Перш ніж кудись вирушати на роботу, треба вибрати ту освіту, яка принесе вам дивіденди. Серед галузей, які, за прогнозами світових експертів, будуть продовжувати користуватися попитом у найближчі роки, можна назвати обслуговування бізнесу, куди входять менеджмент та маркетинг, бухгалтерський облік та фінанси, аудит, консалтинг, продажі, а також медицина й соціальне обслуговування населення, інформаційні технології, туризм і готельне господарство.
Так, у Великобританії постійно відкриваються тисячі вакансій у бізнесі, пов'язаному з банківською й страховою справою, управлінням компаніями, аудитом та консалтингом. У Новій Зеландії, згідно даних урядової групи Міністерства праці, у сфері бізнесу зайнято всього 80% вакансій. Ірландські аналітики заявляють, що в країні гостро не вистачає управлінських кадрів, тому випускників факультетів управління й бізнесу роботодавці ловлять ледь не на порозі університету. Іноземці, які добре володіють англійською мовою, можуть розраховувати на місце в середній управлінській ланці.
У Німеччині, незважаючи на те, що за останні 15 років німецькі вузи збільшили випуск майбутніх керівників більш ніж у два рази, як і раніше не вистачає менеджерів високої кваліфікації. За прогнозами Нюрнберзького інституту ринку праці й професійної кваліфікації, до 2010 року на кожну наявну тисячу робочих місць в управлінні додатково з'явиться 420 місць.
Французьке національне агентство по працевлаштуванню відзначає найвищий індекс набору молодих фахівців для аудиторських компаній - він дорівнює 97%.
За даними Всесвітньої туристичної організації, пряма зайнятість в усьому світі в сфері готельного бізнесу й туризму становить близько 80 млн. робочих місць, а разом із працюючими на них секторами (такими, як оренда машин, фітнес-зали, салони краси, страхування) ця цифра зросте до 200 млн. При цьому більшість працівників туристичної сфери не мають вищої освіти. Так, за даними Всесвітньої конфедерації праці, більше 60% персоналу, що працює в готельному господарстві й туризмі Німеччини, не проходили формального навчання. У Канаді кожен третій, зайнятий у цій галузі, закінчив лише школу.
Канадські аналітики називають перспективним сектор обслуговування бізнесу й медицину, а також соціальну роботу й викладацьку діяльність. У сфері послуг, в тому числі і фінансових, зайнято 75% працездатного населення Канади, на підприємствах працює близько 14%, у сільському господарстві - 4%, у будівництві - 3%, в інших сферах - 4%.
В Австралії у сфері медицини перспективи величезні, насамперед для медсестер. Старіння населення вимагає все більшої кількості людей, здатних за ними доглядати. На відміну від нашої країни, де медсестер сприймають як "обслуговуючий персонал", на заході ця професія має високий статус.
Основними тенденціями, що були притаманні українському ринку праці у 2004 році стали:
- збільшення рівня зайнятості населення до 56,7%;
- зниження рівня безробіття до 8,6%;
- зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 27,5%;
- зростання реальної заробітної плати на 23,8%;
- збільшення прийнятих працівників на 3,4%.
Кадрова ситуація в Україні
За даними Державного комітету статистики, серед населення України рівень економічної активності складає в середньому 71,1%, і найактивнішими є особи віком 30-49 років.
Згідно вибіркових досліджень чисельність економічно активного населення віком 15–70 років у 2004 році, порівняно з 2003 роком, зросла несуттєво і становила 22,2 млн. осіб, з яких 69,8% складали мешканці міської місцевості, 30,2 % – сільські жителі; чоловіки складали 66,8%, а жінки – 57,6%.
Зайнятість, як відомо, є одним з найважливіших макроекономічних показників і розкриває один з головних аспектів соціального розвитку людини, пов'язаного із задоволенням його потреб у сфері праці.
Чисельність зайнятого населення в Україні у 2004 році зросла на 0,7% та становила 20,3 млн. осіб.
Рівень зайнятості складав 64,6% та був вищим у чоловіків (60,9%) порівняно з жінками (52,9%) та у міського населення (56,9%), порівняно з сільським (56,1%). Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб від 30 до 49 років (78%), а найменший у молоді віком 15-24 роки та осіб віком 60-70 років.
Серед регіонів України найвищий рівень зайнятості спостерігався у м. Києві, а найнижчий - у Тернопільській області.
В умовах збільшення чисельності зайнятого населення спостерігається зміна структури зайнятих за видами економічної діяльності. Відбулось збільшення даного показника у будівництві і фінансовій діяльності, сільському господарстві, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту, готелях та ресторанах. Поряд з цим, зменшилась чисельність зайнятих в промисловості, виробництві електроенергії, газу та води, освіті та охороні здоров'я, транспорті та зв'язку.
Як і в минулі роки, спостерігається тенденція до скорочення чисельності працюючих за наймом та збільшення зайнятих у секторі самостійної зайнятості. Так, у 2004 р. порівняно з 2003 р. кількість працюючих за наймом на підприємствах, та у окремих громадян скоротилася на 3,9% та становила 17,0 млн. осіб або 83,6% усіх зайнятих. Поряд з цим, кількість працюючих у секторі самозайнятості зросла на 40,0% і становила 3,2 млн.осіб.
Рівень безробіття у цілому по країні (в середньому за 2004 рік 8,6%) мав тенденцію до зниження і був нижчим, ніж в цілому по 25 країнах Євросоюзу, відповідно 8,6% та 9,0%, а також у порівнянні з такими країнами як: Польща, Словаччина, Литва, Іспанія, Греція, Латвія, Франція, Німеччина, Естонія та Фінляндія.
Найбільше зростання потреби у працівниках відбулося у фінансовій сфері, у тому числі й у страхуванні, промисловості, готелях і ресторанах, оптовій і роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послугах з ремонту.
За регіонами України найбільше зростання потреби у працівниках відбулося у Дніпропетровській, Хмельницькій, Полтавській, Київській областях – у 1,5 рази та в Одеській області – у 1,4 рази. Проте зниження цього показника спостерігалося у Івано-Франківській (на 37,9%), Закарпатській (на 20,6%), Черкаській (на 13,0%), Тернопільській (на 8,8%), Сумській (на 8,7%), Житомирській (на 5,3%), Чернівецькій (на 3,3%) та Вінницькій (на 3,2%) областях.
З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям за 2004 рік становили 1091,0 млн. грн. Середній розмір допомоги у грудні 2004 року склав 146,37 грн., що дорівнює 61,8% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати.
Як відмічають експерти, у 2004 році продовжував зберігатись високий ступінь диференціації регіонів за рівнем оплати праці. Найвищий її рівень залишається у Києві – 967,43 грн. Серед інших регіонів співвідношення середнього рівня у Донецькій (711,50 грн.) та Тернопільській (388,46 грн.) області становило 1,8 раза.
Під впливом економічного зростання та постійного підвищення законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати останніми роками спостерігається стійка тенденція до зменшення частки низькооплачуваних і відповідно збільшення середньо та високооплачуваних працівників. Питома вага тих, хто мали нарахування у розмірі понад 500 грн. за останні чотири роки зросла з 12,3% до 49,6%. Водночас за цей період у 7 разів зменшилась кількість працівників, які отримали заробітну плату у межах 237 грн.
Кадровий дефіцит сфери страхування
Страховики відзначають, що попит на персонал росте швидше, ніж пропозиція, а знайти гарного фахівця можна, лише переманивши його у конкурента, особливо в регіонах, де при відкритті нових філій компанії перекуповують колектив, деколи повністю.
Дефіцит якісних страхових фахівців росте й основна причина, що гальмує розвиток вітчизняного кадрового забезпечення страхового ринку - відсутність комплексної програми підготовки та перепідготовки кадрів. Так, спеціалізовані вузи, яких не так і багато (на пальцях можна перелічити), випускають щорічно всього лише до 200 випускників, у той час як страховики постійно розширюють свою мережу і нарощують свій колектив.
Кадровий страховий естеблішмент поповнився ще одним ланцюжком, який забезпечуватиме зв`язок між фахівцем і роботодавцем. У структурі Української фінансово-банківської школи при КНЕУ відбулось перерозподілення «підготовчих» повноважень - вченою радою Київського Національного економічного університету функції Школи за напрямком підготовки магістрів на базі вищої освіти за програмою „Страховий менеджмент” перенесено безпосередньо на Центр магістерської підготовки (ЦМП) університету. Керівництво Школи пообіцяло, що до Центру будуть переведені всі студенти другого року навчання.
Трохи статистики. За даними журналу «Insurance Top» на початок 2003 року на страховому ринку України працювало 37,8 тис. чол. (на початок 2002 року - 34,3 тис. чол), з яких 25,8 тис. чел. працювало в страхових компаніях (на початок 2002 року - 24,5 тис.), у т.ч. у філіях - 7,8 тис. осіб (на початок 2002 року - 7,5 тис.), а також 11,7 тис. страхових агентів (на початок 2002 року - 9,6 тис.) і 317 чол. працювали у страхових (перестрахових) брокерів (на початок 2002 року - 296).
Згідно досліджень, проведених Українським науково-дослідним інститутом "Права та економічних досліджень", в Києві, як і загалом по галузі страхування, відчувається недостатня кількість андеррайтерів, фахівців з продажів, урегулювальників (згодом їх повністю замінять спеціалізовані асистанси), перестраховиків та фахівців-методологів.
Проаналізувавши популярність вакансій у страхуванні, журнал «Страхова справа» зробив висновок, що затребуваність топ-менеджерів вищої ланки складає близько 15%, начальників відділів і менеджерів середньої ланки - 38%, а провідних спеціалістів - 47%.
У розрізі напрямків бізнесу популярними залишаються фахівці з особистого та майнового страхування, а також страхування вантажів та відповідальності, тому що знайти грамотного фахівця за даними напрямками дуже складно.
Оскільки взагалі фахівців із профільною освітою на страховому ринку мало і завжди не вистачає, деякі страховики беруть на роботу "новачків-випускників" економічних і технічних вузів, розглядаючи цей варіант як певну альтернативу переманюванню «дорогих» кадрів. Мінусами є те, що після досягнення певного професійного рівня молодий спеціаліст стає об`єктом для полювання кадровими агенціями та іншими страховиками, бо людина завжди шукає більш вигідні умови при менших зусиллях та об`ємі роботи. У деяких компаніях навіть зустрічались випадки, коли співробітники шантажували керівництво, вимагаючи підвищення зарплати.
Міграцію персоналу в деякій мірі «підтримують» рекрутингові агенції, які деколи порушують домовленість і зманюють на інше місце фахівця, якого нещодавно привели до страховика.
Як показує статистика, сьогодні деякими компаніями керують фахівці, які дістались вершин кар'єри за 5 років, не пройшовши всіх ланок «виробництва»
Найпопулярнішою вакансією є менеджери з продажів – найзатребуваніші в будь-якій компанії у будь-якій країні світу, тому що саме від цих людей залежить прибуток компанії і кількість укладених договорів (бажано корпоративних). Однак, не дивлячись на те, що таких фахівців досить багато на ринку праці, знайти дійсного професіонала у страхуванні буває досить складно.
Напевно, немає жодної компанії, що відмовилася б від послуг менеджера з продажів високого класу, який має не лише достатній досвід успішних продажів на ринку страхування чи фінансів, а й володіє всіма особистісними якостями, необхідними для переконання потенційних клієнтів у якості і конкурентній перевазі страхової послуги визначеної компанії і має власну клієнтську базу, а також комерційні зв'язки та інші ділові контакти у перехресних сферах. Але останнім часом продавці високого рівня починають працювати самостійно, як страхові посередники.
Тому, ми часто чуємо, що з компанії «N» пішов менеджер і разом з собою забрав «своїх» клієнтів, а у випадку топ-менеджера – ще й злагоджену компанду фахівців за різними напрямками. Прикладів багато.
Саме за них йде безперервна боротьба: їх переманюють, перекуповують, намагаються всіляко утримати, шукають нові способи їхньої мотивації, у т.ч. забезпечуючи соціальним пакетом.
Фахівці ж з урегулювання збитків зникають з компаній, як правило, із-за відсутності стимулюючих факторів чи умов роботи (технічне забезпечення). Останнім часом за ними йде «полювання» у зв`язку з введенням обов`язкового страхування цивільної відповідальності автовласників.
Враховуючи те, що кількість спеціалістів з перестрахування (ще й зі знанням іноземних мов) досить обмежена, то спостерігається переманювання їх з інших компаній. Є також інші варіанти, які ми вже згадували вище: або відбувається перекваліфікація на дану категорію одного з перспективних співробітників в тому випадку, якщо це виходить дешевше і вигідніше (дрібні компанії), або виховання молодого фахівця "під себе" і під свою корпоративну культуру (великі компанії).
Що стосується фахівців з методології, то на страховому ринку їх дуже мало. У багатьох випадках з метою економії, керівник структурного підрозділу по певному виду страхування поєднує цю посаду й обов'язки.
Особливістю останніх років стала значна міграція фахівців, особливо топ-менеджерів, не лише в столиці, але й у Харкові, Запорожжі, Дніпропетровську і Донецьку. У той же час в західних регіонах плинність кадрів не значна.
Особливістю регіонів є гострий дефіцит фахівців усіх рівнів (страхових агентів, андеррайтерів, юристів, менеджерів тощо) – це пов'язано з тим, що в регіонах ще вкрай мало приділяється уваги підготовці кадрів для страхового ринку і підвищенню кваліфікації співробітників страхових компаній і страхових посередників.
Але є й страховики, які виконуючи стратегічні завдання, поставлені акціонерами, приділяють значних зусиль та коштів створенню регіональної та агентської мережі. Але це вдається не всім.
Деякі школи страхових агентів, що формуються при страхових компаніях, не задовільняють потреб страховиків, бо всього 10-15% «випускників» залишається працювати в страхуванні, а в самій компанії, яка його навчала, лише 5% із загальної кількості.
Серед основних причин плинності кадрів експерти називають психологічний дискомфорт у колективі, зміна керівництва страховика при зміні складу акціонерів, або більш цікаві пропозиції з боку конкурентів щодо кар'єрного росту та оплати праці.
Щодо оплати праці. На думку експертів, у 2004-му році заробітна плата страховиків виросла у середньому на 15-20%, а за останні 2-3 роки – майже вдвічі. Найбільше подорожчали фахівці з перестрахування - їхні зарплати за рік зросли майже вдвічі (у деяких компаніях до $1000-1200).
Методологи й андеррайтери можуть розраховувати на $800 (у 2003 році за даними УНДІ «Права та економічних досліджень» їх зарплата складала $300-500), фінансові директори - на $1200-1400 (у 2003 році - $700-1000), топ-менеджери - $2000-5000, в залежності від компанії, при тому, що зарплати спеціалістів нижньої ланки складають лише $200-300 (у 2003 році - $150-200), а фахівці середньої ланки – до $500 (у 2003 році - $300-350).
Роботодавці ж, зі свого боку, вважають, що зарплати на страховому ринку сьогодні невиправдано завищені і не відповідають професійному рівню фахівців.
На думку страховиків, у більшості випадків здобувачі «топових» вакансій не коштують тих грошей, які вони отримують (особливо "завищують тарифи" новостворені страховики, яким потрібно швидко укомплектувати колектив).
Що ж буде на ринку, коли до нас через 5-10 років прийдуть іноземні страховики та перестраховики, відкриваючи в Україні свої філії.
