Страхова індустрія Великої Британії

• Страхова індустрія Великої Британії є найбільшою в Європі.
• У страховому бізнесі зайнято 340 тис. працівників, що складає третину від загальної кількості працюючих в сфері фінансів.
• Частка страхової індустрії у закордонному прибутку складає 8 мільярдів фунтів стерлінгів.
• 20% інвестицій на ринку акцій належать страховим компаніям.
• Щодня виплачується 225 мільйонів фунтів стерлінгів у формі пенсійних виплат та виплат, пов`язаних зі страхуванням життя; 41 мільйонів фунтів стерлінгів – по інших загальних страхових виплатах.

Структура страхового ринку

822 Страхові компанії уповноважені Урядом Великобританії або іншим представником Європейської Економічної Зони надавати страхові послуги на території Сполучуваного Королівства.

Близько 600 з них мають право займатися лише загальними видами страхування (страхування засобів автотранспорту, комерційне страхування та ін.), 165 компаній уповноважені проводити страхові операції з довготривалого страхування (страхування життя та пенсійне страхування).

85% ринку зі страхування засобів автотранспорту належать 10 найбільшим страховим компаніям, що займаються відповідним видом страхування. 81% ринку зі страхування майна також контролюється 10 найбільшими компаніями.
Що стосується ринку з довготривалого страхування, то тут спостерігається інша ситуація. 10 найбільших компаній контролюють лише 61% ринку.

Інвестиційні вкладення

Інвестиції страхової індустрії Великобританії, які знаходяться у вигляді акцій та інших активів, становлять 1100 мільярдів фунтів стерлінгів. Сума інвестицій загального страхового бізнесу складає 104 мільярди, а довготривалого страхування – 1 043 мільярди.
Більша частина інвестицій страхових компаній існує у вигляді акцій. Страховому бізнесу належать понад 20% акцій Британських компаній.
- В страховому бізнесі Великобританії зайнято 340 000 працівників. Це в півтора рази більше ніж в автомобілебудуванні та в два з половиною рази більше ніж в сферах водо-, газо- та енергопостачання.
- Вартість послуг страхового ринку Великобританії, які експортуються за кордон, становить 4 мільярди фунтів стерлінгів, що дорівнює половині вартості експорту нафти та одній третині вартості всіх споживчих товарів, які експортує Великобританія.
- Кожного дня Британські страхові компаній здійснюють пенсійних виплат у розмірі 135 мільйонів фунтів стерлінгів в той час як Британський уряд щодня виплачує 110 мільйонів фунтів стерлінгів у формі державних пенсій.
- Страхові компанії є найбільшими вітчизняними власниками в Великобританії – їм належить 21% акцій компаній, пенсійним фондам – 18%, трастовим об`єднанням – 2%, а банкам – лише 1% акцій.

Система охорони здоров'я

Досвід організації державної системи охорони здоров'я Великобританії свідчить про її високу ефективність і доступність при відносно низьких витратах на медичну допомогу. Основна частина коштів надходить з державного бюджету і розподіляється зверху вниз по управлінській вертикалі. У Великобританії використовується система бюджетного фінансування охорони здоров’я, що обумовлює його державний характер із великою ступінню централізації управління. Централізоване фінансування дозволяє стримувати зростання вартості лікування.

Фінансовою основою Національної системи охорони здоров’я є надходження від податків, які складають 90% бюджету охорони здоров’я. Тільки 7,5% бюджету формується за рахунок внесків роботодавців. Таким чином, Національна система охорони здоров’я практично існує за рахунок коштів, що вносяться платниками податків та виділяються урядом на охорону здоров’я зі статті затрат на соціальні потреби.

Істотним недоліком бюджетного фінансування охорони здоров'я є схильність до монополізму, ігнорування прав пацієнтів, як правило, відсутність можливості вибору лікаря, лікувального закладу. У монополістичній структурі неминучим є зниження якості медичних послуг через диктат їх представника (виробника, продавця) і відсутність можливості здійснення контролю за діяльністю медичних установ з боку користувачів, споживачів медичних послуг.

Закон про страхування, що прийнятий у 1912 році ввів принцип обов’язковості, та охопив у коло обов’язкового медичного страхування третю частину населення Англії, Шотландії та Ірландії, практично всіх осіб, працюючих та службовців по договору найму за невеликим винятком.

Уряд Великобританії пропонує стимулювати намагання Національної системи охорони здоров’я до підвищення ефективності надання медичної допомоги за рахунок збільшення конкуренції між її різновидами. Введено розділення відповідальності за придбання медичної допомоги та за її надання.

Приватне медичне страхування у Великобританії охоплює переважно ті сфери медичних послуг, що не забезпечуються Національною службою охорони здоров’я. Приватним добровільним медичним страхуванням охоплено більше 13% населення.
Головний принцип діяльності приватних страхових компаній - це доповнення державної системи охорони здоров’я. Це означає, що об’єктом страхування являються тільки ті ризики, які не бере на себе Національна служба охорони здоров’я. Враховуючи високий рівень розвитку Національної служби охорони здоров’я, сфера діяльності приватного медичного страхування достатньо обмежена, вона охоплює лише платну частину медичної допомоги, як у комерційних медичних закладах, так і в лікарнях Національної служби охорони здоров’я. Страхові програми добровільного медичного страхування розгалужуються тільки на ту частину діяльності державних медичних закладів, яка виходить за рамки суспільних зобов’язань.

Реформа національного страхування

Треба нагадати, що "Акт про національне страхування" був прийнятий у Великобританії 15 січня 1911 р. і спочатку, як аналогічні закони інших країн, не передбачав внесення страхових внесків цілком за рахунок держави, що є найбільше соціально справедливою формою страхування. Акт 1911 року встановлював для однієї групи застрахованих страхування без внесків (право на будь-який вид допомоги мали робітники низькооплачуваної категорії з заробітком 1,5 шилінга на день, які нічого не вносили до каси товариства). Допомога їм формувалися з внесків підприємців, інших більш високооплачуваних робітників, дотацій держави. Для інших категорій застрахованих Акт зберігав принцип взаємодопомоги, пом'якшуючи його лише розпорядженням виділення субсидій і дотацій з державного бюджету. Таким чином, Акт 1911 р. вперше у Великобританії закріпив законодавчо принцип суспільної солідарності, коли багатий платить за бідного, здоровий - за хворого.

Страхові внески у Великобританії збиралися через поштові відомства шляхом покупки спеціальних марок, далі ці кошти надходили до страхових комісарів у страхові комісії. Останні і розподіляли отримані суми (фактично податки) між усіма товариствами взаємодопомоги в залежності від чисельності застрахованих за мінусом коштів, призначених на поповнення резервного фонду і утримання центральних органів страхування.

У 1913 р. була проведена реформа національного страхування у Великобританії, у результаті якої держава стала покривати видатки, пов'язані зі страхуванням на випадок хвороби та інвалідності, з бюджету.

Щоб держава могла брати на себе такого роду витрати, було розширено її повноваження, що підводить англійську систему страхування на випадок хвороби та інвалідності до ідеалу страхування - "страхування без внесків", це і стало у Великобританії головною передумовою реформи 1948 р. і створення бюджетної Національної служби охорони здоров'я.