Ракетні удари, попередження про відповідь, нафтові ринки різко реагують на зростання напруженості навколо Ормузької протоки, уряди терміново евакуюють громадян. У світових медіа та дипломатичних колах знову звучить те саме тривожне питання - "коли цей конфлікт припиниться"? Військова ескалація між США, Ізраїлем та Іраном знову підвела регіон до критичної межі.
Ракетні удари та зустрічні погрози знову посилили побоювання щодо ширшої війни на Близькому Сході, загострили занепокоєння через можливі атаки на енергетичну інфраструктуру та спричинили попередження про кібервідповідь, наслідки якої можуть вийти далеко за межі поля бою.
Для глобальних ринків наслідки вже помітні. Ціни на нафту різко коливаються, премії зі страхування морських перевезень зростають, а авіакомпанії змінюють маршрути, щоб уникати спірного повітряного простору. Але хвиля наслідків поширюється значно далі.
Такі конфлікти надсилають шокові імпульси через ключові артерії глобальної економіки. Танкерні перевезення нафти через затоку, вантажні судна на стратегічних торговельних маршрутах, авіакомпанії, які уникають спірного повітряного простору, і бізнеси, що залежать від крихких ланцюгів постачання, стають частиною єдиного ризикового ландшафту, який швидко розгортається.
Для страховиків цей ландшафт ризиків стає дедалі складнішим для оцінки. Ракети можуть падати в одному регіоні, але фінансові наслідки швидко виходять далеко за його межі.
Кібератака у відповідь може вразити компанії за тисячі миль від зони конфлікту. Порушення судноплавного маршруту може зупинити ланцюги постачання на різних континентах. Стрибок цін на енергоносії може запустити хвилю заяв про перерву в діяльності в цілих галузях. Все це бентежить андеррайтерів та ризик-менеджерів страховиків та перестраховиків.
Геополітична ескалація в світі стала реальним стрес-тестом для здатності страхового ринку розуміти та моделювати ризик у глибоко взаємопов’язаній глобальній економіці.
Система страхування, яку створили під ризики вчорашнього дня
Страхування традиційно спирається на закономірності. Історичні дані, географічна концентрація та імовірнісне моделювання довгий час формували робочу рамку для ціноутворення ризиків - від ураганів до землетрусів. Однак геополітичний конфлікт поводиться інакше.
Ця ситуація показує - ринок усе ще значно краще оцінює історичні закономірності, ніж працює зі справді стрімкими геополітичними шоками.
Ризик конфлікту має нелінійний характер. Він може дуже швидко одночасно перейти в енергетичні ризики та ризики для ланцюгів постачання. Саме ця непередбачуваність ускладнює моделювання геополітичних криз значно більше, ніж у випадку традиційних небезпек.
Кумуляція ризиків страховиків та перестраховиків
Ормузька протока, яка розташована між Іраном і Оманом, залишається одним із найважливіших стратегічних водних шляхів у світі. За даними American Action Forum, через цей вузький канал щодня проходить близько 20 млн барелів нафти - це приблизно п’ята частина світового споживання. Але наслідки не обмежуються нафтою.
Геополітичний конфлікт поводиться не як стандартна страхова небезпека, а радше як швидкий подієвий ризик накопичення. На практиці це означає, що страховики можуть одночасно отримати експозицію за кількома лініями бізнесу.
Пошкодження морського порту може спричинити збитки власників суден та страховиків. Зростання цін на пальне може дестабілізувати авіацію. Затримки у виробництві можуть призвести до втрат у торговельному кредитуванні. Кібервідповідь може вдарити по компаніях, які на перший погляд не мають жодного географічного зв’язку з конфліктом.
Небагато сценаріїв створюють більший тиск на ризикові моделі страховиків.
Lloyd’s of London попереджав, що великий геополітичний конфлікт може коштувати глобальній економіці до $14,5 трлн протягом п’яти років, а для страховиків це означає каскадні збитки у страхуванні політичного насильства, морських ризиків, торговельного кредиту та перерв у діяльності.
Конфлікт такого масштабу перевіряє, чи враховують моделі не лише близькість до самої події, а й ризик концентрації через вузькі місця на кшталт Ормузької протоки та корельовані збитки між класамид.
Невидимий кібервимір
Окрім нафтових танкерів і судноплавних маршрутів, під поверхнею напруженості між США та Іраном непомітно розгортається ще один рівень ризику - кіберконфлікт.
Аналітики з безпеки давно попереджають, що ескалація між двома країнами може спричинити кібератаки у відповідь на інфраструктуру, бізнеси та ланцюги постачання далеко за межами безпосереднього регіону.
Прецедент вже існує. У 2012 році шкідлива програма Shamoon знищила дані приблизно на 30 тис. комп’ютерів у Saudi Aramco - одній із найбільших енергетичних компаній світу. Через це компанія замінила значну частину своєї ІТ-інфраструктури, а операційна діяльність зазнала збоїв на кілька днів.
Такі події зробили кібердіяльність однією з визначальних рис сучасної геополітичної конкуренції. Згідно з індексом IBM X-Force Threat Intelligence Index, суб’єкти, пов’язані з національними державами, відповідали майже за 20% кіберінцидентів, які у 2023 році дослідили у світі. Вони часто атакували критичну інфраструктуру, фінансові послуги та енергетичні мережі.
Для страховиків невизначеність створює складний виклик
У взаємопов’язаній цифровій економіці ризик не визнає кордонів. Компанія може мати штаб-квартиру в одній країні, тоді як її інфраструктура, хмарні сервіси або ключові постачальники працюють у зовсім інших регіонах.
Одна лише географія майже нічого не говорить страховикам про реальний рівень експозиції. Багато компаній залежать від хмарних платформ, сторонніх провайдерів і цифрової інфраструктури, які працюють у кількох юрисдикціях.
Неможливо визначити експозицію лише за місцем розташування. Потрібна реальна видимість цифрового контуру організації - де саме розміщується її інфраструктура, від яких сервісів вона залежить і як ці залежності простягаються по карті.
Без такого розуміння страховики ризикують хибно оцінити вплив геополітичних потрясінь на свої портфелі.
Геополітична кібердіяльність рідко залишається в межах кордонів. Без видимості інфраструктури, на яку спираються організації, страховики ризикують недооцінити, як геополітичні шоки можуть каскадно пройти через портфелі. Інакше кажучи, небезпека полягає не лише в місці виникнення конфлікту, а й у швидкості поширення його цифрових наслідків.
Зростання глобальних ризиків страховиків у реальному часі
Щоб закрити цей дефіцит бачення загальної картини ризиків, страховики дедалі частіше звертаються до нових джерел даних. Супутникові знімки дають змогу відстежувати активність інфраструктури. Дані AIS про судноплавство показують рух суден у регіонах із високим ризиком. Інструменти перевірки санкцій виявляють експозицію до суб’єктів із обмеженнями.
Супутникові знімки, дані AIS про судноплавство, перевірка санкцій, кіберрозвідка загроз і сценарний аналіз із підтримкою AI - усе це може покращити видимість.
Але збирання інформації - лише частина виклику. Сучасні платформи добре приймають зовнішні дані та оновлюють уявлення про експозицію майже в реальному часі. Але їм усе ще складно перетворювати неструктуровані геополітичні сигнали на впевнені андеррайтингові рішення.
У швидких кризах на кшталт нинішньої ескалації між США та Іраном головна складність полягає в тому, щоб перевести фрагментовану розвідінформацію в своєчасні дії з управління ризиком.
Історично оцінку ризику проводили періодично. Портфелі переглядали раз на рік або раз на квартал, а андеррайтингові припущення коригували відповідно до цього графіка.
Геополітичні кризи не працюють за такими часовими рамками. Коли конфлікт так швидко впливає на судноплавні маршрути та ціни на енергоносії, страховики й корпоративні клієнти хочуть більшого, ніж щорічні огляди ризику. Їм потрібна жива розвідка експозиції.
Такі конфлікти посилюють ширший відхід від оцінки ризику на основі припущень у бік рішень, які спираються на безперервно оновлювані дані про те, як організації реально працюють.
