Методологія основних принципів страхування

1. Вступ

1.1 Розвиток основних принципів страхування

1. У 1994 році органи нагляду за страховою діяльністю з усього світу заснували власну асоціацію, яку назвали Міжнародна асоціація органів нагляду за страховою діяльністю (IAIS). Членами цієї асоціації є понад 100 органів нагляду за страховою діяльністю, які прийняли такі рішення:

а) співпрацювати для того, щоб забезпечити кращий контроль за галуззю страхування на внутрішніх та міжнародних ринках для створення ефективних, справедливих, надійних і стабільних страхових ринків на користь власників страхових полісів та для захисту їхніх інтересів;
б) об’єднати зусилля для того, щоб розробити стандарти практики нагляду за страховою діяльністю, які члени Асоціації можуть використовувати у своїй роботі;
в) підтримувати зв’язок та співпрацювати з іншими відповідними міжнародними органами;
г) надавати допомогу один одному для захисту цілісності ринків;
д) налагодити обмін інформацією про набутий досвід для розвитку національних страхових ринків.

2. IAIS видає посібники та рекомендації з міжнародних принципів та стандартів страхування, організовує навчання та забезпечує підтримку з питань, що пов’язані з наглядом за страховою діяльністю, а також організовує зустрічі та семінари для працівників органів нагляду за страховою діяльністю.

3. Визнаючи необхідність забезпечення захисту інтересів власників страхових полісів та стабільності фінансової галузі, IAIS у 2000 році розробила Основні принципи страхування на основі принципів, які вже були прийняті Асоціацією (Принципи нагляду за страховою діяльністю, Принципи, що застосовуються для міжнародних страховиків та страхових груп і їхніх міжнародних операцій (Страховий конкордат), та Принципи ведення страхової діяльності). Основні принципи страхування повинні забезпечити міжнародній фінансовій спільноті критерії для оцінки ефективності режимів нагляду за страховою діяльністю.

1.2 Розвиток методології основних принципів страхування

1.2.1 Мета методології

4. Основні принципи страхування створюють загальну структуру, яку можна застосувати в численних режимах нагляду за страховою діяльністю, і яка є досить гнучкою для того, щоб вносити зміни та вживати конкретних заходів.

Проте, беручи до уваги, що:

а) оцінка дотримання Основних принципів страхування різними зацікавленими сторонами може привести до різного їх тлумачення, якщо буде відсутня подальша методологічна підтримка;
б) члени IAIS потребують більш детальних критеріїв для оцінки власної роботи та діяльності колег.

IAIS було підготовлено Методологію основних принципів страхування. Ця методологія містить критерії, що полегшують процес оцінки і є повними, точними та послідовними.

5. З огляду на те, що результати оцінки не завжди можуть бути такими, що підлягають опублікуванню, для того щоб забезпечити довіру до них, треба, щоб у різних країнах оцінка проводилася, в основному, одними й тими ж методами.

1.2.2 Основи створення Методології основних принципів страхування

6. Враховуючи необхідність забезпечення захисту власників страхових полісів та зростання уваги до фінансової стабільності на міжнародному рівні, органи нагляду за діяльністю в усіх фінансових секторах відчувають на собі тиск, що вимагає від них запровадження ефективної наглядової практики. Зокрема, діяльність страхових компаній стає все більше міжнародною, а диференціація між страховою діяльністю та іншою діяльністю у фінансовій галузі робиться дедалі більше нечіткою, тоді як від наглядових органів вимагають прийняття та впровадження ефективних методів нагляду за страховою діяльністю для того, щоб створити життєздатні системи страхування і, відповідно, забезпечити життєздатність фінансових ринків у всьому світі.

7. IAIS визнає, що як реформування фінансового сектору, так і поліпшення нагляду за страховою діяльністю, вимагають широкомасштабної та інтенсивної роботи впродовж довгого часу. Проте найбільш важливим для національних органів нагляду за страховою діяльністю є вжиття невідкладних заходів для того, щоб:

а) визначити слабкі місця своїх систем нагляду;
б) зосередитися на усуненні найбільших недоліків;
в) спонукати органи державної влади до всебічної підтримки будь-яких заходів, що є необхідними для підвищення стабільності фінансового сектору, у тому числі до впровадження Основних принципів страхування.

8. Беручи до уваги різні умови, що існують у різних країнах, кожний орган нагляду за страховою діяльністю може досягти всебічного дотримання Основних принципів страхування своїм власним шляхом. Органи нагляду за страховою діяльністю в окремих країнах можуть забезпечити дотримання лише тих Основних принципів страхування, за які вони несуть відповідальність.

9. Процес впровадження Основних принципів страхування починається з оцінки стану дотримання цих принципів у даній країні. Проведення такої оцінки дає можливість відповідному органу нагляду за страховою діяльністю, а в певних випадках також уряду країни, ініціювати створення відповідної стратегії покращання практики нагляду за страховою діяльністю. Оцінка дотримання принципів страхування в різних контекстах уже розпочалася.

10. У 1998 році IAIS розповсюдила серед усіх своїх членів анкету, в якій їх просили надати власну оцінку існуючих у них систем нагляду за страховою діяльністю та визначити, якою мірою в їхніх країнах застосовуються Основні принципи страхування. Хоча визначення рівня відповідності основним принципам було дуже важливим для членів Асоціації, анкета мала надто загальний характер і було важко точно оцінити, які принципи застосовуються насправді.

11. У подальшому, оцінка дотримання Основних принципів страхування в певних країнах була ініційована Міжнародним валютним фондом та Світовим банком. Оцінка, яка проводилася вперше, надала можливість перевірити придатність, зрозумілість та повноту Основних принципів страхування, а також зрозуміти, якою мірою сторонній спостерігач може оцінити ступінь дотримання принципів.

12. Такі попередні оцінки, що виконувалися власними силами або третіми сторонами, ясно показали, що необхідна гармонічна всебічна методологія оцінки.

1.3 Застосування методології

1.3.1 Застосування методології

13. Методологія може бути застосована кількома шляхами: і) самооцінка, що виконується самими органами нагляду за страховою діяльністю; іі) їх оцінка колегами – членами IAIS та оцінка, що проводиться третіми сторонами, у тому числі в рамках програм Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

1.3.2 Важливі фактори застосування методології

14. За будь-яких обставин для застосування методології важливими є такі фактори:

а) Оцінка експертів – оцінка практики нагляду за страховою діяльністю може виконуватися досвідченими експертами з нагляду за страховою діяльністю. Оцінка, яку проводять не фахівці, може бути помилковою, навіть якщо вона базується на найбільш детальній методології. Процес оцінки кожного з основних принципів вимагає зваженої оцінки численних складових, що її можуть зробити лише кваліфіковані фахівці, які мають відповідний практичний досвід.
б) Самооцінка – органи нагляду за страховою діяльністю мають стимули для того, щоб власними силами оцінювати, чи дотримуються вони в усіх суттєвих аспектах принципів нагляду за страховою діяльністю у своїй роботі. Шляхом проведення оцінки своєї діяльності та визначення, якою мірою вони дотримуються принципів, органи нагляду за страховою діяльністю можуть зрозуміти, чи всі основні принципи виконуються та в якому обсязі виконується кожен із цих принципів.
в) Оцінка третьою стороною – не відкидаючи користі самооцінки, для того щоб досягти повної об’єктивності, краще за все провести оцінку дотримання Основних принципів страхування, залучивши для цього кваліфіковану третю сторону.
г) Співробітництво – справедливої оцінки процесу здійснення нагляду за страховою діяльністю не може бути без справжнього співробітництва всіх відповідних органів.
д) Всебічність – оцінка має бути достатньо глибокою для того, щоб дозволити судити про те, яких критеріїв дотримано на практиці, а не лише концептуально.

1.3.3 Важливі питання проведення оцінки

15. Хоча IAIS не має конкретного завдання стосовно розробки детальних рекомендацій щодо процедур, підготовки та презентації звітів про оцінку, оцінювачі під час проведення оцінки та підготовки звітів про оцінку повинні брати до уваги декілька важливих питань:

а) Мета оцінки: першочерговою метою оцінки має бути визначення природи та обсягу будь-якого недоліку системи нагляду за страховою діяльністю та дотримання окремих Основних принципів. Оцінка не повинна лише зосереджуватися на недоліках, вона має також виявляти досягнення в тому обсязі, в якому ці досягнення переважають слабкі місця в інших областях. Такий підхід забезпечить більш точну оцінку дотримання Основних принципів страхування. Результати такої оцінки не повинні використовуватися для градації або визначення рівня певної системи нагляду за страховою діяльністю, натомість вони мають використовуватися для розробки планів заходів, в яких визначаються вдосконалення, які мають пріоритетне значення і необхідні для забезпечення дотримання Основних принципів страхування в повному обсязі. У звіті про оцінку також має бути зазначено, яких заходів треба вжити для усунення кожного з недоліків, в які терміни, та чи потрібно провести оцінку ще раз у подальшому.
б) Доступ до інформації: проводячи оцінку, оцінювач повинен мати вільний доступ до широкого обсягу інформації та відповідних осіб. Необхідна інформація може включати не лише друковану інформацію, таку як відповідні закони, положення та нормативні акти, але також і більш конфіденційну інформацію, таку як матеріали самооцінки, операційні інструкції органів нагляду за страховою діяльністю, та, якщо можливо, матеріали оцінки конкретних страхових компаній органами нагляду за страховою діяльністю. Така інформація має надаватися в обсязі, що не порушує вимог законодавства до органів нагляду за страховою діяльністю щодо збереження конфіденційності інформації. Оцінювачу буде необхідно проводити зустрічі з різними особами та організаціями, в тому числі представниками органу або органів нагляду за страховою діяльністю, інших місцевих наглядових органів, будь-яких міністерств та відомств, страхових компаній та асоціацій страхових компаній, аудиторами та іншими учасниками фінансового ринку. Потрібно також спеціально відзначати випадки, коли необхідна інформація не була надана, а також можливий вплив цього на точність оцінки.
в) Оцінка важелів впливу: методологічні критерії в багатьох випадках описують правову основу страхової діяльності, а також повноваження та методи нагляду за цією діяльністю. З цієї причини в більшості випадків критерії написані в дійсному способі. Але оцінювач повинен розглядати не лише правову основу, повноваження та методи органів нагляду за страховими компаніями, але також і можливість застосування цих методів. Інакше кажучи, якщо орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження, проте не може ними скористатися відповідним чином, вважається, що цей орган не дотримується відповідного критерію.
г) Оцінка ланцюга пов’язаних вимог: оцінка дотримання кожного з основних принципів вимагає оцінки всього ланцюга пов’язаних вимог, які, залежно від конкретного Основного принципу, можуть охоплювати правові вимоги, положення щодо обачності, інструкції наглядових органів, перевірки на місцях та аналіз їх результатів, звітність наглядових органів та публічне розкриття інформації, а також свідоцтва наявності або відсутності важелів впливу. Необхідно також оцінити, чи є в органа нагляду необхідні знання, ресурси та готовність запроваджувати Основні принципи страхування.
д) Основні та додаткові критерії: для того, щоб досягти дотримання основних принципів у повному обсязі, треба щоб усі основні критерії виконувалися без жодних суттєвих недоліків. Звичайно можуть виникати випадки, коли певний орган нагляду за страховою діяльністю може довести, що дотримання конкретного основного принципу було досягнуто іншими методами. Водночас, внаслідок існування специфічних умов у певних країнах, основні критерії можуть виявитися недостатніми для того, щоб досягти мети основного принципу і, таким чином, можуть знадобитися додаткові критерії та (або) додаткові заходи, для того, щоб визнати ефективність певного аспекту нагляду за страховою діяльністю, до якого застосовується певний Основний принцип.

1.3.4 Передумови ефективного нагляду за страховою діяльністю

16. Ефективний нагляд за страховою діяльністю вимагає наявності ряду передумов. Хоча більшість із цих передумов є поза контролем органу нагляду за страховою діяльністю, слабкі місця або недоліки в цій сфері можуть значним чином зашкодити спроможності органу нагляду за страховою діяльністю ефективним чином запроваджувати Основні принципи страхування. Відповідно, оцінювачі повинні зробити висновок, чи є в наявності необхідні передумови та до яких потенційних проблем можуть призвести недоліки, а також чи були вжиті оптимальні заходи для усунення таких недоліків. Передумови охоплюють широке коло питань, в тому числі такі:

а) добре розвинута громадська інфраструктура, в якій, наприклад, існує належна система права та бухгалтерського обліку;
б) процедури ефективного вирішення проблем страхових компаній;
в) ефективна ринкова дисципліна;
г) належна макроекономічна політика, яка може бути реалізована.

17. Громадська інфраструктура може мати величезний вплив на спроможність наглядового органу впроваджувати Основні принципи страхування. Правова система є основою фінансової системи, яка забезпечує виконання та дотримання страхових угод. Одних лише добрих законів не досить. Закони повинна підтримувати спільнота професійних юристів та суддів, які дотримуються відповідних вимог етики, а також достатньо ефективна судова система. Для адекватної інфраструктури також необхідна наявність повного комплекту стандартів бухгалтерського обліку, які не суперечать один одному і є наближеними до міжнародних стандартів. Таким чином інвестори та наглядові органи можуть належним чином оцінити фінансовий стан страхових компаній, а страхові компанії можуть оцінити стан установ, яким вони надають кредити або в які вкладають кошти. Розвиток страхових продуктів та належне фінансове управління, зокрема розрахунок технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами), вимагає високого професійного рівня від актуаріїв. Точність фінансових даних вимагає наявності кваліфікованих експертів, у тому числі бухгалтерів, аудиторів та фінансових аналітиків. Інші важливі питання оцінки громадської інфраструктури включають у себе ефективність нагляду на інших фінансових ринках та в інших галузях, а також ризик, що є властивим для платіжної системи.

18. Органи нагляду за страховими компаніями повинні мати достатній набір досить гнучких процедур для ефективного вирішення проблем страхових компаній. Основні принципи страхування говорять про необхідність таких повноважень, у тому числі відповідальності за своєчасне та впорядковане вирішення небезпечних фінансових внутрішніх проблем страхових компаній або спроможності надати допомогу у вирішенні таких проблем.

19. Ефективна ринкова дисципліна базується на фінансовій прозорості та ефективному корпоративному управлінні, коли застосовується практика нагляду з боку зацікавлених осіб.

20. Через існування двостороннього зв’язку між макроекономічною стабільністю та стабільністю страхового ринку оцінка дотримання Основних принципів страхування повинна враховувати макроекономічне середовище. Зокрема, оцінка процесу нагляду за страховою діяльністю не може робитися відокремлено, потрібно брати до уваги ризики та чутливість страхової галузі до розвитку макроекономіки. Замість того, щоб проводити оцінку макроекономічної політики, оцінювач має зосередитися на питанні про те, чи є заходи наглядового органу достатніми для відповідності ризикам, що випливають зі стану макроекономіки.

2. Термінологія

У цьому документі наступні терміни вживаються у такому значенні:

Рада директорів - означає рада директорів компанії, яка зареєстрована в даній країні, або, якщо компанію ліцензовано в даній країні, а місцем її реєстрації є інша країна, то – старшу посадова особа такої компанії, яку визнає орган нагляду за страховою діяльністю.

Фінансові звіти - бухгалтерські звіти, фінансові відомості та звіти, яких вимагає законодавство, у тому числі бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки та будь-які інші звіти, що містять цифрові дані та призначені для розкриття перед власниками страхових полісів, інвесторами або органами нагляду за страховою діяльністю.

Країна, де зареєстрована материнська компанія – це країна, в якій зареєстровано материнську страхову компанію або в якій зареєстровано головний офіс філії. Органи реєстрації та нагляду країні, де зареєстровано філію, повинні бачити різницю між проміжними місцями реєстрації та місцями реєстрації вищих рівнів (тобто реєстрації материнських компаній), беручи при цьому до уваги ієрархічні корпоративні структури, які властиві багатьом міжнародним страховим компаніям або страховим групам. Якщо не зазначено інакше, у цьому документі, терміни “країна, де зареєстровано материнську компанію” або “наглядовий орган країни, де зареєстровано материнську компанію” охоплюють проміжні та вищі рівні ієрархії.

Країна, де зареєстровано філію, - це країна, в якій розташовано філію іноземної страхової компанії, або країна, в якій знаходиться дочірня компанія або зареєстровано спільне підприємство іноземної материнської страхової компанії.

Страховик або страхова компанія - юридична особа, яка має відповідну ліцензію та веде страхову діяльність, у тому числі компанії взаємного страхування (але не включаючи компаній, які здійснюють виключно перестрахувальні операції).

Посередник - будь-яка особа або організація, що надає дорадчі послуги в галузі розповсюдження страхових продуктів шляхом прямої пропозиції, через рекламу або на основі особистих контактів, у тому числі проводить просування таких продуктів на ринку або сприяє укладанню угод або контрактів між страховиками та споживачами. Звичайно відрізняють два класи посередників. Найчастіше зустрічаються “незалежні посередники”, які представляють інтереси покупців перед страховиками (їх також називають незалежними брокерами), а також “агенти” (до яких звичайно відносять численних агентів та підрозділи агентських структур), які представляють інтереси страхових компаній.

Страхові установи - страхова та посередницька компанія.

Страхова група - у цьому документі, групова структура, яка складається з двох або більше страхових компаній. Структура міжнародної страхової групи може відрізнятися від ідеальної холдингової структури, що не є страховою компанією. Така холдингова компанія може бути промисловою або комерційною компанією, іншою фінансовою установою (наприклад, банком) або компанією, більша частина активів якої складається з акцій страхових компаній (та/ або інших фінансових організацій).

Орган нагляду за страховою діяльністю - відповідно орган регулювання або орган нагляду за страховою діяльністю в даній країні. Зміст цього документу не завжди відображає ситуацію в Європейському Союзі, де застосовуються принципи взаємного визнання ліцензій та контролю в країні реєстрації, зокрема в тих випадках, коли мова йде про “іноземні” філії та міжнародні операції.

Юрисдикція - країну, держава, область або інша територіальна одиниця, в якій діють закони про страхування, що мають відповідну правову підтримку та застосовуються до реєстрації або діяльності страхових компаній.

Ліцензування - реєстрація компанії у відповідній юрисдикції або одержання компанією дозволу на ведення страхової діяльності в цій юрисдикції. Цим визнається, що такі дозволи можуть мати різний вигляд у залежності від юрисдикції, де вони видаються. Принципи, які застосовуються до ліцензування, застосовуються також до обох типів дозволів.

Кваліфікована участь - участь, яку фізична або юридична особа, прямо або опосередковано, через одну або декілька афілійованих організацій, має в страховій компанії, що складає не менше, ніж Х%, або, якщо частка фізичної або юридичної особи є меншою, то така частка, яка дозволяє власнику акцій суттєвим чином впливати на керівництво компанії. Значення Х визначається згідно з законодавством даної країни (як правило, використовують поріг, що дорівнює 10% або 20%).

3. Критерії оцінки дотримання Основних принципів страхування

21. Критерії дотримання Основних принципів страхування розділяються на дві окремі групи: “основні критерії” та “додаткові критерії”. Основними критеріями є такі елементи, які мають бути втіленими для того, щоб показати повне дотримання принципів. Додатковими критеріями є такі елементи, які забезпечують подальше посилення контролю та рекомендуються для покращання фінансової стабільності та ефективності нагляду за страховою діяльністю. Зокрема, такі критерії можуть виявитися корисними для нагляду за діяльністю більш розвинутих страхових компаній або можуть бути потрібними, коли важливими є питання міжнародної діяльності, або якщо місцевому ринку властива висока нестабільність.

22. Конкретні визначення критеріїв в основному базуються на матеріалах, в яких викладені Основні принципи страхування, та на відповідних документах IAIS стосовно належної практики регулювання та нагляду за страховою діяльністю.

23. Наступні розділи цього документу завжди потрібно розглядати у взаємозв’язку з іншими принципами та стандартами, які вже були прийняті членами IAIS, для того щоб отримати повну картину кращих прикладів практики регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Усі принципи та стандарти, що були прийняті IAIS, можна знайти на сторінці IAIS в Інтернеті (www.iaisweb.org) або отримати в Секретаріаті IAIS на запит (адреса електронної пошти: [email protected]; факс: +41 61 280 9151).

24. У багатьох випадках критерії методології описують правові основи або повноваження та методи роботи органів нагляду за страховою діяльністю. Проте ці критерії не лише говорять про існування таких правових основ, або повноважень та методів роботи органів нагляду за страховою діяльністю, але також про можливості їх втілення.

25. Страхова система є тісно пов’язаною з іншими фінансовими системами, макроекономічними засадами, а також інституційними та ринковими основами. Крім оцінки дотримання Основних принципів страхування, необхідно також розглядати інші стандарти існування життєздатних фінансових систем, якщо це - потрібно та економічно виправдано (Див. Додаток І).

26. Треба також зазначити, що хоча багато критеріїв стосуються органів нагляду за страховою діяльністю, які мають повноваження щодо виконання таких дій, як визначення певних стандартів та вимог до страхових компаній, такі критерії можуть також міститися в законах та нормативних актах. Водночас, якщо критерії передбачають існування законів та нормативних актів, які стосуються певних питань, такого самого ефекту можна досягти шляхом видання інструкцій наглядового органу.

3.1 Організаційна структура органу нагляду за страховою діяльністю

Принцип 1: Організаційна структура органу нагляду за страховою діяльністю
Орган нагляду за страховою діяльністю відповідної юрисдикції (країни) повинен мати таку організаційну структуру, яка забезпечує виконання ним його першочергового завдання, тобто створення ефективного, справедливого, надійного та стабільного страхового ринку, на якому захищаються інтереси власників страхових полісів.

Наглядовий орган повинен бути спроможним виконувати це завдання в будь-який час із належною ефективністю, згідно з Основними принципами страхування. Зокрема, орган нагляду за страховою діяльністю повинен:
• Бути незалежним у своїй операційній діяльності та нести відповідальність за виконання своїх функцій та використання своїх повноважень;
• Мати відповідні повноваження, правову захищеність та фінансові ресурси для того, щоб виконувати свої функції та використовувати свої повноваження;
• Створити чіткий, прозорий та зрозумілий порядок регулювання та нагляду за страховою діяльністю;
• Чітко визначити осіб, відповідальних за прийняття рішень;
• Забезпечити залучення, навчання та утримання достатнього штату працівників, які мають високий професійний рівень та дотримуються високих стандартів збереження конфіденційності.

Основні критерії:

1. Обов’язки органу нагляду за страховою діяльністю викладені зрозуміло та об’єктивно.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю є незалежним у своїй операційній діяльності як від політичних партій, так і від страхових компаній, діяльність яких він контролює, і несе відповідальність за виконання своїх функцій та використання повноважень.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має достатні повноваження, правову захищеність та фінансові ресурси для того, щоб виконувати свої функції та використовувати свої повноваження.

4. Органом нагляду за страховою діяльністю створено чіткий, прозорий та зрозумілий порядок регулювання та нагляду за страховою діяльністю. Орган нагляду за страховою діяльністю регулярно публікує інформацію щодо прийнятих правил та процедур, а також будь-яких змін та доповнень до них.

5. Порядок прийняття рішень органом страховою діяльністю є таким, що дозволяє вжиття негайних заходів у випадку виникнення надзвичайних обставин.

6. Персонал органу нагляду за страховою діяльністю дотримується високих професійних стандартів, у тому числі стандартів збереження конфіденційності інформації.

7. Органом нагляду за страховою діяльністю створено належну кадрову систему, яка дозволяє залучати, навчати та утримувати працівників, що відповідають вищим професійним стандартам.

8. Винагорода за працю в органі нагляду за страховою діяльністю є такою, що дозволяє залучати та утримувати високопрофесійних фахівців.

9. Орган нагляду за страховою діяльністю має можливість гнучко використовувати свої кошти таким чином, щоб швидко та гнучко реагувати на зміни навколишнього середовища. Виконання необхідних дій (наприклад, міжнародна співпраця) та вжиття заходів (наприклад, перевірки на місцях) не повинні залежати від бюджетних обмежень.

10. У разі, якщо власні можливості органу нагляду за страховою діяльністю не є достатніми, орган нагляду за страховою діяльністю повинен бути спроможним залучати до роботи треті сторони (наприклад, аудиторів та актуаріїв) для того, щоб доручати їм наглядові функції, такі як перевірки на місцях та моніторинг платоспроможності або достатність технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами). Якщо такі функції передаються третім сторонам, орган нагляду за страховою діяльністю повинен бути спроможним виконувати наступні дії:

• Оцінювати компетентність залучених осіб;
• Наглядати за їх діями (наприклад, перевіряти робочу документацію);
• Забезпечити незалежність від страхових компаній та захист інтересів власників страхових полісів.

11. Треті сторони повинні дотримуватися тих самих правових вимог що й орган нагляду за страховою діяльністю, зокрема в тому, що стосується збереження конфіденційності інформації. У разі необхідності, орган нагляду за страховою діяльністю повинен мати можливість вжити заходів для впливу на такі треті сторони безпосереднім чином або через посередництво відповідних професійних організацій.

Додаткові критерії:

1. Стосунки між персоналом органу нагляду за страховою діяльністю та страховими компаніями регулюються встановленими правилами (наприклад, у тому що стосується прийняття подарунків або запрошень).

2. Персонал органу нагляду за страховою діяльністю має дотримуватися правил недопущення конфлікту інтересів (наприклад, щодо заборони участі в операціях з акціями або здійснення інвестицій у компанії, діяльність яких регулює цей орган).

3.2 Ліцензування та зміни контролю

Принцип 2: Ліцензування
Компанії, які бажають надавати послуги зі страхування на внутрішньому ринку певної країни, повинні одержати відповідну ліцензію.

Якщо орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження видавати такі ліцензії, він повинен забезпечити наступне:
• Для видачі ліцензії – оцінити відповідність власників компанії, її директорів та/ або керівників вищої ланки, а також життєздатність бізнес-плану компанії, який може містити ілюстративні фінансові звіти, план збільшення капіталу та прогнозні межі платоспроможності;
• Для надання дозволу на діяльність на внутрішньому ринку країни – можна покластися на результати роботи органу нагляду за страховою діяльністю іншої країни, якщо правила щодо обачності в цих двох країнах є схожими.

Примітка: Цей принцип розділяють на три складові частини. Для того, щоб отримати повну картину стану в галузі ліцензування та зміни контролю потрібно розглядати Стандарт ліцензування у сфері страхової діяльності.

2 (1): Компанії, які бажають надавати послуги зі страхування на внутрішньому ринку певної країни, повинні одержати відповідну ліцензію.

Основні критерії:

1. Правові положення щодо ліцензування визначені в законі про нагляд за страховою діяльністю.

2. Ці правові положення визначають, які саме типи компаній або інших юридичних осіб можуть бути страховими компаніями або установами, а також які страховики повинні отримувати ліцензії, або дають визначення терміну “страхова діяльність” і вимагають ліцензування усіх організацій, які надають послуги зі страхування.

3. Ці правові положення також містять визначення повноважень органу, який видає ліцензії, його завдань та вимог до компаній, що отримують ліцензії.

Додаткові критерії:

1. Орган, який видає ліцензії, видає інструкції або рекомендації для страхових компаній. Такі інструкції або рекомендації містять інформацію щодо вимог, які мають бути виконані для того, щоб отримати ліцензію.

2. Існує положення про те, що означає термін “страхова діяльність”, яке або міститься у відповідному законі, або встановлено практикою судочинства.

2 (2): Орган нагляду за страховою діяльністю, перш ніж видати ліцензію, повинен оцінити відповідність власників компанії, її директорів та/ або керівників вищої ланки, а також життєздатність бізнес-плану компанії, який може містити фінансові звіти, план збільшення власного капіталу та прогнозний рівень прибутковості.

Основні критерії:

1. Визначено дозволені для страхових компаній правові форми.

2. Існують правові положення щодо оцінки відповідності та дієздатності головних посадових осіб, таких як власники, директори та/ або керівники вищої ланки.

3. Правові положення, що стосуються власників, містять такі вимоги:

• Органу нагляду за страховою діяльністю мають бути повідомлені імена (назви) фізичних та юридичних осіб, які безпосередньо або опосередковано володіють кваліфікованою часткою участі в компанії, яка подала заяву на отримання ліцензії.
• Орган нагляду за страховою діяльністю має право відмовити у видачі ліцензії, якщо виявлені факти, на основі яких можна зробити висновок, що кваліфіковану участь у компанії мають такі особи:

- фінансовий стан яких може бути небезпечним для життєздатності компанії-заявника;
- які не мають достатніх засобів для забезпечення платоспроможності компанії в перспективі;
- які безпосередньо або опосередковано беруть або брали участь у протизаконній діяльності, що загрожує їхній придатності до відповідної роботи, або мали намір вчинити зловживання, що можуть призвести до кримінального переслідування страхової компанії (наприклад, за звинуваченням у відмиванні грошей);
- які пов’язані зі страховою компанією таким чином, що це може ускладнити ефективний нагляд за її діяльністю або зробить такий нагляд неможливим.
• До фізичних осіб, які виступають засновниками страхової компанії, можуть бути застосовані критерії, подібні до тих, які застосовуються до директорів та/ або керівників вищої ланки компанії (див. нижче). Якщо засновниками страхової компанії є юридичні особи, орган регулювання страхової діяльності застосовує критерій відповідності до осіб, які керують цими юридичними особами; орган регулювання страхової діяльності має право вимагати надання аудиторських звітів та іншої важливої інформації, такої як витяги бухгалтерського обліку за місцевими правилами (реєстру комерційної діяльності).
• Орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження обмінюватися інформацією з іншими відповідними органами даної країни та з інших країн, поважаючи принцип “мінімальної взаємності” та збереження конфіденційності.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен оцінити дієздатність та відповідність директорів та/ або керівників вищої ланки страхової компанії таким чином:

• Перевірка дієздатності спрямована на оцінку рівня компетентності керівників та директорів, а також їхньої спроможності виконувати свої посадові обов’язки; а перевірка відповідності спрямована на оцінку їх порядності та професійності;
• Водночас, конкретні вимоги мають залежати від кола обов’язків певної особи, за умови, що рада директорів компанії має відповідний рівень кваліфікації;
• Якщо, у певних випадках, функції керівника вищого рівня (наприклад, уповноваженого представника іноземної філії) виконує компанія (юридична особа), орган нагляду за страховою діяльністю має впевнитися в тому, що представники такої юридичної особи мають відповідну кваліфікацію, високу репутацію та є надійними.

5. Орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження відмовити у видачі ліцензії, якщо відомі факти, на основі яких можна зробити висновок, що певна особа не може управляти страховою компанією належним чином (попередня судимість, зокрема за звинуваченням у правопорушенні в галузі фінансових послуг; участь у протиправній діяльності; банкрутство внаслідок нечесних дій; ухилення від сплати податків).

6. Під час оцінки придатності та відповідності (перевірки володіння необхідними знаннями, навичками та досвідом для виконання своїх посадових обов’язків) представники компанії-заявника повинні надати свої детальні автобіографії та заяви від власників та директорів (керівників вищої ланки) щодо відсутності поточних кримінальних справ проти них, а також відсутності таких справ у минулому.

7. Компанія-заявник повинна надати на розгляд бізнес-план, в якому прогнозуються результати діяльності компанії принаймні на перспективу в три роки.

8. Бізнес-план має містити інформацію щодо типів зобов’язань, які буде нести компанія (у випадку страхування життя); типи ризиків, покриття яких вона буде пропонувати (у випадку, коли пропонуються інші страхові послуги); основних принципів програм страхування та перестрахування цієї компанії; прогнозних даних щодо початкових капіталовкладень та джерел фінансування цих витрат та запланованих показників розвитку діяльності й капіталу та маржі платоспроможності .

9. Повинні існувати вимоги щодо мінімального розміру капіталу страхових компаній.

10. Орган нагляду за страховою діяльністю має можливість перевірити, чи страхова компанія не є пов’язаною особою та чи не існує угод про взаємодопомогу. У разі необхідності він повинен використовувати цю можливість.

11. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати та перевіряти інформацію щодо продуктів, які пропонує страхова компанія (загальні умови страхових полісів, технічні засади розрахунку ставок преміальних та резервів).

12. Страхова компанія повинна надати інформацію щодо своїх засновників, а також актуаріїв та аудиторів.

13. Компанія, якій було надано ліцензію на послуги зі страхування життя, не може отримати ліцензію на надання інших видів страхових послуги, і навпаки, крім випадків, коли існують чіткі положення (які орган нагляду за страховою діяльністю вважає прийнятними) стосовно того, що управління ризиками згідно з припущенням, що компанія зможе продовжити своє подальше безперервне функціонування, та в разі ліквідації компанії, здійснюватиметься окремо.

14. Орган нагляду за страховою діяльністю має право відкликати ліцензію, якщо виявлені суттєві порушення, наприклад, коли компанія не виконує умов надання ліцензії або суттєво порушила чинне законодавство.

15. У разі якщо орган, який видає ліцензії, не є органом, який здійснює нагляд за страховою діяльністю:

• Орган, який видає ліцензії, повинен забезпечити відповідність правових критеріїв та критеріїв обачності, які використовуються в процесі перевірки заяв на видачу ліцензій, критеріям, на яких базуватиметься подальший нагляд за діяльністю ліцензіата;
• Орган, який відповідає за нагляд за поточною діяльністю страхових компаній, повинен мати право перевіряти документи заявників та висловлювати свою думку;
• Закон про нагляд за страховою діяльністю говорить, що орган нагляду за страховою діяльністю має бути проінформований щодо зміни критеріїв, які є суттєвими для видачі ліцензій;
• Орган нагляду за страховою діяльністю має бути проінформований про підстави надання ліцензії, або відмови в її наданні;
• Якщо орган нагляду за страховою діяльністю має заперечення проти надання ліцензії або якщо ліцензію було надано, незважаючи на такі заперечення, підстави для її надання слід задокументовати.

16. Орган нагляду за страховою діяльністю надає страховим компаніям інформацію про детальний перелік документів, які вони повинні подавати цьому наглядовому органу.

Додаткові критерії:

1. Під час перевірки поданих документів орган нагляду за страховою діяльністю повинен задокументовувати посилання на звіти про результати перевірок, які були виконані іншими особами, такими як аудитори та інші регулятивні органи.

2. Директори (керівники вищої ланки) не можуть займати одночасно дві посади, якщо це може призвести до виникнення матеріального конфлікту (наприклад, призначеного актуарія та виконавчого директора).

2 (3): Орган нагляду за страховою діяльністю, дозволяючи діяльність компанії на внутрішньому ринку, може покластися на результати роботи органу нагляду за страховою діяльністю іншої країни, якщо правила щодо обачності у цих двох країнах є схожими.

Основні критерії:

1. Органи нагляду за страховою діяльністю повинні обмінюватися інформацією з компетентними органами інших країн, якщо ліцензія має надаватися іноземним компаніям.

2. Для ліцензування іноземної компанії орган нагляду за страховою діяльністю може скористатися з інформації, наданої органом нагляду за страховою діяльністю країни, в якій зареєстровано головний офіс страховика, якщо орган нагляду країни, де зареєстровано філію страхової компанії, визнає конфіденційність наданої йому інформації і захищає її відповідним чином.

Принцип 3: Зміни контролю
Орган нагляду за страховою діяльністю повинен перевіряти факти зміни контролю компаній, зареєстрованих у даній країні. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен визначити чіткі вимоги до страхових компаній, в яких відбуваються зміни контролю.

Такі вимоги можуть співпадати з вимогами щодо видачі ліцензій або бути схожими на них. Зокрема, орган нагляду за страховою діяльністю повинен:
• вимагати від покупця або самої ліцензованої страхової компанії надання повідомлення стосовно зміни контролю та/ або подання щодо дозволу на здійснення пропонованих змін;
• визначити критерії оцінки доцільності зміни контролю, які можуть включати оцінку відповідності нових власників, директорів та керівників вищої ланки, а також будь-яких нових бізнес-планів.

Основні критерії:

1. Необхідність повідомлення органу нагляду за страховою діяльністю про зміни контролю стороною, яка набуває права контролю, або страховою компанією має бути визначена відповідним законом.
2. Законодавство дає визначення зміни контролю та дозволяє органу нагляду за страховою діяльністю брати до уваги як зміст, так і форму такого процесу.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження давати оцінку змінам контролю і вживати відповідних заходів.

Додаткові критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має регулярно одержувати від страхових компаній інформацію про учасників або акціонерів цих компаній, частка участі яких є більшою за визначений рівень, шляхом перевірки звітів цих компаній або організації перевірок на місцях.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має розробити критерії, на основі яких можна оцінити зміни контролю. У разі коли відбуваються зміни контролю, треба принаймні провести оцінку відповідності нових власників, директорів та керівників вищої ланки, а також життєздатність нового бізнес-плану. Конкретні документи, які страхові компанії повинні подавати в таких випадках, залежать від юрисдикції та повинні відповідати вимогам до документів, які подаються для видачі ліцензії вперше.

3.3 Корпоративне управління

Принцип 4: Корпоративне управління
Бажано, щоб у юрисдикції були визначені стандарти корпоративного управління.

Якщо орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження визначати стандарти корпоративного управління, він повинен визначити вимоги щодо:
• Ролі та відповідальності ради директорів (правління);
• Можливості використання даних інших наглядових органів для нагляду за роботою компаній, які зареєстровані в інших країнах;
• Відмінностей між стандартами, визначеними для компаній, що зареєстровані в даній країні, та стандартами для діяльності філій компаній, які зареєстровані в інших країнах.

Примітка: Страхові компанії зобов’язані виконувати нормативні вимоги та поважати дух і букву законів. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен вимагати регулярного проведення оцінки виконання нормативних вимог з метою забезпечення їх виконання в повному обсязі.

Критерії, перелік яких наведено нижче, можуть повністю або частково регулюватися загальним корпоративним законодавством певної країни. У цьому випадку обов’язком органу нагляду за страховою діяльністю перш за все є перевірка виконання вимог законодавства та впровадження законодавства в дію, якщо це завдання не належить до компетенції іншого органу.

Основні критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження вимагати від рад директорів чіткого визначення їхніх обов’язків у галузі прийняття й запровадження конкретних принципів корпоративного управління та дотримання цих принципів на практиці.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має повноваження вимагати від рад директорів чіткого викладення стратегічних цілей їхніх компаній.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів опису засобів досягнення цих цілей та процедур моніторингу та оцінки процесу в досягненні цілей.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів чіткого та прозорого визначення процедур відбору та призначення керівників, організаційної структури, функцій, перевиборів та балансу повноважень між виконавчими та не виконавчими директорами компаній.

5. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів чіткого визначення повноважень, підзвітності, прав прийняття рішень, процедур взаємодії та співробітництва між радою директорів, головою ради, виконавчим директором та керівництвом .

6. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати чіткого розподілу обов’язків, що забезпечує баланс влади та повноважень таким чином, щоб жодна особа не могла б одноосібно приймати рішення. Якщо одна особа займає посади голови ради директорів і виконавчого директора, орган нагляду за страховою діяльністю має право перевірити, чи існує відповідний механізм контролю, який забезпечує відповідальність керівництва компанії перед радою директорів.

7. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів запровадження відповідних функцій управління ризиками, що залежать від типу бізнесу компанії, та моніторингу виконання таких функцій.

8. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів використовувати функції зовнішнього аудиту, створити ефективну систему внутрішнього контролю, проводити відповідні перевірки та контрольні заходи.

9. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів запровадження чітких процедур подання скарг та доведення цих процедур до відома клієнтів їх компаній.

Додаткові критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів чіткого визначення політики щодо конфлікту інтересів, справедливого ставлення до клієнтів та обміну інформацією із зацікавленими особами.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів чіткого визначення політики щодо приватних операцій, інсайдерських операцій, преференційного ставлення до вибраних інсайдерів та зовнішніх осіб, покриття торговельних збитків та інших незвичайних операцій з пов’язаними сторонами. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати забезпечення наявності в компанії всіх процедур моніторингу та інформування про виявлені відхилення керівників компаній відповідного рівня.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів, щоб вони були вільними від шкідливого впливу з боку керівництва компаній або зовнішніх структур.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів належного та повного розкриття інформації про дотримання ними принципів корпоративного управління та стану досягнення визначених корпоративних цілей у річних звітах їхніх компаній.

5. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів підвищувати рівень обізнаності та знань клієнтів.

6. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів створення штатної посади відповідального за дотримання вимог законодавства, до обов’язків якого входить нагляд за дотриманням відповідних законодавчих вимог та правил ділової поведінки страховою компанією та її працівниками, а також подання звітності до ради директорів на регулярній основі.

7. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від рад директорів створення належної системи винагородження директорів і керівників вищої ланки, періодичного перегляду цієї політики та розкриття її перед органом нагляду за страховою діяльністю або громадськістю, залежно від стандартів даної юрисдикції.

3.4 Внутрішній контроль

Принцип 5: Внутрішній контроль

Орган нагляду за страховою діяльністю повинен мати можливість:
• Перевіряти системи внутрішнього контролю, затверджені та введені в дію радою директорів (правлінням) і керівництвом, та вимагати посилення внутрішнього контролю в разі необхідності;
• Вимагати від ради директорів забезпечення належного контролю згідно з принципом обачності, тобто визначення стандартів для ризиків, пов’язаних із продажем страхових полісів, визначення якісних і кількісних стандартів для управління інвестиціями та ліквідністю.

Основні критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має право перевіряти системи внутрішнього контролю, що затверджені та введені в дію радою директорів, та вимагати посилення внутрішнього контролю в разі необхідності. Системи контролю повинні бути адекватними природі та масштабам діяльності страхової компанії.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від ради директорів забезпечення належного контролю згідно з принципом обачності, тобто визначення стандартів для ризиків, пов’язаних із продажем страхових полісів, оцінки технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами), управління інвестиціями та ліквідністю, та перестрахування.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від ради директорів забезпечення належного контролю за діяльністю, яка пов’язана з поведінкою на ринку, такою як визначення стандартів щодо справедливого ставлення до клієнтів та моніторингу дотримання цих стандартів, належного інформування клієнтів про послуги, які надаються за страховим полісом, ризики та зобов’язання, пов’язані з цим, конфлікту інтересів, користування коштами клієнтів та розділення дій принципала та агента.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати створення системи внутрішнього контролю для вирішення питань організаційної структури, тобто розподілу обов’язків і повноважень, в тому числі делегування повноважень, процедур прийняття рішень, розподілу важливих функцій (наприклад, таких як розвиток нових напрямків діяльності, розгляд страхових вимог, проведення перевірок, управління ризиками, ведення обліку, проведення аудиту та контроль дотримання правил та положень).

5. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати створення системи внутрішнього контролю за процедурами бухгалтерського обліку, перевіркою рахунків, підготовкою контрольних списків та інформації для керівництва компанії.

6. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати створення системи внутрішнього контролю за процедурами перевірок та балансом повноважень; наприклад, розподілом обов’язків, проведенням перехресних перевірок, системою двостороннього контролю за активами та підписом документів двома особами.

7. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати запровадження контролю за зберіганням активів та інвестицій, в тому числі контролю їх фізичної наявності.

8. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від страхової компанії запровадження функції поточного аудиту такого типу і в такому обсязі, що відповідає природі та обсягам діяльності компанії. Ця функція включає в себе забезпечення дотримання всіх належних процедур та політики, а також забезпечення достатності та відповідності методів, процедур та системи контролю страхової компанії обсягам її діяльності. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен визначити, чи відповідає функція аудиту в компанії таким вимогам:

• Для неї не існує проблем з доступом до всіх напрямків бізнесу компанії та її допоміжних підрозділів;
• Аудитори є достатньою мірою незалежними, у тому числі в порядку їх звітування перед радою директорів, їхній статус у страховій компанії забезпечує відповідну реакцію керівників вищої ланки на рекомендації аудиторів і вжиття ними належних заходів;
• Аудиторський підрозділ має достатні ресурси та персонал, що має відповідний професійний рівень та достатній досвід для розуміння та оцінки бізнесу, аудит якого ці працівники повинні виконувати;
• Аудитор користується методологією, що дозволяє виявляти основні ризики, властиві діяльності організації, та відповідним чином розподіляти її ресурси.

9. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від страхових компаній запровадження формальних процедур виявлення потенційно підозрілих операцій.

10. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від страхових компаній створення системи зв’язку між керівництвом компаній, органами правопорядку та/ або самим наглядовим органом для повідомлення про незвичайні або підозрілі операції.

Додаткові критерії:

1. У країнах, в яких існує однорівнева система рад директорів (на відміну від дворівневої системи, коли існують спостережна рада та правління компанії), орган нагляду за страховою діяльністю заохочує призначення до ради директорів досвідчених не-виконавчих директорів.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю стимулює створення в компаніях служби внутрішнього аудиту. Внутрішні аудитори звітують про свою роботу перед Аудиторською комісією Ради директорів.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен мати доступ до звітів внутрішніх аудиторів страхових компаній.

4. У країнах, в яких існує однорівнева система рад директорів, орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати, щоб більшість членів Аудиторської комісії компанії складали досвідчені не-виконавчі директори.

5. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен вимагати надання звітності щодо актуарних операцій, якщо цього вимагають відповідні закони або природа діяльності страхової компанії, та заохочує призначення в компаніях актуаріїв, які підзвітні безпосередньо радам директорів, якщо це необхідно.

3.5. Правила обачності

Самій природі діяльності страхових компаній властиві певні ризики. Страхові компанії повинні дотримуватися стандартів обачності, метою яких є зменшення ризиків, що властиві їхній діяльності, або управління цими ризиками.

У процесі запровадження вимог щодо дотримання стандартів обачності органи нагляду за страховою діяльністю повинні визначити, чи мають стандарти, які застосовуються до компаній, зареєстрованих у цій країні, відрізнятися від стандартів, які застосовуються до філій страхових компаній, що зареєстровані в інших країнах.

Принцип 6: Активи
Мають бути створені стандарти щодо використання активів компаній, які отримали ліцензію на діяльність у даній юрисдикції. Якщо орган нагляду за страховою діяльністю має право визначати такі стандарти, він повинен запровадити їх, принаймні, щодо розміру активів, який має дорівнювати загальній сумі технічних резервів.

Такі стандарти повинні враховувати наступні питання:
• диверсифікацію активів за видами;
• будь-які обмеження розміру або використання сум коштів, вкладених до фінансових інструментів, майна та дебіторської заборгованості;
• основу оцінки активів, що включені до фінансової звітності;
• збереження активів;
• належний баланс активів та пасивів;
• ліквідність.

Примітка: Для отримання повної картини стану управління активами треба використовувати Контрольний стандарт управління активами страхових компаній.

Ці критерії не призначені для того, щоб орган нагляду за страховою діяльністю давав страховим компаніям детальні рекомендації щодо методів управління активами та методології внутрішнього контролю ризиків; таке рішення входить до компетенції ради директорів.

Основні критерії:

1. Існують правові положення стосовно управління активами. Ці правові положення можуть регулювати такі питання: поєднання та диверсифікації бізнесу за видами діяльності; будь-які обмеження чи ліміти сум вкладень до фінансових інструментів, майна та дебіторської заборгованості; основи оцінки активів, що включені до фінансової звітності, а також збереження активів; відповідність активів та пасивів за строками та ліквідність.

2. Оцінка активів повинна виконуватися згідно із засадами, що визначені органом нагляду за страховою діяльністю або визнаються ним.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від страхових компаній розробки загальної стратегії інвестиційної політики, яка буде сформульована та затверджена радою директорів і включатиме такі основні елементи:

• визначення розміщення стратегічних активів, тобто розподілу активів за основними категоріями інвестицій у довгостроковій перспективі;
• визначення лімітів для розміщення активів за географічними областями, ринками, галузями, партнерами та валютами;
• обсяги розмірів або обмежень що стосуються володіння певними типами активів, наприклад, у випадках, якщо продаж активу може виявитися складним внаслідок його неліквідності на ринку, або коли неможливо отримати незалежну (тобто зовнішню) оцінку активу;
• визначення умов, за якими компанія може надати актив в оренду або в заставу;
• визначення загальної політики щодо використання фінансових деривативів або структурованих продуктів, які мають економічний вплив на деривативи, або категоричного виключення можливості використання таких продуктів, або певних типів таких продуктів;
• визначення структури обліку всіх операцій з активами.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю може вимагати від страхових компаній запровадження політики управління ризиками, та систем, що дозволяють швидко виявляти, оцінювати, повідомляти та контролювати ризики, що пов’язані з інвестиційною діяльністю, яка може зашкодити створенню технічних резервів (зобов’язання за страховими полісами) та/ або дотриманню рівня прибутковості (капіталу). Основні ризики є такими:

• ринковий ризик (наприклад, несприятливі зміни курсу акцій, облігацій або обміну валют);
• кредитний ризик (неспроможність партнера виконати свої зобов’язання);
• ризик ліквідності (неспроможність реалізувати позицію за ціною, що наближена до справедливої ринкової ціни активу);
• операційний ризик (помилки системного або внутрішнього контролю);
• юридичний ризик;
• ризик збереження активів.

5. Орган нагляду за страховою діяльністю перевіряє запровадження у страхових компаніях адекватних систем внутрішнього контролю для забезпечення управління активами у відповідно до загальної інвестиційної політики, а також правових і нормативних вимог. Такі системи контролю мають забезпечити документальне оформлення та належний контроль за інвестиційними процедурами, а також відокремити функції оцінки, моніторингу, організації та контролю операцій з активами від функцій фронт-офісу.

6. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен вимагати віднесення функцій контролю за запровадженням інвестиційної політики страхової компанії до області виключної компетенції ради директорів та наявності порядку звітності керівництва компанії за інвестиційну діяльність перед радою директорів незалежно від того, в якому обсязі діяльність та функції, пов’язані з цим, делеговані внутрішнім підрозділам компанії або зовнішнім особам.

7. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен перевіряти наявність у страхових компаній детальних процедур аудиту, що забезпечують ретельну перевірку і включають у себе повний контроль за інвестиційною діяльністю для забезпечення вчасного виявлення слабких місць системи внутрішнього контролю та недоліків операційних систем. Якщо аудит є внутрішнім, він має бути незалежним.

Додаткові критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен перевіряти наявність у страхових компаній ефективних процедур моніторингу та управління позиціями активів і пасивів для забезпечення відповідності інвестиційної діяльності і позиції активів характеру їх пасивів.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен перевіряти, чи здійснює рада директорів, принаймні раз на рік, контроль адекватності загальної інвестиційної політики з огляду на діяльність компанії, загальний рівень ризиків, що їх може приймати компанія, довгострокові вимоги до рівня ризиків та стану платоспроможності.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен заохочувати страхові компанії до проведення регулярних перевірок стійкості бізнесу за різних сценаріїв розвитку ринку та змін інвестиційних та операційних умов для оцінки відповідності лімітів розміщення активів.

Принцип 7: Пасиви
Орган нагляду за страховою діяльністю повинен визначити стандарти, які застосовуються для оцінки пасивів компаній, яким надано ліцензію на діяльність у їхній країні.

Під час розробки цих стандартів орган нагляду за страховою діяльністю повинен взяти до уваги такі питання:
• що входить до складу пасивів компанії, наприклад: висунуті страхові вимоги, які не були оплачені, висунуті страхові вимоги, не включені до звітності, суми заборгованості перед іншими особами, спірні суми заборгованості, премії, отримані авансом, а також резерви за зобов’язаннями за страховими полісами або технічні резерви, які можуть вимагатися актуаріями;
• стандарти визначення зобов’язань за страховими полісами або технічних резервів;
• сума кредиту, дозволена для зменшення розміру зобов’язань на суми коштів, які можуть бути відшкодовані за договорами перестрахування з визначеною перестрахувальною компанією, за умови створення резервів на граничний розмір коштів, які можуть бути отримані.

Основні критерії:

1. Існують правові положення щодо створення технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами) та інших зобов’язань, що базуються на належних принципах бухгалтерського обліку та актуарних операцій.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати запровадження стандартів для створення технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами) та інших зобов’язань.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має такі повноваження:

• перевіряти достатність технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами), які завжди повинні забезпечувати покриття будь-яких очікуваних зобов’язань страхової компанії за страховими полісами в момент їх виникнення;
• вимагати збільшення таких резервів (зобов’язань) у разі необхідності.

4. Орган нагляду за страховою діяльністю повинен давати оцінку адекватності технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами), в тому числі шляхом проведення перевірок на місцях та без відвідання компаній у разі необхідності.

5. Якщо страховою компанією було виконано перестрахування частини ризиків, орган нагляду за страховою діяльністю має такі повноваження:

• право визначати загальні ліміти для оцінки сум, які можуть бути відшкодовані за угодами перестрахування з визначеними перестрахувальними компаніями, за умови створення резервів на граничний розмір коштів, які можуть бути отримані;
• право визначати, які принципи бухгалтерського обліку мають застосовуватися до обліку сум, що можуть бути відшкодовані за угодами перестрахування;
• повноваження надавати дозволи на зменшення розміру технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами) на суми коштів, які можуть бути відшкодовані за угодами перестрахування. У такому випадку валові та чисті суми, які можуть бути відшкодовані, розкриваються у фінансовій звітності страхової компанії на відповідних рахунках.

Додаткові критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має право втручатися, якщо умови певної угоди про перестрахування не є прийнятними з огляду на застраховані ризики та передані перестраховикові премії, а перестрахувальна компанія не є надійною.

Принцип 8: Достатність капіталу та платоспроможність
Вимоги до капіталу страхових компаній, які отримали ліцензію на діяльність у даній країні або подали заяву на отримання такої ліцензії, повинні бути чітко визначені та містити вимоги до мінімальних рівнів капіталу та депозитів, які мають бути наявні у страхових компаній. Вимоги щодо достатності капіталу повинні відображати розмір, складність та ризики бізнесу страхової компанії, що діє в даній країні.

Основні критерії:

1. Правові положення повинні відображати три компоненти платоспроможності, тобто спроможність страхової компанії виконувати свої зобов’язання в будь-який час:

• рівень технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами);
• адекватність покриття технічних резервів (зобов’язань за страховими полісами) за рахунок активів;
• додатковий резерв (мінімальний рівень прибутковості, що вимагається, або мінімальні вимоги до адекватності капіталу).

2. Головні контрольні рівні цих трьох компонентів забезпечують з дуже високою ймовірністю спроможність страхової компанії виконувати свої зобов’язання в будь-який час.

3. Орган нагляду за страховою діяльністю має право проводити моніторинг виконання цих трьох вимог.

4. Вимоги до мінімального рівня платоспроможності (капіталу) залежать від розміру, складності бізнесу та ризиків бізнесу страхової компанії.

5. Вимоги до мінімального рівня капіталу повинні застосовуватися до всіх страхових компаній залежно від типу бізнесу страхової компанії, який їй дозволено ліцензією, та відповідно до собівартості її послуг та їх ціни.

6. Повинні бути чітко визначені складові рівня платоспроможності, тобто складові капіталу, які для регулятивних цілей розглядаються як вільний капітал.

7. Страхові компанії повинні проводити оцінку свого рівня платоспроможності (капіталу) з визначеною періодичністю.

8. Якщо наявний капітал компанії досягає одного з визначених контрольних рівнів або стає меншим за нього, орган нагляду за страховою діяльністю має право втрутитися або накласти обмеження.

9. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати від страхової компанії утримувати капітал на рівні, вищому за визначений мінімальний рівень, якщо існують обставини, що виправдовують таку вимогу.

10. Потрібно запобігти можливості інфляційного збільшення капіталу компанії шляхом застосування подвійного або вищого леверіджу чи інших фінансових технологій, які можуть використовувати “страхові групи”. Структура “страхової групи” повинна бути прозорою.

Додаткові критерії:

1. Орган нагляду за страховою діяльністю має право вимагати покриття мінімального рівня капіталу за рахунок не обтяжених активів (тобто активів, які не були заставлені). Якщо дозволяються винятки, орган нагляду за страховою діяльністю повинен ретельно відстежувати такі винятки.

2. Орган нагляду за страховою діяльністю має право, детально після кожної конкретної події або в узагальненому вигляді, надавати іншим органам нагляду за страховою діяльністю інформацію про стан платоспроможності страхових компаній, які діють під його безпосереднім наглядом.

Принцип 9: Деривативи та “позабалансові” статті
Орган нагляду за страховою діяльністю повинен мати можливість формулювати вимоги до використання фінансових інструментів, які не можуть бути включені до фінансової звітності компаній, що отримали ліцензії на діяльність у даній країні.

Для визначення таких вимог орган нагляду за страховою діяльністю повинен роз’яснити наступні питання:
• обмеження, що стосуються використання деривативів та інших позабалансових статей;
• вимоги до розкриття інформації стосовно деривативів та інших позабалансових статей;
• створення адекватних систем внутрішнього контролю та моніторингу деривативних позицій.

Примітка: Для отримання повної інформації про контроль за деривативами необхідно звернутися до Контрольного стандарту, який стосується деривативів.

Основні критерії :

1. Існують вимоги щодо обмежень на використання деривативів та інших позабалансових статей.

2. Мають існувати вимоги щодо розкриття інформації стос