визначається як будь-яка група компаній під єдиним управлінням, яка займається виключно або переважно наданням значних послуг щонайменше у двох різних фінансових секторах (банківська діяльність, цінні папери, страхування).

Міжнародний фінансовий конгломерат означає фінансовий конгломерат з регульованими юридичними особами, що знаходяться в різних країнах.

Однорідна фінансова група це економічна група, до складу якої входять (переважно) фінансові ліцензовані юридичні особи, що належать, здебільшого, до одного й того ж сектора, наприклад, група, яка складається з компаній страхування життя та / або майна.

(Невеликий) координаційний комітет це (невелика) група працівників органу нагляду, що відповідає за розробку та впровадження заходів координації для конкретної групи.

Головний координатор (провідний наглядовець) це працівник наглядового органу, який відповідає за координацію здійснення всебічних заходів нагляду за діяльністю конкретної групи.

Нагляд за діяльністю окремих установ (нагляд “соло”) означає нагляд за діяльністю фінансової юридичної особи з боку наглядового органу в юрисдикції, у якій зареєстровано цю ліцензовану фінансову юридичну особу, і згідно з якою юридична особа, за діяльністю якої здійснюється нагляд, вважається “окремою” юридичною особою. Вимоги щодо платоспроможності застосовуються як до окремої юридичної особи.

Груповий нагляд означає такий підхід у здійсненні нагляду за діяльністю фінансової групи, який враховує структуру групи, всі ліцензовані юридичні особи, що входять до її складу, а також всі взаємозв’язки всередині такої фінансової групи.

Консолідований нагляд це такий підхід у здійсненні нагляду за діяльністю групи, який зосереджується на загальних характеристиках окремих (ліцензованих або ні) юридичних осіб всієї групи, консолідованих на рівні головної холдингової компанії. У цьому випадку вимоги щодо платоспроможності застосовуються до загальної чистої фінансової позиції групи в цілому.

Нагляд “соло плюс” це підхід у здійсненні нагляду за діяльністю групи, який поєднує підхід нагляду “соло” щодо всіх ліцензованих фінансових юридичних осіб з, кажучи загалом, переважно якісною оцінкою групи в цілому шляхом розгляду всіх зв’язків у групі, які можуть впливати на фінансову позицію окремих ліцензованих юридичних осіб, причому особлива увага приділяється питанням достатності капіталу, великому ступеню ризиків, операціям та стосункам між посадовими особами всередині групи тощо. У цьому випадку вимоги щодо платоспроможності застосовуються до всіх відповідних юридичних осіб, з урахуванням корекції групової складової та – як загальний контроль – також на агрегованій основі до групи в цілому.

Всебічний груповий нагляд це такий підхід у здісненні нагляду, який повністю бере до уваги юридичні особи, що складають фінансову групу, суть взаємозв’язків всередині групи, як на рівні окремих юридичних осіб, так і на відповідному (під) рівні агрегації та групи в цілому.

4. Чинні принципи координації

14. Принципи координації, прийняті IAIS служать стартовою точкою для формулювання стандартів координації, зокрема відповідних принципів.
15. Домовленість IAIS щодо страхування включає такі принципи, що відповідають обміну інформацією та координації діяльності між органами нагляду:

1 Принцип Домовленості IAIS щодо страхування:
“Жодна зарубіжна страхова установа не звільняється від нагляду.”

2 Принцип Домовленості IAIS щодо страхування:
“Всі страхові установи міжнародних страхових груп та міжнародні страхові установи підлягають ефективному нагляду.”

16. Документ Спільного форуму з питань координації містить такі принципи:

Прийнятий Спільним форумом 1-й принцип координатора:
“Організаційні заходи між органами нагляду стосовно процесу координації повинні забезпечувати наявність певної інформації у незвичайних та звичайних ситуаціях.”

Прийнятий Спільним форумом 2-й принцип координатора:
“Рішення про призначення координатора та визначення координатора приймають органи нагляду, які здійснюють нагляд за діяльність конгломерату”.

Прийнятий Спільним форумом 3-й принцип координатора:
“Органи нагляду повинні мати повноваження погоджувати між собою роль та обов’язки координатора у разі виникнення незвичайної ситуації та у звичайних ситуаціях.”

Прийнятий Спільним форумом 4-й принцип координатора:
“Заходи щодо забезпечення інформаційних потоків між координатором та іншими наглядовцями, а також щодо будь-якої іншої форми координації у разі виникнення незвичайної ситуації та за звичайних обставин.”

Прийнятий Спільним форумом 5-й принцип координатора:
“Можливості органів нагляду виконувати свої наглядові обов’язки не повинні обмежуватися внаслідок призначення координатора або внаслідок того, що координатор бере на себе певні зобов’язання.”

Прийнятий Спільним форумом 6-й принцип координатора:
“Призначення координатора та встановлення обов’язків координатора здійснюється, виходячи з положення, що ці обов’язки дадуть наглядовцям можливість краще здійснювати нагляд за діяльністю регульованих юридичних осіб, що входять до фінансових конгломератів.”

Прийнятий Спільним форумом 7-й принцип координатора:
“Визначення зобов’язань координатора та взяття на себе цих зобов’язань координатором не повинно створювати відчуття того, що ці зобов’язання лежать лише на координаторі.”

5. Стандарти координації

17. Викладені далі Стандарти координації покликані спростити розробку організаційних заходів щодо здійснення координації та обміну інформацією між наглядовцями за діяльністю міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які переважно займаються страховою діяльністю.

1 стандарт координації:

Слід координувати заходи, здійснювані “соло”-наглядовцями за діяльністю страхових устано, що входять до міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які значною мірою займаються страховою діяльністю, які сприяли би всебічному нагляду за діяльністю таких груп.

18. Наглядовці повинні оцінювати, чи слід здійснювати координацію заходів щодо окремих міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які значною мірою займаються страховою діяльністю. Чим вищий рівень складності, тим більша потреба у всебічному підході здійснення нагляду, а відтак і у заходах координації. При проведенні таких оцінок слід брати до уваги характеристики груп, нагляд за якими здійснюється, відповідне законодавче поле та завдання і повноваження відповідних наглядових органів.
19. Розробка заходів координації для конкретної міжнародної страхової групи або інших міжнародних фінансових груп, які переважно займаються страховою діяльністю, має передбачати отримання “доданої вартості” у термінах пруденційного нагляду за діяльністю групи. Такі заходи повинні також підвищувати якість спостереження за діяльністю окремих ліцензованих юридичних осіб, що входять до групи, і при цьому не порушувати сферу повноважень “соло”-наглядовців за діяльністю ліцензованих юридичних осіб у тих країнах, де діє група. Будь-який моральний збиток внаслідок здійснення заходів координації повинен компенсуватися вдосконаленням всебічного нагляду за діяльністю відповідної групи.

2 стандарт координації:

Первинний орган нагляду зобов’язаний виступити з ініціативою обговорення переваг від розробки відповідних заходів координації з органами нагляду, яких вони торкаються найбільше.

20. Немає потреби в обмежувальному визначенні такого первинного органу нагляду або іншого ініціатора обговорень. Може бути кілька можливостей, які залежать, головним чином, від характеристик конкретної фінансової групи. Прикладом може бути орган нагляду за діяльністю (ліцензованої) холдингової компанії найвищого рівня, орган нагляду за діяльністю важливої ліцензованої юридичної особи у тій юрисдикції, до якої належить юридична адреса (не ліцензованої) холдингової компанії найвищого рівня, або наглядовий орган однієї з найважливіших, з огляду на діяльність групи, юрисдикцій.
21. Для наглядовців одним із способів краще зрозуміти структуру та діяльність страхової групи є складення карти групи. Для цього Спільний форум розробив спеціальну анкету стосовно діяльності конгломерату.
22. Так само Спільний форум розробив анкету для наглядовців, аби допомогти їм краще зрозуміти завдання одне одного та підходи у здійсненні нагляду. (Обидва документи вміщено на вебсторінці IAIS).
23. Після отримання загального розуміння завдань та підходів інших наглядових органів первинний орган нагляду, який висунув ініціативу, разом з іншими найбільш задіяними органами нагляду, повинен вирішити, чи варто вживати заходів координації, і якщо так, то розробити такі заходи координації.

3 стандарт координації:

Заходи координації передбачають призначення головного координатора або створення невеликого координаційного комітету, а також визначення основних обов’язків та порядку роботи головного координатора або координаційного комітету.

24. У більшості випадків головним координатором є первинний координатор. Втім, можуть скластися такі обставини, за яких краще або бажано вибрати інший наглядовий орган на роль головного координатора або створити координаційний комітет. У Документі Спільного форуму “Про координатора” вміщено можливі базові принципи, які можуть допомогти при визначенні координатора для фінансового конгломерату; вказані принципи можна застосовувати і до страхових груп.

4 стандарт координації:

Угоди про координацію повинні передбачати порядок інформаційних потоків між наглядовими органами на постійній основі та у надзвичайних ситуаціях, порядок зв’язку з холдинговою компанією найвищого рівня у групі, порядок проведення періодичних зустрічей найбільш задіяних органів нагляду та порядок здійснення всебічної оцінки групи, діяльність якої розглядається.

25. У Документі Спільного форуму “Про координатора” перелічено елементи координації, а у Рамковому документі про обмін інформацією наглядового характеру вказано, які типи інформації можуть бути корисні у надзвичайних ситуаціях. Саме з розгляду цього документу добре розпочати розробку координаційних заходів для страхової групи.
26. Можна використати різні види моделей координації. Головний координатор має бути більш ніж інформаційним менеджером. Більш широкий груповий підхід передбачає, що головний координатор (координатори) відповідають за виконання завдання оцінки в цілому.
27. Сюди може включатися оцінка прозорості структури групи, ступеня відповідності та належності керівництва вищої ланки, відповідності капіталу, внутрішніх управлінської та бухгалтерської систем, процедур внутрішнього та зовнішнього аудиту, великих операцій, що здійснювались всередині групи, та ризиків, що їх зазнавала група, а також основних ризиків для групи, в тому числі великих зовнішніх ризиків.

5 стандарт координації:

Передумовою розробки дієвих угод про координацію щодо міжнародних страхових груп та інших міжнародних фінансових груп, які переважно займаються страховою діяльністю, є необмежений обмін інформацією пруденційного характеру (секретність якої має бути ефективно забезпечена відповідними юрисдикціями) між відповідними органами нагляду у надзвичайних умовах та на постійній основі.

28. Аби органи нагляду могли бути учасниками таких необхідних у міжнародному масштабі заходів координації, вони повинні бути спроможні здійснювати між собою обмін інформацією пруденційного характеру. Слід усунути будь-яку існуючу перешкоду для вільної передачі необхідних та відповідних даних (в тому числі якісних знань, таких як відповідна і належна оцінка). При цьому, інші органи нагляду ні за яких обставин не можуть порушити гарантовану секретність отриманої інформації пруденційного характеру.
29. Органи нагляду повинні укласти з міжнародною страховою групою або іншими міжнародними фінансовими групами, які значною мірою займаються страховою діяльністю, попередню угоду про отримання фактичної інформації, можливо, після проведення консультацій з представниками групи, про яку йдеться. Це не виключає можливості того, що наглядовці, можливо, (вже) обмінюються інформацією у тому випадку, коли існують регуляторні “вузькі місця”, до встановлення зв’язку з конкретною групою.
30. У майбутньому IAIS розроблятиме додаткові керівні положення щодо здійснення нагляду за діяльністю таких груп спільно з IOSCO, Базельським комітетом з питань банківського нагляду і, зокрема, зі Спільним форумом.

__________________________________________________________

Додаток 1
Завдання прийнятого Спільним форумом документа “Про координатора”


1. З метою поліпшення співпраці шляхом обміну інформацією, завдання документа – надати наглядовим органам керівні положення щодо можливого визначення координатора або координаторів, а також переліку елементів, з яких наглядовці могли би вибрати ті, що визначатимуть роль та обов’язки координатора або координаторів в надзвичайних обставинах та за звичайних умов.

Загальна інформація

2. Оскільки фінансовий конгломерат складається з юридичних осіб, що підлягають нагляду з боку двох або більше органів нагляду, існує дедалі зростаюча потреба у співпраці між наглядовцями різних країн та різних секторів. Зв’язок та обмін інформацією є невід’ємними складовими такої співпраці. Цей документ визначає принципи співпраці та зв’язку між та серед органів нагляду щодо, головним чином, фінансових конгломератів, що діють у міжнародному масштабі.
3. У цьому контексті може бути корисним призначена одного з органів нагляду (“координатора”) для сприяння процесу вчасного і ефективного обміну інформацією. У багатьох випадках координатором буде орган нагляду, який здійснює консолідований нагляд, або який відповідає за найбільшу частину конгломерату.
4. Серед факторів, які відіграють важливу роль при вирішенні питання щодо призначення координатора, і якщо так, то при визначенні ролі та обов’язків координатора, є правове поле, законні повноваження окремих органів нагляду та їхня підзвітність законодавчим та іншим органам, можливості та ресурси окремих органів нагляду, методики нагляду та заходи виправлення ситуації, що їх застосовують органи нагляду, можливості органів нагляду обмінюватися інформацією з відповідними органами нагляду в інших секторах та в інших країнах, види діяльності, основні ризики та структура конгломератів, а також наявність інформації від конгломератів у окремих органів нагляду. Внаслідок широкого діапазону значень вказаних факторів неможливо визначити єдину роль і єдиний перелік обов’язків координатора. Цей широкий діапазон є радше аргументом на користь створення переліку елементів координації, до якого наглядовці могли би звертатися у процесі визначення ролі та обов’язків координатора, залежно від обставин.
5. Цей перелік включав би різні форми обміну інформацією. Наглядовці могли би скористатися цим переліком для визначення ролі координатора у надзвичайній ситуації та за звичайних обставин. Серед можливих ролей, які можна було б сформулювати на основі вказаного переліку, наприклад, обмін інформацією у надзвичайній ситуації, проведення оцінок групи у надзвичайній ситуації та за звичайних обставин, а також координація діяльності безпосередньо задіяних органів нагляду. За певних обставин, можливо, варто не призначати координатора. (Для цього документа до надзвичайних обставин входить, серед іншого, будь-яка подія, незважаючи на її географічне походження, яка, ймовірніше за все, матиме суттєві негативні наслідки для платоспроможності або ліквідності фінансових конгломератів).

Фактори, що визначають вибір варіанта

6. Завдання та підходи, що їх застосовують різні наглядові органи при здійсненні нагляду за діяльністю регульованих юридичних осіб, які є частиною фінансових конгломератів, – різні і часто визначаються обов’язками та повноваженнями, передбаченими для органів нагляду їхнім національним законодавством. Відмінності завдань та підходів визначають інформаційні та інші потреби різних наглядових органів і також матимуть значення при вирішенні питання щодо необхідності призначати координатора для певної конкретної групи, при виборі координатора, а також визначенні ролі та обов’язків, які координатор, можливо, матиме. Наприклад, в ситуації, коли регульована юридична особа в групі структурно або у плані нагляду відокремлена від діяльності інших юридичних осіб в групі і не є суттєвою юридичною особою у цій групі, інформаційні та інші потреби органу, який здійснює нагляд за діяльністю такої юридичної особи, щодо інших юридичних осіб можуть бути менші або відрізнятися від потреб щодо іншої більш важливої регульованої юридичної особи, яка тісніше пов’язана з діяльністю інших юридичних осіб у цій групі.
7. Різниці в організаційній структурі груп також впливає на інформаційні та інші потреби різних задіяних наглядових органів. Наприклад, у групі, правова, бізнесова та управлінська структури якої надзвичайно різноманітна, органи, що здійснюють нагляд за діяльністю різних юридичних осіб, можливо, більше зацікавлені в інформації про зв’язані юридичні особи, а також про місцезнаходження та функціонування відповідних механізмів контролю, ніж органи, що здійснюють нагляд за діяльністю більш традиційних груп, ділова діяльність, механізми управління та контролю яких організовані за лініями юридичних осіб. Так само, якщо групу очолює регульована юридична особа, і ця юридична особа є суб’єктом консолідованого нагляду, потреби органів, які здійснюють нагляд за діяльністю дочірніх підприємств, щодо інформації про значні частини всієї групи можуть відрізнятися від потреб органів нагляду за діяльністю дочірнього підприємства в іншій групі, яку очолює нерегульована холдингова компанія, і регульовані юридичні особи якої є суб’єктами лише “соло”-нагляду. Відповідно, роль та обов’язки координатора, очевидно, у кожному випадку будуть різні.
8. Вибір ролі та обов’язків координатора також визначатиметься необхідністю збалансувати вигоди від підвищення координації та ризики створення (або враження створення) нового рівня нагляду або поширення мережі державної безпеки додатково ще на певні юридичні особи, регульовані або нерегульовані, що входять до конгломерату. Створення (або враження створення) нового рівня нагляду або розширення (чи видимість розширення) мережі безпеки може підірвати ринкову дисципліну, збільшити регуляторний тягар або призвести до зростання моральної шкоди. У деяких юрисдикціях прагнення уникнути цих ризиків буде сильніше, ніж в інших, і результатом цього буде, швидше за все, визначення різної ролі для координатора.
9. Слід також визнати окремі обмеження, з якими стикається координатор, і ці питання також повинні бути вирішені до того, як буде призначено координатора і його роль буде визначено. Наприклад, на вибір координатора та визначення його ролі впливатимуть можливості і обсяг ресурсів відповідних органів нагляду. Крім того, кількість наглядових органів, з якими координатор може підтримувати дієвий контакт, обмежена. Слід також зважено підійти до визначення обсягу та характеру інформації, обмін якою здійснюватиметься. Якщо потоки інформації від численних наглядових органів до координатора повинні йти майже без затримок, то деякі обставини можуть впливати на вчасність та всебічність інформації, яка йде від координатора до інших наглядовців, наприклад, зволікання можуть бути необхідні, коли вирішення серйозної проблеми знаходиться на критичному етапі, або коли йдуть переговори, або коли процес інформування наглядовців необхідно скоординувати із зобов’язаннями конгломерату щодо розголошення інформації. Так само у надзвичайній ситуації будь-які запропоновані заходи, встановлені для координатора, ні у який спосіб не повинні втручатися у дії, що їх мають вжити відповідні органи для вирішення цієї надзвичайної ситуації. Таким чином, будь-які заходи обов’язково повинні бути гнучкими, аби їх можна було налаштувати на конкретні обставини.

Керівні принципи

10. Викладені далі принципи можуть служити керівництвом до дії для органів, що здійснюють нагляд за діяльністю регульованих юридичних осіб у фінансових конгломератах, при вирішенні питання про необхідність та призначення координатора, а також про роль та обов’язки такого координатора у разі його призначення.

1. Організаційні заходи координації діяльності різних наглядових органів повинні забезпечити наявність певної інформації при виникненні надзвичайної ситуації та за звичайних обставин.

11. “Соло”-наглядовці повинні визначити, якого типу інформація їм потрібна для того, щоб ефективно і сповна виконувати свої наглядові функції щодо регульованих юридичних осіб, що входять до фінансових конгломератів. У надзвичайних ситуаціях це сприятиме надходженню інформації, необхідної для того, щоби наглядовці могли оцінити наслідки надзвичайної ситуації для юридичної особи, що є суб’єктом їхнього нагляду, і, при потребі, сприятиме реалізації регуляторних заходів.

2. Рішення про призначення координатора та вибір координатора приймають наглядові органи, які беруть участь у здійсненні нагляду за діяльністю конгломерату.

12. Загалом вважається, що один координатор – краще, ніж колективний координатор. Проте, можуть скластися обставини, коли обов’язки координації краще розділити, і коли можна призначити більш ніж одного координатора.
13. У більшості випадків немає сумнівів щодо того, який наглядовий орган має виконувати роль координатора. У тих випадках, коли це не очевидно, відповідні наглядові органи повинні вирішити між собою, хто найкраще годиться для цієї ролі. Розроблено певні положення, які можуть служити свого роду керівництвом при визначенні координатора; їх уміщено в Додатку 2.
14. Як правило, обмін інформацією у надзвичайних ситуаціях відбувається простіше, якщо координатора визначать заздалегідь, оскільки це дає можливість уникнути необхідності проведення у стислі строки консультацій щодо визначення координатора та його ролі. Втім, конкретні надзвичайні обставини можуть вимагати різних механізмів координації, в тому числі й іншого координатора, аніж той, якого було визначено заздалегідь.
3. Наглядовці повинні мати можливість погодити між собою роль та обов’язки координатора у надзвичайних ситуаціях та за звичайних обставин.

15. Наглядовці повинні узгодити між собою роль та обов’язки координатора. Перелік можливих елементів ролі та обов’язків координатора вміщено у Додатку 1.
16. Передбачається, що координатор візьме на себе ініціативу формулювання своєї ролі координатора і повідомить інші відповідні органи нагляду про свій підхід у цьому питанні з метою отримання їхнього відгуку.

4. Організаційні заходи щодо забезпечення інформаційних потоків між координатором та іншими наглядовими органами, а також щодо інших форм координації у надзвичайних ситуаціях та за звичайних обставин слід уточнити заздалегідь, якщо це можливо.

17. З метою сприяння роботі координатора бажано було би, щоб наглядовці погодили організаційні заходи забезпечення та отримання інформації, характер інформації, яку органи нагляду надаватимуть координатору і навпаки і за яких обставин, а також інші форми координації у сфері нагляду у світлі правового поля та організаційних обставин, у яких діють як конгломерат, так і відповідні органи нагляду. Такі заходи повинні визначати завдання, що їх має виконати координатор, щодо збору інформації від регульованих юридичних осіб, нерегульованих юридичних осіб, де це дозволяється законом або конгломератом, від різних відповідних органів нагляду або від усіх цих джерел разом. У надзвичайних ситуаціях проведені заздалегідь організаційні заходи, можливо, зазнають коректив, аби врахувати унікальні особливості конкретної надзвичайної ситуації.

5. Можливості наглядових органів виконувати свої наглядові обов’язки не повинні обмежуватись через те, що визначено координатора, і що координатор бере на себе певні зобов’язання.

18. “Соло”-наглядовці зобов’язані виконувати вимоги законодавства і підзвітні певним національним установам, що може впливати на час виконання ними своїх дій та характер цих дій, обмежувати їхню спроможність діяти у певних обставинах і диктувати вжиття певних наглядових заходів у відповідь на ті чи інші події або ситуації. Визначення координатора не змінює ці вимоги законодавства та національної підзвітності, так само як і не знімає з “соло”-наглядовців законну відповідальність за вжиття будь-яких необхідних заходів або проведення консультацій з будь-якою третьою стороною при розв’язанні фінансових проблем або кризових ситуацій.

6. Визначення координатора та встановлення обов’язків координатора має здійснюватись, виходячи з того, що ці обов’язки сприятимуть кращому здійсненню відповідними органами нагляду за діяльністю регульованих юридичних осіб, що входять до фінансових конгломератів.

19. Можуть скластися такі обставини, коли роль координатора виконуватиме орган нагляду, який здійснює консолідований нагляд, відтак призначення координатора мало що змінить.
20. Можуть виникнути обставини, коли призначення координатора не дає ніякої “доданої вартості” у термінах ефективності нагляду за діяльністю регульованих юридичних осіб, що входять до складу групи. За таких обставин, коли за оцінками відповідних органів нагляду, годяться інші засоби співпраці, немає жодних причин для визначення координатора.
21. Відповідні органи нагляду повинні час від часу переглядати всі аспекти ролі координатора, аби кожний аспект забезпечував “додану вартість” у термінах поліпшення нагляду за діяльністю регульованих юридичних осіб у групі. По мірі зміни структури та діяльності фінансових конгломератів та по мірі розвитку структури правового та наглядового механізмів, слід проводити переоцінку потреби в координаторі, його ролі та обов’язків координатора.

7. Визначення координатора та взяття координатором на себе обов’язків не повинно створювати враження, що ці обов’язки відтепер лежать повністю на координаторі.
22. Загальновизнаним є той факт, що визначення координатора та досягнення згоди між органами нагляду щодо його ролі та обов’язків не звільняє відповідних органів нагляду від їхніх обов’язків відповідно до національного законодавства. Наглядовці повинні уникати таких стосунків з регульованими юридичними особами або з іншими юридичними особами, що входять до складу групи, які могли би викликати у групи або на ринку враження, що координатор взяв на себе юридичну відповідальність, хоча цього насправді немає.

__________________________________________________________

ДОДАТОК 2

Положення, які можуть допомогти при визначенні координатора

Далі наведено варіанти підходів, що їх можуть застосувати наглядовці при виборі координатора.

• Якщо конгломерат очолює одна з установ (банк, фірма, що виконує операції з цінними паперами, або страхова компанія), за діяльністю якої здійснюється нагляд, то координатором слід призначити орган нагляду за діяльністю цієї головної установи.

• Якщо конгломерат очолює одна з установ (банк, фірма, що виконує операції з цінними паперами, або страхова компанія), за діяльністю якої здійснюється нагляд, але в зазначеному конгломераті домінує певна регульована юридична особа, наприклад, у термінах активів балансу, вимог щодо рентабельності або платоспроможності, то одним з варіантів може бути призначення координатором органу, який здійснює нагляд за діяльністю цієї домінуючої установи.

• Якщо конгломерат очолює холдингова компанія, за діяльністю якої здійснюється нагляд, то за нормальних умов координатором слід призначити відповідний орган нагляду.

• Якщо конгломерат очолює холдингова компанія, за діяльністю якої здійснюється нагляд, але в зазначеному конгломераті домінує певна регульована юридична особа, наприклад, у термінах активів балансу, вимог щодо рентабельності або платоспроможності, то одним з варіантів може бути призначення координатором органу, який здійснює нагляд за діяльністю цієї домінуючої установи.

• Якщо конгломерат очолює холдингова компанія, за діяльністю якої не здійснюється нагляд, то координатором можна призначити орган, який здійснює нагляд за діяльністю цієї домінуючої установи в конгломераті, наприклад, у термінах активів балансу, вимог щодо рентабельності або платоспроможності.






ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ