Оплата роботодавцем страхування працівників давно стала одним із соціальних інструментів для підтримки персоналу. Водночас саме такі виплати часто стають предметом податкових консультацій через порядок їх оподаткування та відображення у звітності.
Чи потрібно сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, якщо роботодавець власним коштом перераховує страховій компанії внески за договором добровільного страхування життя працівників, укладеним на один рік?
До ДПС звернулося підприємство, яке уклало зі страховиком договір добровільного страхування життя працівників від нещасних випадків строком на один рік. Страхові внески повністю сплачує роботодавець.
Оскільки такий договір не відповідає вимогам довгострокового страхування життя, підприємство попросило роз'яснити три питання: чи виникає у працівника оподатковуваний дохід, яку ознаку доходу потрібно зазначати у додатку 4ДФ та які податкові правила необхідно врахувати.
У ДПС пояснили, що договір, укладений на один рік, не належить до договорів довгострокового страхування життя, для яких Податковий кодекс встановлює окремий порядок оподаткування.
Сам факт оплати страхових внесків роботодавцем не звільняє їх від оподаткування. Спочатку необхідно визначити, чи входять такі виплати до переліку доходів, які стаття 165 ПКУ не включає до загального оподатковуваного доходу.
Чому виникає оподатковуваний дохід
ДПС нагадала, що відповідно до пп. 163.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи є загальний місячний або річний оподатковуваний дохід. Перелік доходів, які не підлягають оподаткуванню, визначає стаття 165 ПКУ.
Якщо виплата не входить до цього переліку, застосовуються загальні правила. Згідно з пп. 164.2.16 ПКУ, до оподатковуваного доходу фізичної особи належать суми страхових платежів, страхових внесків або страхових премій.
Саме тому, як зазначає ДПС, страхові внески, які роботодавець сплачує за договором добровільного страхування життя строком на один рік, входять до оподатковуваного доходу працівника.
Хоча кошти роботодавець перераховує безпосередньо страховій компанії, а не працівнику, це не змінює їх податкового статусу. Працівник отримує економічну вигоду, оскільки страховий захист забезпечується коштом роботодавця. Через це Податковий кодекс розглядає такі платежі як його дохід, якщо закон не встановлює окремого звільнення.
Які податки потрібно сплатити
Оскільки страхові внески визнаються оподатковуваним доходом працівника, роботодавець як податковий агент повинен виконати вимоги статті 168 ПКУ.
Із суми такого доходу необхідно утримати:
ПДФО - 18% відповідно до п. 167.1 ПКУ;
військовий збір - 5% відповідно до пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.
За договором добровільного страхування життя строком один рік спеціальні податкові пільги не застосовуються. Страхові внески оподатковуються за загальними правилами.
Яку ознаку доходу зазначати у додатку 4ДФ
Підприємство також звернулося до ДПС із питанням щодо заповнення податкової звітності. Зокрема, чи потрібно застосовувати ознаку доходу 124, 126 або іншу.
Податкова служба послалася на пункт 4 розділу IV Порядку заповнення та подання Податкового розрахунку, затвердженого наказом Мінфіну №4, а також на Довідник ознак доходів фізичних осіб.
Згідно з цими документами, страхові внески або страхові премії, які роботодавець-резидент сплачує за працівника, необхідно відображати у додатку 4ДФ за ознакою доходу «125». Таким чином, застосування ознак доходу «124» або «126» у цій ситуації ДПС не підтвердила.
Позиція ДПС дає відповідь на одне з практичних питань, яке виникає під час оформлення добровільного страхування працівників.
Якщо роботодавець сплачує страхові внески за договором добровільного страхування життя строком один рік:
- сума внесків входить до оподатковуваного доходу працівника;
- із неї потрібно утримати ПДФО 18% і військовий збір 5%;
- у додатку 4ДФ виплати відображаються за ознакою доходу «125».
ДПС також нагадала, що відповідно до п. 52.2 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер.
Її може застосовувати лише той платник податків, якому вона надана. Водночас викладена правова позиція показує офіційний підхід податкового органу до застосування норм законодавства і може бути орієнтиром для роботодавців у подібних ситуаціях.
