Ключові принципи страхування: вимоги Міжнародної асоціації органів нагляду за страхуванням

Інформація про IAIS

У 1994 році органами нагляду за діяльністю у сфері страхування (далі – органи нагляду) більше як 100 країн було створено IAIS (Міжнародну асоціацію органів нагляду за страхуванням). Головними завданнями IAIS стали:
- забезпечення кращого нагляду за діяльністю у сфері страхування як на рівні конкретної країни, так і на міжнародному рівні, з метою підтримки ефективних, законних, надійних та стабільних страхових ринків для забезпечення допомоги та захисту полісотримачів;
- об`єднання зусиль щодо розробки практичних стандартів для страхового нагляду, що мають бути визначені членами IAIS та використані ними під час їхньої діяльності;
- підтримання стосунків з іншими установами, що займаються аналогічним видом діяльності;
- забезпечення взаємної підтримки з метою збереження цілісності ринків;
- обмін важливою інформацією та досвідом з метою подальшого розвитку внутрішніх ринків страхування.

Діяльність IAIS передбачає: розробку міжнародних принципів, стандартів та управління страхуванням; забезпечення підтримки та вивчення документів, що стосуються страхового нагляду; організація конференцій та семінарів для наглядачів за страхуванням. IAIS проводить щорічну конференцію, метою якої є обговорення проблемних аспектів розвитку страхування та його регулювання. У конференціях беруть участь органи нагляду, представники страхового ринку та інші професіонали страхового бізнесу.

IAIS очолює Виконавчий комітет, члени якого представляють різні географічні регіони. Діяльність Виконавчого комітету підтримується трьома іншими комітетами: Технічним комітетом, Комітетом з питань відсталих ринків та Планово-фінансовим комітетом. Робота цих комітетів забезпечується одинадцятьма підкомітетами. Діяльність IAIS підтримує Секретаріат, що знаходиться у центрі міжнародних розрахунків, розташованому у швейцарському місті Базель.

Передумови створення ключових принципів страхування визначені статутом IAIS, який містить наступні норми:
а) органи нагляду визнають те, що
- страховий ринок відіграє важливу роль в економіці та суспільстві як на національному, так і на міжнародному рівнях;
- стан більшості внутрішніх страхових ринків вказує на зростаючу тенденцію до інтеграції до міжнародного ринку страхування.
б) органи нагляду висловлюють побажання щодо
- визнання спільних інтересів та становлення ділових стосунків між собою;
- покращення можливостей забезпечення страховим захистом полісотримачів та підтримки розвитку ринків страхування.
в) органи нагляду прийняли рішення активно взаємодіяти для покращення страхового нагляду як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, з метою підтримки ефективних, законних, надійних та стабільних страхових ринків для забезпечення допомоги та захисту полісотримачів.

З метою впровадження у життя вище згаданих резолюцій, органи нагляду вирішили об`єднати свої зусилля для створення практичних стандартів щодо нагляду за діяльністю у сфері страхування.

Ключові принципи страхування містять необхідні принципи для ефективної роботи системи страхового нагляду, зокрема:
- мають виступати основним орієнтиром для органів нагляду в усіх юрисдикціях;
- можуть бути доповнені залежно від спеціальних умов та особливостей ринків страхування;
- повинні допомагати органам нагляду виконувати свої функції на ринку страхування.

Органи нагляду повинні самі визначати, якою мірою дотримуються принципів в їх юрисдикції. Свою власну оцінку дотримання найважливіших з них наглядачі мають повідомити IAIS. Для цього асоціація розробила методологію принципів, згідно якої визначається повний критерій для кожного принципу, який може бути використаний для оцінки його дотримання.

Ключові принципи страхування

Орган нагляду має захищати інтереси полісотримачів (поняття “полісотримач” включає в себе такі поняття як “страхувальник”, “застрахована особа” та “вигодонабувач”, що суттєво збільшує коло об’єктів щодо захисту їхніх інтересів органом нагляду - прим. ред.), підтримувати надійну та ефективну діяльність страхових компаній, вимагаючи від них дотримання вимог законодавства та обов’язкових правил страхового бізнесу. При цьому, орган нагляду має право втручатися у страхову діяльність страхових компанії у межах своїх прав, згідно із законодавством. Наступні принципи є ключовими для органу нагляду.

Принцип №1: Діяльність органу нагляду

Діяльність органу нагляду має бути організована таким чином, щоб він мав можливість виконати своє головне завдання – надати підтримку ефективним, законним, надійним та стабільним страховим ринкам, забезпечити допомогу та захист полісотримачам. Він повинен завжди виконувати це завдання відповідно до ключових принципів страхування. Зокрема, орган нагляду повинен:
- бути незалежним у своїх діях та відповідальним за свої функції та повноваження;
- мати відповідні права, юридичну підтримку та фінансові джерела для виконання своїх функцій та використання повноважень;
- здійснювати чітке та послідовне регулювання та нагляд;
- залучати, утримувати та навчати персонал, що відповідає високим професійним стандартам та відповідним вимогам дотримання конфіденційності.

Принцип №2: Ліцензування

Юридичні особи, які бажають займатися страховою діяльністю на внутрішньому ринку, повинні отримати відповідну ліцензію. У тих випадках, коли орган нагляду має право надавати відповідну ліцензію, він повинен оцінити здатність власників, компетентність директорів та менеджерів вищої ланки управління, міцність бізнес-плану, який може містити приблизний фінансовий звіт, основний план та намічений рівень платоспроможності;
Дозволяючи страховику діяти на внутрішньому ринку, орган нагляду може враховувати на досвід іншої країни, за умови, що розумні правила цієї країни мають спільні загальні риси.

Принцип №3: Зміни в управлінні

Орган нагляду повинен враховувати зміни в управлінні страхових компаній, які є резидентами цієї країни, встановлюючи чіткі вимоги щодо змін в управлінні. Вони можуть бути аналогічні або схожі на вимоги щодо надання ліцензії. Зокрема, орган нагляду має:
- вимагати від страхової компанії, повідомлення про зміни в управлінні або погодження відповідних змін з органом нагляду;
- встановити критерій оцінки доцільності зміни керівництва страховика, який може містити оцінку компетентності нових директорів, менеджерів вищої ланки управління та міцність нового бізнес-плану.

Принцип №4: Корпоративне управління

Бажано, щоб стандарти було встановлено юрисдикцією, яка обговорює їх з корпоративним управлінням. За умови, що страховий наглядач несе відповідальність за визначення вимог до корпоративного керівництва, він повинен визначити такі вимоги, що враховують:
- виконувану роль та відповідальність правління;
- впевненість в інших наглядачах, що мають справу з компаніями, які отримали ліцензію під іншою юрисдикцією;
- відмінність між стандартами компаній, що зареєстровані під його юрисдикцією та операцією розгалуження компаній, що зареєстровані під іншою юрисдикцією.

Принцип №5: Заходи внутрішнього контролю

Орган нагляду повинен мати можливість:
- спостерігати за внутрішнім контролем органів управління страхової компанії та вимагати посилення цього контролю у разі необхідності;
- вимагати від керівництва страхової компанії забезпечення відповідного розумного контролю та кількісних стандартів для управління капіталовкладеннями та ліквідністю.
Встановлюючи вимоги, орган нагляду має продумати, чи відрізняються стандарти, встановлені певною для страхових компаній-резидентів, від стандартів для її філій, що знаходяться під іншою юрисдикцією.

Принцип №6: Активи

Стандарти мають бути встановлені відповідно до активів страхових компаній, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності в даній юрисдикції. У випадку, коли орган нагляду має право встановлювати ці стандарти, вони повинні застосуватися щодо:
- різнопланового розвитку;
- обмеження у сумі, яка може бути представлена у вигляді фінансового інструменту, власності або дебіторів;
- вимог до вартості активів, які включено до фінансових звітів;
- зберігання активів;
- співвідношення активів та страхових зобов’язань;
- ліквідності.

Принцип №7: Заборгованість

Орган нагляду повинен встановлювати стандарти щодо заборгованості страхової компанії, зареєстрованої в певній юрисдикції.

Розробляючи відповідні стандарти, орган нагляду повинен звернути увагу на:
- те, що відноситься до відповідальності страховика, наприклад, зазнані, але не сплачені збитки; зазнані, але не зареєстровані збитки; суми, які страхова компанія винна іншим; суми, які страхова компанія винна і які заперечуються нею; страхові внески, отримані наперед; кошти для забезпечення покриття заборгованості по виплатам що розраховуються актуарієм;
- стандарти для встановлення заборгованості по страховим виплатам та стандарти для страхових резервів;
- сума кредитів для покриття заборгованості по страховим виплатам, що підлягають відшкодуванню згідно договорів перестрахування з даним перестраховиком.

Принцип №8: Достатність капіталу та платоспроможність

Вимоги до капіталу страхових компаній, які мають ліцензію або бажають її отримати, повинні бути чітко визначені і мають стосуватися мінімального рівня капіталу чи депозитів, який повинна досягти компанія. Вимоги щодо достатності капіталу мають містити дані про розмір, складність та бізнес-ризики страхової компанії.

Принцип №9: Похідні та поза балансні операції

Орган нагляду повинен мати можливість висунути вимоги щодо використання фінансових інструментів, які не включено до фінансового звіту страхової компанії. Встановлюючи такі вимоги, він має використовувати:
- обмеження щодо використання похідних та позабалансних операцій;
- визначення вимог щодо похідних та поза балансних операцій;
- встановлення відповідного внутрішнього контролю та нагляду за похідними та позабалансними операціями.

Принцип №10: Перестрахування

Страхові компанії використовують перестрахування як засіб забезпечення виконання своїх страхових зобов’язань. Орган нагляду повинен мати можливість надати оцінку рівня забезпеченості та адекватності перестрахування. Страхові компанії мають оцінити фінансові можливості своїх перестраховиків, визначаючи таким чином, рівень взаємодії з ними.

Вимоги, що висуває орган нагляду до операцій з перестрахування, мають стосуватися:
- обсягу зобов’язань, які передаються у перестрахування. Цей обсяг повинен відображати оцінку максимальної сукупності перестрахових виплат та можливості встановлення контролю органом нагляду над перестрахувальником;
- рівня довіри, покладеної на орган нагляду за перестраховим бізнесом, перестраховика, який знаходиться під іншою юрисдикцією.

Принцип №11: Управління ринком

Орган нагляду повинен пересвідчитися, що страховики та страхові посередники використовують необхідні знання, вміння та чесність у справах із полісотримачами.

Страховики та страхові посередники повинні:
- в усіх ситуаціях поводити себе чесно та коректно;
- проводити свою діяльність із відповідними вміннями, увагою та ретельністю;
- здійснювати управління своїм бізнесом, використовуючи розумні підходи;
- забезпечувати клієнтів необхідною правдивою інформацією;
- звертатися до своїх клієнтів за інформацією, яка може бути необхідною для надання консультації з укладання договору страхування;
- уникати зіткнення інтересів;
- відкрито взаємодіяти з представниками органу нагляду що регулюють їх діяльність;
- надавати підтримку системі скарг та обговорювати їх коли це допустимо;
- ефективно організовувати та контролювати свої справи.

Принцип №12: Фінансове звітування

Для органів нагляду важливо отримувати необхідну інформацію з метою формування вірного уявлення про міцність фінансових операцій, які здійснює страхова компанія - резидент. Ця необхідна інформація міститься в фінансових та статистичних звітах, які регулярно заповнюються. Ці дані підкріплюються інформацією, яка надається за спеціальними запитами інспекторів органу нагляду актуаріями та зовнішніми аудиторами.

Даний механізм має бути застосовано з метою:
- визначення змісту та періодичності звітів, що вимагаються від всіх страхових компаній в юрисдикції, включаючи фінансові та статистичні звіти, звіти актуаріїв та іншої інформації;
- встановлення правил бухгалтерської звітності для подання фінансових звітів в юрисдикції;
- переконання, що зовнішні аудитори страхової компанії діють відповідно до законодавства даної юрисдикції;
- встановлення стандартів превентивних заходів для забезпечення покриття заборгованості за страховими виплатами та інших превентивних заходів, що мають бути включені до фінансових звітів.
Таким чином потрібно розрізняти:
- стандарти до фінансових звітів, які готуються для полісотримачів та інвесторів, від тих, які призначені для органу нагляду;
- фінансові звіти страхових компаній однієї юрисдикції та звіти її філій в інших юрисдикціях.

Принцип №13: Інспектування на місці

Орган нагляду повинен мати можливість:
- здійснити огляд справ страхової компанії. (може здійснюватись лише органом нагляду тієї юрисдикції, до якої відноситься страхова компанія).
- отримувати будь-яку інформацію від страхової компанії, незважаючи на те, чи є ця інформація обов`язковою для всіх страхових компаній, чи специфічною для даної.

Принцип №14: Санкції

Орган нагляду повинен мати право допомагати страховим компаніям у вирішенні проблем, що стосуються індетифікації ліцензій. Законодавство має встановити ряд повноважень органу нагляду, які можуть містити:
- право обмежувати бізнес-активність страхової компанії, наприклад, відмовляючи страховій компанії у дозволі на новий вид діяльності;
- право припинити діяльність страхової компанії, якщо її діяльність не є фінансово надійною;
- право вибору санкцій проти страхової компанії чи її діяльності в юрисдикції, наприклад, відкликання ліцензії чи здійснення превентивних заходів, якщо страхова компанія порушує законодавство.

Принцип №15: Бізнес-операції за кордоном

Страхові компанії мають тенденцію до розширення поля своєї діяльності за межами своєї країни, відкриваючи нові філії та представництва, тому орган нагляду повинен бути знати, що:
- під наглядом знаходяться відокремлені підрозділи страхових компаній, які розташовані за кордоном;
- всі іноземні представництва міжнародних страхових груп знаходяться під пильним контролем;
- створення будь-якої установи за кордоном є предметом узгодження між органами нагляду обох країн;
- іноземні страховики, які пропонують страхові послуги на ринку конкретної країни, також є об`єктами страхового нагляду.

Принцип №16: Координація та взаємодія

Органи нагляду підтримують взаємозв`язок щодо інформації про діяльність страхових компаній, які здійснюють її більше ніж в одній юрисдикції.
Для обміну необхідною інформацією між органами нагляду потрібно розробити ефективну комунікативну систему.
При розробці регулюючої структури, потрібно звернути увагу на те, чи орган нагляду:
- може досягнути згоди та взаєморозуміння з іншими органами нагляду як з інших юрисдикцій, так і з інших галузей економіки з метою обміну інформацією та для подальшої співпраці;
- має дозвіл на співпрацю з органами нагляду з інших юрисдикцій на надання їм певної інформації, якщо це не буде заважати органу нагляду дотримуватися принципу конфіденційності;
- може займатися заподіяти шахрайству, відмиванню грошей та іншій протиправній діяльності;
- може визначати види та форми подання інформації, яку він може надати іншим органам нагляду.

Принцип №17: Конфіденційність

Всі органи нагляду повинні дотримуватися офіційної таємниці стосовно інформації, отриманої ними в результаті нагляду.
Від органу нагляду вимагається збереження конфіденційності інформації, яку він отримав від інших органів нагляду. Ця інформація може бути розголошена лише у випадках передбачених законодавством та/або за умови необхідності подання її до суду.

Країни, що забороняють обмін інформацією між органами нагляду різних юрисдикцій для професійних цілей та країни, де не зберігається конфіденційність інформації, отриманої органом нагляду, мають внести відповідні зміни до свого законодавства.