Українські фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування можуть відносити витрати на страхування до податкових витрат, але лише за умови, що такі платежі мають прямий зв’язок із господарською діяльністю та належно підтверджені документами. На цьому акцентують у податковій службі, посилаючись на вимоги статті 177 Податкового кодексу України, пише Судово-Юридична Газета.
Для ФОП на загальній системі базою оподаткування є чистий оподатковуваний дохід - різниця між отриманою виручкою (у грошовій і негрошовій формах) та документально підтвердженими витратами, пов’язаними з підприємницькою діяльністю.
Саме цей зв’язок із діяльністю є ключовим тестом для страхових платежів: не будь-яке страхування автоматично визнається витратою, навіть якщо воно є обов’язковим у побутовому розумінні.
Податківці підкреслюють, що страхування може бути враховане у витратах, якщо воно є обов’язковою умовою для ведення конкретного виду діяльності (зокрема, як вимога для отримання ліцензії або доступу до ринку) і підприємець фактично здійснював цю діяльність та отримував дохід у відповідному звітному періоді.
Іншими словами, сама наявність поліса недостатня, ще потрібно довести, що витрата працювала на дохід.
Якщо страхування є обов’язковим для експлуатації основних засобів, що використовуються у бізнесі, то у такому випадку страхові платежі можуть формувати витрати, але з урахуванням обмежень Податкового кодексу щодо об’єктів, які не підлягають амортизації.
Зокрема, податківці окремо наголошують на винятках, які стосуються легкових автомобілів.
Практично це означає, що для безпечного включення страхових платежів до витрат ФОП має забезпечити дві речі: чіткий причинно-наслідковий зв’язок зі здійсненням господарської діяльності та повний пакет підтвердних документів (договір страхування, платіжні документи, а за потреби й внутрішні пояснення щодо використання активу або ліцензійної вимоги).
