Принципи № 3: Принципи здійснення страхових операцій

Визначення

У цьому документі:

Страховик / страхова компанія означає ліцензовану юридичну особу, яка кладає договори страхування.
Орган нагляду за страховою діяльністю означає у відповідних випадках або орган, який регулює страхову діяльність, або орган нагляду за страховою діяльністю в межах відповідної території.

Територія означає країну, штат, провінцію чи іншу місцевість, де місцеві закони про страхування, які стосуються реєстрації чи страхової діяльності страховиків і/або посередників, можуть бути застосовані у примусовому порядку за законом.

Посередник означає будь-яку особу чи організацію, яка шляхом прямого публікування рекламних об’яв чи на особистій основі надає поради стосовного тієї чи іншої страхової послуги та сприяє наданню такої послуги чи укладенню угоди або контракту між страховиком і клієнтом. Посередники, як правило, поділяються на окремі класи. Найбільш поширеними є “незалежні посередники”, які представляють покупця страхових послуг у стосунках із страховиком (їх також називають незалежними брокерами), та “агенти” (як правило, вони включають чимало агентів і субагентів), які представляють страховика.

Постачальник послуг означає страховика та/або посередника залежно від контексту.

Клієнт означає страхувальника чи потенційного страхувальника.

І. Довідка

1. Головне завдання усіх органів нагляду за страховою діяльністю – це створити механізми забезпечення високих стандартів фінансової платоспроможності та поведінки усіх страховиків, що знаходяться під їхнім наглядом. Головні цілі таких контролюючих органів полягають в забезпеченні страхувальникам високого ступня безпеки та в підтриманні довіри до страхової індустрії.

2. Значній кількості учасників ринку важко зрозуміти та оцінити страхові послуги. Останні набувають вигляду зафіксованих у договорі зобов”язання страховика виплатити страхову суму чи компенсацію у випадку настання визначених в контракті подій чи ризиків в обмін на певні зобов’язання з боку страхувальника. Внаслідок цього клієнтам важливо мати відповідну, доречну та зрозумілу інформацію у міру можливості у письмовій формі. Письмова інформація може доповнюватися інформацією усною. Але для надання порад особи, які надають усну інформацію, повинні володіти необхідними знаннями.

3. Тому потенційним страхувальникам повинна бути надана можливість користуватися механізмами, які дозволяли б їм до укладення договору страхування мати доступ до усієї важливої для них інформації, отримувати у коректний та зрозумілий спосіб поради при оцінці їхніх страхових потреб, бути поінформованими про їхні права та обов’язки на період дії договору, бути впевненими, що їм буде виплачена правильна та своєчасна компенсація у випадку подання законної вимоги, а у разі сумнівів мати можливість отримати додаткові поради з боку нейтрального органу. Страхувальники мають право на те, щоб страховики та посередники були чесними, надійними та поінформованими.

4. Страховики та посередники володіють більш глибокими знаннями страхових питань, ніж більшість страхувальників. Відповідно, клієнти можуть бути не спроможними помітити, що їхні договори можуть бути упередженими на користь страховиків, що вони можуть безпідставно тлумачитися на користь страховика чи що вони можуть просто не задовольняти їхні потреби. Крім того, на страхувальників може здійснювати тиск застосовувана практика маркетингу страхових послуг. Можуть також вживатися й інші антиклієнтівські методи, які диктують необхідність існування ефективних принципів ринкової поведінки. Саме з цих причин у практику слід запровадити принципи здійснення страхових операцій, які були ухвалені регулятивними органами.

5. Принципи здійснення страхових операцій, як очікується, можуть поліпшити відносини між страховиком, посередником і клієнтом і таким чином поглибити впевненість і посилити захист клієнта. Низка загальних принципів повинна скласти головні норми здійснення бізнесових операцій, де б вони не відбувалися. Такі норми мають сприяти транскордонному бізнесу, заохочувати конкуренцію та захищати цілісність ринку. Вони слугуватимуть дороговказом при визначенні законності та прийнятності ринкової практики. Ці принципи складатимуть підґрунтя для визначення тих видів поведінки, які спричиняють необхідність застосування примусових заходів (якщо таке є можливим), і вони слугуватимуть основою для запровадження на місцевому рівні правил, що забезпечуватимуть постраждалим від ринкових зловживань механізм отримання належної компенсації.

6. У разі прийняття міжнародних принципів завдання національних регулятивних органів стає набагато простішим. Це означає, що кожна територія повинна буде прийняти рішення щодо законодавчого статусу цих принципів, їхнього застосування та звітності. У разі необхідності слід чітко розподілити обов’язки стосовно нагляду за застосуванням санкцій, їхнього примусового застосування та призначення. Ці принципи можна розвивати далі шляхом встановлення стандартів, які національні регулятивні органи могли б потім адаптувати до своїх умов. Такі стандарти розглядатимуться в окремих документах.

7. Принципи застосовуються до страховиків і посередників, задіяних в усіх аспектах страхування. Питання розглядаються з точки зору наслідків цих принципів для роздрібного страхового ринку. Але це не означає, що такі принципи не можуть застосовуватися до оптових страхових ринків, ринків страхування допомоги працівникам і ринків перестрахування.

8. Ці принципи здійснення страхових операцій застосовуються як до поведінки страховиків, так і до поведінки посередників незалежно від того, чи вони є фізичними, чи юридичними особами. Окремі принципи можуть застосовуватися або тільки до одного з них, або до обох з них. Проте дотримання цих принципів страховиками та /або посередниками не означає, що клієнти не мають докладати усіх зусиль для визначення ризиків і прийнятності для них тієї чи іншої страхової послуги.

ІІ. Принципи здійснення страхових операцій

Таким чином, органи нагляду за страховою діяльністю повинні забезпечити дотримання нижченаведених принципів в інтересах клієнтів і добропорядності страхового ринку.

Принцип 1. Добропорядність

Страховики та посередники повинні завжди бути чесними і відвертими.

9. Постачальники послуг зобов’язані уникати дій чи презентацій, що вводять клієнтів в оману. Вони не повинні намагатися виключати чи обмежувати жодний обов’язок чи жодну відповідальність клієнта, які останній має за законом і/ або усталеною практикою.

Принцип 2. Професіоналізм, розважливість та старанність

Здійснюючи свої страхові операції, страховики та посередники повинні діяти професійно, розважливо та старанно.

10. Постачальник послуг має обов’язок діяти компетентно та старанно в усіх операціях між ним та клієнтом. У разі необхідності для визначення необхідного типу страхового договору страхування повинні з’ясовуватися індивідуальні потреби клієнта. “Розважливість ” означає, що страховики та посередники повинні виконувати ті обов’язки, виконання яких можна очікувати від розважливої особи, що обіймає аналогічну посаду та має аналогічні обставини. Цей термін також передбачає забезпечення належного захисту майна клієнта у разі відповідальності за нього в контексті характеру правової структури постачальника послуг і бізнесової діяльності, яку він здійснює.

Принцип 3. Обачливість

Страховики та посередники повинні здійснювати свої операції та організовувати свої справи обачливо.

11.1 Це передбачає:

- підтримання належного рівня фінансових ресурсів, включаючи належну ліквідність, та
- наявність ефективної системи управління ризиками.

11.2 Обачливість означає, що страховик не повинен брати на себе ризики без належного врахування можливих наслідків. “Належний” означає врахування резервів, необхідних на випадок непередбачених обставин. Крім того, слід також брати до уваги можливі наслідки нерегульованої діяльності страховика для його регульованих операцій.

Принцип 4. Надання інформації клієнтам

Страховики та посередники повинні уважно ставитися до інформаційних потреб своїх клієнтів і справедливо їх задовольняти.

12.1 Це передбачає:

- своєчасне надання клієнту відповідної та доречної інформації, для того щоб він міг прийняти зважене та свідоме рішення;
- інформування клієнта про страхову послугу та будь-які ризики у неупереджений та зважений спосіб;
- інформування клієнта про його обов’язки та обов’язки постачальника послуг у чіткий та зрозумілий спосіб.

12.2 Постачальник послуг повинен вживати всіх розумних заходів для того, щоб інформація була точною у всіх відношеннях, правдивою, зрозумілою та наявною у друкованому вигляді та на відповідних магнітних носіях.

12.3 Клієнту має надаватися інформація про:

- посередника (у разі його наявності) і особливо про його статус, тобто чи він є незалежним, чи залежним, наприклад чи він діє в інтересах клієнта чи страховика;
- страховика;
- страхову послугу, наприклад її вартість, охоплення, умови, цілі, ризики, гарантії, спеціальні винятки і т.ін.;
- страхові збори та очікуваний прибуток (якщо такий може бути); та
- розгляд скарг й інші договірні умови.

12.4 Періодичність надання інформації залежить від типу договору страхування.

Принцип 5. Інформація про клієнтів

Страховики та посередники перш ніж надавати поради чи укладати договір страхування повинні отримати від клієнта інформацію, яку він може надати.

13. Взаємовідносини між постачальником послуг і клієнтом повинні бути довірливими. Для розбудови таких відносин постачальник послуг має отримати від клієнта інформацію, якої буде достатньо для з’ясування його страхових потреб. Інформація, що, на думку клієнта, є конфіденційною, повинна розглядатися як така. Клієнти повинні бути поінформованими про їхній обов’язок надавати відповідну інформацію.

Принцип 6. Конфлікт інтересів

Страховики та посередники повинні уникати конфлікту інтересів.

14. Постачальник послуг повинен запобігати конфлікту інтересів. Однак, коли такі конфлікти виникають, постачальник послуг має забезпечити всім своїм клієнтам можливість справедливого врегулювання шляхом надання відповідної інформації, застосування внутрішніх правил збереження конфіденційності, відмови від того чи іншого кроку або в інший спосіб. Постачальник послуг не повинен безпідставно ставити свої інтереси вище інтересів своїх клієнтів, і, коли належним чином поінформований клієнт може обґрунтовано очікувати, що постачальник послуг ставитиме інтереси клієнта вище своїх власних, постачальник послуг повинен виправдати такі сподівання.

Принцип 7. Відносини із регулятивними органами

Страховики та посередники повинні підтримувати із регулятивними органами відверті та партнерські стосунки.

15. Постачальник послуг повинен підтримувати із його регулятивним / наглядовим органом відверті та партнерські стосунки, і він має інформувати такий орган про будь-які більш менш важливі події.

Дія цього принципу поширюється на інформування та повідомлення про події, які стосуються нерегульованої діяльності (якщо така здійснюється). Постачальники послуг повинні забезпечити функціонування ефективної програми дотримання вимог, встановлених регулятивним / наглядовим органом.

Принцип 8. Скарги

Страховики та посередники у разі необхідності повинні підтримувати систему розгляду скарг.

16. Постачальники послуг повинні врегульовувати скарги клієнтів ефективно та неупереджено. Має бути створений простий і справедливий механізм ефективного розгляду скарг клієнтів. Цей механізм повинен бути відкритим і легко доступним. Крім того, доцільно створити нейтральний, незалежний від постачальників послуг орган як альтернативний механізм вирішення спорів, який розглядав би такі скарги у ефективний і прийнятний спосіб. Цей механізм має звітувати про свою діяльність публічно принаймні один раз на рік, і постачальники послуг мають добровільно підтримувати таку систему.

Принцип 9. Менеджмент і контроль

Страховики та посередники повинні організовувати та контролювати свою діяльність ефективно.

17.1 Постачальник послуг повинен тримати свої справи під ефективним контролем. Системи менеджменту та контролю будуть залежати від розмірів і складності завдань постачальника послуг. У випадку, коли страхові операції здійснює одна особа, достатніми будуть відносно прості процедури, коли ж такими операціями займається велика організація, скоріш за все необхідними будуть складніші системи контролю.

17.2 Постачальник послуг у відповідних випадках повинен:

17.2.1 мати директорів і старших менеджерів, кваліфікація яких відповідає займаним посадам;

17.2.2 розподілити обов’язки серед директорів і старших менеджерів таким чином, щоб:

- їхні індивідуальні обов’язки були чіткими; та
- страхова діяльність постачальника послуг належним чином відстежувалася через системи внутрішнього контролю на рівні старшої керівної ланки та ради директорів.

17.2.3 застосовувати надійні механізми для задоволення вимогам регулятивної системи та для запобігання ринковим зловживанням і фінансовим злочинам (включаючи виявлення випадків відмивання грошей і запобігання їм); та

17.2.4 вести належний бухгалтерський облік своїх бізнесових операцій та внутрішньої діяльності організації.

17.3 Пункт 17.2.1 стосується обов’язку постачальника послуг забезпечити відповідність його працівників займаним посадам. Це поширюється на їхню компетентність та чесність, а в деяких випадках їхнє фінансове становище може також мати значення. Коло осіб, що виконують певні функції від імені постачальника послуг, включає не тільки його працівників, але й різних посередників, корпоративних агентів і постачальників послуг за договорами підряду.

17.4 Пункт 17.2.2 зобов’язує постачальника послуг забезпечити чіткий розподіл обов’язків між його директорами та старшими менеджерами, а також впровадити на рівні старшої керівної ланки контроль за всією страховою діяльністю постачальника послуг через належне поєднання індивідуальної та колективної відповідальності.

17.5 Пункт 17.2.3 покладає на постачальника послуг обов’язок застосовувати надійні механізми забезпечення дотримання встановлених вимог. Такі механізми повинні гарантувати постачальника послуг від участі в ринкових зловживаннях або фінансових правопорушеннях, таких як відмивання грошей, чи від використання постачальника послуг кимсь іншим для цих цілей.

17.6 Пункт 17.2.4 вимагає ведення належного бухгалтерського обліку. Такий облік передбачає підготовку для оприлюднення та/ або надання органам нагляду за страховою діяльністю перевірених чи неперевірених звітів про стан рахунків, звітів про фінансові підсумки страхових операцій та/ або звітів, передбачених законом, включаючи балансовий звіт і звіт про прибутки та видатки. Належний облік повинен також містити опис внутрішньої організації – наприклад, розподілу обов’язків серед старших менеджерів.

ІІІ. Загальні положення

18. Вищенаведені принципи складатимуть підвалини для конкретних норм ринкової поведінки. Ці норми можуть бути закріплені у нормативних актах або можуть контролюватися та застосовуватися у примусовому порядку об’єднаннями страховиків залежно від того, яке рішення прийме кожна територія. Вони можуть наказувати деякі конкретні заходи та опції на вибір органів нагляду за страховою діяльністю, - вони можуть визначати найкращу практику.