АНОТАЦІЯ
В дисертаційній роботі досліджено теоретичні питання, нові методологічні підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення бухгалтерського обліку та системи спеціалізованої фінансової звітності страхових компаній України.
В роботі розглянуто основні методологічні засади побудови обліку страхової діяльності. На основі узагальнення світового досвіду висловлено пропозиції щодо удосконалення методики обліку страхових операцій. Запропоновано удосконалення методик бухгалтерського обліку операцій з перестрахування, виплат страхових сум і страхових відшкодувань, виходячи з єдиних методологічних засад обліку страхових операцій, а також порядку та умов їх проведення. Висловлено рекомендації щодо застосування методів оцінки технічних резервів страхових компаній, що відповідають характеру надання страхової послуги.
Для задоволення інформаційних потреб користувачів та державного нагляду за страховою діяльністю автором запропонований склад та форми спеціалізованої фінансової звітності страховика відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку та страхового законодавства України з урахуванням зарубіжного досвіду.
Ключові слова: Облік страхових операцій, страхування, фінансова звітність страховика, перестрахування, технічні резерви, незароблені премії, страхове відшкодування.
Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми удосконалення бухгалтерського обліку і звітності в страхуванні.
Предметом дисертаційного дослідження є діяльність страхових компаній, що проводять ризикові види страхування, в аспекті відображення її в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних засад і прикладних рекомендацій щодо вдосконалення методики обліку страхових операцій та спеціалізованої фінансової звітності страховиків.
Найбільш вагомі результати, які характеризують науково-практичну новизну дисертаційного дослідження, такі:
- проведено критичний аналіз системи обліку страхової діяльності в Україні у порівнянні з досвідом країн з розвиненою ринковою економікою та Росії;
- проаналізовано вплив галузевої специфіки страхування на методологію бухгалтерського обліку страхових компаній;
- уточнені об’єкти бухгалтерського обліку в страхуванні, визначені напрямки реформування обліку в сучасних умовах господарювання;
- запропоновано методику розрахунку резервів незароблених премій на основі узагальнення міжнародного досвіду та порівняльного аналізу методів їх оцінки;
- внесено пропозиції щодо удосконалення діючих методик бухгалтерського обліку операцій з перестрахування, виплат страхових сум і страхових відшкодувань, виходячи з єдиних методологічних засад обліку страхових операцій, а також порядку та умов їх проведення;
- розроблено рекомендації щодо застосування субрахунків обліку страхової діяльності до рахунків, передбачених Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 з урахуванням потреб страховиків;
- сформульовано основні функції державного фінансового контролю в сфері страхування, реалізація яких забезпечується, зокрема, шляхом перевірки фінансової звітності страховиків,
- обгрунтовано необхідність удосконалення спеціалізованої звітності в страхуванні, виходячи з потреб державного фінансового контролю;
- запропоновано форми спеціалізованої звітності страховика відповідно до вимог страхового законодавства України, національних положень бухгалтерського обліку та зарубіжного досвіду.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає у визначенні основних напрямків удосконалення нормативно-правового середовища страхового ринку України та методологічної бази обліку страхової діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи стосовно вдосконалення методики бухгалтерського обліку страхових операцій, складу та форм спеціалізованої фінансової звітності страховика доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Результати дослідження, пропозиції та рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, враховані при розробці законопроекту “Про фінансовий контроль в Україні” (довідка від 10 січня 2000 року № 26/3) та нормативних документів Укрстрахнагляду з питань організації обліку та звітності страхової діяльності (довідка від 2 березня 2000 року № 260/1-10), а також використовуються в обліковій практиці окремих страхових компаній України (довідка від 29 лютого 2000 року № 150).
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі розкрито актуальність теми, мету, завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.
В розділі І “Теоретико-методологічні основи побудови бухгалтерського обліку та звітності страховиків в умовах ринку” розглянуто економічну сутність страхування як складової ринкового механізму, роль комерційного страхування у захисті страхових інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, населення та держави, а також специфіку страхових відносин, яка визначає особливості бухгалтерського обліку в страхуванні.
Формуючи власну модель економічного розвитку, Україна намагається надати страхуванню таку роль, яку воно виконує в країнах ринкової орієнтації. Сучасний страховий ринок набув якісного розвитку і є досить привабливим з точки зору його перспективності. Але належний розвиток страхового ринку України та його інтеграція у світовий стримуються цілою низкою причин, серед яких – нестабільність економіки, низький рівень фінансових можливостей страховиків, недосконалість та неузгодженість законодавства, невизначеність теоретичних питань щодо необхідності створення страхового фонду.
Нерозуміння особливостей та змісту страхування, його природи і умов розвитку особливо відчувається сьогодні при визначенні бази оподаткування страхової діяльності та джерела сплати страхових платежів. В роботі доведено доцільність визнання плати за страхування як суспільно-необхідних витрат, які забезпечують безперервність виробництва та економічну і соціальну стабільність суспільства.
Проведений аналіз об’єктів обліку в страховій діяльності дає можливість зробити висновок, що суттєвий вплив на методологію бухгалтерського обліку в страхуванні мають його галузеві особливості.
Специфіка діяльності страхових компаній пов’язана з характером надання страхової послуги. Страхування, на відміну від інших видів підприємницької діяльності, передбачає сплату наперед страхових платежів, формування страхового фонду (страхових резервів) з цих коштів та використання його надалі для покриття збитків від страхових випадків. Це вимагає ведення обліку валових надходжень страхових платежів, сум утворених резервів страхових зобов’язань, доходів від страхової діяльності та виплат страхових сум і страхових відшкодувань.
Притаманними лише страхуванню об’єктами бухгалтерського обліку виступають зокрема страхові резерви. Незважаючи на те, що вони фактично утворюються із страхових платежів, які виступають платою страхувальника за надану страхову послугу, резерви не є доходами страховика. Формування страхових резервів пов’язане з розподілом грошових потоків страховика та відокремленням частини коштів від його доходу для надання їй цільового призначення - забезпечення виконання страхових зобов’язань. Правильність розподілу сум, які направляються в доходи та резерви страховика, залежить від застосування точних методів оцінки резервів страхових зобов’язань.
Обсяг переданих зобов’язань у страховика розглядається як частка перестраховиків в загальній сумі зобов’язань. Окремий порядок її обліку дає можливість визначити так звані права вимоги до перестраховиків, що виконують роль контрпасивної, або регулюючої статті до страхових резервів.
Характер надання страхового захисту обумовлює доцільність розгляду страхової послуги як комплексу процесів, що її супроводжують, а саме: аквізицію (пошук потенційних клієнтів та укладення договору страхування), супровід договору страхування (безпосереднє обслуговування договору страхування від початку його дії) та урегулювання збитків (заходи щодо урегулювання збитків в результаті настання страхового випадку).
Особливості процесів в страхуванні пов’язані також з операціями, що виникають при перестрахуванні страховиком ризику виконання всіх чи частини своїх зобов’язань в іншого страховика. Перестрахування передбачає перерозподіл між страховиком та перестраховиком страхових зобов’язань та грошових коштів. Це обумовлює необхідність ведення аналітичного обліку страхових платежів та часток страхових відшкодувань за договорами перестрахування, часток перестраховика в страхових резервах.
Галузеві особливості страхування впливають не тільки на методологію бухгалтерського обліку, а й на порядок формування показників фінансової звітності в страхуванні. Специфічний характер діяльності страховика, що передбачає залучення шляхом страхування коштів фізичних та юридичних осіб, обумовлює необхідність державного фінансового контролю за страховою діяльністю. Контроль держави щодо перевірки умов платоспроможності страховика, наявності страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат відшкодувань, виконання умов їх розміщення забезпечується, зокрема, шляхом аналізу фінансової звітності страховика. Це обумовлює певні вимоги до форми представлення в ній активів, капіталу, зобов’язань страховика та показників страхової діяльності.
Діюча система обліку та звітності страховика, пристосована до вимог чинного законодавства, не в повній мірі враховує особливості сучасного розвитку даного виду підприємницької діяльності, а тому не забезпечує виконання завдань, покладених на неї, не сприяє ефективному державному нагляду за страховою діяльністю.
Розділ ІІ “Удосконалення бухгалтерського обліку страхової діяльності” присвячений вивченню практики бухгалтерського обліку страхових компаній України відповідно до теоретико-методологічних засад, визначених в попередньому розділі.
Аналіз діючої практики бухгалтерського обліку в страхуванні свідчить, що на сьогодні не розроблена єдина система обліку господарської діяльності страхових компаній. Існуючі нормативно-інструктивні документи з обліку не враховують всіх аспектів страхової діяльності. В сучасних умовах одні й ті самі господарські операції в страхуванні відображаються страховиками України за різними методиками. Таким чином, невпорядкованість бухгалтерського обліку в страхуванні призводить до неможливості зваженої оцінки діяльності страхових компаній, знижує ефективність контролю за дотриманням ними вимог страхового законодавства.
Результати дослідження свідчать про необхідність удосконалення обліку операцій з перестрахування в частині передачі ризиків в перестрахування, що на практиці здійснюється страховиками двома методами - методом нарахування і касовим методом. Касовий метод обліку операцій з передачі ризиків в перестрахування спрямований на пристосування методики обліку до вимог страхового законодавства. Непослідовність ведення обліку операцій зі страхування та перестрахування призводить до порушення принципу нарахування та відповідності доходів і витрат та неузгодженості між результатами обліку у страховика та перестраховика.
В розділі ІІІ “Cпеціалізована звітність страховика та напрямки її реформування” досліджено діючу систему спеціалізованої звітності страховика, обгрунтовано необхідність перегляду її складу та форм для забезпечення реалізації функцій держави щодо контролю страхового ринку.
Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку встановлені єдині для всіх підприємств форми звітності, які мають певні переваги, але не враховують інтересів окремих користувачів такої інформації, а також потреб особливих видів підприємницької діяльності, зокрема страхування.
Україна, як майбутній член Європейського співтовариства, в перспективі має забезпечити впровадження в країні міжнародних норм, в тому числі й таких, що стосуються складання фінансової звітності страхових компаній. Отже, можна очикувати, що інтеграційні процеси в страхуванні призведуть до необхідності складання страховиками України звітності у тому вигляді, якого вимагає Директива Ради Європейського Співтовариства від 19 грудня 1991 року про річну звітність та консолідовані рахунки страхових підприємств (91/674/ЄЕС).
Виходячи з необхідності пристосування балансу до потреб страхової діяльності, автор пропонує його форму, що поєднує в собі національні стандарти та вимоги Директиви ЄС щодо фінансової звітності страховиків. На відміну від діючої форми балансу, в ній розгорнуто представлені такі показники, як фінансові інвестиції, страхові резерви, дебіторська та кредиторська заборгованості за операціями страхування і перестрахування. Враховуючи особливості страхової діяльності – залучення коштів страхувальників – така форма представлення активів та зобов’язань страховика робить звітність прозорою для користувачів. Для перевірки виконання страховиками вимог страхового законодавства форма балансу доповнюється додатком, в якому розкриваються об’єкти фінансових інвестицій страховика.
Звіт про прибутки та збитки західних страхових компаній, на відміну від вітчизняної форми, направлений на повне висвітлення показників, які характеризують доходи та витрати, що виникають виключно в страхуванні.
Враховуючи зазначені переваги звіту страховиків країн Європи та невідповідність “Звіту про фінансові результати” вимогам страхування, “Звіту щодо доходів та витрат страховика” вимогам міжнародних стандартів, доцільне запровадження нової форми звіту, яка б характеризувала фінансові результати діяльності страховика з урахуванням його особливостей. Запропонований автором “Звіт про фінансові результати страховика”, що зберігає структуру уніфікованого звіту з розкриттям статей доходів та витрат страховика, збільшує наочність представлених даних, дає можливість користувачам детально оцінити результати діяльності страхової компанії, визначити прибутковість та рентабельність кожного її виду.
На відміну від діючого звіту, запропонована автором форма “Забезпечення платоспроможності страховика, розміщення технічних резервів” обмежена лише показниками з ризикових видів страхування, оскільки резерви зі страхування життя мають окрему методику розрахунку, їх розміщення здійснюється без будь-яких обмежень щодо об’єктів інвестицій. В формі представлено всі активи страховика, які дозволені законодавством для розміщення страхових резервів. Головним критерієм аналізу таких показників повинна бути достатність активів, а не їх структура, бо оптимальна схема розміщення технічних резервів повинна забезпечуватись саме страховиком. В сьогоднішніх економічних умовах важко визначити, наскільки точно відповідають встановлені страховим законодавством вимоги щодо виконання структурних співвідношень активів та резервів порівняльній оцінці надійності таких активів. Прикладом є державні облігації, які, вважаючись фактично найризикованішими фінансовими інвестиціями, приймаються в якості розміщення технічних резервів без обмежень.
Запропонована автором форма “Пояснення щодо операцій перестраховування” доповнена даними, що дають можливість комплексно оцінити прибутковість цих операцій та здійснити аналіз обсягів надходжень та виплат грошових коштів в результаті надання - отримання послуг з перестрахування за показниками, які представлені в таблиці 2.
Характеристика перестрахування в такому вигляді за видами страхування дає можливість проаналізувати даний напрямок страхової діяльності, визначити основні тенденції та перспективи його розвитку, простежити обсяги експорту-імпорту страхових послуг (операцій з перестраховиками-нерезидентами).
Інші форми звітності, що складаються страховиком для аналізу тенденцій розвитку страхування як галузі, в роботі не розглядалися, виходячи з суто статистичного їх призначення. Вдосконалення таких форм може бути обумовлено лише новими потребами в інформації в розрізі видів страхування.
