Ми не шукаємо запасний аеродром: ми пов'язуємо своє майбутнє тільки з Україною

Ми до останнього не вірили, що війна є реальною загрозою. Весь 2021 рік ми стрімко розвивалися та оптимістично дивилися в майбутнє — у бюджеті на 2022 рік був закладений приріст 25%, ми нарощували свій капітал, купували євробонди, інвестували у партнерів та форматували свої офіси, роблячи з них великі та світлі сучасні хаби.

23 лютого я навіть написала листа співробітникам, у якому говорила, що країну, єдину зсередини, перемогти не так просто, і закликала не панікувати, а продовжувати працювати. Але ранок 24 лютого був недобрим.

Арсенал Страхування — компанія зі 100% українським капіталом. Ми завжди цим пишалися. Усі складнощі, які нам доводилося долати, ми долали самі. Але цього разу ми розуміли, що війна — це не складність і не криза (відверто кажучи, про ковід як про коронакризу навіть соромно згадувати). Війна — катастрофа. І на відміну від компаній з іноземним капіталом, які нікуди не зникнуть у разі найгіршого сценарію, а просто закриють свій український «проект», нам подітися нікуди. У нас немає запасного аеродрому. Нам потрібно вижити у будь-якому випадку. Ми це чудово розуміли.

Як вижити, коли навколо все руйнується?

У березні наші обсяги впали на 76%. В квітні і травні падіння склало 50%. В цілому до кінця року, ми постараємось, щоб падіння склало не більше, ніж на третину від результатів 2021 року.

Ми не є повними членами МТСБУ і не продаємо «зелену карту». Продажі туристичного страхування ми закрили практично з перших днів війни — розуміли, що в теперішній ситуації туристів немає, а є біженці. Фінансувати збитки «виїжджаючих» ми не бачили сенсу, розуміючи, що ця інвестиція ніяк не відпрацюється — люди за кордоном залишаються надовго. Погіршувати продукт і продавати "урізане" покриття ми також не хотіли. Корп-бізнес призупинив страхові платежі практично повністю. Чергові страхові платежі не заплатили навіть великі корпоративні клієнти з ДМС. Залишалося КАСКО, якого у нашому портфелі близько 60%. Але й тут людям було не до страхівок — ті, хто виїжджав машиною, думали про те, де купити бензин, а не страховку. Частина клієнтів просто покинули автомобілі у паркінгах.

Ще в перші дні березня ми спрогнозували, що якщо нічого не зробимо, то наш кеш-флоу скоро стане негативним. Для страхових виплат ми планували використати резерви, розміщені на банківських депозитах. Але фінансувати за рахунок страхових резервів надмірно високі адміністративні витрати, які значно б виходили за рамки можливостей нашої економічної моделі бізнесу, за такого падіння обсягів продажів, ми не вважали за можливе. Зробили ставку на клієнтів – резерви мають залишитись недоторканними. У нас немає іноземного капіталу, відповідно ми не можемо розраховувати на донати від материнської компанії, ми маємо вирулювати самостійно. Тому витрати ми скоротили миттєво.

На жаль, це торкнулося і заробітної плати наших співробітників – найбільше постраждали люди на високих позиціях. У короткостроковій перспективі це рішення виглядало не дуже вигідно у порівнянні з рішенням наших конкурентів-іноземців, які заплатили зарплату наперед. Але в довгостроковій перспективі, вважаю, це рішення правильним. Ми зберегли резерви, це найголовніше. Заробітні плати все одно довелося б зменшувати, а штат скорочувати, і іноземні компанії ще будуть коригувати свої бюджети. Ми ж уже оптимізували свою структуру. Наші ключові люди поставилися з розумінням до нашого рішення.

У квітні та травні, коли компанія увійшла в стадію відновлення (обсяги бізнесу зросли у порівнянні з провальним березнем у кілька разів) ми ще раз переглянули наші витрати і навіть побачили резерв, тому повернули деякі статті витрат.

Про андеррайтинг та політику прийняття ризиків на страхування

Наша андеррайтингова політика зараз є дуже обережною. Ми не біжимо за страховими платежами будь-якими шляхом і кожен ризик оцінюємо індивідуально. До нашого «військового андеррайтингового комітету» входять навіть два акціонери. Ми не приймаємо ризики, що перебувають у зоні (або близько до неї) військових дій, незважаючи на те, що військові ризики договором і так не покриваються.

Вважаємо, що надалі страхові події за такими ризиками буде нелегко врегулювати, враховуючи, що доведеться ще довести причинно-наслідковий зв'язок між настанням події і, наприклад, снарядом, що розірвався поблизу. Зрештою, це може серйозно вдарити по репутації, оскільки страхувальники намагатимуться відшкодувати збитки будь-якими способами.

Про врегулювання збитків

Низка компаній зупинила виплати страхових відшкодувань на період військових дій взагалі. Арсенал Страхування жодного дня не припиняв роботу з врегулювання страхових випадків. У березні та квітні ми сумарно виплатили близько 65 млн гривень страхових відшкодувань. Робота нашого відділу врегулювання збитків була відмінно організована: більшість страхових випадків відбулись за кордоном, де ми спрацювали оперативно. Огляд по фото, калькуляція збитків, пошук прийнятної по ціні СТО у будь-якій точці Європи або просто працюючого, на той час, СТО в Україні, пошук та доставка запчастин, а також безперервна комунікація з клієнтом (а найчастіше це були жінки, які виїхали за кордон з дітьми, а тому були налякані, розгублені та стривожені) та «ручний» контроль буквально за кожним збитком зробили свою справу. У нас ніколи не було такої кількості відгуків від задоволених клієнтів навіть у мирний час.

Про фінансову політику

Більше половини — близько 60% наших фінансових активів розміщено у доларах. Гривневі депозити розміщені у найбільших банках. З приходом війни ми переконалися в тому, наскільки це було правильно. У мирний час, ми неодноразово спокушались розмістити депозити у гривні під вищу відсоткову ставку. Але ми завжди відмовлялись від цієї ідеї. Така політика не давала нам інвестиційних надприбутків, але вже не один раз нас рятувала (у 2014 році була аналогічна ситуація з курсом) Тож наші зобов'язання забезпечені стабільною валютою.

Про управління

На сьогодні, усі акціонери занурені в операційне управління. Ми працюємо дистанційно, кожен із різних куточків. Контролюємо свої вертикалі, беремо участь у всіх обговореннях, навіть не найважливіших. Але головний фокус відводимо комунікації з командою. Потрібно підтримувати людей. Потрібно, з одного боку доносити правду, і, водночас, мотивувати та надихати. Адже попереду на нас чекає наша перемога і довгий шлях відновлення.

Який сьогодні бізнес-стан Арсенал Страхування?

Головне — компанія операційно не збиткова. Ми керуємо нашими витратами.

Багато співробітників навіть повернулися до офісів і ходять на роботу – у Києві, Запоріжжі, Чернігові, Сумах.

На жаль, втрачені Херсон, Бердянськ, Мелітополь, Енергодар, Дніпрорудне. Дуже складно у Харкові. У Харкові у нас чудова команда, це один із найуспішніших наших підрозділів. Наразі співробітники з Харкова виїхали разом зі своїми сім'ями та працюють в інших підрозділах компанії. Вони обслуговують своїх клієнтів, які також виїхали. У нас навіть падіння обсягів бізнесу в Харкові десь на рівні загального падіння по компанії. Вражаюче, як вони, опинившись у такій ситуації, тримаються і утримують те, що будували довгі роки.

Про благочинність та боротьбю на інформаційному фронті

Наш Арсенал Страхування це справа життя — мого, Сергія (Авдєєва), Саші (Олександра Солопа) та Максима (Максима Туза). І ми його нікому не віддамо. Боротимемося до останнього. Сьогодні успіх цієї боротьби на 100% залежить від того, чи Україна виграє цю війну. Тому наші інвестиції у Перемогу — фінансові, інформаційні, волонтерські — сьогодні є максимальними. З перших днів ми допомагаємо ЗСУ грошима, волонтеримо, купуємо військове спорядження, автомобілі, предмети першої необхідності та багато чого ще. Допомагаємо і простим мешканцям — нашим співгромадянам, які опинилися у важкій ситуації. Допомагаємо не лише від імені компанії, а й від себе особисто. Багато наших співробітників — волонтери. Антоніна Яковенко, заступник Голови правління з андеррайтингу та перестрахування, зараз працює волонтером у Варшавському центрі для біженців. Паралельно займається службою андеррайтингу. Це дуже важко і таких наших особистих героїв у нас в компанії багато.

Інформаційний фронт — один із потужних фронтів, які є в Україні. Кожна публічна людина — патріот України — зобов’язана бути його частиною. З початку війни на своїх облікових записах у фейсбук та інстаграм я написала десятки ессе на тему війни в Україні, розмістила сотні документальних фото та відео, кілька разів публічно зверталася до росіян. Все це було з однією метою — якомога більше людей по всьому світу повинні знати про події в Україні, а світове співтовариство не повинно зупинятись, не повинно привикати до війни. Я продовжую це робити і зараз.

Зараз багато хто вже втомився допомагати Україні. Гуманітарка збирається погано. Допомога надходить повільно. Але ми, український бізнес, не маємо втомлюватися. На терезах — наше життя. Якщо ми разом будемо продовжувати допомагати грошима та справами, проявляти активність на інформаційному фронті - ми обов'язково переможемо.

Найголовніший урок за 100 днів війни

Згадую наше листування у корпоративному чаті 24 лютого. Сьогодні воно здається мені неймовірним. О 7-й ранку ми вирішували, що відповідатиме клієнтам кол-центр, як бути з викликом поліції на місце ДТП, адже вони повідомили, що виїжджати не будуть, якщо немає травмованих, як забезпечити безперебійну роботу бухгалтерії, і навіть те, хто поливатиме квіти. Коли я дивлюся на це з висоти сьогодення, я думаю лише про одне — найголовніше наше досягнення — це наші люди. І Генрі Форд мав рацію, коли говорив: «Заберіть у мене всі мої гроші, заводи, верстати та фабрики, але залиште мені моїх людей — і незабаром ми побудуємо заводи кращі за колишні». У війну я вкотре переконалася у цьому.

Потрібно будувати не просто бізнес-актив.
Потрібно будувати компанію із людським обличчям.
Головний актив — люди.