Національний банк України надав роз'яснення щодо можливості укладання договорів страхування з окремими категоріями клієнтів (лист від 18.09.2024 р. №25-0005/71102), пише LIGA ZAKON.
Стосовно питання, чи є заборона на укладання договорів страхування з клієнтами, які є громадянами Корейської Народно-Демократичної Республіки або Ісламської Республіки Іран, Республіки Союзу М'янма, російської федерації або республіки білорусь та мають законні підстави на проживання на території України, регулятор пояснює, що крім вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 N 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", страховик під час встановлення ділових відносин з клієнтом має ураховувати також норми законодавства щодо фінмоніторингу.
Так, статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) визначено підстави, за яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу (далі - СПФМ), яким, зокрема, є страховик, зобов'язаний відмовити у встановленні ділових відносин.
Крім того, страховик у своїй діяльності керується також внутрішніми документами (політикою), які можуть передбачати певні обмеження, заборони (зокрема, щодо надання окремих послуг чи залучення до обслуговування окремих категорій клієнтів), розробленими страховиком самостійно.
СПФМ зобов'язаний забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтованого підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків.
У частині першій статті 7 Закону про ПВК/ФТ визначений обов'язок СПФМ застосовувати у своїй діяльності ризик-орієнтований підхід, ураховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передавання (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від СПФМ, способом надання (отримання) послуг.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися установою постійно та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності установи та її клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації.
Слід зазначити, що згідно з частиною п'ятою статті 7 Закону про ПВК/ФТ СПФМ зобов'язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), зокрема, стосовно:
- клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава (юрисдикція), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
- клієнтів, які є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особами, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України.
Для ефективного управління ризиками ВК/ФТ установа визначає перелік та обсяг необхідних до вжиття заходів, які включають, зокрема, застосування інструментів, які обмежують використання окремої послуги/продукту (пункти 63, 64 розділу IV Положення N 107).
СПФМ зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів, зокрема, у разі неможливості мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією (частина шоста статті 7 Закону про ПВК/ФТ).
Порядок застосування ризик-орієнтованого підходу; порядок ужиття заходів з метою мінімізації ризиків ВК/ФТ установа визначає самостійно в своїх внутрішніх документах з питань ПВК/ФТ.
