Інвестиційні можливості українських страхових компаній

Українські страхові компанії постійно стикаються з проблемою інвестування вільних коштів. Зважаючи на те, що в них з кожним роком нагромаджуються щораз більші капітали, ми вважаємо за необхідне розглянути можливі способи інвестування вільних коштів.

Аналізуючи перспективи участі страховиків у найближчі роки на фінансовому ринку, потрібно в першу чергу відповісти на запитання: чи буде ця участь переважно спекулятивною чи інвестиційною?

Головним фактором, що впливає на цей вибір, звичайно, стане структура резервів і відповідно різні вимоги до їх ліквідності. А структура резервів прямо залежить від співвідношення надходжень за видами страхування: страхування життя - ризикове страхування. Перше - це потенційно “довгі” гроші, друге - порівняно “короткі”.

Яка ж ситуація склалася на сучасний момент? Волатильність, малі обсяги і низька ліквідність ринку корпоративних паперів, обмеженість можливостей вкладення в облігаційні позики, як приватні, так і державні, - приводить до того, що страховики часто змушені звертатися до “простого” рішення, вкладаючи грошові кошти в нерухомість або на банківські депозити. Причому останні мають перевагу, тому що компанії завжди повинні бути готові до виплати відшкодування клієнтам (“короткі” кошти).

Більшість керівників страхових компаній вважає, що, якщо держава дасть можливість страховикам вкладати резерви в довгостроковий надійний інструмент, це позитивно позначиться на стані всього фінансового ринку.

Прибутковість такого інструмента повинна, на думку страховиків, координуватися або з урахуванням зміни рівня інфляції, або виходячи з прибутковості за цінними паперами. Але на перше місце ставиться навіть не рівень прибутковості, а надійність у збереженні і збільшенні страхових резервів.

На відміну від великих західних страхових компаній, українські, як відомо, незважаючи на існування такої можливості, не квапляться самі виходити на фондовий ринок. Можливо, зокрема, це пов'язано із сумним досвідом діяльності в цій сфері та невисокими показниками розвитку самого фондового ринку.

Однак розвиток українського фінансового ринку усе більше починає нагадувати те, що відбувається на Заході. Зокрема, це стосується проблеми злиття банківського і страхового секторів. Зараз з'явилися приклади того, що банки купують великі пакети акцій страхових компаній і навпаки.

Важко спрогнозувати, чи відіб'ється такий альянс компаній на продуктах, котрі будуть пропонувати своїм клієнтам, у тому числі й учасникам фінансового ринку, але вочевидь, що консервативна присутність страхових компаній на українському фінансовому ринку підвищить попит на цілий ряд додаткових фінансових та страхових продуктів.

Постійна присутність на ринку дозволить страховикам розширити свою клієнтську базу за рахунок більш звичних для них сьогодні напрямків - страхування професійної діяльності брокерів і депозитаріїв та за рахунок клієнтської бази банків. Не підлягає сумніву, що деяких випадків краху вітчизняних торгових площадок, що відбулися із-за неправильних менеджерських дій, можна було б уникнути, якби була застрахована професійна відповідальність. Оскільки в страхуванні діє принцип “страхую те, що бачу”, страхова компанія виступала б як експерт, але тільки в тому випадку, якщо вона знову ж буде присутня на ринку і зацікавлено стежити за тим, що там відбувається.

Первісний період росту українських страхових компаній вже пройшов, і сьогодні вони впритул підійшли до того, щоб, як і їх колеги на Заході, відігравати роль консервативних інституційних інвесторів. Однак можливості для реалізації цієї позиції досить обмежені.

На наш погляд, варто розглядати інвестування з погляду корпоративних фінансів. Тобто страхові компанії можуть займатися скуповуванням, продажем і управлінням великими пакетами акцій підприємств самостійно або за допомогою фінансових посередників. Ця сфера інвестування практично не розвивається українськими страховими компаніями, на відміну від своїх зарубіжних колег. Але ж насправді це дуже перспективні вкладення грошей - вкладення в реальний сектор економіки.

Отже, з чого ж починається пошук інвестиційно привабливих підприємств? Насамперед визначаються сектори (галузі) економіки, куди передбачається інвестувати капітал. Потім вибирається 10-20 підприємств-лідерів, після чого вибирається і оцінюється певне підприємство.

Для інвестора в першу чергу інтерес представляють підприємства з недооціненими активами. Найбільш очевидно, що недооцінені об'єкти – це компанії, що знаходяться в руках трудових колективів. Саме купівля акцій у працівників підприємства дозволяла купити контрольні пакети на пивзаводах, фармацевтичних чи кондитерських підприємствах з обсягом продажу 15-20 млн. доларів у рік за 1 млн. доларів. Переважно часи таких купівель уже минули, хоча дещо ще залишилося.

Інший клас потенційно цікавих підприємств – це ті, котрі знаходяться в складному фінансовому становищі (бажано, щоправда, щоб не було великої кількості боргів з наступною перспективою банкрутства компанії). Також фінансові проблеми можуть бути й у власників великих пакетів акцій. Купівля за низькими цінами, наведення елементарного порядку і наступний продаж (чи самостійне управління) – цілком осмислена інвестиційна стратегія.

Підводячи підсумок, можна сказати, що жодна з перспективних українських страхових компаній не може мати довгострокових перспектив розвитку без усвідомлення і вирішення проблем щодо інвестування своїх коштів. Тому чим раніше компанія розпочне їхній розгляд і вирішення – тим краще.