Motor Insurance Directive 2009/103/EC, або Директива ЄС про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, є базовим документом Європейського Союзу у сфері обов’язкового автострахування.
Директива регулює страхування відповідальності за шкоду, завдану третім особам під час використання транспортних засобів, а також встановлює механізми контролю за наявністю такого страхування.
У 2021 році її було оновлено Директивою (ЄС) 2021/2118, тому сьогодні в ЄС фактично застосовується модернізована версія цих правил.
Суть директиви - кожен транспортний засіб у ЄС має бути забезпечений обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності. Це страхування має покривати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю або майну потерпілих у ДТП.
Такий підхід робить ОСЦПВ не просто формальною вимогою для власника авто, а інструментом захисту потерпілої особи незалежно від того, в якій країні ЄС сталася аварія.
Один із ключових принципів директиви - територіальна дія страхового покриття в межах усього Європейського Союзу. Якщо особа має чинний договір обов’язкового автострахування в одній країні ЄС, це покриття має діяти під час поїздок усією територією ЄС. Саме на цьому побудована ідея вільного руху транспортних засобів без необхідності додаткового страхування на кожному кордоні.
Європейська комісія зазначає, що власник поліса обов’язкового автострахування в одній країні ЄС покритий для керування транспортним засобом по всьому ЄС.
Директива також скасувала системні прикордонні перевірки страхування між країнами ЄС. Її мета - зробити рух транспортних засобів між державами-членами таким самим простим, як рух усередині однієї країни.
Водночас після змін 2021 року дозволяються технологічні перевірки страхування, наприклад через автоматичне зчитування номерних знаків, але лише за умови, що такі перевірки є недискримінаційними, необхідними, пропорційними і не вимагають зупинки транспортного засобу.
Важлива частина Motor Insurance Directive - мінімальні страхові суми. Директива встановлює мінімальний рівень покриття відповідальності, нижче якого держави-члени не можуть опускатися.
Після оновлення 2021 року ці ліміти були підвищені та гармонізовані: для шкоди життю і здоров’ю мінімальне покриття становить 6,45 млн євро на ДТП незалежно від кількості потерпілих або 1,3 млн євро на одного потерпілого, а для шкоди майну - 1,3 млн євро на ДТП незалежно від кількості потерпілих. Ці суми періодично переглядаються з урахуванням інфляції.
Окремий блок правил стосується потерпілих у транскордонних ДТП. Директива передбачає механізм, за яким потерпілий, який потрапив у ДТП в іншій країні ЄС, не повинен залишатися без захисту або самостійно розбиратися з іноземним страховиком у складній процедурі.
Для цього в країнах ЄС працюють національні інформаційні центри, представники з врегулювання збитків, компенсаційні органи та гарантійні фонди. Це дозволяє потерпілому звертатися у своїй країні проживання та отримувати врегулювання швидше.
Директива захищає також потерпілих у ДТП, спричинених незастрахованими або невстановленими транспортними засобами. Кожна держава має забезпечити роботу компенсаційного механізму, який виплачує відшкодування у таких випадках.
Для України аналогічна логіка реалізується через роль МТСБУ у гарантійних виплатах, хоча для повної відповідності європейським правилам можуть знадобитися додаткові зміни у законодавстві та практиці контролю за наявністю страхового покриття.
Тому НБУ розпочав серію зустрічей зі страховим ринком для обговорення концептуальних питань повної імплементації в українське законодавство положень Директиви ЄС про страхування транспортних засобів Motor Insurance Directive 2009/103/EC.
Ще одна суттєва норма - захист потерпілих у разі неплатоспроможності страховика. Оновлена директива 2021 року посилила цей напрям, щоб особа, яка постраждала в ДТП, не втрачала право на компенсацію лише тому, що страхова компанія винуватця стала неплатоспроможною.
У таких випадках має діяти спеціальний компенсаційний механізм із подальшим врегулюванням між відповідними органами держав-членів.
У директиві також уточнюється саме поняття транспортного засобу. Після змін 2021 року воно пов’язане не лише з класичними автомобілями, а й із технічними характеристиками засобу пересування, зокрема максимальною конструктивною швидкістю та масою. Через це на рівні окремих країн виникає питання щодо електросамокатів, легких електричних транспортних засобів та іншої нової мобільності.
Тому НБУ й обговорює тему уточнення переліку транспортних засобів, які мають підлягати обов’язковому страхуванню, та можливої державної або муніципальної реєстрації таких засобів.
Для України повна імплементація Motor Insurance Directive означає кілька великих змін:
- По-перше, поступове підвищення страхових сум до рівня ЄС.
- По-друге, забезпечення безперервності страхування, щоб транспортні засоби не залишалися без чинного ОСЦПВ.
- По-третє, ефективний контроль за наявністю покриття, бажано цифровий і без зайвого втручання у рух транспорту. По-четверте, ширшу територіальну дію договорів у межах європейського страхового простору.
- Ідея «єдиного полісу», яку обговорює український регулятор, пов’язана саме з європейською моделлю, де обов’язковий договір автоцивільної відповідальності має забезпечувати покриття не лише всередині країни, а й у міжнародному русі в межах узгодженого простору.
- Для України це потенційно означатиме глибшу інтеграцію ОСЦПВ і міжнародного страхування, зменшення дублювання документів і перехід до моделі, зрозумілої для ЄС.
Практично для страховиків імплементація директиви означатиме більші зобов’язання за виплатами, жорсткіші вимоги до фінансової стійкості, більш якісне врегулювання та сильніший контроль за платоспроможністю.
Для водіїв - це вищий рівень захисту потерпілих, прозоріші правила дії поліса і, ймовірно, поступову зміну ціноутворення. Для потерпілих головним результатом має стати швидше і повніше відшкодування шкоди за стандартами, ближчими до європейських.
