На акції британських страховиків життя тиснуть зміни на ринку золота, головним чином через швидкість руху ринку та потенціал короткострокових запитів щодо деривативів, які вимагають похідні інструменти, навіть незважаючи на те, що хеджування та похідні інструменти працюють, як очікувалося.
Відповідно до останнього звіту аналітиків Goldman Sachs, страховики та пенсійні фонди використовують значну кількість деривативів і хеджування, щоб забезпечити відповідність своїх активів своїм довгостроковим зобов’язанням. Зобов'язання, як правило, є довгостроковими, і сектор використовуватиме процентні свопи, щоб узгодити тривалість своїх активів із зобов'язаннями.
Ринок LDI (інвестований ринок, керований зобов’язаннями) — це продукт, спеціально розроблений для пенсійних компаній, де активи, якими керує керуючий фондом, а не страховик, розроблені таким чином, щоб ідеально відповідати зобов’язанням пенсійного фонду, і активи точно переміщуються, що так само, як і зобов’язання, змінює вплив на макроекономіку.
Комбінації активів з фіксованим доходом не можуть точно відображати зобов’язання пенсійного фонду, тому використовуються похідні інструменти.
За оцінками Aon, пенсійна схема вартістю 1 мільярд фунтів стерлінгів вимагала б близько 200 мільйонів фунтів стерлінгів додаткової застави (приблизно 2 мільйони фунтів стерлінгів на кожен рух на 1 базисний пункт у Gilts). Враховуючи загальний розмір пенсійних зобов’язань Великобританії (1,8 трильйона фунтів стерлінгів станом на грудень 2021 року за даними Пенсійного фонду захисту), це означало б близько 360 мільярдів фунтів стерлінгів вимоги щодо застави для збільшення дохідності на 100 пп.
Якби хеджування було здійснено за допомогою чистих свопів, застава повинна бути готівкою, і, отже, пенсійним фондам потрібно було б продати активи, щоб виконати вимоги щодо забезпечення. Крім того, це стосується об’єднаних мандатів LDI (як правило, менших пенсійних фондів).
Більші пенсійні фонди зазвичай мають окремі рахунки, а окремі мандати LDI можуть використовувати фактичні цінні папери як заставу і, отже, не змушені продавати активи.
Це подібно до страховиків, які також можуть використовувати фактичний базовий борговий інструмент як заставу і також не змушені продавати. Більше того, у такому випадку, оскільки зобов’язання також зменшаться на подібну суму, пенсійні фонди технічно матимуть можливість продати активи та виконати вимоги щодо забезпечення, і справді, це відбувалося поступово протягом року; однак короткостроковий тиск, схоже, походить від швидкості руху ринку та негайних запитів щодо забезпечення.
Це питання ліквідності, а не питання фінансування. Аналітики вважають, що страховикам із набагато вищими стандартами капіталу (Solvency II) і буферами має бути простіше розміщувати заставу. Крім того, оскільки компанії перевіряють ці потрясіння і повинні були бути повністю готові, вони не очікують, що зареєстровані страховики зіткнуться з проблемами виконання вимог щодо забезпечення.
Щодо того, як це впливає на ринок оптових ануїтетів, поточні ринкові умови є для нього досить сприятливими. Поточна волатильність ринку може тимчасово сповільнити ринок, оскільки ні страхові компанії, ні пенсійні фонди не захочуть виконувати операції в такому середовищі.
Незважаючи на це, поточні макроумови (вищі процентні ставки/ширші кредитні спреди) у поєднанні з нещодавньою волатильністю призведуть ринок до рекордних рівнів у 2023 році.
Поточний досвід пенсійних фондів, ймовірно, спонукатиме їх повністю зменшити ризики та перекласти зобов’язання на страховика. LDI, як правило, є першим кроком до викупу (хеджування активів пенсійного фонду), і, отже, пенсійні фонди, які на даний момент перебувають під найбільшим тиском з боку вимог щодо застави, є потенційно найкращими для здійснення викупу пенсійних коштів.
Аналіз ґрунтується на рішенні Банку Англії придбати довгострокові державні облігації, щоб заспокоїти ринок, що стало відповіддю на падіння фунта до історичного мінімуму по відношенню до долара США через фіскальні заходи, оголошені урядом Великобританії. | Форіншурер
