Перестрахування є одним із ключових джерел капіталу для глобального андеррайтингу. Воно знижує волатильність і дозволяє зменшити потребу в власному та позиковому капіталі, покращуючи середньозважену вартість капіталу. Водночас цей ринок залишається структурно неліквідним. Після укладення договорів капітал зазвичай фіксується на весь строк, без можливості коригування, зазначається у звіті Howden Re, в якому перестраховий брокер пропонує модель вторинного ринку перестрахування.
Howden Re аналізує наслідки цієї неліквідності та пропонує створення вторинного ринку. Відокремлення укладання угод від подальшого управління ризиком дозволить зробити договори перестрахування більш гнучкими, підвищити ефективність капіталу та покращити андеррайтинг.
На кредитних ринках вторинна торгівля перетворила статичні активи на динамічні. Аналогічний підхід може застосовуватися і в перестрахуванні, дозволяючи учасникам активніше управляти ризиками.
Перестрахування як елемент структури капіталу
Перестрахування працює як "умовний" капітал, що покриває збитки, знижує ризики для акціонерів і кредиторів і може розглядатися як третій компонент поряд із власним і борговим капіталом.
Однак, на відміну від акцій чи кредиту, перестрахування не має активного вторинного ринку. Капітал фіксується наперед, що ускладнює його перерозподіл і підвищує фактичну вартість такого фінансування, каже брокер.
Запровадження вторинної торгівлі змінює ситуацію. Можливість змінювати позицію, збільшувати чи скорочувати експозицію або виходити з неї в процесі дії договору має економічну цінність.
У нинішній моделі ця цінність практично відсутня, але в ліквідному ринку вона стає значущою.
Howden зазначає, що вторинний ринок перетворює статичні договори перестрахування на гнучкі інструменти, що знижує вартість капіталу для цедентів і покращує розподіл ресурсів перестраховиків.
Паралелі з іншими фінансовими ринками
Звіт проводить аналогію з розвитком ринку кредитів і синдикованого фінансування. Там із часом розділилися функції андеррайтингу та розподілу ризику завдяки появі вторинної торгівлі.
Сучасний ринок перестрахування перебуває на схожій стадії. Вже існують синдикація, брокерська модель і попередньо погоджені контрагенти. Водночас бракує інфраструктури для ефективної торгівлі після укладення договорів.
Автори звіту вважають, що розвиток ліквідності має відбуватися поверх існуючої брокерської моделі, а не замість неї.
Рішення для всього ринку
Повноцінний вторинний ринок має приносити користь усім учасникам: цедентам, перестраховикам і ретроцесіонерам.
Перестраховики отримають можливість коригувати портфель після укладення договорів відповідно до власних моделей ризику. Цеденти зможуть перерозподіляти ризики в межах чинних договорів, а не лише через нові угоди.
Ретроцесіонери зможуть зменшувати експозицію після катастрофічних подій і вивільняти капітал. У довгостроковій перспективі це сприятиме ефективнішому використанню капіталу та більш збалансованому ціноутворенню.
Однак для запуску такого ринку потрібна відповідна інфраструктура.
Еволюційний підхід
Основні бар’єри для створення вторинного ринку мають практичний, а не концептуальний характер. Його розвиток потребує поступового, контрольованого впровадження з урахуванням існуючих ринкових структур.
У разі успіху вторинний ринок дозволить страховикам і перестраховикам гнучкіше управляти ризиками, підвищити ефективність капіталу та сприятиме більш ефективному й потенційно нижчому ціноутворенню.
У довгостроковій перспективі це розширить роль перестрахування як джерела умовного капіталу, зберігаючи його стійкість і стабільність.
