Ощадбанк профінансував будівництво системи зберігання енергії потужністю 50 МВт із міжнародним страховим покриттям за участю синдикатів Lloyd’s. Для української енергетики це перший такий прецедент під час повномасштабної війни. Ключове значення цієї угоди не лише в нових мегаватах для енергосистеми, а в тому, що міжнародні страховики погодилися зайти в ризик, якого досі переважно уникали.
Банк надав кредит у розмірі 23,6 млн євро на будівництво системи накопичення енергії потужністю 50 МВт. За повідомленням Ощадбанку, фінансування покриває близько 70% вартості проєкту.
Водночас важливим елементом структури стала участь міжнародного страхового ринку, зокрема синдикатів Lloyd’s, у покритті ризиків енергетичного проєкту в Україні.
Для проєктного фінансування під час війни саме страхування є критичним компонентом. Банк може профінансувати будівництво, інвестор може надати капітал, замовник може мати довгостроковий контракт, але без страхового покриття воєнних ризиків така угода залишається вразливою.
До цього прецеденту міжнародні страховики здебільшого уникали покриття української енергетичної інфраструктури в активній зоні воєнних ризиків.
Участь Lloyd’s має значення не як іміджева деталь, а як потенційний сигнал для майбутніх енергетичних інвестицій. У майбутньому це може зняти один із головних бар’єрів для фінансування нових проєктів.
BESS потужністю 50 МВт і ємністю 131,2 МВт·год працюватиме не як звичайний резервний генератор на випадок блекауту. Проєкт реалізується на основі довгострокового контракту з Укренерго на послуги автоматичного резерву відновлення частоти. Це інструмент балансування енергосистеми, який реагує на відхилення за секунди та допомагає стабілізувати систему ще до ручного втручання диспетчера.
Після масованих атак на велику генерацію такі рішення стали критично важливими. Українській енергосистемі потрібні швидкі, гнучкі та розподілені джерела балансування, здатні компенсувати дефіцит маневрової потужності. Великі теплові блоки або пошкоджені, або працюють у режимі базового навантаження, тому накопичувачі стають частиною нової архітектури енергетичної безпеки.
«Системи накопичення енергії - не просто інфраструктурний актив, а фундамент енергетичної безпеки України та основа енергосистеми майбутнього», - зазначив директор ТОВ «Електрика Юкрейн» Максим Пишний.
Втім, для масштабування таких проєктів технічної доцільності недостатньо. Ринок потребує фінансової та страхової моделі, яка дозволить банкам кредитувати, інвесторам вкладати кошти, а міжнародним партнерам розуміти межі ризику. Саме тут участь Lloyd’s може стати ключовим фактором.
Lloyd’s давно розглядає системи накопичення енергії як перспективний напрям страхування, але в мирних юрисдикціях ризик BESS переважно пов’язаний із технологією, пожежною безпекою, експлуатацією, виробником обладнання та якістю інжинірингу.
Україна додає до цього принципово інший шар ризику - можливість фізичного ураження об’єкта внаслідок ракетних або дронових атак.
Це переводить угоду в іншу категорію складності. Страхування енергетичного об’єкта в країні, де тривають обстріли, потребує не лише технічного андеррайтингу, а й оцінки воєнної експозиції, географії розміщення, критичності об’єкта, сценаріїв збитку, можливостей перестрахування та політичного ризику.
Галузева асоціація SEAU у своєму огляді за 2025 рік окремо наголошувала на потребі законодавчого впровадження ефективних механізмів страхування воєнних ризиків. Це означає, що навіть після появи окремих ринкових рішень системної моделі ще немає.
Ключове питання - чи можна буде відтворити цю конструкцію для інших енергетичних проєктів. Йдеться про комбінацію державного банку, міжнародного страхового покриття, довгострокового контракту з Укренерго та зрозумілої моделі доходів від послуг балансування.
Якщо така схема стане стандартною, вона може відкрити шлях до фінансування десятків нових проєктів накопичення енергії. Якщо ж залишиться винятком, ринок знову впиратиметься у страхове «вузьке місце»: проєкти будуть технічно потрібними, інвестори зацікавленими, але фінансування залишатиметься обмеженим через відсутність прийнятного воєнного покриття.
У 2024 році в межах аукціонів Укренерго було законтрактовано 398 МВт накопичувачів. За оцінками SEAU, Україна може потребувати понад 3 ГВт нових систем зберігання енергії до кінця 2026 року. Такий обсяг неможливо реалізувати лише через індивідуальні угоди, які потребують окремого ручного структурування з банками, страховиками та міжнародними партнерами.
Для страхового ринку цей кейс може стати тестом готовності міжнародних гравців працювати з українськими енергетичними ризиками не точково, а системно.
Якщо протягом наступних 12 місяців з’являться нові угоди з міжнародним воєнним покриттям для енергетичних активів, прецедент Lloyd’s можна буде вважати початком нової практики. Якщо таких угод не буде, це означатиме, що участь синдикатів Lloyd’s у цьому проєкті була винятком, а не сигналом про зміну політики щодо України.
Для України важливість цієї угоди виходить за межі одного BESS. Вона показує, що міжнародне страхове покриття для енергетичної інфраструктури під час війни можливе, але поки що потребує складної індивідуальної структури. Наступний етап - перехід від унікального кейсу до масштабованої моделі, без якої відновлення та модернізація енергосистеми залишатимуться залежними від обмеженої кількості спеціально погоджених проєктів.
