Декілька німецьких страхових компаній обов’язкового медичного страхування подали позови проти уряду Німеччини, згодом до цього руху мають приєднатись інші медстраховики. Тема чутлива, бо бюргергельд отримують і українські біженці, що живуть у Німеччині. Ситуація наче локальна, але торкається всієї моделі солідарного страхування.
Страховики вимагають переглянути порядок фінансування медичного страхування для отримувачів цієї допомоги. Держава компенсує компаніям 133,17 євро на місяць за кожну таку особу.
Однак цієї суми, за оцінками Національної асоціації фондів, вистачає лише на 30% реальних витрат. Річний дефіцит складає до €10 млрд.
Сюзанне Ваґенманн, голова ради директорів Асоціації, пояснює, що страхові компанії фактично субсидують державу.
Платники обов’язкового медстрахування та їхні роботодавці фінансують розрив, не маючи жодного впливу на правила гри. Внески зростають швидше, витрати бізнесу на оплату праці збільшуються, чистий дохід працівників просідає.
Такий ланцюг вибиває рівновагу ринку і дратує всіх, хто й так балансує на низькій маржі.
Німецька система обов’язкового медичного страхування охоплює майже 90% населення країни. Вона побудована на солідарності: чим більший дохід, тим більший внесок; але обсяг покриття для всіх рівний, що б там не казали прихильники «справедливішої» моделі. Здавалося б, конструкція стійка, однак бюджетне навантаження бюргергельду дає тріщину.
За 2024 рік на виплати бюргергельду витратили €46,9 млрд. Українські біженці отримали з цієї суми €6,3 млрд.
У політичних колах кажуть про можливість позбавити частину отримувачів соціальної допомоги: тиск на систему зростає, а уряд шукає де перекрити витрати.
У підсумку маємо конфлікт між фінансовою логікою страховиків і політичними зобов’язаннями уряду. Судові позови вже пішли, і німецький соціальний сектор тепер уважно стежить, що станеться, коли суд зіткнеться з економікою.
