В Україні вже сформувався практичний ринок страхування майна від воєнних ризиків, однак значна частина бізнесу досі не знає про наявність таких інструментів, заявив голова правління страхової компанії VUSO Андрій Артюхов.
Страхування майна підприємств від воєнних ризиків в Україні сьогодні є реальним і працюючим інструментом, а не лише теоретичною можливістю. Попит з боку бізнесу поступово зростає, особливо серед компаній, які планують інвестиційні проєкти, відновлюють пошкоджені активи або працюють із фінансуванням, де наявність страхового захисту є важливою умовою для кредиторів чи інвесторів.
«На сьогодні застрахувати майно підприємства від військових ризиків в Україні можливо», - наголосив Артюхов.
Після початку повномасштабної війни український страховий ринок фактично втратив доступ до класичної міжнародної перестрахової підтримки за воєнними ризиками. Міжнародні перестраховики майже повністю вийшли з таких покриттів в Україні, а приватний ринок не міг самостійно взяти на себе великі концентрації збитків, пов’язаних із ракетними ударами, атаками дронів, пошкодженням промислових об’єктів, логістики або енергетичної інфраструктури.
У цих умовах страхові компанії почали поступово формувати власні рішення. Перші продукти з’явилися ще у 2022 році, але вони мали обмежені страхові суми та стосувалися переважно окремих видів майна.
Одним із перших напрямів стало страхування автомобілів від воєнних ризиків, де страхові компанії могли працювати з меншими лімітами та більш прогнозованою експозицією.
Суттєвий розвиток сегмента почався після запуску міжнародних перестрахувальних механізмів за підтримки Великої Британії та Міністерства економіки. Саме поява зовнішньої перестрахової місткості дозволила українським страховикам пропонувати бізнесу більші ліміти покриття та виходити за межі точкових рішень.
Середній тариф страхування воєнних ризиків для бізнесу становить близько 5% від страхового ліміту. Водночас фактична ціна залежить від характеру активу, місця розташування, виду діяльності, рівня захищеності об’єкта, історії пошкоджень, концентрації майна та інших факторів ризику.
За словами Андрія Артюхова, тарифи на ринку можуть коливатися від 3,5% до 12,5%.
Цей діапазон відображає різну якість ризиків. Об’єкти у відносно безпечніших регіонах, з кращою системою безпеки та меншою ймовірністю ураження, можуть отримувати нижчі тарифи. Водночас підприємства, розташовані ближче до зон підвищеної небезпеки або пов’язані з критичною інфраструктурою, логістикою, енергетикою чи промисловістю, можуть отримувати значно дорожче покриття.
Артюхов також описав структуру реакції бізнесу на пропозиції страхування воєнних ризиків.
Близько 30% потенційних клієнтів після консультацій вважають такий продукт занадто дорогим. Ще приблизно 30% компаній готові включати страхування у фінансову модель своїх інвестиційних проєктів. Близько третини клієнтів, які отримують пропозицію, ухвалюють рішення та підписують договір протягом місяця.
«Приблизно 30% тих, хто отримує пропозицію, включають договір страхування протягом одного місяця», - зазначив він.
Для ринку це важливий сигнал. Бізнес уже не сприймає воєнне страхування лише як додаткову витрату. Для частини компаній воно стає елементом управління капітальними інвестиціями, відновлення виробництва, залучення фінансування та захисту балансу. Водночас низька обізнаність залишається суттєвим бар’єром: багато підприємств досі не знають, що такі договори вже можна укладати в Україні.
Окремо Артюхов навів приклад великої виплати за договором страхування воєнних ризиків. Після влучання дрона в офісний центр клієнт отримав 100 млн грн компенсації. Половину цієї суми виплатила VUSO insurance, ще половину - міжнародний партнер. «Це кейс, який підказує нам, що військовий ризик в Україні можна страхувати».
Цей приклад демонструє, що механізм працює на практиці: ризик приймається на страхування, збиток визнається, виплата здійснюється, а перестрахова структура дозволяє розподілити навантаження між українською компанією та міжнародним партнером.
Для інвесторів і кредиторів такі кейси є критично важливими, оскільки підтверджують не декларативну, а фактичну платоспроможність системи. У воєнних умовах страхування стає одним із небагатьох інструментів, які можуть частково знизити ризик втрати активу та зробити інвестиційні рішення більш прогнозованими.
Подальший розвиток цього сегмента залежатиме від обсягу доступної перестрахової місткості, участі держави, міжнародних партнерів і здатності страховиків формувати прозорі умови страхового покриття.
Для бізнесу ключовими залишаються вартість страхування, зрозумілість винятків, швидкість врегулювання та довіра до того, що у разі пошкодження майна компенсація буде реально виплачена.
Сьогодні страхування воєнних ризиків в Україні вже переходить від експериментального продукту до окремого ринкового сегмента. Попит на нього формують не лише компанії, які вже зазнали збитків, а й підприємства, що планують нові проєкти та хочуть захистити інвестиції в умовах тривалої невизначеності. | Фориншурер
