79 підсанкційних танкерів, залучених до експорту російської нафти, у 2025 році припинили участь у перевезеннях, а витрати на фрахт і страхування суден зросли на 40-50%. Про це повідомив перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський в інтерв’ю агентству Укрінформ.
Росія щороку експортує морем близько 170 млн тонн нафти, що становить понад 70% загального нафтового експорту країни. Ключовими покупцями залишаються Індія, Китай та Туреччина, на які припадає 92% поставок.
Протягом останніх трьох років до транспортування російської нафти було залучено понад 900 танкерів, значна частина яких належить до так званого «тіньового флоту».
Водночас санкційний тиск істотно підвищив операційні витрати експортерів. За оцінками СЗРУ, подорожчали не лише фрахтові ставки, а й страхове покриття суден, що суттєво ускладнило логістику поставок.
Крім того, покупці страхового покриття дедалі жорсткіше диктують умови. Як зазначив Луговський, росія, як країна-терорист, змушена надавати знижки на сиру нафту понад 25% до ціни еталонного сорту Brent, що напряму б’є по валютній виручці.
У результаті скорочуються доходи бюджету, податкова база та інвестиції, насамперед у видобуток нафти.
Ринок перевезень також відчуває дефіцит суден. Як раніше повідомляло агентство Bloomberg, судновласники уникають роботи з російською нафтою через санкційні ризики. Попри це, різке зростання фрахтових ставок змусило окремих перевізників повернутися до цього сегмента.
Так, наприкінці грудня вартість транспортування нафти сорту Urals із Приморська до західного узбережжя Індії перевищила 60 доларів за тонну, тоді як рік тому вона становила близько 25 доларів.
У СЗРУ наголошують, що сукупний ефект санкцій поступово підточує експортні можливості росії та зменшує фінансову основу її нафтового сектору.
За даними дослідження Beinsure, попри санкції ЄС і країн G7 щодо російської нафти, більшість суден, які транспортують російську нафту та нафтопродукти, все ще перебувають у власності та/або застраховані в юрисдикціях ЄС і G7. До початку повномасштабної війни росія значною мірою залежала від танкерів, що належали або були застраховані західними компаніями, для глобального експорту нафти.
Попри наявність у ЄС та G7 потужного інструментарію для обмеження доходів, які формують «військову скарбницю» рф, ці країни фактично допустили подальший розвиток російської нафтової торгівлі через страхування танкерів, що перевозять російську нафту
Санкції, спрямовані проти танкерів, пов’язаних із перевезенням іранської, російської та венесуельської нафти, додатково скоротили доступну місткість флоту, що підтверджують дані трейдерів і судноплавної аналітики.
Добові ставки фрахту для надвеликих нафтових танкерів (VLCC) нещодавно зросли приблизно до $130 тис. на добу. Зростання було зумовлене високим попитом з боку OPEC та її союзників, а також скороченням кількості суден, що відповідають санкційним і комплаєнс-вимогам.
За словами генерального директора компанії Frontline Ларса Барстада, майже 44% світового флоту VLCC уже перевищує критичний віковий поріг, а близько 18% таких суден перебувають під санкціями.
При цьому фактично доступна для ринку страхова місткість скорочується ще швидше, ніж це випливає з формальних статистичних показників, оскільки частина суден технічно або юридично непридатна до використання в міжнародній торгівлі.
