Одне слово в договорі перестрахування фактично вирішило спір на суму близько $61 млн, і лондонський страховий ринок уважно стежить за наслідками цього рішення.
У своєму рішенні суддя Воксман постановив, що слово «подія» у положенні договору перестрахування про ліміти має звичайне причинно-наслідкове значення, а не вузьке спеціальне визначення, яке могло б суттєво зменшити відшкодування перестрахувальнику.
Рішення у справі WRBC Corporate Member Ltd v AXA XL Syndicate Ltd & Ors [2026] EWHC 939 (Comm) стосується тривалих наслідків вимог за скасування заходів через Covid-19, які все ще розглядаються на лондонському страховому ринку.
У справі WRBC Corporate Member, єдиний учасник андеррайтингу, синдикат W.R. Berkley Syndicate 1967 на Lloyd’s, протистояв групі перестраховиків, до якої входили AXA XL Syndicate, Brit UW, XL Bermuda, Liberty Corporate Capital та інші. Предметом спору стали 174 окремі збитки за портфелем страхування непередбачених обставин WRBC, які вони виникли через скасування конференцій, виставок та інших заходів унаслідок урядових обмежень у семи юрисдикціях, шести штатах США та Англії.
Два багаторизикові договори ексцеденту збитку, укладені у квітні та травні 2019 року, містили положення про ліміти для збитків, що «виникають внаслідок однієї події». WRBC стверджувала, що під «подією» слід розуміти урядовий захід, який став причиною скасування.
Таке тлумачення дозволяло об’єднати всі збитки в межах кожної юрисдикції та застосувати лише одну франшизу в розмірі $1 млн до кожної групи.
Перестраховики заперечували, стверджуючи, що слово «подія» слід тлумачити через визначення «Any One Event» для класу B, тобто фактично як кожну окрему скасовану конференцію чи захід. За такого підходу більшість із 174 збитків не перевищували б франшизу, а WRBC могла б отримати лише незначну частину заявленої суми.
За тлумаченням WRBC її чиста вимога до перестраховиків становила близько $61 млн. За позицією перестраховиків неврегульованою залишалася сума лише близько $2,1 млн.
Суддя Воксман підтримав позицію WRBC. Він дійшов висновку, що формулювання «виникають внаслідок однієї події» є усталеною формулою агрегації, яка вказує на причину збитків, а не на сам збиток. Суд зазначив, що визначений термін «Any One Event» фактично не використано в положенні про ліміти, а сам договір не містить посилання, яке пов’язувало б це положення з відповідним визначенням.
Суд також звернув увагу, що застосування такого визначення до окремих підкласів страхування непередбачених обставин, зокрема confidential life cover, призвело б до результатів, які суддя назвав абсурдними. Крім того, суд вказав, що виключення агрегації зі страхування непередбачених обставин виглядало б комерційно нелогічним, адже саме цей клас страхування найімовірніше зазнає масштабних втрат у разі пандемії.
Суд також зазначив, що визначення «Any One Event» було перенесене з попереднього договору агрегатного перестрахування без належної оцінки того, чи підходить воно для структури ексцеденту збитку.
Щодо окремого питання агрегації суд проаналізував кожен із 174 збитків, щоб визначити конкретний урядовий захід, який спричинив скасування відповідного заходу. При цьому суд застосував підхід, сформований у справі Stonegate Pub v MS Amlin Corporate Member. Переважну більшість вимог було визнано такими, що підлягають агрегації в межах відповідних юрисдикцій.
Слухання у справі тривали 7 днів у січні та лютому 2026 року. Інтереси WRBC представляла Clifford Chance, тоді як перестраховиків представляла DWF Law.
