Вступ
Населення Угорщини - 10.1 мільйона осіб і воно поступово скорочується. Економічно активне населення (зайняті та безробітні) становить 4.5 мільйона, з яких приблизно 15% офіційно безробітні. На початку 1999 року в Угорщині проживали 3.2 мільйона пенсіонерів, або 32% населення країни (кожен третій), включаючи тих, хто пішов на пенсію достроково та мають пільги за інвалідністю. Населення пенсійного віку складається в основному із старіючих жінок, які потребують все більше витрат на медичне обслуговування. Пенсійний вік був низьким: 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. Стара пенсійна система мала за мету виплачувати пенсію на рівні біля 40 відсотків середньої заробітної плати.
Пропорція старого та молодого населення до населення працездатного віку висока і продовжуватиме зростати в передбачуваному майбутньому. За сьогоднішніми оцінками коефіцієнт демографічної залежності системи становитиме 79% у 2001 році та зросте до 87% у 2020 році. Згідно з традиційним поглядом внесення змін до солідарної страхової системи означає, що сучасне покоління нестиме на собі не лише поточні витрати за планами "негайних виплат", але також тягар інвестицій, які необхідні для створення нової системи. За іншою точкою зору набуті права на одержання пенсій за сучасної системи вважаються як дані неокупні капіталовкладення або незареєстрований державний борг. Інакше кажучи, державний дефіцит, який специфічно виникає в результаті оплати цих вимог, лише перетворює борг, що мається на увазі (уявний борг), в явний, тобто реальний борг.
В 1998 році Угорщина розпочала радикальну пенсійну реформу за такими принципами.
Специфічні реформаторські заходи в Угорщині такі:
- домінуючою залишаєтьсь система, заснована на соціальному страхуванні та солідарності поколінь, тобто система виплат із поточних надходжень (1-й рівень);
- соціальне страхування доповнюється механізмом як обов'язкових (2-й рівень), так і добровільних (3-й рівень) особистих пенсійних заощаджень, що накопичуються в приватних неприбуткових пенсійних касах (фондах);
- пенсійний вік поступово зростатиме відповідно з 55 та 60 років для жінок та чоловіків до 62 років для обох статей до 2008 року;
- щорічна індексація поточних пенсій буде проводитись на основі швейцарської формули, за якою братиметься половина змін в індексі споживчих цін і половина змін в середній заробітній платі в промисловості;
- розширюватиметься база для оподаткування заробітної плати з метою залучення всіх доходів аналогічних заробітній платі;
- розмір податку на заробітну плату становить 30 відсотків, який розподілятиметься між першим і другим обов'язковими рівнями слідуючим чином: у 1998 р. - 6% зарплати перераховувались на індивідуальні ощадні пенсійні рахунки тих, хто є учасником нової системи. У 1999 році спрямовується 7%, а в 2000 році цей відсоток зросте ще на 1 % і надалі становитиме 8 відсотків заробітної плати. Ці внески справляються із заробітної плати працюючих і не оподатковуються. Решту становлять внески роботодавців (24% у 1998 р., 23% у 1999р. і 22% у 2000 р.);
- оподатковується лише частина заробітної плати, що не перевищує 2.5 середні зарплатні;
- нова пенсійна система є обов'язковою для участі тим, хто вперше починає працювати. Для вже працюючих вступ до нової системи є добровільним;
- надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, які були в новій системі принаймні 15 років.
В результаті очікується, що:
- ці реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи "негайних виплат" (1-й рівень), а отже, в перспективі, і державний дефіцит;
- реформи в значній мірі збільшать обсяг внутрішніх приватних заощаджень;
- рівень пенсійних пільг буде тісніше пов'язаний з рівнем заробітків, на якому ці пільги грунтуються;
- приватно визначена пенсія (на основі внесків) повинна значно компенсувати скорочення в пільговій пенсії, яка визначається урядом, а отже майбутні пенсіонери будуть краще забезпечені;
- кожен третій зайнятий добровільно став членом обов'язкової пенсійної каси у 1998 році, а кожен четвертий є учасником добровільної пенсійної каси;
- середній рівень пенсій не повинен бути нижчим рівня, який склався до пенсійної реформи, тобто 55 - 65 % середньої заробітної плати (доходу);
- система гарантує виплату пенсій особам, які раніше вийшли на пенсію. Щорічне збільшення їхньої пенсії пропорційне економічному зростанню, що компенсує зміни реальної вартості пенсій.
Керуючись згаданими принципами, був напрацьований законодавчий пакет щодо регулювання правових відносин страхування, який включає: закон 1993 року "Про каси добровільного взаємного страхування", закон 1997 року "Про пенсію за соціальним страхуванням", закон 1997 року "Про приватну пенсію та про приватні пенсійні каси" та закон 1997 року" Про осіб, що мають право на соціальне забезпечення та приватну пенсію, а також про внески, що підлягають сплаті для покриття вартості послуг".
Делегація у складі 19 українських фахівців з 29 травня по 6 червня 1999 року здійснила поїздку до Угорщини з метою ознайомлення з новою пенсійною системою, також з роботою організацій, відповідальних за функціонування цієї системи. Делегація мала можливість ознайомитися з ускладненнями при здійсненні пенсійної реформи, а також шляхами вирішення проблем, які виникали у ході проведення пенсійної реформи.
У цьому звіті робиться стисле узагальнення угорського досвіду з огляду на можливість його застосування в Україні.
Роль добровільних пенсійних кас
Відповідно до Закону 1993 р. "Про каси добровільного взаємного страхування", з грудня 1993 р. в Угорщині з'явилась можливість створювати добровільні пенсійні каси. Досвід їх роботи відіграв вирішальну роль при створенні другого рівня пенсійного забезпечення.
Число добровільних пенсійних кас і членство в них невпинно зростає. Зараз налічується біля 250 таких кас, а кількість членів вже досягла 1 мільйона осіб, що складає майже четверту частину всіх зайнятих. Лише протягом 1998 року кількість членів добровільних кас зросла на третину. Працедавці підтримують створення пенсійних кас завдяки існуванню податкових пільг.
Характерні риси добровільної пенсійної системи (3-й рівень):
- Добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, що створюється на приватній основі.
- Індивідуальні рахунки вкладників.
- Операції каси: збір, адміністрування, управління інвестиціями, виплата пенсій (ануітету), одноразові виплати при досягненні пенсійного віку.
- Призначення дипозитарію є обов'язковим.
- Регулювання здійснює Державний орган нагляду за приватними касами.
Концепція полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (банків, компаній з управління активами, брокерів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам.
Україні, можливо, необхідно скористатися угорським досвідом більш раннього запровадження недержавного пенсійного забезпечення третього рівня для випробування всього комплексу питань, пов'язаних з накопичувальною пенсійною системою. Тим більше, що в нас уже функціонують подібні недержавні пенсійні фонди. Однак для цього потрібно створити надійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структури цієї системи.
Загальнообов'язкова накопичувальна система
Другим рівнем системи соціального страхування є загальнообов'язкова накопичувальна система, запроваджена з січня 1998 року. Цей другий компонент є обов'язковим для осіб, які починають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998 року мають право зробити власний вибір - приєднатись до нової системи або залишитись в старій. При цьому бажаючі перейти до нової системи повинні перебувати в ній не менше 15 років (тобто особи, які народилися після 1951 року), оскільки саме такий термін необхідний для капіталізації внесків, щоб отримати адекватну пенсію. Таким чином, в старій солідарній системі не буде нових учасників, і з часом вона зникне. Для тих, хто "постраждав" від того, що не потрапив до нової пенсійної системи, передбачена державна підтримка у вигляді: а) податкових пільг у випадку їх залучення до добровільних пенсійних кас (третій рівень), та б) додаткових внесків роботодавця у розмірі 6 відсотків зарплати.
Для населення були підготовлені та роздані варіанти актуарних розрахунків для прийняття рішення щодо вибору пенсійної системи. У 1998 році 1.3 млн. чоловік, що значно більше очікуваного прогнозу, дали згоду стати членами цих пенсійних кас другого рівня. Але остаточний висновок робити ще рано, оскільки за законом застраховані можуть вийти із змішаної системи і повернутись до системи соціального страхування один раз до 31 грудня 2000 року.
Пенсійні каси 2-го рівня подібні до пенсійних кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності:
- Мінімальна кількість учасників пенсійної каси 2-го рівня - 2000 осіб;
- Законодавством встановлено перелік юридичних осіб, які можуть засновувати пенсійні каси другого рівня: роботодавці, професійні палати, організації, які представляють інтереси як трудящих, так і працедавців тощо;
- Засновник пенсійної каси може делегувати членів до правління каси;
- Повинні бути надійний керівник та ефективна організаційна структура;
- Резерв (статутний фонд) для "самостійної " діяльності 50000 дол. США.
Основне право застрахованих - вільно вибирати пенсійну касу, а також вільно переходити з однієї каси до іншої. Каси пропонують різні види ануітетів та пенсій і це забезпечує вибір. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах.
Для визначення розміру пенсії застосовується єдиний показник очікуваної тривалості життя при досягненні пенсійного віку для осіб обох статей, що, звичайно, призведе до перерозподілу частини доходів чоловіків на користь жінок.
Угорська законодавча структура забезпечує фізичне і юридичне розмежування активів учасників і активів засновників пенсійних кас. Структура гарантує захист внесків та доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві. Активи учасників повинні зберігатись на окремому банківському рахунку, який не належить компанії з управління активами. Лише банк-депозитарій від імені членів пенсійної каси фізично володіє їхніми активами.
Встановлені законодавчі вимоги до інвестиційної діяльності. Зокрема, активи пенсійної каси повинні інвестуватись виключно в інтересах учасників каси. Основні правила інвестування включають вимоги щодо диверсифікації, співвідношення активів і пасивів, уникнення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестування можна здійснювати тільки на регульованих ринках (фондовий ринок, комп'ютерні системи торгівлі цінними паперами), встановлюються окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування. Є встановлений перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних елементів, надає максимальні обмеження у вигляді загального розміру інвестованих коштів для кожної групи, встановлює правила для оцінки активів і розрахунку надходжень від інвестицій.
Наприкінці 1998 року інвестиційний портфель обов'язкових пенсійних кас в Угорщині виглядав наступним чином:
- Державні цінні папери - 79%
- Внески на банківських рахунках і готівка - 11%
- Акції - 8%
- Облігації - 2%
Як видно, інвестиційний портфель є досить консервативним, що пояснюється, з одного боку, законодавчими вимогами щодо мінімальних гарантій прибутковості активів, а з іншого, нерозвинутістю фондового ринку та все ще високими інвестиційними ризиками в Угорщині.
Досвід Угорщини щодо юридичного захисту активів учасників можна, на нашу думку, використати в Україні при доопрацюванні нових законопроектів з пенсійного страхування.
Гарантії в накопичувальній системі
Угорська пенсійна система має цілий ряд багатосторонніх, головним чином побічних гарантій, які стосуються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального розміру надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадках зміни результатів інвестиційної діяльності. З боку уряду гарантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній розмір надходжень визначається за еталонним індексом, а також існує очікуваний максимальний і мінімальний розмір надходжень.
Гарантійний фонд - це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0.3 - 0.5 % з внесків учасників фонду. Він також задовольняє претензії учасника фонду у випадку шахрайства чи некваліфікованих дій керуючих активами.
Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для другого рівня встановлений тільки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25% від солідарної пенсії першого рівня учасника фонду.
1998 року активи всіх приватних пенсійних кас (як обов'язкових та добровільних) стрімко зростали - з 63.4 мільярдів форинтів у 1 кварталі до 131.0 мільярдів форинтів (приблизно 560 мільйонів доларів США) наприкінці року, тобто удвічі.
Нагляд за діяльністю пенсійних кас
Іще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного третього рівня, уряд створив у 1993 році орган державного нагляду за діяльністю пенсійних кас. Ним є Державний орган нагляду за пенсійними касами - самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само, як і орган Державного страхового нагляду, але відрізняється від Державного нагляду за банківською діяльністю та ринком капіталу, який підпорядкований безпосередньо уряду. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний як для кас другого обов'язкового, так і третього добровільного рівнів.
На утримання органу нагляду каси сплачують 0.2% відрахування з внесків учасників пенсійних кас.
Структура органу нагляду складається з відділів: юридичного і ліцензування, інспекторського і обліку, нагляду за інвестиціями, системи виплат та актуарного, координаційного і кадрового, інформаційного і архівного.
До пенсійних кас обов'язкового рівня застосовується двоступеневий порядок ліцензування, а саме: ліцензія на заснування і ліцензія на здійснення діяльності у повному обсязі. Протягом 180 днів пенсійна каса повинна виконати всі вимоги для отримання ліцензії на здійснення діяльності у повному обсязі.
Застосовуються також суворі вимоги до обліку та звітності. Правові норми передбачають квартальну, річну та актуарну (у випадку страхової діяльності) звітність пенсійних кас.
Регулювання інформаційної, рекламної та маркетингової діяльності
Громадяни самостійно обирають пенсійну касу. Більшість людей не має уявлення про роботу фінансових ринків і не знає, якій пенсійній касі віддати перевагу. У зв'язку з цим істотного значення набуває забезпечення населення правдивою інформацією. Також важливим є гарантування того, що персонал організацій, які реалізують пенсійні послуги, має належну підготовку для правдивого пропонування пропозицій клієнтам і надання відповіді на пов'язані з цим запитання.
Каси зобов'язані надавати інформацію для широкого оприлюднення:
а) дата початку роботи каси;
б) імена і посади службових осіб фонду;
в) балансовий звіт фонду;
г) кількість учасників фонду;
д) надходження від внесків та інших джерел;
е) розподіл надходжень між резервними коштами;
є) розмір прибутків, які надаються касою;
ж) управлінські витрати каси;
з) результати, отримані від інвестиційної діяльності;
и) найменування довірителів фонду;
і) штрафи, накладені органом нагляду;
ї) регрес Гарантійного фонду;
й) всі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів.
Існують також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема, пенсійні каси повинні публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності здійснення витрат. Результати інвестиційної діяльності вимірюються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати своїх учасників про роботу та фінансовий стан каси, а також стан їх рахунків. Щонайменше щороку кожний учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.
Брошури, буклети і об'яви, які готує каса, не повинні містити перекручених даних і інформації. Будь - який опис результатів роботи каси повинен включати обачні і професійно обгрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, тільки дані і факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюдненні. Під час презентації результатів діяльності каси, зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період також повинні бути вказані.
Модернізація системи виплат із поточних надходжень
Для тих осіб, які за віком не можуть вибрати систему змішаного пенсійного страхування (тобто родились до 1952 року), або для тих, хто не виявив бажання перейти у нову систему страхування, з 2009 року виплати будуть здійснюватись на основі модернізованого варіанту чинної системи пенсійного забезпечення. До цього в системі пенсійного забезпечення не передбачено корінних змін, за виключенням вікового цензу виходу на пенсію (62 роки), про що було сказано вище. За період до 2013 року братиметься до уваги нетто заробіток (після виключення прибуткового податку), оскільки пенсія не обкладається прибутковим податком. Після 2013 року буде братись до уваги брутто заробіток, оскільки пенсія буде вважатись доходом, який обкладається прибутковим податком. Починаючи з 2013 року для осіб, застрахованих у системі соціального страхування, пенсія буде складати 1.65% середнього заробітку за кожен рік страхового стажу, що дає право на пенсію, а для тих, хто перейшов до системи змішаного фінансування пенсія від системи соціального страхування буде складати 1.22% середнього заробітку за кожен рік трудового стажу. Крім того, остання категорія працівників матиме право на пенсію з обов'язкової накопичувальної системи.
Внесені також зміни до пенсій у зв'язку з втратою годувальника, тоді як пенсії по інвалідності поки що змін не зазнали.
Реформована пенсійна система по своєму торкнеться і осіб, які стали безробітними. Існує проблема, що безробітні можуть не мати права на пенсію.
Особам, які мають доходи нижче мінімальної заробітної плати, тобто зайняті неповний робочий день або надомникам, страховий стаж зараховується пропорційно, а якщо такі особи на протязі періоду активної трудової діяльності заробляли переважно менше половини мінімальної заробітної плати, вони не набувають права на пенсію із соціального страхування.
Підтримка населення - основа успіху пенсійної реформи
Реформу системи добробуту людей неможливо робити в підпіллі. Підтримка населення - основа успіху.
Якщо відсутнє взаєморозуміння між урядом і парламентом, а уряд налаштувавсь на проведення пенсійної реформи, потрібно спочатку вміло "подати" цю реформу своєму народу, тобто провести маркетингові дослідження, щоб визначитись, яку реформу підтримає населення. Необхідно постійно прово-дити моніторинг громадської думки під час підготовки та проведення реформи.
Найбільш критичним моментом угорської пенсійної реформи була підготовка роботодавців. Навчити 1.5 млн. осіб виявилось зовсім не легким завданням. Значно зріс обсяг роботи для бухгалтерів підприємств. Особливо багато клопоту мають ті роботодавці, де працівники обрали багато різних пенсійних кас, або коли працівники часто їх змінюють.
Потенційні недоліки угорської пенсійної системи
- відсутність централізованої автоматизованої системи ведення персоніфікова-ного обліку внесків і заробітку всіх працівників не сприяє зміцненню фінансової стабільності системи соціального страхування та має інші несприятливі недоліки;
- запровадження обов'язкової накопичувальної системи за рахунок зменшення надходжень коштів до системи соціального страхування породжує великий дефіцит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричи-нити інфляцію та інші негативні наслідки;
- гарантування мінімальної ставки інвестиційного доходу спричинює зростання адміністративних витрат і не дає жодних переваг учасникам у виборі пенсій-них кас;
- питання скорочення адміністративних витрат у накопичувальній системі тісно пов'язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в іншу, допущенням відкритих пенсійних кас.
