Рішення щодо позову ТОВ «Реверс-Лядер» до СК «ПЗУ Україна» про стягнення 1 016 526 грн. страхового відшкодування (Справа №18/94-33/387 від 20.12.10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 18/94-33/387

20.12.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Реверс-Лядер»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в особі відособленого підрозділу регіонального офісу ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»в Івано-Франківській області

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 016 526, 00 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Якубовський Я.Р. –представник за довіреністю № б/н від 23.08.2010 року;

від відповідача: Коршак С.В. –представник за довіреністю № 076 від 05.03.2010 року.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»в особі відособленого підрозділу регіонального офісу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»в Івано-Франківській області про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 016 526,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»укладено договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року.

Відповідно п.1.1. даного договору предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать вимогам закону і пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном.

Згідно п.п. 1.3., 1.4., 1.6. договору застрахованим майном є товарно-матеріальні цінності –хутрові вироби, що знаходяться в м. Трускавець, вул. Суховоля, 9, на страхову суму 3 500 000, 00 грн.

Пункт 1.5. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року, передбачає страхові випадки, за умови настання яких страховик надає страхове покриття, а саме крадіжка.

19.03.2010 року невстановленими особами було викрадено належні позивачу хутряні вироби на загальну суму 1 191 600, 00 грн., шляхом протиправного проникнення в приміщення магазину по реалізації хутряних виробів «Тикаферлюкс», які знаходились на вул. Суховоля, 9 у м. Трускавець, що підтверджується постановою старшого слідчого ГУМВС України у Львівській області від 22.03.2010 року про порушення кримінальної справи. У зв’язку з зазначеною подією відбулось настання страхового ризику та страхового випадку.

Страхувальник з метою виконання п. 2.8. договору страхування звернувся із заявою від 22.03.2010 року про настання збитку до страховика.

Згідно калькуляції цін на вироби на вироби, які викрадені в магазині «Тикаферлюкс»на вул. Суховоля, 9 у м. Трускавець розмір завданої шкоди позивачу складає 1 016 526, 00 грн.

Листом від 05.07.2010 року № 32268-31 страховик відмовив страхувальнику у виплаті суми страхового відшкодування, посилаючись на 2.4.1.7. договору.

Страховик також зазначив, що на об’єкті, де стався випадок, порушено правила технічної укріпленості об’єкту охорони, а також, що у разі додаткового захисту скляних вхідних дверей градчастими металевими дверима або розсувними металевими гратами, що замикаються на два навісних замки за допомогою вушок із внутрішнього боку, проникнення було б ускладнене необхідним ступенем захисту цього об’єкту.

Страхувальник вважає, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування є протиправною та безпідставною, тому звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2010 року відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №18/94.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2010 року справу №18/94 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2010 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 18/94-33/387, розгляд справи призначено на 02.11.2010 року.

В судовому зсіданні 02.11.2010 року оголошено перерву до 15.11.2010 року для надання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 15.11.2010 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача пояснив, що згідно з рішенням Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»від 21 вересня 2010 року (протокол № 4 від 21 вересня 2010 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»(ідентифікаційний код 33986717) перейменовано у товариство з обмеженою відповідальністю «Реверс-Лядер»(ідентифікаційний код 33986717), на підтвердження чого надав суду копію протоколу № 4 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»від 21.09.2010 року, копію свідоцтва серії А01 № 211000 про державну реєстрацію юридичної особи та копію нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс-Лядер».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 року клопотання представника позивача про зміну найменування задоволено, здійснено заміну найменування позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»на товариство з обмеженою відповідальністю «Реверс-Лядер»та, враховуючи факт нез’явлення в судове засідання представника відповідача, відкладено розгляд справи на 29.11.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2010 року розгляд справи відкладено на 13.12.2010 року.

У судовому засіданні 13.12.2010 року оголошена перерва для дослідження та оцінки доказів по справі до 20.12.2010 року.

У судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»та фізичною особою-підприємцем Пазюк Василем Миколайовичем укладений договір комісії на продаж хутрової продукції.

Відповідно п.1.1. договору комісії на продаж хутрової продукції комітент поставляє, а комісіонер приймає для подальшої демонстрації та реалізації хутрові вироби від свого імені третім особам в інтересах комітента за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 9.

З метою забезпечення збереження хутрових виробів ФОП Пазюк Василь Миколайович уклав з Трускавецьким відділенням Державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області договір № 1078 від 20.11.2009 року на централізовану охорону підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ майна на об’єкті: м. Трускавець, вул. Суховоля, 9/1, а також договір № 1079 від 20.11.2009 року централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦО на відповідні сигнали на об’єкті: м. Трускавець, вул. Суховоля, 9.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна»укладено договір добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року.

Стаття 979 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно п.п. 1.3.7. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року під застрахованим майном розуміється товарно-матеріальні цінності –хутрові вироби.

Згідно п. 1.4. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року місце страхування м. Трускавець, вул. Суховоля, 9.

Згідно п. 1.6. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року страхова сума становить 3 500 000, 00 грн.

З постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 22 березня 2010 року та протоколу огляду місця події від 19 березня 2010 року вбачається, що 19.03.2010 року близько 4 год. 20 хв. невстановлені особи, шляхом зламу ролокасети та розбиття скляних дверей проникли у приміщення магазину по реалізації хутряних виробів «Тикаферлюкс», що знаходиться по вул. Суховоля, 9 у м. Трускавці Львівської області, звідки таємно викрали хутряні вироби на загальну суму 1 191 600, 00 грн., чим завдали шкоди в особливо великих розмірах приватному підприємцю Пазюк В.М.

Даною постановою порушено кримінальну справі по факту таємного, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, викрадення майна ПП Пазюк В.М. в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України.

Пункт 1.5. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року передбачає страхові випадки:

- вогонь;

- стихійні явища;

- вода;

- спринклерні системи;

- крадіжка;

- протиправні дії третіх осіб;

- транспортна шкода;

- бій скла.

Відповідно п.п. 2.3.5.1. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року крадіжка –таємне викрадення чужого майна без відома страхувальника,в тому числі, але не обмежуючись: шляхом проникнення у приміщення у будь-який незаконний спосіб з використанням або без використання технічних засобів, підроблених ключів та ін. крадіжка вважається застрахованою, в рамках договору, у випадку, коли зловмисник: проникає до застрахованих приміщень, зламуючи, з використанням або без використання технічних засобів, двері, вікна, грати, ставні, стіни, підлогу або стелю.

З переліку викрадених виробів 19 березня 2010 року у фірмовому магазині «Тикаферлюкс», що знаходиться в м. Трускавець по вул. Суховоля, 9 вбачається, що сума викрадених виробів становить 1 191 600, 00 грн.

Згідно калькуляції цін на вироби, які викрадені в магазині «Тикаферлюкс»по вул. Суховоля, 9, м. Трускавець 19.03.2010 року, сума викраденого товару становить 1 016 526, 00 грн.

Заява про настання збитку від 22 березня 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Тикаферлюкс»вручена приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна»22.03.2010 року.

Відповідно п.п. 2.8.1.1. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року дії страхувальника при настанні страхового випадку негайно, однак не пізніше 3 (трьох) діб, враховуючи той день, коли йому стало відомо або мало стати відомим про страховий випадок, письмово або у інший документальний спосіб (факсом, телеграмою тощо) сповістити про це страховика або його вповноваженого представника.

Згідно п.п. 2.12.5.1. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року при настанні збитку, в зв’язку з яким страхувальник звертається до страховика з вимогою щодо виплати страхового відшкодування, страхувальник зобов’язаний сповістити страховика про настання страхового випадку в строки та шляхом, встановленими умовами цього договору страхування, а саме у будь-який документальний спосіб (письмово, факсом, телеграмою тощо) повідомити страховика, а також сповістити про факт настання події державні або інші органи, у компетенції яких знаходяться такі випадки, про настання страхового випадку протягом трьох діб, з дня коли йому стало відомо або мало стати відомим про такий страховий випадок (або подію, що може бути визнана страховою), а також подати письмову заяву щодо виплати страхового відшкодування та всі документи, які є необхідними для встановлення причин та характеру страхового випадку, у відповідності до умов договору страхування та положень відповідних правил, а також згідно вимоги страховика.

Відповідно п.п. 2.12.2.2. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми або відмовити у виплаті страхового відшкодування в порядку, передбаченому правилами страхування.

Листом вих. № 3268-31 від 05 липня 2010 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Як зазначає відповідач, що при прийнятті рішення про відмову у виплаті відшкодування за договором страхування, страховик оцінював дії страхувальника як надання неправдивої інформації про предмет договору страхування, а також зазначена подія підпадає під виключення із страхових випадків на підставі невідповідності, неготовності об’єкта до експлуатації у відповідності до прийнятих норм та правил, грубе невиконання позивачем обов’язків передбачених умовами договору страхування по зберіганню за страхового майна, що як наслідок призвело до крадіжки майна.

Згідно п. 1.1. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованого майна.

Відповідно п. 1.3.7 . договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року застрахованим майном є товарно-матеріальні цінності.

На момент укладення договору страховику було відомо про стан приміщення, в якому знаходилось застраховане майно. Ніякі умови щодо покращення стану приміщення в договорі добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року не передбачені.

Фізична особа-підприємець Пазюк В.М. з метою захисту приміщення, що знаходиться за адресою: м. Трускавець по вул. Суховоля, 9 обладнав вхідні двері захисними ролокасетами, що підтверджується договором № 090901 від 9 жовтня 2009 року та актом № 15 від 03.02.2010 року здачі-приймання робіт (надання послуг).

Із пояснень відповідача вбачається, що згідно листа Трускавецького відділення Державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області, на об’єкті де стався випадок було порушено правила технічної укріпленності об’єкту охорони про які особу, яка уклала з Трускавецьким відділенням Державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області договір на централізовану охорону майна на об’єкті попереджалось заздалегідь, з наданням терміну на усунення цих порушень. Проте, причини не усунення недоліків технічної укріпленості об’єкта охорони Трускавецькому ВДНО невідомі.

Враховуючи, те що правовідносини, які виникли за договором № 1078 на централізовану охорону майна на об’єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України від 20 листопада та за договором № 1079 від 20.11.2009 року централізованого спостереження за станом систем тривожної сигналізації та реагування ГЗ ПЦО на відповідні сигнали, укладені між ФОП ОСОБА_1 та Трускавецьким відділенням Державної служби охорони УДСО при ГУМВС України у Львівській області, це інший вид правовідносини і не стосуються тих, які виникли на підставі договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року, тому твердження приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»щодо усунення недоліків технічної укріпленості об’єкта охорони спростовуються.

Також, згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування»страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1 016 526, 00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 1.9. договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 251.80887.20063 від 20.11.2009 року франшиза безумовна за даним випадком становить 15 000, 00 грн.

Відповідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за вирахуванням франшизи становить: 1 016 526, 00 грн. (сума страхового відшкодування) –15 000, 00 грн. (франшиза) = 1 001 526, 00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 150 грн. 44 коп., на відповідача –10 014 грн. 56 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 3 грн. 49 коп., на відповідача –232 грн. 51 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(юр. адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 40; поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, код ЄДРПОУ 20782312) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реверс-Лядер»(77400, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Вербова, 9-б, код ЄДРПОУ 33986717) основний борг в розмірі 1 001 526 (один мільйон одна тисяча п’ятсот двадцять шість) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10 014 (десять тисяч чотирнадцять) грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.