Рік, який зробив із нас супер-людей, закінчився. Підсумки прості - живі, зберегли компанію, не розгубили команду, допомагаємо ЗСУ, працюємо в ім'я майбутнього наших дітей у вільній Україні. Основний інсайт: навіть у бізнесі настає момент, коли бізнес - не головне.
Про підсумки воєнного року розповіли Голова Правління «Арсенал Страхування» Сергій Авдєєв та Член Наглядової Ради Марина Авдєєва.
Головні підсумки
Рік був дуже складним, ми намагалися вижити в момент катастрофи. Це було головним пріоритетом для нас.
Дотримуючись досить агресивної стратегії розвитку у звичайний час, після 24 лютого ми діяли максимально обережно. Наша стратегія ґрунтувалася, головним чином, не на тому, що робити, а на тому, що НЕ робити.
Ми не користувалися можливостями "відкусити" частину ринку в когось із конкурентів, кому було погано, у нас не було мети «відхопити» якісь об'єкти на страхування, користуючись панікою, ми не хотіли вигадувати нічого нового, ризикуючи грошима в ситуації безпрецедентної невизначеності. Саме тому у нас не з'явилося "Зеленої картки" [і зараз немає збитків за нею], ми не запускали нові "військові" продукти (максимум, що ми зробили, так це відвели 10% від загальної суми відповідальності на військові ризики при страхуванні авто), ми слідували виваженій фінансовій політиці, не намагалися спекулювати і у нас не з'явилися, наприклад, ОВДП, куплені з дисконтом, крім цього, ми нікого не «схедхантили».
Ми сприйняли цей час як можливість удосконалитись, розібратися в процесах, знайти резерви для покращення якості сервісу і прибутковості продуктів, і в нас, до речі, суттєво збільшився показник утримання клієнтів та пролонгацій договорів страхування. І як показав час, це було недарма. Нещодавно щорічна всеукраїнська премія FinAwards відзначила Арсенал Страхування у двох найважливіших для нас напрямках - золото в номінації "Найкращий продукт КАСКО" і срібло за "Найкращий клієнтський сервіс у воєнний час".
Про команду
Зберегти команду було нашим головним пріоритетом. Це вдалося. Всі наші - на місці, а значить у компанії все вийде.
У нас дуже теплі стосунки з командою. У цьому сенсі ми, безумовно, порушуємо класичні принципи субординації, прийняті у великих компаніях. За всю свою кар'єру менеджера ми жодного разу не вимовили слів на кшталт "це наказ, іди виконуй", двері наших кабінетів завжди були відчиненими для всіх, а деякі члени команди взагалі наші найкращі друзі. Коли нас запитують про це, ми завжди відповідаємо: "А з ким же тоді працювати, як не з друзями?". Можливо, це неправильно, але завжди, коли в нашому житті траплялися катастрофи, саме близькість із командою допомагала вижити.
Найбільші втрати та найбільші надії
Історично так склалося, що чверть бізнесу нашої компанії припадала на Запоріжжя, Харків і Миколаїв. Ці підрозділи були не тільки найуспішнішими в структурі бізнесу компанії, а й були лідерами локального страхового ринку. І на жаль, від повномасштабного вторгнення постраждали саме вони, наші лідери.
Павло Стефаниць, керівник підрозділу в Харкові, не тільки відбудовує наш бізнес у Харкові, а й допомагає розвивати дирекції на заході України
Найбільше дісталося Харкову - падіння за підсумками 2022 року становило 49%, у Запоріжжі втрачено 38% бізнесу, і майже на третину просів Миколаїв. У цьому причина того, що наша компанія постраждала більше, ніж ті страховики, у яких сильнішим був бізнес на заході країни.
Колись ми задумалися про найціннішу професійну рису, яку слід було б виховувати в лідерах команди. Сьогодні ми знаємо точну відповідь - це здатність починати з нуля, якщо буде потрібно.
Ірина Баланюк, директор Миколаївської дирекції
Ми пишаємось тим, що нам одним із перших вдалося відновити роботу в Харкові та Миколаєві. Ірина Баланюк, наш директор Миколаївської дирекції повернулася до Миколаєва, коли там ще не закінчилися перебої з водою, і відкрила офіс.
Що стосується Запоріжжя, то незважаючи на те, що лінія фронту пролягає через 30 км, наш офіс там не зачинявся ані на день.
Микола Воронець, Директор Запорізької дирекції – це наш титан
У нас сильні та відповідальні керівники, ми впевнені, що вони зможуть не тільки втримати бізнес, а й відбудувати все краще, ніж було раніше. Головне, щоб Україна залишалася цілісною та незалежною.
Ми працюємо зараз не заради грошей, а заради майбутнього
У якийсь момент ми стали помічати, що міряємо досягнення не виконанням плану, а наданою допомогою - армії, військовим, постраждалим людям.
Ми брали участь і в президентській ініціативі "United24" (проект "Ловці шахедів"), і в проекті "HelpUkraine" (операційні столи в лікарню Мечникова в Дніпрі), і в ініціативі Сергія Притули ("На армію дронів"), підтримували ССО "Азов", купували рації військовим, а потім знову збирали на дрони з "United24", Монобанком та Ігорем Лаченковим, не оминали стороною і соціальні проекти, як-от проект Катерини Смотрич "100 шансів для 100 жінок" (допомога жінкам, що залишилися без роботи), - і це не повний перелік благодійних проектів, у яких ми взяли участь.
Дуже круто, що нашу позицію поділяє наша команда. Серед нас багато волонтерів. Вони їздять у гарячі точки, збирають гуманітарку, допомагають чим можуть. Деякі з них навіть отримали нагороди від держави. Ми пишаємося, що в нас така команда.
Анастасія Більчич, Начальник управління по роботі з ключовими партнерами, відзначена відзнакою Міністерства Оборони України - медаллю "За сприяння збройним силам України".
Про позицію
Зараз, коли Україна виборює свою перемогу, ми вважаємо, що настав час проявити принциповість у позиції. Іноземні компанії, які продовжують вести бізнес у росії і спонсорувати тим самим російську агресію, якщо хочуть працювати в Україні, повинні покинути країну-агресора. Як і компанії, які мають російське коріння, повинні піти з України. Українські компанії, які ведуть правильний і зрозумілий бізнес, мають отримати підтримку держави, хоча б емоційну, від НБУ зокрема - безумовну і залізну. Їм важко, але за ними майбутнє. Саме вони створюватимуть не тільки економічний, а й репутаційний фундамент країни в горизонті найближчого майбутнього.
Про партнерство
Сергій Авдєєв, Максим Туз, Марина Авдєєва, Олександр Солоп - акціонери компанії
Складні часи висвітлюють важливе й об'єднують людей. Я пам'ятаю, коли ми з партнерами об'єдналися у 2012-му, страховий ринок чекав, що ми не спрацюємося [йдеться про Максима Туза та Олександра Солопа – Ред.], але ми ведемо бізнес разом понад 11 років і жодного разу не посварилися. Так, у нас бували моменти суперечок і розбіжностей у стосунках, але з ключових питань наші думки ніколи не розходилися. У війну наше партнерство перейшло на інший рівень. Це вища форма довіри і поваги один до одного. Напевно, так завжди буває, коли проходиш випробування пліч-о-пліч.
Про майбутнє
Є така книжка "Іди туди, де страшно. Саме там, ти знайдеш силу", Джима Лоулесса. Мені здається, це про наш сьогоднішній шлях.
Будувати бізнес в Україні сьогодні дуже ризиково, але ми робимо це незважаючи ні на що. Цей жорстокий досвід ми отримуємо без попередніх стаді-кейсів і без страховки. Це як обгін по зустрічній смузі, і щось мені підказує, що цей маневр завершиться успішно й українська економіка зробить квантовий стрибок. На жаль, це станеться завдяки війні і непомірно високою ціною. Наше спільне завдання зараз бути там, де ми повинні - на сторожі майбутнього. Працювати. В ім'я наших дітей у вільній Україні.
