З доповіді на круглому столі, присвяченому розгляду проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", прийнятого Верховною Радою України 17.01.02 р. в другому читанні, та введенню обов'язкового медичного страхування згідно з Законом України "Про страхування".
"Ситуацією, яка склалась у зв'язку з поспішним прийняттям Верховною Радою в другому читанні (14.01.2002) Закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування викликає у всіх занепокоєння.
Маю сумніви, щодо дієздатності такого Закону, як громадянин України, задля якого приймається цей Закон, так із точки зору спеціаліста, який має власний досвід роботи в страхуванні, зокрема добровільному медичному страхуванні, та відоме відношення до цього Закону колег Страховиків.
Не можу не звернути Вашу увагу на редакцію Закону прийнятому Верховною Радою в першому читанні, особливо розділ 7 "Прикінцеві положення", а саме:
п 1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2004 року.
до цього часу
п.5. Кабінету Міністрів України:
1) здійснити організаційно-фінансові заходи, які забезпечать функціонування Фонду медичного страхування згідно з цим Законом;
2) передбачити в Державних бюджетах на 2002-2003 роки фінансування Фонду медичного страхування на організаційні заходи, щодо створення системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;
3) забезпечити Фонд медичного страхування необхідними службовими приміщеннями, оргтехнікою, телефонним зв'язком, автотранспортом;.
4) Разом з комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я материнства та дитинства підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом;
5) Підготувати та подати до 01 січня 2003 року до Верховної Ради України проект Закону про розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;
6) Привести свої рішення у відповідність з цим Законом;
7) Розробити нормативно-правові акти, передбачені Законом.
Для безпечності, з метою недопущення прорахунків, провести експеримент, щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування в м. Києві та області, узагальнити результати проведення експерименту та доповісти Верховній Раді України до 01 січня 2004 року.
Сьогодні ми маємо закон у другому читанні, який всі питання вирішує блискавично і закон набирає чинності з 01 липня цього року! Всього через 4 місяці!
І мова звичайно про Закон прийнятий у другому читанні і про те що нам очікувати.
Але ж система страхування має чіткі правила, прописані в діючому Законі про страхування та ігнорувати їх в системі загальнообов'язкового державного медичного страхування ризиковане.
Суб'єктами страхування в будь якій системі страхування, в тому числі і в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є:
Страхувальник - юридична або фізична особа, яка сплачує страхові внески.
Страховик - юридична особа, яка забезпечує страхові виплати застрахованим особам, які в системі медичного страхування здійснюються шляхом оплати вартості послуг лікувальним закладам - надавачам медичних послуг, з якими Страховик має відповідні угоди.
Вся система створена для надавача медичних послуг (лікувальних закладів системи охорони здоров'я, які на сьогодні занепадають у зв'язку з фінансуванням державою всього на 30% від потреби, та громадян України-застрахованих осіб, для забезпечення (ст..2 Закону) "конституційних прав на охорону здоров'я та реалізацію державних гарантій на одержання безоплатної медичної допомоги".
За рахунок чого має бути забезпечене функціонування запропонованої системи ?
За рахунок Страхувальників звісно, які мають забезпечити фінансування системи в розмірі (із пояснювальної записки до проекту закону в першому читанні за підписом Народного депутата України пана Франчука) - 7 379 млн. грн. (148,5 гри. на душу населення на рік) проти забезпеченого сьогодні державою 2242,8 млн. грн., тобто потрібно зібрати додатково 5136,2 млн. грн.
В законі є перелік Страхувальників:
а) роботодавці - підприємства всіх форм власності (для зручності розподілимо їх на
1. роботодавці підприємств недержавної форми власності
2. роботодавців підприємств державної форми власності (бюджетними)
б) навчальні заклади
в) особи (вільні), які застраховані добровільно
г) органи місцевого самоврядування
д) відповідні фонди
1. Пенсійний фонд України
2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
3. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.
Тобто є реальний Страхувальник - роботодавець підприємства недержавної форми, який має обов'язок сплатити страхові внески в розмірі 3,4% від фонду оплати праці, та вирахувати із заробітної платні працівника 3,4%.
Має Страхувальник і відповідальність за чітко виписаними статтями закону у вигляді штрафних санкцій (доведеться сплачувати з прибутку, якщо він є, а якщо немає?) Має Страхувальник звичайно і права , виписані в ст. 12 Закону (5 пунктів), а саме:
- брати участь в загальнообов'язковому державному страхуванні (право яким Страхувальник зобов'язаний скористатись)
- безоплатно отримувати у Страховика (Фонду) консультації з питань страхування
- безоплатно отримувати у Страховика (Фонду) інформацію про сплату
- страхових зборів - брати участь у підготовці пропозицій, щодо визначення розміру страхових зборів
- захищати свої (мабуть вищезазначені) права та законі інтереси, а також
- права і законі інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.
Є також інші Страхувальники, умовно можна визначити їх, як Страхувальники-транзитники (підприємства державної форми власності (бюджетними), пенсійний фонд, органи місцевого самоврядування), які несуть відповідальність лише за своєчасний транзит коштів, переданих їм державним бюджетом.
Так хто дійсно є Страхувальником? Мабуть держава, бо страхування державне!
Але дуже передбачливо вилучено із змісту закону прийнятому в першому читанні тлумачення ст. 3 “Держава у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування'', в якій визначалось (цитую):
"...державою гарантується отримання через систему страхування безоплатної медичної допомоги відповідно до державних соціальних стандартів та нормативів у сфері охорони здоров'я, держава забезпечує фінансування системи через уповноважені органи (страхувальників-транзитників), держава забезпечує і нормативне регулювання діяльності у системі (мабуть Страховика)..."
Окрім цього в ст. 2 було вказано про субсидування з боку держави в разі недостатнього збору коштів Фонду.
В другому читанні ця стаття має назву "Законодавство України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування'' з посилкою на Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законодавство про охорону здоров'я населення України.
Є сумнів в тому, що держава (державний бюджет) буде спроможний передати Страхувальникам-транзитникам для сплати Страховику — Фонду "спеціалізованої державної неприбуткової організації" передбачувану суму в розмірі — 4 645,2 млн. (вдвічі більше, ніж сьогодні).
З пояснювальної записки до проекту Закону першого читання
До/із Пенсійного фонду 1869,6 млн. грн. кошти від ПДВ, акцизного збору на тютюнові вироби, алкогольні напої.
До/із Органів місцевого самоврядування 2205,6 млн. очевидно за рахунок сьогоднішнього бюджету.
До/із роботодавців підприємств бюджетної сфери та навчальних закладів підприємств 569,8 млн. грн. - за рахунок збільшення ставок акцизного збору на тютюнові вироби, алкогольні напої та введення акцизного збору на пиво.
Страхувальники інші фонди мають сплачувати внески із своїх коштів, зокрема Фонд від нещасного випадку на виробництві - 0,9 млн. гривень (чи виконує цей фонд сьогодні свої обов'язки та має надлишок коштів в такій сумі?)
Що в даній системі матимуть суб'єкти запропонованої системи:
І. Підприємці та фізичні особи
1) Збільшення податкового тиску, податок на ПДВ на попередньому рівні (про зменшення ставки годі й думати), ще підвищення цін на тютюнові вироби, алкогольні напої + пиво)
2) Відповідальність за несвоєчасно сплату страхових внесків +50% до суми, що підлягає сплаті, за ухилення від сплати в трикратному розмірі (300%), за неподання або несвоєчасне подання звітності +50%
Страхувальники-транзитники звичайно такої відповідальності нести не можуть, їх обов'язок перекачати кошти, які вони отримають від органа, який їх уповноважив бути в цій системі уповноваженими органами.
3) Ризик несвоєчасної виплати заробітної плати своїм працівникам немає коштів на перерахування, не видадуть банки заробітну платню
4) Що взамін? - права, які Ви вже Вам відомі.
II. Уповноважені банки
1) обслуговувати страхові кошти, зберігати страхові резерви на своїх рахунках (двохмісячний бюджет Страховика-Фонда, а % чиї ? в першому читанні були Фонду, у другому читанні "невідомого")
2) Відповідальність згідно ст..32.
"У разі несвоєчасного перерахування банківськими установами страхових зборів до Фонду медичного страхування України одночасно з видачею заробітної плати (кому працівникам банку?) ці банківські установи сплачують до Фонду суму несплачених страхових зборів за рахунок власних коштів" (питання несвоєчасно перераховані кошти страхових платежів стали банківськими та перераховані як власні?) А як же пеня, штрафи хоча б заради солідарності з роботодавцями?.
ІІІ. Страховик (державний Фонд)
1). Майно у власності, згідно ст..23
" придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього фонду, а також майно, передане у власність іншими власниками" (якими, хто віддасть своє власне майно?)
2).Покриття витрат згідно ст.,31 Фонду на утримання та забезпечення діяльності Виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, розвиток їхньої матеріально-технічної бази.
3)Підпорядкованих Фонду надавачів медичної допомоги (слухняних і неслухняних), які будуть частково авансуватись згідно ст.. 33 з наступним дорозрахунком коштів для надання медичної допомоги.
4)Відсутність відповідальності перед надавачами медичних послуг за несвоєчасне фінансування особливо дорозрахунок (в першому читанні було поняття штрафних санкцій, але загубилось), щоправда є ст.. 35 в якій "Фонд, його виконавчі органи, їх посадові та службові особи за порушення цього Закону несуть відповідальність згідно з Законом.
IV. Надавачі медичних послуг
1) Фінансування від Фонду (часткове авансування з послідуючим дорозрахунком)
2) Проблему створення добрих стосунків з Фондом, щоб не виявитьсь останнім в черзі на дорозрахунок останнім і щоб тебе зрозуміли, що ти дійсно потребуєш цього дорозрахунку, особливо якщо ти витратив власні (де взяв?) кошти.
3) Скорочення позабюджетних джерел фінансування (через договори з підприємствами, добровільне медичне страхування, благодійницькі фонди і т.д.)
4) Обов'язок виконувати державну програму соціального медичного страхування (з коштами чи без них, щоправда відповідальність ст. 36 точнісінько, як у Фонду - згідно з Законом) та нарікання населення, яке звісно буде звинуватити в першу чергу надавача медичних послуг.
Ще буде надавач медичних послуг мати права згідно ст. 13 одержувати кошти від Фонду (зауважте не вимагати та погрожувати штрафами) та самостійно їх використовувати (в цьому випадку легше звинуватити надавача медичних послуг в невмінні раціонально їх використовувати або ще краще, в "розкраданні") видавати лікарняні листки - брати участь у визначені розмірів страхових сум (тарифів на медичні послуги) здійснювати діяльність не пов'язану з загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням, тобто надавати платні послуги поза програмою соціального страхування.
І ще про програму в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
Програма (з пояснювальної все тієї ж записки до першої редакції Закону) буде забезпечуватись на 148,5 грн. подушного збору, або на ті гроші які від цієї суми залишились та не затримались "в дорозі").
На ці кошти має бути забезпечено фінансування:
амбулаторно-поліклінічної допомоги, включаючи лікування диспансерних хворих (без врахування забезпечення ліками пільгових категорій населення це залишиться за державою)
- стаціонарної допомоги при гострих захворюваннях, загострені хронічних захворювань в ст.. декомпенсації та невідкладних станах (без врахування видів медичної допомоги особливої соціальної вагомості - держава) невідкладна стоматологічна допомога (без врахування пільгових категорій) долікарська лікувально-профілактична допомога жителям сільської місцевості.
Але зважте нову редакцію згідно ст. 8 Закону про поетапний перехід на безпосереднє фінансування за рахунок держави та органів самоврядування медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних цільових програм, пов'язаних з імунізацією, наданням медичної допомоги при соціальне небезпечних захворюваннях, невідкладних станах, що загрожують життю та здоров'ю громадян, здійснення надзвичайних заходів, в тому числі в зонах стихійного лиха, катастроф, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення пільгових категорій населення, а також пов'язаних із наданням медичної допомоги в інших, визначених законодавством випадках.
Це означає що в другому читанні збільшено тиск на 148,5 подушних гривень і на першому етапі держава не планує брати на себе ці обов'язки.
А як бути, в разі якщо на першому етапі програма буде фінансуватися на 60% тобто 89 подушних гривень? В такому разі хто буде сплачувати недофінансовані медичні послуги і як буде фінансуватись майно, матеріально-технічний розвиток та утримання службовців Фонду?
V. Застраховані особи
Переваги, які дасть введення цього Закону оцінюйте самі, а головне ми всі з Вами будемо мати право на захист своїх прав у суді.
І наприкінці, хочу зрозуміти, чому так змінились погляди групи депутатів, які напрацювали нормальний для першого читання закон, хто приймав участь та наполягав на внесенні змін в закон для другого читання, яка позиція народного депутата пана Франчука відносно внесених змін до закону і нарешті чому Верховна Рада, яка складає свої повноваження так намагається протягнути цей закон до 31 березня?
як бути з передвиборними програмами депутатів, які сьогодні працюють у Верховній Раді і намагаються потрапити до Верховної Ради наступного скликання, відносно зменшення податкового тиску на підприємців та фізичних осіб, на зменшення або навіть відміну податку з ПДВ та ін.?
яка позиція підприємців (Спілки промисловців та підприємців).
Міністерства охорони здоров'я, діючих фондів, яким потрібно виділити кошти із своїх фондів, чому майже відсутнє інформаційне забезпечення населення, для якого створюється вся система і що з цього приводу думає населення заради якого необхідно прийняти цей Закон?"
