Головне управління ДПС України роз’яснило особливості оподаткування страхової діяльності юридичних осіб-резидентів відповідно до Податкового кодексу України.
Для страховиків діє спеціальний порядок оподаткування. Під час провадження страхової діяльності вони сплачують податок на прибуток за загальною ставкою, визначеною пунктом 136.1 Податкового кодексу України, а також податок на дохід за окремими ставками, встановленими для страхових операцій.
За договорами страхування ставка податку на дохід становить 3% від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 141.1.2 Податкового кодексу України. Для договорів довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування та договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, застосовується ставка 0%.
Податок, що підлягає сплаті страховиками до бюджету, визначається за спеціальним порядком, передбаченим статтею 141 Податкового кодексу України. Страховики одночасно застосовують податок на прибуток та податок на дохід.
При цьому нарахований податок на дохід за ставкою 3% є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.
Об’єктом оподаткування для податку на дохід є сума страхових платежів, внесків і премій, нарахованих за договорами страхування та співстрахування. У разі співстрахування до об’єкта оподаткування включається лише частка страхової премії конкретного страховика, передбачена договором співстрахування.
Премії за договорами перестрахування до такого об’єкта оподаткування не включаються. Це важливий момент для компаній, які активно працюють із перестраховими програмами, оскільки податкова база формується без урахування премій, нарахованих саме за договорами перестрахування.
Податковий кодекс також передбачає коригування фінансового результату до оподаткування страховика. Він збільшується на позитивну різницю між приростом або убутком страхових резервів, сформованих за міжнародними стандартами фінансової звітності, та відповідних резервів, розрахованих за методикою Національного банку України. Така різниця визначається з урахуванням вирахування прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах.
Фінансовий результат також збільшується на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат або винагород страховим посередникам та іншим особам за послуги з укладання чи пролонгації договорів страхування і сумою нормативу таких витрат.
Норматив розраховується за методикою уповноваженого органу державного регулювання фінансових ринків за погодженням із органом, що формує та реалізує державну фінансову політику.
Водночас фінансовий результат до оподаткування зменшується на від’ємну різницю між приростом або убутком страхових резервів, сформованих за міжнародними стандартами фінансової звітності, та відповідних резервів, розрахованих за методикою НБУ. І тут також враховується вирахування прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах.
Якщо страховик створює або використовує інші резерви чи забезпечення, не зазначені у спеціальних правилах статті 141 Податкового кодексу України, коригування фінансового результату здійснюється за загальним порядком, визначеним пунктом 139.1 Податкового кодексу України.
Для страхових компаній це роз’яснення має практичне значення під час формування податкової бази, обліку страхових і перестрахових премій, розрахунку резервів та відображення винагород посередникам. Правильне застосування цих норм впливає не лише на суму податку до сплати, а й на коректність фінансової та податкової звітності страховика.
