Верховна Рада України зробила спробу законодавчо запровадити обов’язкове державне страхування життя та здоров’я волонтерів, однак відповідна ініціатива виявилася концептуально й юридично недопрацьованою.
Законопроєкт №13515, який декларував створення системи страхового захисту для осіб, залучених до допомоги силам оборони, за висновком експертів потребує суттєвого доопрацювання й був повернутий авторам.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради виявило в документі низку правових колізій і дійшло висновку, що в чинній редакції він не лише не гарантує страхових виплат, а й вступає в суперечність із законодавством про страхування та бюджетне регулювання.
Зокрема, проєкт передбачає фінансування за рахунок державного бюджету страхування життя, здоров’я та працездатності волонтерів від нещасних випадків під час виконання завдань у районах, пов’язаних із забезпеченням оборони держави. Водночас сам механізм реалізації цієї ідеї залишається нечітким.
Однією з ключових проблем стала внутрішня логічна неузгодженість документа. Проєкт пропонує внести зміни до частини четвертої статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність», де державна підтримка волонтерів визначається як така, що може здійснюватися шляхом страхування.
Водночас і назва законопроєкту, і його концепція оперують терміном «обов’язкове» страхування. За оцінкою експертів, така конструкція фактично перетворює задекларований обов’язок держави на її право, що створює ризики вибіркового застосування норми та правової невизначеності.
Додаткові зауваження стосуються використання терміна «обов’язкове державне страхування», який відсутній у чинному Законі України «Про страхування». Запровадження нової категорії без її узгодження з базовим профільним законом створює пряму правову колізію.
Не менш принциповим є й питання визначення страховика: законопроєкт не пояснює, хто саме має здійснювати страхування. Якщо йдеться про державу як страховика, це суперечить самому поняттю страхової діяльності як виду фінансових послуг.
Якщо ж держава лише фінансує страхові поліси, то коректнішою була б модель страхування за рахунок бюджетних коштів, а не «державного страхування».
Суттєві застереження викликав і фінансовий блок документа. Автори пропонували фінансувати страхування з резервного фонду бюджету, за рахунок скорочення витрат на обслуговування державного боргу або за рахунок грантів.
Водночас Головне науково-експертне управління наголошує на необхідності дотримання вимог ст. 27 Бюджетного кодексу України, яка зобов’язує надавати чітке фінансово-економічне обґрунтування та визначати реалістичні джерела покриття нових видатків.
Експерти звернули увагу на можливе дублювання соціальних виплат. Діюча редакція Закону України «Про волонтерську діяльність» вже передбачає одноразову грошову допомогу в разі загибелі волонтера у розмірі 500 прожиткових мінімумів.
Законопроєкт №13515 не дає відповіді, чи мають страхові виплати здійснюватися додатково до цієї допомоги, чи замість неї, що створює ризик правових спорів або блокування виплат.
Таким чином, попри стратегічну важливість ідеї страхового захисту волонтерів, законопроєкт у нинішньому вигляді не готовий до ухвалення. Для його доопрацювання необхідно узгодити термінологію з базовим страховим законодавством, вважають експерти, чітко визначити модель страхування та джерела фінансування, а також розмежувати вже існуючі соціальні виплати і нові страхові механізми.
Лише за цих умов ініціатива зможе перетворитися з декларації на реальний інструмент державного захисту волонтерів.
