Кабінет Міністрів України запускає державну програму страхування воєнних ризиків, яка запрацює з 1 жовтня 2025 року. Бізнес зможе застрахуватися від наслідків війни за двома механізмами: для прифронтових територій передбачені компенсації за зруйноване майно, а для решти регіонів — здешевлення страхових тарифів завдяки державній підтримці.
Оператором програми на прифронтових територіях стане Експортно-кредитне агентство (ЕКА). Підприємці та компанії зможуть отримати компенсацію за нерухомість, пошкоджену чи знищену внаслідок бойових дій.
Для цього потрібно зареєструватися в ЕКА та сплатити збір, розмір якого ще узгоджується. Виплати не передбачені для компаній із податковими боргами, під санкціями чи тих, що працюють на окупованих територіях. Для повного запуску механізму необхідні зміни до законодавства.
«Схоже наша спільна робота у цьому напрямі має результат, Кабінет міністрів запустить дієву програму страхування, яка складатиметься з двох частин», – зазначив народний депутат від «Слуги народу», голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Данило Гетманцев зазначив, що витрати на програму будуть помірними, і акцентував на можливості швидкого запуску без створення нового фонду чи агентства. Проте надалі може з'явитися довгострокова модель підтримки страхування воєнних ризиків.
Для бізнесу в інших регіонах діятиме модель, подібна до програми «5-7-9%». Держава частково компенсуватиме страхові премії, що знизить тариф до приблизно 1%. Наприклад, за полісом на 10 млн грн із тарифом 3% підприємство сплачуватиме лише 1%, решту покриватиме бюджет.
Ліміти страхових виплат ще не встановлені. Фінансування планують забезпечити коштами держбюджету та допомогою міжнародних партнерів. На першому етапі окремий фонд чи агентство створювати не будуть, але надалі можлива поява більш сталої моделі.
Раніше Гетманцев виступав за запровадження державної програми підтримки бізнесу у сфері воєнного страхування. На його думку, держава повинна брати на себе частину витрат підприємств на покриття воєнних ризиків.
В інтерв’ю він наголосив, що в умовах війни український бізнес стикається з серйозними ризиками, а страхування таких ризиків на комерційних умовах сьогодні є надто дорогим для більшості підприємств. Він підкреслив, що приватні страхові компанії не можуть забезпечити доступні ставки, тому необхідне втручання держави.
Потрібна державна програма, в рамках якої держава взяла б на себе частину страхових витрат та забезпечувала їх компенсацію для бізнесу
Гетманцев також звернув увагу на те, що наразі в Україні відсутня система масового страхування воєнних ризиків для бізнесу, що значно ускладнює роботу підприємств в умовах воєнного конфлікту. При цьому він нагадав, що українці вже мають можливість застрахувати своє житло від руйнувань, завданих військовими діями.
«Для цього треба ухвалити невеличкі поправки до статусу ЕКА в закон та рішення на рівні Кабінету міністрів про бюджетну програму. Видатки помірні. Це був непростий шлях, але ми маємо результат. Дякую Кабміну та Нацбанку за конструктив, і очікуємо на остаточні рішення», – підсумував Гетманцев.
Страховий ринок загалом позитивно оцінив програму, вбачаючи у компенсації премій стимул для бізнесу. Водночас експерти наголошують, що через обмежені ліміти покриття та небажання страховиків брати на себе значні ризики масового попиту очікувати не варто.
За попередніми розрахунками, для великого бізнесу ліміт страхового становитиме 10–20 млн грн, тож найбільше програма буде корисною для малого та середнього підприємництва.
Іноземні страхові компанії в Україні працюють обмежено й уникають прифронтових територій, однак Уряд не планує зобов’язувати їх покривати такі ризики — участь у програмі залишиться добровільною, з урахуванням балансу між інтересами бізнесу та можливостями бюджету.
Раніше повідомлялося, що в Україні оновили програму підтримки переробної промисловості, збільшивши максимальний розмір гранту з 8 до 16 млн грн.
До цього Уряд пропонував комплексну систему страхування воєнних ризиків, яка мала включати обов’язкові внески, об’єднання існуючих програм (наприклад, Unity, MIGA, DFC) і створення державного агентства. Законопроєкт № 12372, внесений у Раду у грудні 2024 року, так і не набув статусу закону через необхідність доопрацювання.
5 вересня Президент України Володимир Зеленський на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад заявив, що від уряду очікується пропозиція щодо дієвого страхування військових ризиків для прифронтових громад, і уже на тижні має бути доповідь прем’єр-міністерки стосовно цієї програми. Як наголосив Глава держави, питання страхування військових ризиків є ключовим для відновлення економіки та залучення інвестицій у громади.
Порівняння української програми страхування воєнних ризиків із міжнародними підходами
Українська модель стартує як змішана схема: адресні компенсації в прифронтових регіонах через ЕКА та субсидування премій у решті країни, щоб знизити тарифи приблизно до 1%. Формат орієнтується на швидкий запуск без створення окремого фонду, із подальшою еволюцією в довгострокову конструкцію. Урядові комунікації й профільні медіа описують цю ініціативу як спосіб перевести ризик із «непідйомного» в «дорогий, але керований», що має розморожувати інвестиції та банківське кредитування.
Міжнародна «підтримка» вже працює. DFC та Aon оголосили у 2024 р. про схему на $350 млн (із $300 млн під конкретні проєкти та $50 млн — перестрахувальна місткість для місцевих страховиків), що формує реальну цінову опору ринку.
Паралельно DFC профінансував розширення продуктів ARX — орієнтовно $200 mn покриття для статичних активів. EBRD запустив окремий механізм, який уже уклав перші договори на €5 mn, демонструючи працездатність портфельного підходу. Ці інструменти доповнює рамка MIGA, яка розширює можливості страхування політичних і воєнних ризиків для приватного капіталу. Сукупно вони задають «якір» ціноутворення та підтверджують попит з боку інвесторів і банків.
Окремий кластер — приватні та лондонські рішення. На початку 2025 р. McGill and Partners запустив програму майнового воєнного перестрахування в Україні з лімітами до $50 mn на поліс і географічним застереженням (понад 100 км від лінії фронту).
Участь кількох лондонських перестраховиків і використання інструментів оцінки пошкоджень у реальному часі знизили бар’єри підписання ризику. Цей досвід важливий для калібрування української держпрограми: обмеження за відстанню, прозорі моделі збитків і чіткі винятки різко підвищують перестрахувальну привабливість.
Порівняння з антитерористичними пулами демонструє, якою може стати «цільова модель».
Британський Pool Re працює як державно-приватний пул із необмеженим держгарантом, що забезпечує доступну місткість і трансформацію схеми в портфельний, менш бюрократичний договір із 2025 р. США за TRIA підтримують прозорий механізм спільної відповідальності держави й ринку з регулярними звітами Мінфіну про ефективність.
Австралійський ARPC управляє державними пулами для тероризму та циклону, використовуючи урядовий бекстоп і детальне регуляторне поле. Для України висновок простий: без довгострокового бекстопа (гарантія/ретроцесія/окрема держпрограма) масштабування місткості під воєнний ризик залишиться обмеженим.
Оцінка життєздатності української програми спирається на три вузли. Перший — фінансування субсидій і компенсацій. За нинішньої архітектури ставка на держбюджет та донорів працює як міст, але надовго цього не вистачить без структури із передбачуваним бекстопом і приватною ретроцесією. Механізми MIGA/DFC/EBRD частково закривають прогалини, проте їхній масштаб поки поступається потребам великої промисловості та інфраструктури; звідси й ринкові дискусії щодо лімітів і пріоритизації СМБ.
Другий — дизайн покриття й андеррайтинг. Досвід McGill/ARX показав ефективність чітких критеріїв: мінімальна відстань від фронту, верифікація збитків, інтеграція супутникових/баллістичних даних. Перенесення таких правил у держпрограму дасть можливість залучити ширший круг перестраховиків і знизити «знижку за невизначеність».
Третій — правова визначеність та узгодженість дефініцій. Глобальна дискусія про межу між «терором» і «війною», яка зараз активно триває у Великій Британії, підкреслює ризик спорів у врегулюванні. Чіткі винятки, стандартизовані сертифікації подій і прозорі процедури відшкодування зменшують юридичну волатильність і витрати на врегулювання.
Висновки щодо програми страхування воєнних ризиків в Україні
Український пілот підкріплюється реальними міжнародними місткостями (DFC/MIGA/EBRD) та приватними рішеннями Лондона, і це найкраща стартова позиція за весь час війни.
Щоб перетворити пілот на системне рішення з ефектом для інвестицій, потрібні: довгий бекстоп за зразком TRIA/Pool Re, стандарти андеррайтингу й географічні критерії на кшталт лондонських програм, а також поступове нарощення портфельних договорів, де держава співфінансує лише «край ризику», а ринок бере більшу частку частотних збитків.
У такій конфігурації субсидована ставка близько 1% стає не разовою акцією, а стійкою ціною ризику з достатньою перестраховою підтримкою.
