Російські судновласники тіньового флоту почали стикатися з відмовами у страхуванні воєнних ризиків у Чорному та Азовському морях після різкого збільшення кількості атак українських безпілотників на танкери, суховантажі, буксири, пороми та інші судна, повідомляють медіа.
Страхові компанії почали відмовляти в укладенні нових договорів або суттєво підвищувати тарифи через стрімке зростання збитків. За інформацією Російської національної перестрахувальної компанії, за 4 місяці 2026 року збитковість у сегменті перестрахування ризиків тероризму, диверсій та впливу безпілотних літальних апаратів досягла 2800%.
Тобто обсяг збитків у 28 разів перевищив отримані страхові премії.
У другому кварталі 2026 року тарифи у сегменті морського страхування вантажів зросли у 2-4 рази. Проте учасники ринку визнають, що навіть такого підвищення недостатньо для компенсації вже понесених втрат.
Лише за 14 та 15 липня Сили безпілотних систем Збройних сил України пошкодили 25 танкерів, 5 суховантажів та один буксир. Загалом за 9 діб безпілотники поцілили у 136 суден тіньового флоту у Азовському та Чорному морі.
- 116 суден тіньового у Азовському морі (6-14 липня)
- 20 суден у Чорному морі: 17 нафтових танкерів, 2 танкери-газовози, 1 буксир (15 липня).
Серія ударів вже вплинула на російські зернові перевезення. Росія готується перенаправити частину експорту зерна з Азовського моря після атак на танкери, пороми, буксири та інші плавзасоби. Через Азовське море проходить близько чверті російського експорту зерна.
Через збитковість у 2800% і різке зростання частоти страхових випадків російський уряд почав розробляти нові механізми страхування воєнних ризиків для морських перевезень у росії та за кордоном.
Міністерство транспорту, Міністерство енергетики та Центральний банк запропонували поширити державну систему страхування воєнних ризиків на морські судна, а також міжнародні морські й річкові перевезення.
Подібна система вже застосовується росією на окупованих територіях України. Її розширення на морський транспорт мало б забезпечити судновласникам доступ до покриття у випадках, коли комерційні страховики відмовляються приймати ризики.
Міністерство фінансів рф виступило проти масштабного фінансування такої системи з бюджету. У відомстві визнають обмеженість державних коштів і пропонують створити товариства взаємного страхування за участю судновласників, вантажовласників, страховиків та компаній реального сектору.
Також розглядається створення спеціального компенсаційного фонду. Його планують наповнювати коштами страховиків та учасників ринку. З цього фонду можуть здійснюватися виплати у разі пошкодження або повної загибелі судна, втрати вантажу чи настання іншого страхового випадку, пов’язаного з воєнними діями.
Представники страхового ринку критично оцінюють пропозицію Міністерства фінансів та вважають, що відомство намагається перекласти фінансові наслідки війни на страховиків і судновласників.
Учасники ринку зазначають, що створити товариство взаємного страхування з капіталом, достатнім для покриття великих морських збитків, силами самих судновласників і вантажовласників практично неможливо.
Вартість одного великого судна та вантажу може вимірюватися десятками або сотнями мільйонів доларів, тому одинична велика втрата здатна вичерпати ресурси такого фонду.
Модель взаємного страхування також потребує значного стартового капіталу, перестрахового захисту, достатньої кількості учасників і диверсифікованого портфеля. За високої концентрації ризиків у Чорному та Азовському морях забезпечити таку диверсифікацію складно.
Відмови у страхуванні створюють для російських судновласників кілька проблем одночасно. Без полісів вони можуть втратити доступ до портів, кредитного фінансування, лізингу, міжнародних контрактів та обслуговування з боку іноземних контрагентів.
Підвищення тарифів у 2-4 рази також збільшує собівартість перевезень. Ці витрати можуть перекладатися на фрахтові ставки, вартість вантажів та кінцеві ціни на продукцію.
У Чорному та Азовському морях формується ринок, де воєнний ризик стає одним із головних факторів ціноутворення. Страховики враховують частоту атак, маршрути суден, зв’язок із російськими портами, тип вантажу, можливість повторного ураження, доступність аварійно-рятувальних робіт та потенційний розмір збитку.
Для перестраховиків ситуація також стала критичною. Збитковість у 2800% означає, що попередні тарифи та умови покриття повністю втратили актуальність. Перестрахові компанії можуть скорочувати ліміти, підвищувати франшизи, виключати окремі маршрути та відмовлятися від покриття накопичених ризиків у портах і морських коридорах.
Посилення українських атак впливає на безпеку судноплавства, доступність страхового покриття, вартість перестрахування, логістику зерна, перевезення пального та інші російські експортні потоки.
Російська влада змушена шукати механізм, який замінить комерційне страхування у випадках відмови ринку. Проте бюджетне фінансування обмежене, а створення товариств взаємного страхування без державного капіталу та перестрахової підтримки навряд чи забезпечить покриття великих збитків.
За таких умов судновласники можуть зіткнутися з подальшим зростанням тарифів, скороченням лімітів, розширенням виключень і повною недоступністю страхування для окремих маршрутів у Чорному та Азовському морях.
