Національний банк України оновив нормативно-правові акти, що регулюють діяльність страховиків. Найбільш суттєві зміни стосуються методики розрахунку технічних резервів, закріпленої у Положенні про порядок їх формування.
Відтепер уточнено правила застосування спрощень і наближень, а також процедури перевірки достатності резервів збитків.
Окремо врегульовано порядок врахування авансових платежів під час розрахунку резервів премій, що дозволяє узгодити підходи з положеннями МСФЗ 17.
Крім того, визначено нові вимоги щодо оцінки зобов’язань за договорами з іноземними SPV, які приймають страхові ризики, а також уточнено ряд термінів, серед яких — «статистичний викид» та «комбінований коефіцієнт збитковості».
Змін зазнали й вимоги до підтвердження професійного досвіду фізичних осіб-підприємців, які здійснюють актуарні розрахунки або ведуть актуарну діяльність. Окрім того, у процедурі виходу з ринку страховик тепер може подавати не лише протокол наглядової ради, але й протокол загальних зборів, що спрощує документообіг.
Усі нововведення закріплені постановою Правління НБУ від 10 жовтня 2025 року №127, яка набирає чинності з 14 жовтня 2025 року. Водночас технічні резерви за новими правилами мають формуватися вже з 1 січня 2026 року.
Окремо встановлено обов’язки для компаній, які мали статус страховика ще до набрання чинності Законом України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX. Такі страховики повинні були до 30 червня 2024 року привести свою діяльність у відповідність до Положення та письмово підтвердити це в НБУ у довільній формі.
Також вони мають здійснити ретроспективний розрахунок технічних резервів на початок звітного періоду.
Відповідні дані повинні відображатися у звітних формах IRB1 «Активи», IRB2 «Власний капітал та резерви» та IRB3 «Зобов’язання та забезпечення», що складаються згідно з вимогами Правил подання звітності до Національного банку. Розрахунок здійснюється для періодів: І квартал 2024 року, перше півріччя, дев’ять місяців та весь 2024 рік.
Основні положення Постанови НБУ про формування технічних резервів
Перехід до нової системи регулювання
Прийнята Національним банком України постанова формує принципово нові підходи до роботи страховиків із технічними резервами.
Документ спирається на положення Закону «Про страхування» та МСФЗ 17, що означає фактичне запровадження міжнародних стандартів у практику українського ринку.
Якщо раніше методика розрахунків базувалася переважно на локальних нормах і давала простір для різних інтерпретацій, то тепер вимоги стають чіткими та уніфікованими. Це не лише зближує Україну з європейською практикою, а й створює для компаній можливість більш прогнозовано взаємодіяти з інвесторами та партнерами.
Якість даних як фундамент для резервів
Окремий блок змін стосується даних, на основі яких здійснюються розрахунки. Постанова вимагає, щоб усі дані були повними, достовірними й актуальними, а також включали історію щонайменше за вісім останніх кварталів. Вперше детально прописано процедури перевірки якості інформації: від визначення критеріїв до фіксації будь-яких коригувань або винятків.
Для страховиків це означає посилення контролю над внутрішніми системами обліку, зростання ролі ІТ-рішень і необхідність тісної співпраці між фінансовими та аналітичними підрозділами.
Спрощення дозволяється лише в тих випадках, коли воно не впливає на достовірність результату — регулятор прямо визначає поріг у 1% від загальної суми резервів. Це своєрідний запобіжник проти зловживань і недооцінки ризиків.
Когортний підхід до договорів
Важливим нововведенням стало впровадження когортного підходу. Тепер основною одиницею оцінки виступає не окремий договір, а когорта договорів, об’єднаних за спільними характеристиками.
У межах такої когорти враховуються всі майбутні грошові потоки, що робить оцінку більш реалістичною.
Постанова встановлює чіткі правила первісного визнання когорт, умови їх перегляду та припинення обліку.
Це забезпечує єдність підходів та дозволяє краще ідентифікувати обтяжливі договори, коли витрати за ними перевищують очікувані надходження. Для ринку це означає більш раннє виявлення проблемних сегментів і можливість своєчасного реагування.
Види резервів та моделі оцінки
Документ закріплює обов’язковість формування двох основних видів резервів: премій і збитків. Резерв премій може розраховуватися за двома моделями.
Загальна модель є базовою і застосовується у більшості випадків, тоді як спрощена дозволяє знизити обсяг розрахунків для договорів строком до одного року або за умови незначного впливу на фінансовий результат.
Резерв збитків деталізовано на три складові: заявлені, але ще не виплачені; збитки, які фактично настали, але ще не заявлені; та маржа ризику. Такий поділ підвищує точність прогнозування зобов’язань і дає змогу адекватно оцінювати ризики на різних етапах.
Уніфікація з міжнародними стандартами
Особливої уваги заслуговує вимога оцінювати зобов’язання з урахуванням вартості грошей у часі та застосовувати методики дисконтування. Це ще один крок до гармонізації з міжнародною практикою, де подібні підходи є стандартом.
Для українських страхових компаній це означає необхідність адаптації фінансових моделей, актуарних розрахунків і звітних процесів.
Однак у перспективі такий перехід робить фінансову інформацію більш зрозумілою та прийнятною для глобальних партнерів.
Звітність та роль актуаріїв
Постанова посилює вимоги до регулярності та прозорості звітності.
Розрахунки технічних резервів повинні відображатися у формах IRB, які охоплюють активи, капітал і зобов’язання.
Це дозволяє регулятору отримувати повну картину фінансового стану компаній і своєчасно виявляти дисбаланси. У центрі цих процесів опиняється актуарій, відповідальний за методологію, перевірку даних і достовірність оцінок.
Його роль набуває стратегічного значення, адже саме від коректності актуарних моделей залежить фінансова стійкість компанії.
Вплив на ринок і перспективи
Для страхових компаній впровадження нових правил означає значні внутрішні трансформації. Потрібні інвестиції в системи збору й обробки даних, удосконалення облікової політики, підвищення кваліфікації персоналу.
У короткостроковій перспективі це може стати викликом, зокрема для невеликих гравців, які мають обмежені ресурси. Проте в середньостроковій перспективі виграє весь ринок: зросте прозорість, довіра клієнтів та інвесторів, а також стійкість до зовнішніх шоків.
Постанова НБУ — це не просто чергова регуляторна вимога, а системна реформа у сфері технічних резервів. Вона переводить ринок на сучасні стандарти оцінки та звітності, роблячи його більш передбачуваним і захищеним.
Для компаній це означає новий рівень відповідальності та необхідність технологічних і організаційних змін. Для ринку загалом — це крок у бік інтеграції з міжнародними практиками й підвищення конкурентоспроможності українського страхування.
