Цей документ визначає принципи, які мають служити основою для режимів забезпечення платоспроможності. Умови дотримання достатності капіталу та режиму платоспроможності визначені в параграфі 25.
В даному документі беруться до уваги деталі, визначені в Документі з обговорення питань платоспроможності, оцінки платоспроможності та актуарних питань. Очікується, що за кожним з принципів буде проводитися подальша робота, результатом якої стане розробка стандартів та відповідного керівництва.
______________________________________________________________
І. Попередня інформація
1. Ключовий принцип страхової діяльності, впроваджений Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю (ІAIS) в жовтні 2000 року, описує достатність капіталу, серед іншого, як область, яку слід визначати в законодавстві або в нормативному порядку. В кожній юрисдикції регулюючі положення повинні розроблятися органами з регулювання страхової діяльності або іншими компетентними органами.
2. Метою органів нагляду за страховою діяльністю має бути підтримка ефективних, справедливих, безризикових та стабільних страхових ринків для захисту та на користь власників полісів. Режими забезпечення достатності капіталу та платоспроможності є одним з найбільш важливих елементів нагляду за діяльністю страхових компаній.
3. Страхова компанія є платоспроможною, якщо вона здатна виконувати свої зобов’язання за всіма договорами за всіх достатньо передбачуваних обставин.
4. Органи, що регулюють страхову діяльність вимагають від страхових компаній підтримувати активи або надлишковий капітал на рівні, вищому від власних зобов’язань, тобто підтримувати межу платоспроможності.
5. Наведені в даному документі принципи достатності капіталу та платоспроможності поширюються на всі страхові компанії і мають застосовуватися для оцінки платоспроможності як компаній, які займаються страхуванням життя, так і тих страхових компаній, які здійснюють інші види страхової діяльності. Міра, якою ці принципи будуть безпосередньо застосовуватися до компаній, які займаються перестрахуванням, залежатиме від ступеню регулювання сфери послуг з перестрахування у відповідній юрисдикції.
6. Дотримання цих принципів органами, які здійснюють регулювання страхової діяльності, не усуває необхідність для споживачів виявляти максимальну обачність при оцінці ризиків і відповідності страхового продукту їх потребам. Страхові компанії повинні оприлюднювати відповідну інформацію.
7. Крім того, ці принципи не виключають необхідність для страховика обачно управляти ризиками здійснюваного ним бізнесу. Міцна система нагляду має поєднувати режими достатності капіталу та платоспроможності з вимогами щодо систем управління ризиками для зменшення та пом’якшення ризиків. Метою межі платоспроможності є створення буфера безпеки в разі можливих неочікуваних подій, на випадок яких були вжиті заходи зі зменшення ризиків.
8. Нагляд за діяльністю окремих страхових компаній з боку органів нагляду за страховою діяльністю залишається суттєвою основою страхового нагляду. Крім того, режим нагляду має розглядати питання, що виникають в результаті членства в групі.
ІІ. Принципи достатності капіталу та платоспроможності страховиків
Принцип 1: Технічні резерви
Технічні резерви страховика повинні бути відповідними, надійними, об’єктивними та дозволяти порівнювати страховиків
9. Належні технічні резерви є наріжним каменем надійного режиму достатності капіталу та платоспроможності. Відповідно, технічні резерви мають розраховуватися у надійний, об’єктивний і послідовний спосіб для всіх страховиків.
10. При визначенні вимог до платоспроможності, яка базується на технічних резервах, слід розглядати методологію та практику бухгалтерського обліку, які застосовуються для визначення технічних резервів і активів, особливо тих, які є наявними для покриття технічних резервів. Як зазначається в Принципі 6, режими достатності капіталу та платоспроможності слід брати до уваги при оцінці зобов’язань з урахуванням технічних резервів.
11. Технічні резерви слід оцінювати на прозорій та пруденційній основі. Технічні резерви мають бути достатніми для покриття зобов’язань перед власниками страхових полісів. При визначенні власних технічних резервів страховик має враховувати власний досвід, а там, де це є прийнятним, і досвід ринку. Технічні резерви повинні включати поправку за непогашеними вимогами, за майбутніми вимогами та за гарантованими винагородами згідно чинних страхових полісів, а також витрати.
12. Надійність та відповідність технічних резервів посилюється завдяки залученню експертів.
13. Об’єктивна оцінка коштів резервів означає неупереджену оцінку з використанням об’єктивного процесу, навіть якщо оцінка страхового бізнесу включає деяку непевність в оцінці вимог.
Принцип 2: Інші зобов’язання
Належні резерви повинні створюватися за всіма зобов’язаннями тією мірою, якою вони не включаються до технічних резервів
14. Органи нагляду забезпечують створення страховиком відповідних резервів за всіма його зобов’язаннями. Це може включати його зобов’язання третім сторонам та суми відшкодування, які є предметом спірного розгляду.
Принцип 3: Активи
Активи повинні бути належними, об’єктивно оціненими та підлягати достатній реалізації
15. Страхові компанії повинні здійснювати інвестиції з урахуванням безпеки та доходів. Активи також повинні бути достатньо диверсифікованими і розподіленими. Вони мають забезпечувати ліквідність страхової компанії для виконання зобов’язань за договорами страхування у визначені строки.
16. Наприклад, активи можуть утримуватися на некомерційній основі у афільованихосіб, а нематеріальні активи, які не є легко реалізованими, можуть мати іншу цінність аніж та, що може бути використана для виконання зобов’язань перед власниками страхових полісів, або можуть бути недоступними через певні перешкоди, особливі привілеї або інші інтереси третіх сторін, а отже бути загалом неприйнятними або не наявними для забезпечення платоспроможності.
17. Регуляторна основа або органи нагляду за страховою діяльністю можуть встановлювати інші вимоги щодо активів, які торкатимуться таких питань як:
А. Концентрація ризиків;
Б. Кредитні ризики;
В. Ринкові ризики;
Г. Ризики ліквідності та
Д. Ризик ліквідації.
18. Що стосується ризику концентрації, наглядові правила можуть забороняти утримання окремих активів або певного класу активів в розмірі, який перевищує певний рівень. І навпаки, правила можуть не обмежувати таке утримання. У випадках, коли дозволяється концентроване утримання активів, режим капіталу та платоспроможності повинен забезпечувати врахування тільки певного рівня утримання для виконання вимог достатності капіталу та платоспроможності.
19. Об’єктивна та послідовна оцінка активів базується на пруденційних та прозорих стандартах, практиці бухгалтерського обліку, та може бути посилена шляхом залучення експертів.
20. Режими достатності капіталу та платоспроможності беруть до уваги ту основу, яка застосовується для оцінки активів. Слід заохочувати застосування пруденційних стандартів та практики бухгалтерського обліку.
Принцип 4: Відповідність
Режими достатності капіталу та платоспроможності повинні бути спрямованими на забезпечення відповідності активів і зобов’язань.
21. Режими достатності капіталу та платоспроможності повинні враховувати ризик збитків в результаті невідповідності у:
А. Валюті;
Б. Часі грошових потоків та
В. Сумах грошових потоків
активів та зобов’язань страховика, скоригованих для урахування ризиків за позабалансовими статтями.
Принцип 5: Покриття збитків
Вимоги до капіталу повинні покривати можливі збитки за технічними та іншими ризиками.
22. Страхові компанії повинні бути здатні оцінювати ризики, які вони приймають на страхування і визначати відповідний розмір страхових премій. Тим не менше, заниження ціни може траплятися через недооцінку ризиків, зміну досвіду в роботі з вимогами або через неналежний андеррайтинг. Страхові компанії повинні мати капітал, який буде достатнім для покриття непередбачених збитків, які можуть виникнути в результаті таких дій
23. Цей капітал також є необхідним для покриття збитків в результаті інших ризиків, в тому числі інших технічних ризиків.
24. До ризиків, які мають брати до уваги режими достатності капіталу та платоспроможності, належать:
А. Інші поточні технічні ризики (в тому числі ризик відхилення, ризик помилки, ризик оцінки, ризик перестрахування, ризик операційних витрат та ризик, пов’язаний з основними або катастрофічними збитками, чи з накопиченням ризиків, викликаних однією подією);
Б. Особливі технічні ризики (в тому числі ризик ліквідації та ризик надлишкового або некоординованого росту);
В. Операційний, організаційний ризики та ризики ринку або конгломерату; та
Г. Інвестиційні ризики (в тому числі ризики, пов’язані з використанням фінансових похідних інструментів а також з амортизацією, ліквідністю, відповідністю, процентною ставкою, з ризиком оцінки та участі).
Принцип 6: Чутливість до ризиків
Режими достатності капіталу та платоспроможності мають бути чутливими до ризиків
25. Режим достатності капіталу та платоспроможності включає:
А. Оцінку зобов’язань (включаючи технічні резерви);
Б. Вимоги щодо активів (в тому числі вимоги до оцінки активів);
В. Визначення відповідної форми капіталу; та
Г. Необхідну межу платоспроможності.
26. Оцінка активів та зобов’язань залежить від основи бухгалтерського обліку, яка застосовується в конкретній юрисдикції.
27. Необхідний рівень платоспроможності має відображати ризики, не взяті до уваги при оцінці зобов’язань та вимог щодо активів. Сюди слід включати ризики за позабалансовими статтями.
28. В цілому режими достатності капіталу та платоспроможності повинні бути пов’язані з ризиками страховика і постійно залишатися відповідними змінам ризиків, які відбуваються з часом.
29. Наглядові органи можуть розглядати можливість використання внутрішніх моделей капіталу як основу для вимог до капіталу, якщо така модель оцінюється як така, що відповідає цілям наглядового органу.
Принцип 7: Рівень контролю
Необхідним є певний рівень контролю
30. Органи, які здійснюють регулювання страхової діяльності повинні встановити рівень контролю, або низку рівнів контролю, які ініціюватимуть втручання наглядових органів в діяльність страховика в разі зменшення наявної платоспроможності нижче такого контрольного рівня. Ці рівні контролю можуть підтримуватися конкретною основою або більш загальною концептуальною основою, яка забезпечуватиме певну свободу дій для наглядового органу.
31. Цей рівень контролю має визначатися на достатньо високому рівні щоб дозволяти втручання на достатньо ранньому етапі виникнення труднощів у страхової компанії, оскільки має бути реальна перспектива того, що ці дії можуть виправити ситуацію.
32. Режим нагляду має забезпечувати певні заходи для впорядкованого виходу страхових компаній з ринку і для чіткого визначення або встановлення статусу власників полісів відносно інших кредиторів.
Принцип 8: Мінімальний розмір капіталу
Слід визначити мінімальний розмір капіталу
33. Регуляторна основа повинна визначати поріг мінімальної вимоги до розміру капіталу для компаній.
34. Цей мінімальний розмір капіталу визначається для забезпечення мінімальної впевненості щодо фінансової спроможності та надійності страховика.
35. Розмір мінімального капіталу має брати до уваги типи ризику, які передбачаються для покриття. Мінімальний рівень капіталу в жодному разі не повинен використовуватися для покриття звичайних передбачуваних коливань в ході виникнення певних ризиків. Подібним чином витрати на створення нової компанії не можуть покриватися за рахунок цього мінімального капіталу. Органи нагляду за страховою діяльністю можуть впроваджувати більш високий рівень початкового капіталу для новоутвореного страховика з метою підтримки бізнесу на період його становлення.
Принцип 9: Визначення капіталу
Режими достатності капіталу та платоспроможності мають визначати належну форму капіталу
36. Режими достатності капіталу та платоспроможності мають визначати ту форму капіталу, яка є належною для забезпечення підтримки в разі, якщо страховик стикається з неочікуваними або екстремальними подіями.
37. При визначенні форми належного капіталу, орган, який регулює діяльність страхових компаній має брати до уваги міру, якою певні елементи капіталу:
А. Відображають постійне або необмежене інвестування коштів;
Б. Є вільно доступними для покриття збитків;
В. Не призводять до жодних неухильних нарахувань на надходження страховика; та
Г. Ранжується після вимог власників полісів та інших кредиторів в разі ліквідації страховика.
38. Регуляторна основа має визначати ліміти щодо сум інструментів капіталу, які можуть зараховуватися до вимог щодо достатності капіталу та платоспроможності, якщо вони не відповідають повністю критеріям, наведеним в параграфі 37.
Принцип 10: Управління ризиками
Режими достатності капіталу та платоспроможності мають бути підкріплені системами управління ризиками
39. Необхідна межа платоспроможності повинна розглядатися як останній захід після того, як застосування страховиком всіх інших заходів для забезпечення власної фінансової стабільності не дали результатів. Страховик також має запровадити системи управління ризиками, які відповідають складності, розміру та міксу операцій, здійснюваних страховою компанією.
Ці системи управління ризиками мають бути всеохоплюючими и покривати всі ризики даної страховій компанії. Такі системи управління ризиками повинні підтримуватися всеохоплюючим моніторингом та системами внутрішнього контролю. Системи управління ризиками повинні підкріплятися регуляторною основою, органами нагляду за страховою діяльністю та, в разі доречності, залученням експертів.
Принцип 11: Поправка на перестрахування
Будь-яка поправка на перестрахування в режимі достатності капіталу та платоспроможності повинна брати до уваги ефективність переведення ризику і робити поправку на вірогідне забезпечення контрагента з перестрахування.
40. Заходи з перестрахування є основним інструментом для передачі ризиків. Будь-який кредит на перестрахування повинен розглядати ефективну передачу страхових ризиків за договором перестрахування.
41. Там, де робиться поправка на перестрахування при визначенні оцінки технічних резервів, перестрахування слід оцінювати з урахуванням достатності, надійності, об’єктивності та послідовності.
42. При визначенні доречності і міри поправки, яку треба зробити на перестрахування, слід приймати до уваги вірогідне забезпечення партнера з перестрахування.
Принцип 12: Розкриття інформації
Режими достатності капіталу та платоспроможності мають підтримуватися належним розкриттям інформації
43. Від страхових компаній слід вимагати розкриття належної інформації якісного та кількісного характеру щодо ризиків та складових капіталу.
44. Розкриття інформації щодо відповідних ризиків збільшує здатність фінансових ринків і, меншою мірою, користувачів приймати рішення щодо доцільності ведення справ з тим чи іншим страховиком. На додаток, розкриття інформації заохочує страховиків дотримуватися надійної політики та практики управління ризиками.
Принцип 13: Оцінка платоспроможності
Органи нагляду за страховою діяльністю повинні здійснювати оцінку платоспроможності
45. В ході оцінки платоспроможності органи нагляду за страховою діяльністю повинні розглядати наступні елементи:
А. Достатність, надійність, відповідність та об’єктивність технічних резервів, оцінку активів та зобов’язань і звітність згідно законодавчих вимог;
Б. Дотримання необхідної межі платоспроможності та рівнів контролю;
В. Відповідність внутрішніх процесів страховика для оцінки ризиків;
Г. Системи управління ризиками страховика.
46. Управління ризиками страхової компанії є обов’язком її Ради директорів та вищого керівництва. В разі відсутності ефективних систем контролю для моніторингу ризиків, страхова компанія не буде в змозі досить швидко адаптуватися до зміни ситуацій на ринку.
Принцип 14: Подвійне регулювання
Режими достатності капіталу та платоспроможності повинні вирішувати питання, пов’язані з подвійним регулюванням та інші питання, що виникають в результаті членства в групі
47. Режими достатності капіталу та платоспроможності для страховиків, які входять до складу групи, повинні також розглядати групу в цілому. При розгляді страхових компаній, які є складовою групи, важливо вжити заходів для уникнення подвійного регулювання капіталу.
48. Слід розглядати здатність фінансування всередині групи.
49. Для страхових груп операції між членами однієї групи слід розглядати як складову режиму достатності капіталу та платоспроможності.
50. На додаток, органи нагляду за страховою діяльністю повинні брати до уваги репутацію та поширюваність ризиків, які можуть виникнути в результаті проблем в асоційованій компанії.
