Порадник № 4 з питань оприлюднення інформації страховими компаніями


Тема Авіастрахування та космос

Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю / Представництво Світового банку в Україні

1. Вступ

1. Оприлюднення надійної та своєчасної інформації дозволяє майбутнім і існуючим страхувальникам й іншим учасникам ринку зрозуміти фінансове становище страхової компанії та ризики, на які вони можуть наразитися. Цей документ містить поради стосовно оприлюднення інформації страховими компаніями. У ньому визнається, що органи нагляду за страховою діяльністю відіграють певну роль у справі заохочення страхових компаній до ефективного оприлюднення інформації.

2. Органи нагляду за страховою діяльністю зацікавлені в існуванні ефективного, неупередженого, безпечного та стабільного страхового ринку в інтересах і для захисту страхувальників. У цьому документі визнається, що оприлюднення ризиків має непересічне значення для функціонування здорового ринку. За наявності відповідної інформації, яка дозволяє оцінити діяльність страховиків і ризики, пов’язані із такою діяльністю, ринки можуть реагувати ефективно, винагороджуючи ті компанії, що ефективно управляють ризиками, і караючи ті компанії, що цього не роблять. Це нерідко називається ринковою дисципліною. Вона допомагає здійсненню нагляду.

3. Коли страхові компанії стають неплатоспроможними, страхувальники можуть від цього постраждати. Практика знає випадки, коли очікувані від страхувальників страхові платежі скорочувалися, навіть за наявності програм захисту страхувальників. Оприлюднення інформації надає споживачам можливість мати уяву про страхові компанії до укладання із ними договорів страхування.

4. Індивідуальні страхувальники не завжди мають спроможність та ресурси для того, щоб оцінити фінансову стабільність страховиків і зрозуміти інформацію, яку останні оприлюднюють. У цьому документі визнається, що відстежувати діяльність страхових компаній індивідуальним страхувальникам допомагають інші учасники ринку, такі як акціонери, фахівці з питань активів, страхові агенти та брокери, агенції, що встановлюють рейтинг цінних паперів, та засоби масової інформації, хоча їхня роль та участь у цій справі змінюється по країнах і всередині країни залежно від виду страхових послуг.

5. Регулярне оприлюднення інформації може сприяти безперешкодному функціонуванню ринків. Наприклад, своєчасне оприлюднення інформації страховими компаніями може пом’якшити жорсткість ринкових негараздів, тому що учасники ринку отримують інформацію на більш регулярній основі і таким чином можуть тверезо оцінювати інформацію про поточний стан справ. Якщо оприлюднена негативна інформація про страхову компанію виявляється раптовою, це може спричинити панічну відмову страхувальників від їхніх договорів страхування . Такий перебіг подій може ще більше ускладнити фінансове становище страховика.

6. Через невизначеність, притаманну страховій індустрії, ринки потребують більш високого рівня оприлюднення інформації про страхові компанії, ніж про інші компанії. Така невизначеність є природною у страховому бізнесі, тому що договір страхування має незвичайний та зворотний характер: страхувальник сплачує регулярні чи одноразові страхові внески в обмін на невизначену страхову допомогу інколи невизначеного розміру в інколи невизначений час у майбутньому. Внаслідок такої невизначеності у страховій справі існує:

• Більш високий ступінь розрахунків, особливо коли йдеться про зобов’язання, ніж в інших бізнесових операціях загального характеру.

• Можливість систематичної недооцінки (чи переоцінки) зобов’язань (наприклад, досвід із азбестом); та

• Значний часовий інтервал між розрахунками та матеріалізацією зобов’язань.

7. Страхові компанії мають довготривалий досвід розрахунків із застосуванням актуарних методів. Тому, для того щоб інші могли зрозуміти такі розрахунки, необхідно надавати інформацію про головні припущення.

8. Більш широке оприлюднення інформації спричиняє зростання витрат, які можуть бути прямими чи опосередкованими. Наприклад, більш широке оприлюднення таємної інформації компанії може поставити її у невигідне становище з точки зору конкуренції. Ці витрати повинні зважуватися проти потенційних вигод оприлюднення ширшої інформації, якого вимагають будь-які стандарти.

9. Страхова індустрія розвивається шляхом інтернаціоналізації. Однак через суттєві розбіжності у політиці, практиці та процедурах бухгалтерського обліку досягнення сумісності фінансової інформації різних країн видається складною справою. Навіть в середині країни бухгалтерський облік у страхуванні може значно відрізнятися від обліку, якого дотримуються інші підприємства. Тому інформацію про політику бухгалтерського обліку необхідно оприлюднювати для того, щоб можна було належним чином зрозуміти фінансову інформацію.

10. Всім відомо, що ступінь розвитку страхового ринку в різних країнах світу є різним. Страхова індустрія одних членів IAIS є менш розвиненою, ніж страхова індустрія інших членів. Тому рівень оприлюднення інформації страховими компаніями повинен віддзеркалювати стан розвитку страхового бізнесу та загальний баланс попиту за споживання. Більш розвинуті ринки із більш складними послугами, як правило, вимагають оприлюднення більших відомостей. Крім того, хоча на меті ставиться оприлюднення всебічної інформації, поступ досягнення цієї мети буде в різних країнах різним, через те що країни-члени зважують необхідність асигнування ресурсів для впровадження звітності для цілей нагляду за страховою діяльністю проти потреби більш широкого оприлюднення інформації страховими компаніями.

Мета порадника

11. Цей порадник містить керівні принципи оприлюднення інформації страховими компаніями з метою надання учасникам ринку можливості оцінити поточний фінансовий стан і майбутню життєздатність страховика. Така інформація дозволяє учасникам ринку з’ясувати потенціал страхової компанії на коротко- та довгострокову перспективу у галузі:

• Задоволення претензій, виконання грошових й інших зобов’язань, коли настає строк платежу; та
• Забезпечення прибутку на інвестований капітал своїм зацікавленим сторонам, включаючи будь-яких акціонерів і страхувальників, які беруть участь в капіталі компанії.

12. Цей порадник не пропонує покласти на органи нагляду за страховою діяльністю зобов’язання стосовно оприлюднення інформації, яку вони можуть мати. Мета цього документа – це забезпечити керівні принципи оприлюднення інформації страховими компаніями. Органам нагляду за страховою діяльністю дійсно належить важлива роль у заохоченні страхових компаній до ефективного оприлюднення інформації. Натомість у цьому документі також визнається, що в багатьох територіях органи нагляду за страховою діяльністю не контролюють виконання вимог стосовно оприлюднення інформації страховими компаніями та що відповідальність за забезпечення такого оприлюднення інформації не може покладатися на наглядові органи.

13. Внутрішньофірмові страховики не знаходяться під впливом таких самих ринкових сил як комерційні страхові компанії. Втім органи нагляду за страховою діяльністю можуть самі вирішувати чи застосовувати до них принципи, викладені у цьому пораднику, чи ні.

2. Якість оприлюдненої інформації

14. Страхові компанії повинні оприлюднювати інформацію, яка є:

а) Актуальною для рішень, що ухвалюються учасниками ринку;

б) Своєчасною, тобто наявною та оновленою на час прийняття цих рішень;

в) Доступною для учасників ринку без надмірних витрат і затримок;

г) Всебічною та предметною, для того щоб учасники ринку мали можливість сформувати точну думку щодо страхової компанії;

д) Надійною, для того щоб її можна було використовувати як основу для прийняття рішень;

e) Придатною для порівняння із інформацією про різних страховиків й інші компанії; та

є) Послідовною у часі, для того щоб можна було виявляти відповідні тенденції.

а) Актуальність

15. Інформація є актуальною, коли вона є суттєвою. Інформація є суттєвою, якщо можна припустити, що той чи інший учасник ринку вважатиме її важливою для прийняття ключового рішення. Як правило, до кола ключових рішень належать рішення стосовно страхування ризиків, інвестування чи здійснення інших операцій зі страховиком.

б) Своєчасність

16. Для того щоб можна було сформувати певну думку про страхову компанію інформація повинна надаватися достатньо часто і своєчасно. Своєчасність покладає на страховика обов’язок оприлюднювати інформацію якнайшвидше після її отримання. За певних обставин це вимагатиме запровадження спеціального періоду внутрішньої звітності.

17. Вимога своєчасності інформації повинна балансуватися із вимогою її надійності. Оприлюднення інформації може на деякий час відкладатися з огляду на необхідність її належної перевірки, але тільки коли така затримка не завдасть суттєвої шкоди споживачам.

в) Доступність

18. Інформація повинна поширюватися таким чином, щоб вона доводилася до уваги учасників ринку, але з урахуванням відносної вартості різних шляхів її поширення. Слід рішуче заохочувати поширення інформації із застосуванням електронних каналів (наприклад, Інтернету).

г) Всебічність

19. Інформація повинна бути достатньо всебічною, для того щоб учасники ринку могли сформувати точну думку про фінансові становище та діяльність страхової компанії, її бізнесові операції та ризики, пов’язані із такими операціями. Для цього інформація має бути:

• Достатньо роз’ясненою для того, щоб вона була предметною для читача, який є добре поінформованим про характер страхового бізнесу, але не має конкретної інформації про страхову компанію, за винятком публічно оприлюдненої.

• Повною і охоплювати усі головні обставини страховика та у разі необхідності об’єднання, членом якого він є.

• Належним чином агрегованою, щоб створити повну адекватну уяву про страхову компанію, та достатньо дезагрегованою, щоб можна було з’ясувати дію окремих предметних позицій.

20. Оприлюднення інформації страховими компаніями не має сенсу, якщо інформація є безпредметною.

д) Надійність

21. Інформація має достеменно віддзеркалювати те, що вона має показати, або могла б показати. Зокрема, у міру практичної можливості вона повинна відображати економічну суть подій та операцій, а також їхню правову основу, при цьому перевага віддається першому завданню. Вона повинна бути придатною для перевірки, нейтральною (тобто не повинна містити суттєвих помилок чи упередженого викладу) та повною в усіх важливих аспектах. Повнота інформації набуває важливого значення, оскільки замовчування фактів може зробити її неправдивою чи такою, що вводить в оману. Надійність інформації підвищується, якщо вона оприлюднюється після аудиторської перевірки.

22. У багатьох випадках страховик має балансувати необхідність забезпечення надійності інформації з інтересами її актуальності та своєчасності. Наприклад, у деяких довготривалих видах страхування реалістичні прогнози стосовно кінцевої вартості можливих претензій мають вельми важливе значення, але через притаманну їм невизначеність вони не завжди є до кінця надійними. З огляду на довгостроковий характер деяких страхових ризиків, надійність – це проблема. Прогнозами треба вміти управляти, тому ринок із здоровим скептицизмом ставиться до надійності оприлюдненої інформації.

е) Придатність до порівняння

23. Для того щоб можна було проводити порівняння з іншими страховими компаніями, інформація у міру практичної можливості повинна надаватися згідно із діючими загально визнаними національними та міжнародними стандартами. В галузі оприлюднення інформації сьогодні існує декілька міжнародних стандартів, але інші важливі стандарти знаходяться на стадії розробки. Так само в різних територіях національні стандарти мають різні рівні розвитку, втім навіть у своїй найбільш розвиненій формі вони не охоплюють усіх ситуацій. Тому необхідно також оприлюднювати методи та припущення, які використовуються для підготовки інформації. Хоча це допомагатиме користувачам фінансових звітів розуміти інформацію, слід усвідомити, що дійсної порівнюваності інформації не можна досягти без уніфікованої розробки та впровадження міжнародних стандартів.

є) Послідовність

24. Для сприяння визначенню тенденцій за певний час страхова компанія при підготовці інформації повинна використовувати послідовні методи та припущення, які мають також оприлюднюватися. У разі внесення змін і доповнень до таких методів і припущень характер змін і їхні наслідки повинні також оприлюднюватися. Інформація має надаватися у такому вигляді, щоб вона сприяла визначенню напрямків розвитку за певний час, включаючи надання порівняльних чи відповідних показників за попередні періоди (наприклад, шляхом презентації збиткових тріангуляцій).

3. Яка інформація має оприлюднюватися

25. Публічна інформація повинна принаймні містити опис:

a) Фінансового стану;

б) Результатів фінансової діяльності;

в) Ризиків та способів управління ними;

г) Основи, методів і припущень, які використовувалися для підготовки інформації, включаючи політику бухгалтерського обліку (та коментарі стосовно економічних наслідків будь-яких змін до них);

д) Загальної бізнесової інформації та інформації про менеджмент і корпоративне управління.

a) Фінансовий стан

26. Інформація про фінансовий стан того чи іншого страховика є корисною для формування уяви про його здатність виконувати свої зобов’язання та забезпечувати прибуток на інвестований капітал своїм зацікавленим сторонам, включаючи будь-яких акціонерів і страхувальників, які беруть участь в капіталі компанії. Така інформація має містити опис характеру та обсягів активів, зобов’язань та капіталу.

27. Стосовно активів опис може включати у разі необхідності:

• Розбивку інвестиційного портфеля по визначених категоріях інвестицій;

• Ступінь залежності страховика від активів того чи іншого класу або ринкового сектора, чи конкретного партнера;

• Основу та припущення, які використовуються для оцінки вартості активів;

• Використання похідних цінних паперів та їхні наслідки для економічної позиції інвестиційного портфеля;

• Їхню доцільність як засобу забезпечення дотримання зобов’язань, включаючи їхню здатність до реалізації (відображає надійність банківських кредитів і їхню ліквідність) та строк дії;

• Чи заставлені активи або чи існують обмеження на їхнє використання (наприклад, віддані у заставу чи тримаються у якомусь фонді із правом участі в прибутках); та

• Зміни в інвестиціях під час звітного періоду.

28. Стосовно зобов’язань опис може включати у разі необхідності:

• Обсяг, час виконання та характер зобов’язань, включаючи умовні та потенційні зобов’язання;

• Основу та припущення, які використовуються для оцінки резервів на платежі по зобов’язаннях (включаючи технічні резерви), а також вартості інших зобов’язань;

• Розбивку технічних резервів по напрямках бізнесу та по категоріях (наприклад, резерви на страхові внески, резерви на покриття претензій);

• Відображення технічних резервів для покриття валових і чистих витрат на перестрахування;

• Використання похідних цінних паперів та їхні наслідки для економічної позиції зобов’язань;

• Зміни в технічних резервах (брутто та нетто); і

• Коли обсяг і час виконання основних зобов’язань є невизначеними, характер невизначеності та обставини, за яких зобов’язання можуть матеріалізуватися чи підлягати сплаті раніше чи пізніше, ніж очікувалося або припускалося.

29. Стосовно капіталу опис може включати:

• Обсяг регулятивного капіталу чи межі платоспроможності;

• Розмір складових капіталу та його структуру; і

• Якість капіталу, включаючи будь-які права викупу капіталу чи права на фіксовані або накопичені дивіденди чи проценти.

б) Результати фінансової діяльності

30. Інформації про фінансовий стан страхової компанії достатньо для того, щоб учасники ринку могли з’ясувати її здатність сплачувати по своїх зобов’язаннях і забезпечувати прибуток на інвестиції. Ця здатність визначається фінансовим станом страховика на час здійснення платежів по зобов’язаннях або інвестування. А це залежить від поточного фінансового стану та результатів фінансової діяльності у майбутньому.

31. Оприлюднення результатів минулої фінансової діяльності, включаючи зокрема рентабельність та її динаміку, дозволяє учасникам ринку передбачити можливі результати майбутньої фінансової діяльності. Натомість, оскільки завжди існують причини сказати, що минуле є ненадійним провісником майбутнього, необхідно, щоб інформація про минулу фінансову діяльність доповнювалася інформацією про поточні та потенційні ризики, стратегію та практику управління ризиками, інвестиційну політику та загальною інформацією стосовно головних бізнесових операцій, менеджменту та корпоративного управління.

32. Інформація про минулу фінансову діяльність включає відомості про джерела та обсяги надходжень і видатків та обігу готівки. Необхідна інформація може включати:

• Звіт про прибутки та збитки (включаючи технічний андеррайтинговий рахунок валових і чистих витрат на перестрахування із розбивкою по головних напрямках бізнесової діяльності) та звіт про обіг готівки, а також головні його показники, в тому числі порівняння обсягу надходжень із задіяним капіталом і обсягами операцій;

• Звіт про зміни в активах, який показує прибутки та збитки безпосередньо в активах, а також капітальні операції та розподіл капіталу серед акціонерів і розподіл прибутків серед страхувальників;

• Звіт про діяльність із розбивкою по головних напрямках бізнесових операцій та географічних регіонах, включаючи технічний андеррайтинговий рахунок (валових і чистих витрат на перестрахування) та динаміку розвитку претензій (“тріангуляція”);

• Прибутки на різні категорії інвестицій; та

• Питання управління і аналіз результатів фінансової діяльності.

33. Учасникам ринку було б корисно, якби страхові компанії в рамках звітів про прибутки та збитки, про обіг готівки та про діяльність по головних напрямках бізнесових операцій:

• Зазначали характер і джерела надходжень, видатків і обігу готівки і таким чином допомагали учасникам ринку сформувати свою думку стосовно якості та, зокрема, потенційної нестабільності та стабільності надходжень;

• Оприлюднювали обсяги валових і чистих витрат на перестрахування, щоб можна було з’ясувати наслідки платежів на перестрахування;

• Надавали інформацію про платежі по претензіях, щоб можна було легше встановити зміни в системі врегулювання претензій; та

• Зазначали наслідки поглинання та припинення окремих напрямків бізнесової діяльності у звітному періоді і таким чином надавали можливість більш чітко визначити тенденції та краще зрозуміти рівень стабільності надходжень.

34. Звіти про діяльність із розбивкою по головних напрямках бізнесових операцій допомагають учасникам ринку зрозуміти внесок окремих бізнесових напрямків/ географічних сегментів у загальну фінансову діяльність та робити порівняння з іншими страховиками. Вони дозволяють учасникам ринку оцінити масштаби диверсифікації та використання високо ризикованих бізнесових ліній чи географічних регіонів (наприклад, робота в місцевостях, де часто відбуваються стихійні лиха або де в спірних територіях застосовується страхування зобов’язань).

35. Жодна людина зі сторони не знає усіх деталей бізнесової діяльності як це знає керівництво страхової компанії. Тому керівництво може надати учасникам ринку значну допомогу шляхом обговорення:

• Головних факторів, що впливали на результати фінансової діяльності у звітному періоді;

• Відмінностей у діяльності у порівнянні із попередніми періодами та попередніми оприлюдненими прогнозами; та

• Факторів, які, на їхню думку, суттєво впливатимуть на результати фінансової діяльності страхової компанії у майбутньому.

36. Зокрема, в обговоренні можна визначити минулі та майбутні значні зміни в:

• Стратегії андеррайтингу, включаючи канали поширення страхового бізнесу;

• Характері, регулярності та обсягах претензій;

• Потенціалі для агрегації претензій, що виникають внаслідок настання тієї самої події чи низки подій через одну й ту саму причину;

• Характері, рівні та дисципліні сплати внесків на перестрахування і основах та припущеннях, які використовувалися для встановлення рівнів технічних резервів; та

• Прибутках на різні категорії інвестицій.

в) Ризики та способи управління ними

37. Оприлюднення інформації про ризики, включаючи стратегію управління ними та ефективність цієї стратегії, допомагає учасникам ринку з’ясувати стабільність та життєздатність страхової компанії, в тому числі:

• Чутливість її надходжень до можливої зміни обставин;

• Чи виправдовують прибутки ті ризики, на які компанія наражається; та

• Зрештою, її здатність у важкі часи сплачувати по своїх зобов’язаннях і забезпечувати прибутки на інвестиції.

38. До кола актуальних для оприлюднення ризиків можуть належати:

Технічні ризики (ризики, пов’язані із зобов’язаннями), тобто різні ризики, які прямо чи опосередковано пов’язані із технічною або актуарною основою розрахунків страхових внесків і технічних резервів у страхуванні життя й інших ризиків, а також ризики, пов’язані із оперативними витратами та надмірним або нескоординованим зростанням.

Інвестиційні ризики (ризики, пов’язані із активами), тобто різні ризики, які прямо чи опосередковано пов’язані із спроможністю страховика управляти активами; та

Нетехнічні ризики, тобто ризики, які не можна належним чином віднести до технічних чи інвестиційних ризиків.

39. Розглядаючи кожну групу ризиків, страхова компанія має надати достатню якісну та у разі необхідності і наявності цифрову інформацію, для того щоб учасники ринку мали можливість зрозуміти характер головних ризиків, як ними управляють та їхні можливі наслідки. Особливу увагу слід приділити необхідності забезпечення предметності оприлюднюваної інформації про ризики, оскільки ризики можуть швидко змінюватися, а стратегії управління ними стають все більше і більше складними і відповідно – важкими для розуміння. Таким чином, оприлюднена інформація може містити опис:

• Загальної філософії та політики управління ризиками, що застосовуються страховиком, включаючи його готовність наражатися на ризики;

• Як виникають ризики;

• У який спосіб ризики управляються та контролюються;

• Чи застосовуються перестрахування, похідні цінні папери, сек’юритизація та альтернативні механізми розподілу ризику чи його пом’якшення для управління ризиками, а якщо так, то яким чином; і

• Наскільки чутливими до зміни припущень є заходи подолання ризиків.

г) Як готується інформація

40. Щоб оприлюднена інформація була корисною для учасників ринку, вона має містити належний опис порядку її підготовки, включаючи використані методи та припущення. Таке оприлюднення методів і припущень дозволяє також учасникам ринку робити порівняння між страховиками. Різні облікова та актуарна політика, практика та процедури застосовуються не лише в різних країнах, але й різними страховиками тієї самої країни. Тому правильні порівняння можуть робитися тільки за умови належного оприлюднення порядку підготовки інформації. Так само, правильні порівняння одного звітного періоду з іншим можуть робитися, тільки коли читача поінформовано про зміни в методах і припущеннях, використаних при підготовці інформації, та у разі практичної можливості оцінити наслідки таких змін.

д) Загальна бізнесова інформація та інформація про менеджмент і корпоративне управління

41. Для того щоб учасники ринку могли оцінити оприлюднену інформацію про фінансовий стан страховика, результати його фінансової діяльності та ризики й ефективність управління ними, їм необхідна головна бізнесова інформація і інформація стосовно менеджменту та корпоративного управління страхової компанії. Такі відомості допомагають учасникам ринку з’ясувати ефективність страховика та його загальну потужність, його перспективи на майбутнє та здатність реагувати на зміни.

42. Така інформація може містити опис:

• Місця страхової компанії на конкурентному ринку, її стратегії та успіхів у справі досягнення стратегічних цілей;

• Структури ради директорів (наприклад, кількість членів, комітети та члени ради), структури старшого керівництва (тобто обов’язки та підзвітність), системи стимулювання (тобто як і у яких розмірах співробітникам керівної та виконавчої ланок виплачується винагорода) та загальної корпоративної культури;

• Статусу юридичної особи та структури бізнесових ліній самого страховика і у відповідних випадках опис об’єднання, членом якого є страхова компанія, включаючи організаційну структуру об’єднання та основні операції між страховиком і пов’язаними із ним фірмами чи особами;

• Структури власності;

• Стратегічних союзів і підрядних договорів, укладених страховиком і третіми сторонами;

• Майбутнього потенціалу нематеріальних активів (наприклад, капітальні витрати на дослідження та розробки, інтелектуальний капітал, розробку нових послуг, підготовку та підтримання репутації); та

• Нормативно-правової бази (наприклад, страхова компанія повинна дотримуватися вимог, встановлених регулятивним органом).