Іпотечне кредитування аграрного сектору – досвід Німеччини

Міжнародний досвід свідчить про те, що з огляду на специфіку аграрного сектора, система кредитування аграрного виробництва має відрізнятися від загальної системи кредитування економки в бік надання деяких спеціальних умов. Таку необхідність визначають сезонний характер виробництва, що може спричиняти періоди низької платоспроможності сільськогосподарських виробників, вразливість до погодних ризиків, а також стратегічне та соціальне значення, яке зазвичай надається цьому сектору через те, що він складає основу продовольчої безпеки країни та джерело доходів недостатньо мобільного та недостатньо конкурентноздатного на сучасному ринку робочої сили сільського населення. “Спеціальні умови” не обов’язково означають “пільгові умови”, хоча пільги для сільськогосподарських виробників також мають місце, головним чином у вигляді нижчих, порівняно з середніми в економіці процентними ставками. Спеціальними умовами, скажімо, можна вважати надання клієнтам, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, сприятливого для них графіку погашення заборгованості, який би відповідав певним стадіям їх виробничого циклу, спрощення процедури отримання кредиту тощо.

Спеціальні умови в системі кредитування аграрного сектора економіки в різних країнах надаються різними способами, але важко назвати країну, в якій такі гарантії були би відсутні.

Кооперативний принцип покладений також в основу довгострокового іпотечного кредитування у Німеччині.

Іпотечне кредитування – досвід Німеччини

Досвід Німеччини у створенні та функціонування спеціалізованої кредитної установи – Сільськогосподарського рентного банку – висвітлив під час своєї доповіді на Конференції п. Сергій Дем’яненко, доктор економічних наук, спеціаліст Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Сільськогосподарський рентний банк був заснований у Німеччині 11 травня 1949 року як наступник спеціалізованої кредитної установи, що була створена 1925 року та ліквідована після Другої світової війни. Цей банк відрізняється такими особливостями:

1. Банк є установою публічного права. Це означає, що він знаходиться під наглядом громадського комісара. Ні держава, ні приватні власники не мають часток у капіталі банку, а отже, в разі ліквідації, його капітал та оборотні кошти буде використано виключно “для надання підтримки сільськогосподарському виробництву або на дослідження сільськогосподарського характеру, що відповідають інтересам суспільства”.

2. Вищим органом управління банку є його збори, склад яких регламентований для збалансованого представництва інтересів усіх сторін, які пов’язані з аграрним бізнесом. На зборах обирають Правління банку, яке встановлює основні напрямки діяльності та контролює роботу Адміністративної Ради.

3. Власний капітал банку був створений у такий спосіб: в період з 1949 по 1958 роки, кожне німецьке сільськогосподарське підприємство, податкова вартість господарських одиниць якого становила 6 тисяч німецьких марок та більше, щорічно сплачувало 0,15% відповідної податкової вартості обтяжених земельних ділянок як, так звані, відсотки на поземельний борг рентному банку. Завдяки такій схемі, не залучаючи бюджетних коштів Федерації та федеральних земель, вдалося зібрати основний капітал, що сьогодні становить 264 мільйони німецьких марок.

4. Банк не видає кредитів безпосередньо кінцевим споживачам, а працює лише як установа з рефінансування: він надає кошти банкам, які розподіляють їх безпосередньо та здійснюють управління ними. Завдяки цьому власні витрати банку на адміністративні цілі та на управління ризиками надзвичайно незначні. Банк фінансує проекти сільськогосподарського спрямування будь-якого типу. Поряд з позиками під звичайні ринкові відсотки, банк пропонує спеціальні кредити під нижчі відсотки для сільськогосподарських цілей.

5. До 1973 року банк управляв коштами, які виділялися з федерального бюджету на підтримку сільського господарства через спеціальні програми підтримки. Починаючи з 1973 року, цей розподіл коштів був переданий до компетенції окремих федеральних земель, а банк розширив свою діяльність як комерційний банк. Використовуючи власні кошти, отримані шляхом комерційних кредитних операцій, банк фінансує власні програми підтримки сільського господарства. Програми підтримки, крім сільськогосподарського виробництва, поширюються на поліпшення сільської інфраструктури, зокрема, житлове будівництво, забезпечення питною водою, громадський транспорт.

6. Банк здійснює рефінансування своєї діяльності також за допомогою емісійної діяльності на міжнародному рівні. У 1994 році, визнана у всьому світі, рейтингова агенція Standard&Poors надала йому категорію ААА, і з цього часу банк має змогу отримувати позики на міжнародному ринку капіталів.

____________________________________________________

Таким чином, даний банк, який існує у правовій формі установи публічного права та був створений виключно завдяки взаємній допомозі фермерів, становить приклад того, як можна здійснювати державні функції, не залучаючи для цього кошти платників податків. Модель Сільськогосподарського рентного банку засвідчує, що за умови обмеженості державних коштів також можна здійснювати підтримку сільського господарства, на основі взаємної допомоги та субсидіарності. При цьому поступове скорочення обсягу рефінансування спонукає банк розвивати свою конкурентноздатність щодо інших комерційних банків.

Таким чином, міжнародний досвід засвідчує, що кредитування аграрного сектора відбувається в режимі, який дещо відрізняється від загального режиму кредитування виробників в інших секторах економіки. У багатьох випадках спеціальний статус сільського господарства реалізується через створення спеціалізованих кредитних установ. Узагальнюючи, можна виділити два основні шляхи, якими можна це робити: по-перше, – шляхом прямого залучення державних коштів через уповноважену державну кредитну установу, та по-друге, – через недержавні кредитні установи, які працюють в ринковому середовищі, але передбачають певну форму участі сільськогосподарських виробників в їхньому капіталі та управлінні ним. Зокрема, йдеться про заснування сільськогосподарськими виробниками кредитних спілок, фондів взаємної допомоги, спеціалізованих банків тощо.

Україна поки що не визначилася з тим, який із зазначених двох шляхів вона обере для надання аграрному сектору спеціального статусу в питаннях кредитування та страхування.