АНОТАЦІЯ
У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження теорії і практики фінансового забезпечення соціального страхування взагалі та медичного страхування зокрема. Визначено концептуальні основи соціального страхування та медичного страхування як його невід’ємної складової. Досліджено засади формування фінансової основи медичного страхування в ринковій економіці та з урахуванням специфіки умов трансформаційних процесів, що тривають в Україні.
Виявлено сучасні тенденції фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я, в основі яких залишається домінування державних коштів, їх дефіцитний характер. Запропоновано напрями удосконалення діючого механізму фінансового забезпечення галузі. Науково обґрунтовано і доведено необхідність запровадження страхових принципів у систему фінансування охорони здоров’я.
Удосконалено механізм функціонування бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я. Запропоновано методику розрахунку розміру страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування та розраховано його мінімальний необхідний розмір в умовах 2002 р. Здійснено прогноз до 2040 р., виявлено резерви та тенденцію зменшення його величини.
Запропоновано напрями вдосконалення фінансового забезпечення та розвитку добровільного медичного страхування в Україні.
Ключові слова: соціальне страхування, медичне страхування, страхові фонди, страховий внесок, фінансові ресурси, соціальні гарантії, суспільний добробут.
Об’єктом дослідження є фінансове забезпечення медичного страхування в Україні.
Предметом дослідження є організаційні засади і механізм фінансування обов’язкового та добровільного медичного страхування в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів.
Проведене комплексне дослідження фінансового забезпечення медичного страхування як однієї з форм соціальних гарантій населенню дало змогу отримати сукупність теоретичних і практичних розробок, які визначають наукову новизну роботи і особистий внесок здобувача, зокрема:
вперше запропоновано:
– теоретичне обґрунтування економічної природи і суті соціального страхування, де соціальне страхування представлене як система правових, економічних, організаційних відносин захисту майнових інтересів громадян у разі настання страхових випадків, визначених чинним законодавством або договором страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів, а також державних дотацій; запропонована комплексна класифікація соціального страхування за формою здійснення;
– обґрунтування необхідності та конкретних напрямів подальшого вдосконалення соціального страхування як елементу фінансової системи держави, зокрема, через проведення комплексних актуарних розрахунків рівня та вартості ризиків, що покриваються за рахунок страхових фондів; забезпечення узгодженості нормативно-правових актів; визначення пріоритетних соціальних виплат та концентрації основних фінансових ресурсів на їх покриття;
дано поглиблене визначення:
– теоретичних засад медичного страхування в ринковій економіці, доведено його необхідність як одного з основних джерел фінансування охорони здоров’я, ефективного засобу збереження та примноження генетичного потенціалу нації;
– напрямів удосконалення фінансового забезпечення розвитку добровільного медичного страхування в Україні за рахунок лібералізації оподаткування операцій з медичного страхування; підвищення ефективності і надійності управління активами; підвищення платоспроможності страховиків шляхом встановлення чітких критеріїв щодо забезпечення прозорості механізму перестрахування;
набуло подальшого розвитку:
– узагальнення сучасної зарубіжної практики медичного страхування в частині фінансового та організаційного забезпечення, внесено пропозиції щодо адаптації її при побудові розширеної системи медичного страхування в Україні;
– обґрунтування висновку про недоцільність подальшого фінансування галузі охорони здоров’я за рахунок одного джерела та на основі діючих методів; обґрунтовано економічну необхідність та доцільність багатоканального наповнення галузі із застосуванням принципів соціального страхування;
– удосконалення механізму функціонування бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я в напрямі забезпечення сталої фінансової основи. Запропоновано методику розрахунку страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування та розраховано його розмір в умовах 2002 р. – 2,8 % від фонду оплати праці, виявлено резерви та тенденції зменшення даного показника у 2040 р. до 1,5 %.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при вдосконаленні фінансового забезпечення діючої системи медичного страхування, органами державного управління системи охорони здоров’я регіонального рівня для подальшого вдосконалення своєї діяльності та планування розвитку системи.
Основні положення дисертації знайшли своє практичне втілення в діяльності Черкаської обласної лікарні (довідка №01-16/1708 від 20.10.2003 р.), прийняті як рекомендації Черкаським обласним управлінням охорони здоров’я (довідка від 15.09.2003 р.), використані у практиці Черкаської філії НАСК “Оранта” (довідка №13 від 17.10.2003 р.).
Положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін “Соціальне страхування”, “Соціальна політика”, “Фінанси установ соціального забезпечення” на кафедрі фінансів Черкаського державного технологічного університету (Акт впровадження від 16.10.2003 р.).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито рівень її розробки у фінансово-економічній літературі, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, методологічну та інформаційну базу роботи, наукову новизну, практичне значення, особистий внесок автора та апробацію результатів дослідження.
У розділі 1 – “Теоретичні основи соціального страхування” – розкрито економічну природу і сутність соціального страхування. Відзначено, що розширена система соціального страхування сформувалась в результаті тривалих історичних процесів – еволюції суспільства, трансформацій економічних систем, виникнення і розвитку держави. В сучасних умовах соціальне страхування є універсальним явищем, що поєднує, взаємоузгоджує та реалізовує інтереси основних рушійних сил суспільства – людського капіталу, виробничого капіталу і держави, і без якого жодна модель економічної системи не може успішно розвиватись. Об’єктивність існування даного інституту зумовлена ринковою економікою, що потенційно містить в собі ризик і не враховує інтереси осіб, які за певних обставин виключені від участі в суспільному виробництві.
У роботі проаналізовано різноманітні підходи до трактування природи соціального страхування зарубіжних та вітчизняних вчених. Зроблено висновок, що в переважній більшості дане поняття розглядається у дещо звуженому значенні, і це не сприяє розкриттю сутності соціального страхування повною мірою та її вірному розумінню. Досліджено сучасну практику організації соціального страхування у країнах з розвиненою ринковою економікою, співставлено з вітчизняним досвідом, визначено напрями впливу соціального страхування на економічні процеси та процеси суспільного життя. Це дало підставу уточнити понятійний апарат, і перш за все, таких термінів, як “соціальне страхування”, “об’єкт соціального страхування”, “фонди соціального страхування”.
Науково аргументовано, що унікальна особливість соціального страхування і такої його форми, як медичне страхування, в тому, що центром уваги є людина з її потребами та інтересами, рівень та якість задоволення яких має вплив на розвиток економіки та на рівень добробуту нації. На основі даного висновку уточнено сутність соціального страхування з позицій розгляду останнього у ширшому сенсі, де соціальне страхування представлене як система правових, економічних, організаційних відносин захисту майнових інтересів громадян у разі настання страхових випадків, визначених чинним законодавством або договором страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів, а також державних дотацій. Кінцева мета соціального страхування полягає у встановленні гарантованого рівня надійності соціального захисту, тобто забезпечення стабільності та стійкості досягнутого рівня життя. Об’єктом соціального страхування виступають усі майнові інтереси, що пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсією застрахованої особи. Запропоновано комплексну класифікацію соціального страхування за формою здійснення.
Прослідковано та обґрунтовано діалектичний взаємозв’язок фінансового механізму соціального страхування з факторами виробництва, зокрема, людським капіталом. Він знаходить свій конкретний прояв у тому, що кошти соціального страхування є не лише необхідною умовою забезпечення безперервності процесу виробництва, а й певною мірою виступають інвестиціями в людський капітал, значущість якого визнається державою. Доведено, що соціальне страхування ґрунтується на економічній діяльності суспільства, підвищує його добробут, створює умови для соціального прогресу.
На основі аналізу та узагальнення прийнятих світовою практикою принципів організації соціального страхування виділено два основних – економічний та правовий, що визначають спрямованість соціального страхування на економічну та правову рівність. Аргументовано висновок, що в Україні закладено основи прогресивної системи соціального страхування, принципи функціонування якої відповідають встановленим у світі. Виявлено тенденції ресурсного забезпечення соціального захисту в Україні за період 1996-2002 рр., де основними є зменшення видатків зведеного бюджету з 14,6 % ВВП у 1996 р. до 9,4 % у 2002 р. та збільшення видатків фондів соціального страхування від 10,7 % ВВП до 12,4 % ВВП відповідно, на основі чого аргументовано висновок відносно зростання значення фондів у перерозподільчих процесах на соціальний захист населення.
Виявлено переваги децентралізованих фондів медичного страхування, такі як забезпечення більш вагомих позицій охорони здоров’я в системі суспільних пріоритетів; гарантування зворотності сплачених коштів застрахованим у вигляді медичних послуг; розширення можливостей місцевих органів влади щодо залучення та використання коштів, визначення умов фінансування і розмірів пільг. Доведено, що за сучасного стану фінансування галузі в Україні доцільно здійснити перехід до нової моделі фінансового забезпечення галузі, основними засадами якої мають стати багатоканальність фінансування з розвитком принципів страхування здоров’я населення.
У розділі 2 – “Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в реалізації соціальних програм” – доведено об’єктивну необхідність медичного страхування як складової фінансового забезпечення охорони здоров’я з позицій розгляду еволюції форм фінансування охорони здоров’я в Україні, і в т.ч. на основі страхових принципів; оцінено діючий механізм фінансування галузі охорони здоров’я в цілому по Україні та на прикладі окремо взятого міста (м. Черкаси), обґрунтовано напрями вдосконалення; узагальнено особливості фінансового забезпечення видів систем охорони здоров’я в країнах світу; запропоновано напрями удосконалення бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я в Україні.
Досліджено сучасний механізм фінансування галузі за рахунок основного джерела – коштів бюджетної системи та на основі кошторисного фінансування. Це дало змогу зробити висновок, що нині вагома роль у фінансуванні належить коштам бюджетної системи – у 2002 р. видатки зведеного бюджету становили 68,2 % від загального обсягу фінансування, де визначальна роль належить місцевим бюджетам – 72 % від державного фінансування. Аналіз показав, що державні видатки на охорону здоров’я за останні тринадцять років залишаються на досить низькому рівні і становили у 2002 р. 3,4 % ВВП, що не відповідає встановленим мінімальним стандартам ВООЗ, згідно з якими для забезпечення життєздатності галузі необхідно спрямовувати в неї як мінімум 6,5 % ВВП. Сума видатків у розрахунку на одну особу у 2002 р. склала 154,3 грн на рік, або 27,5 дол. США. Це суперечить світовій практиці, не створює умов для виконання сучасних функцій та завдань системою охорони здоров’я.
Істотну увагу в дисертації приділено теоретичним та практичним засадам кошторисного фінансування установ охорони здоров’я на прикладі м. Черкаси. Визначено основні недоліки бюджетного методу, і, в першу чергу, суворе цільове використання коштів за статтями кошторису, відсутність гнучкості у перерозподілі витрат, відсутність матеріальних стимулів як у закладів охорони здоров’я, так і у медичних працівників. Встановлено основну суперечливість діючого порядку фінансового забезпечення галузі, що полягає у відсутності врегульованого механізму законодавчого та організаційного характеру для акумуляції та використання фінансових ресурсів із різних джерел; плануванні обсягу фінансування без урахування реальних потреб, а відповідно до наявного обсягу фінансових ресурсів; “утримання” мережі лікувально-профілактичних установ, що не сприяє матеріальному відновленню галузі.
Узагальнення міжнародного досвіду фінансового забезпечення різних моделей охорони здоров’я дaло підставу стверджувати, що найбільш ефективною, як з точки зору формування та використання фінансових ресурсів, так і з погляду інтеграції та взаємоузгодження інтересів всіх учасників, а отже, рівня якості медичної допомоги, є система, заснована на принципах соціального страхування.
Враховуючи історичні, ментальні, економічні особливості нашої країни, маємо підставу наголошувати на доцільності побудови системи ЗДСМС на основі моделі О. Бісмарка, яка модифікована із застосуванням засад моделі В.Бевериджа в частині фінансування пріоритетних державних програм, наукових досліджень тощо. Вивчення усього комплексу проблем, пов’язаних з організацією фінансового забезпечення охорони здоров’я на страхових засадах, дало підставу стверджувати, що в Україні доцільним є запровадження централізованої бюджетно-страхової моделі охорони здоров’я з опосередкованою формою організації. Зміст її полягає в диверсифікації надходження коштів за рахунок двох джерел – коштів бюджетної системи та страхових внесків. Доцільним є додаткове залучення коштів через механізм добровільного медичного страхування та приватний сектор медицини.
У розділі 3 – “Добровільне медичне страхування в системі фінансового забезпечення надання медичних послуг” – визначено суть і значення добровільного медичного страхування як важливого елементу фінансування державних соціальних гарантій з охорони здоров'я, обґрунтовано основні засади його побудови за умов ринкової економіки та під час трансформаційних перетворень в економіці, запропоновано напрями вдосконалення фінансового забезпечення розвитку добровільного медичного страхування в Україні.
На основі здійсненого аналізу практики зарубіжного та вітчизняного досвіду фінансового забезпечення охорони здоров’я обґрунтовано висновок, що найбільш ефективною як із економічної, так і з соціальної точки зору є така модель фінансування надання медичних послуг, в котрій було б органічне поєднання державного та приватного секторів.
Узагальнення теоретичних основ та практики здійснення добровільного медичного страхування (ДМС) в країнах з ринковою економікою дало змогу науково обґрунтувати висновок, що добровільне медичне страхування є частиною особистого страхування, виступає важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до системи соціальних гарантій держави. Економічне значення ДМС полягає у тому, що воно виступає в ролі економічного механізму для зниження бюджетних видатків, оскільки є одним із джерел фінансування системи охорони здоров’я. Соціальне значення ДМС полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів.
Результати проведеного дослідження дали підставу, щоб обґрунтувати певні напрямки вдосконалення фінансового забезпечення розвитку ДМС в Україні, зокрема, зміцнення фінансової основи ДМС, особливо через податкове стимулювання, підвищення ефективності і надійності управління активами, підвищення платоспроможності страховиків шляхом встановлення чітких критеріїв щодо забезпечення прозорості механізму перестрахування; формування розвинутої інфраструктури ДМС; удосконалення страхових продуктів в напрямі орієнтації на населення із середнім рівнем доходу; поширення новітніх технологій надання страхових послуг, зокрема, через мережу Internet; розробка спеціальних сумісних програм ДМС та ЗДСМС, які мають забезпечити повний спектр медичної допомоги та виключити можливість подвійної оплати за одну й ту саму медичну послугу; приведення страхового законодавства України у відповідність з вимогами європейського та міжнародного права.
Скачати автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Медичне страхування в фінансовому забезпеченні соціальних гарантій населенню" (47.50 КБ)
