Розвиток соціального страхування
Швеція має один з найвищих життєвих рівнів у світі. Всезагальне обов’язкове медичне страхування було введено в 1955 році і обіймало всіх громадян віком до 16 років. Національна система соціального страхування - загальна й обов’язкова для всього населення країни. Особливо медичне та стоматологічне страхування є його невід’ємною частиною. Управління всією системою здійснюється 26 регіональними бюро соціального страхування.
Однією з особливостей шведської системи страхування являється передача застрахованими до страховиків своїх юридичних прав по питанням медичного страхування.
У Швеції проект закону про соціальне страхування робітників був внесений у риксдаг у 1883 р., але не був прийнятий. У 1907 р. урядом Швеції була створена спеціальна комісія, у результаті діяльності якої 21 травня 1913 р. риксдагом був прийнятий "Закон про обов'язкове страхування на випадок хвороби, інвалідності, старості". За цим законом обов'язково повинні були страхуватися усі шведські громадяни віком від 16 до 66 років.
Страхування здійснювалося з єдиною метою - забезпечити кожного 67-річного громадянина, а також при втраті працездатності (тимчасовій чи постійній) грошовою допомогою з коштів, отриманих шляхом внесення внесків страхувальників і дотацій від громад і держави.
Майже в цей період відбувалося реформування законів про соціальне страхування в Австрії, Бельгії, Швейцарії, Норвегії, Португалії та інших країнах, де законодавча влада тією чи іншою мірою регламентувала суспільно-економічні відносини в державі.
Система охорони здоров'я
«Шведська дилема»: чи може Швеція як і раніше забезпечувати високий рівень всеосяжної охорони здоров'я для всіх, незалежно від платоспроможності (тобто, проводити політику солідарності) чи варто зважитися на введення все зростаючих обмежень на витрати по охороні здоров'я і наданню послуг (тобто, на проведення політики «стримування вартості»).
Дослідження тенденцій в організації охорони здоров'я Швеції, показали, що для нормальної роботи «шведської системи» необхідне внесення змін до складу персоналу і наданих послуг; інтеграція охорони здоров'я і соціального обслуговування літніх громадян; впровадження конкуренції між постачальниками послуг; встановлення пріоритетів у лікуванні і заохочення приватного сектора.
Шведам вдалося досягти великих успіхів у стримуванні витрат – не тільки за допомогою «ринкових механізмів», але і завдяки урядовому контролю над бюджетом і скороченням послуг. Більш того, створюється враження, що зміна системи може вплинути на рівний доступ до послуг.
