Стандарт наглядових органів з інспектування на місцях

1. Вступ

1. Метою нагляду за діяльністю зі страхування та перестрахування є захист власників страхових полісів і бенефіціаріїв страхових полісів. Для досягнення цих цілей органи нагляду повинні розробити методи нагляду, які включають можливість проведення інспекцій на місцях.

2. Інспекція на місці, що здійснюється наглядовим органом чи його представниками, є життєво необхідною частиною процесу нагляду, тісно пов’язаною з поточним процесом моніторингу. З одного боку, вона забезпечує інформацією, яка доповнює аналіз фінансово-статистичної інформації, надісланої страховою компанією чи компанією, що здійснює діяльність з перестрахування. З іншого боку, для проведення інспектування на місці необхідне забезпечення інформацією про ринок та статистичними даними, які виводяться на основі аналізу річних звітів і декларацій.

3. Інспекція на місці є важливим способом перевірки або одержання правдивих даних з метою оцінки наявної та майбутньої платоспроможності компанії, визначення її динаміки і причин.

4. Але користь від інспектування на місцях не обмежується лише зазначеним.

5. Проведення інспекції на місці дозволяє інспекторові-наглядачеві одержати інформацію та виявити проблеми, котрі не можна одержати чи виявити за допомогою поточного моніторингу. Зокрема:

а. У випадку, коли компанії мають проблеми з капіталом, нерегулярно проводять звітування чи мають слабке керівництво, інспектор має можливість виявити проблеми, що їх компанія може захотіти зігнорувати або й, інколи, приховати;

б. Воно забезпечує для інспектора-наглядача можливість мати персональні стосунки з керівниками, що є дуже цінним для оцінки їхньої придатності та коректності іхніх дій;
в. Воно дозволяє інспекторам-наглядачам оцінити процеси прийняття рішень управлінцями і здійснюваний ними внутрішній контроль;

г. Воно може допомогти відмовити компанії у здійснені діяльності, яка є незаконною чи фіктивною;

ґ. Воно надає інспекторам-наглядачам можливість проаналізувати вплив конкретних регуляторних положень чи, більш загально, зібрати інформацію для встановлення орієнтовних показників.

6. проведення інспекцій на місцях також надзвичайно допомагає у розв’язанні проблем компаній. Наприклад, інспектори-наглядачі:

а. Можуть мати можливість переконати керівництво компаній вжити заходів для запобігання наявним чи майбутнім проблемам за допомогою діалогу під час інспектування на місцях, що може бути більш ефективним, ніж дія регуляторних положень;

б. Можуть використати інспекції на місцях як можливість поінформувати керівництво компаній, особливо щодо нового законодавства, яке, можливо, необхідно пояснити, щоб уникнути непорозуміння;

7. Метою цього документа є забезпечення інспекторів-наглядачів за страховою діяльністю деякими загальними стандартами органів нагляду для проведення інспекцій на місцях. Документ складається з трьох основних частин:

а. Найбільш важливі цілі інспекцій на місцях;

б. Опис процедури проведення інспекцій на місцях;

в. Організація процесу інспектування на місці.

2. Визначення

8. У документі застосовуються такі визначення термінів:

Рада директорів означає або правління директорів компанії, яка зареєстрована в рамках компетенції наглядового органу, або, у випадку, коли компанія зареєстрована в рамках компетенції іншого наглядового органу, і компанія має ліцензію в рамках компетенції іншого наглядового органу, – найвищого керівника компанії, прийнятного для органу нагляду за страховою діяльністю.

Фінансова звітність означає бухгалтерські звіти, звіти про доходи та статутні звіти, включно з балансовими звітами та деклараціями про доходи та іншою цифровою звітністю, підготовлені для оприлюднення перед власниками полісів, інвесторами чи наглядовими органами, і які не мають відношення до звітності, підготовленої для інших цілей.

Страхова компанія означає ліцензовану юридичну особу, яка забезпечує страхування.
Інспектор-наглядач за страховою діяльністю чи за діяльністю з перестрахування означає уповноваженого інспектора-наглядача.

Компанія, що здійснює діяльність з перестрахування означає юридичну особу, яка забезпечує лише перестрахування.

3. Найбільш важливі цілі інспекцій на місцях

9. Говорячи узагальнено, основною метою інспекції на місці є оцінка наявної і майбутньої платоспроможності компанії. Більш конкретно, метою є порівняння профілю ризику компанії з її здатністю приймати ризик і виявлення будь-яких проблем, котрі можуть вплинути на спроможність компанії виконувати свої зобов’язання перед власниками полісів у довгостроковій перспективі.

10. Проте, інспекція на місці не повинна обмежуватися виявленням проблем компанії. Інспекторові-наглядачеві слід також з’ясувати причини цих проблем і знайти рішення для їх подолання.

11. Ці цілі можна розділити на проміжні цілі:

а. Оцінка активів і пасивів (включно з позабалансовими зобов’язаннями) і аналіз адекватності тарифів і балансів по операціях;

б. Оцінка технічної сторони ведення страхового бізнесу (наприклад, актуарні методи, комерційна стратегія, стратегія перестрахування);

в. Оцінка поводження з клієнтами і визначення того, чи ведеться за рахунок власників полісів чи державних інтересів незаконна або неналежна діяльність;

г. Оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, формування думки про корпоративне правління;

д. Виявлення проблем, котрі можуть виникнути через організаційні особливості компанії чи її приналежність до певної групи компаній.

4. Процедура проведення інспекції на місці

4.1 Планування та підготовка

12. За результатами аналізу фінансово-статистичної інформації, надісланої компаніями, інспектор-наглядач повинен розробити програму, яка б спиралася на систематизований аналіз документів компанії, для проведення інспекції на місці, яка буде виконана в наступні місяці.

13. У цьому плані слід врахувати середню частоту проведення інспекцій на місцях і профіль ризику компанії. Інспекції на місцях більш часті і більш фундаментальні, коли вони проводяться у компаніях, що мають складне економічне чи фінансове становище. Однак, докорінні зміни вищого керівництва чи цілей і бізнес-планів компанії можуть бути достатніми причинами для здійснення нової інспекції на місці.
14. Тим не менш, план інспекції на місці повинен залишатися таким, що відображає дійсний стан справ, оскільки впродовж року можуть виникнути нові пріоритети. Окрім того, непередбачуваною є тривалість інспекцій: фактично, інспекція на місці може тривати від одного дня до кількох місяців, залежно від виду бізнесової діяльності компанії, її обсягів, і, найголовніше, від наявних проблем.

15. Відповідно, інспекція на місці повинна розпочинатися з огляду діяльності компанії, щоб правильно спланувати та спрямувати роботу на об’єкті. Огляд повинен розглядатися разом із керівництвом, і в результаті буде складено план проведення роботи на місці.

4.2 Робота на місці

16. Якщо поточний моніторинг може бути систематичним і до певної міри стандартизованим (аналіз послідовності фінансових звітів, позиція компанії відносно середнього рівня ринку), інспекція на місцях пристосовується і відповідає особливостям компанії, а також проблемам, виявленим на місцях. Таким чином, важко визначити заздалегідь тривалість і точні принципи інспектування на місцях. Окрім того, інспекція на місці може бути повномасштабною або частковою.

17. Коли інспектори-наглядачі проводять повномасштабну інспекцію на місці, вона охоплює щонайменше види діяльності, наведені нижче.

а. Оцінка системи керівництва і внутрішнього контролю:
• Прочитання протоколів засідань правління директорів, звітів аудиторів і, якщо такі існують, аудитів актуаріїв і звітів про обробку даних;

• Аналіз структури власності і джерел капітальних фондів;

• Оцінка придатності і коректності керівництва, його ефективності і його здатності визнавати і виправляти власні помилки управління (особливо, після змін у складі правління);

• Перевірка всіх наявних внутрішніх процедур і систем контролю ризику з метою оцінки відповідності цих заходів з внутрішнього контролю і підходу компанії до управління ризиком;

• Перевірка процедур обліку з метою з'ясування правдивості і відповідності регуляторним положенням фінансово-статистичної інформації, котра періодично надсилається наглядовому органу.

б. Аналіз діяльності компанії:
• Аналіз основних категорій бізнесу, клієнтури та географічного охоплення;

• Перевірка бізнес-планів і зустріч з керівництвом для отримання інформації про плани на майбутнє;

• Аналіз контрактів.

в. Оцінка технічної сторони ведення страхового бізнесу:
• Оцінка організації та управління компанією;

• Аналіз комерційної стратегії компанії: зокрема, політична ситуація та обсяг комісійних, виплачуваних посередникам;

• Оцінка забезпечення і безпеки перестрахування: зокрема, обсяг перестрахування повинен співвідноситися з фінансовими засобами, якими володіє компанія, та ризиками, які вона забезпечує.

г. Аналіз стосунків з зовнішніми організаціями:

• Аналіз організаційних схем, структури групових та внутрішньогрупових зв’язків;

• Аналіз стосунків з закордонними відділеннями та внутрішньогрупових угод;

• Аналіз угод з зовнішніми надавачами послуг;

• Виявлення всіх фінансових проблем, які пов’язані з будь-якою компанією в групі, до якої належить компанія.

ґ. Оцінка фінансової спроможності компанії:

• Аналіз розгляду скарг і обрахунку технічного забезпечення, згідно діючих правил;

• Аналіз адекватності тарифів і балансу операцій;

• Аналіз інвестиційної стратегії (включно з політикою щодо деривативів), фонди, зарезервовані для покриття технічного забезпечення;

• Звірка власності і оцінка інвестицій компанії;

• Аналіз зобов’язань по судових спорах і позабалансових зобов’язань;

• Аналіз прогнозованих балансів і рахунків прибутків та збитків на наступні два чи три роки, на основі останніх результатів і планів з управління.

19. Якщо інспектори-наглядачі мають необхідні повноваження для розгляду роботи з клієнтами, вони можуть включити до інспекції на місці такі пункти:

а. Перегляд інформації, наданої клієнтам, і перевірка її достатності та відповідності;

б. Огляд строків виплат, кількість і характер судових спорів і операцій з власниками полісів;

в. Оцінка відповідності правилам для споживачів.

4.3 Оцінка та звітність

20. Під час або, щонайменше, наприкінці інспекції, інспекторові-наглядачеві слід обговорити результати зі страховою компанією і приділити відповідну увагу реакції на обговорення.

21. Інспекторові-наглядачеві слід прослідкувати за тим, щоб були впроваджені коригуючі заходи, якщо такі визначені.

5. Організація процесу інспектування на місцях

22. Інспекція на місцях повинна спиратися на законну основу, щоб забезпечити право інспектора-наглядача на одержання всієї інформації. Законодавство зі страхування повинне надавати наглядовому органові широкі повноваження з вивчення діяльності страхових компаній чи компаній, що здійснюють перестрахування, і збору всіх видів інформації.

23. Більше того, у інспектора-наглядача повинні бути повноваження, коли це є прийнятним, на охоплення інспекцією брокерів і компаній, котрі мають основні зв'язки з компанією або взяли на себе виконання функцій компанії, що інспектується.

24. Органи нагляду повинні організувати процес інспекцій на місцях з метою максимізації його ефективності. Здійснюючи зазначене, вони повинні розглядати, серед інших питань, розподіл завдань з нагляду між інспекторами-наглядачами, і вони можуть мати бажання знайти інших виконавців для проведення певних складових інспекції.

25. Деякі наглядові організації можуть відповідати як за поточний моніторинг, так і за інспектування на місцях групи компаній. Цей вид організації забезпечує тісні стосунки між моніторингом і інспекцією на місцях. Він також виглядає як ефективний спосіб простежувати за діяльністю компаній упродовж тривалого часу. Проте, для цього необхідні службовці, котрі розглядатимуть усі аспекти нагляду за страховою діяльністю (наприклад, бухгалтерія, актуарні методи, фінанси, обробка даних) і всі види страхування (наприклад, страхування на випадок хвороби, страхування транспортних засобів, страхування відповідальності).

26. Деякі наглядові організації можуть мати спеціалістів для певних завдань або певних видів страхування і брати участь у інспектуванні на місцях великої кількості компаній. Здається, що цей вид організації є достатньо гнучким і продуктивним, щоб розв’язувати проблеми, що виникають на ринку. Однак, необхідне ефективне співробітництво і обмін інформацією між службовими особами, котрі відповідають за моніторинг, і тими, хто відповідає за інспекцію. Відповідно, результати аналізу слід задокументовувати, і вони повинні бути доступними для обох груп.

27. Безвідносно до внутрішньої організації наглядової служби, інспектори-наглядачі можуть одержувати допомогу від зовнішніх аудиторів чи актуаріїв, яким вони доручають, в цілому або частково, проведення інспекцій на місцях. Використання цих спеціалістів може забезпечити наглядовим органам гнучкість і розширити їхні професійні уміння.

28. Однак, оскільки органи нагляду залишаються відповідальними за нагляд, перед тим, як використовувати зовнішніх аудиторів чи актуаріїв, їм слід обдумати такі питання:

а. Чи існує відповідний контроль за компетентністю зовнішніх спеціалістів і чи є потреба контролювати їхнє виконання роботи (наприклад, за допомогою перевірки робочих документів);

б. Незалежність зовнішніх спеціалістів від компанії (особливо, коли їхня робота оплачується правлінням директорів), а також увага, яку вони приділяють захисту інтересів власників полісів.

29.Окрім цього, якщо відбувається таке доручення функцій, у разі необхідності, орган нагляду повинен мати можливість вжити правові дії проти цих аудиторів і актуаріїв.