Як ризик-менеджмент може впливати на вартість страхової компанії? Достатність капіталу й платоспроможність страхової компанії відслідковують ряд суб'єктів: з одного боку, це прерогатива державного страхового нагляду, з іншого - з погляду інвестора існує ряд мультиплікаторів, і в першу чергу рейтингові агентства й самі акціонери. А ми знаємо, що акціонерів, в першу чергу, цікавить прибутковість бізнесу, повернення інвестицій і, як наслідок, підвищення вартості компанії в цілому.
Зовсім нещодавно був введений новий стандарт щодо достатності капіталу страховиків, який сильно вплинув на діяльність компаній і їх інформаційну відкритість (прозорість).
Розглянемо деякі методи і інструменти оцінки вартості материнських та їхніх дочірніх компаній. Існують різні методи оцінки активів і пасивів залежно від того, яку мету переслідує страхова компанія, застосовуючи або міжнародні стандарти, або національне законодавство.
Оцінна вартість компанії, як правило, включає економічну вартість і вартість майбутнього бізнесу, а також припускає широке визначення ризику. Як правило, для всіх ризиків, що піддаються кількісній оцінці, розрахунок необхідного капіталу визначає необхідний резерв на випадок несприятливих подій.
Основними показниками є додана ринкова вартість - MVA (Market Value Added) і додана економічна вартість - EVA (Economic Value Added).
Додана ринкова вартість (MVA) виникає з різниці між ринковою вартістю компанії і розміром інвестованих коштів в її розвиток. Також її можна отримати як дельту між ринковою вартістю (розміром акціонерного капіталу і дебіторською заборгованістю) та балансовою вартістю компанії, яка залежить також від використання фондових інструментів з метою майбутніх повернень і прибутковості капіталу. Чим вище котуються акції компанії на фондовому ринку, тим вища вартість активів страхової компанії.
MVA є суб’єктивним показником для зовнішньої оцінки та думки для інвесторів, тому він не розглядається як базовий показник аналізу для управління чи придбання компанії. Для більш глибокого аналізу інвестори використовують економічний аналіз.
Серед ключових показників, пов'язаних зі стабільністю капіталу, можна назвати показник EVA, що вимірює ефективність діяльності компанії, на основі концепції економічної доданої вартості. Показник EVA оцінює короткостроковий результат діяльності компанії і є різницею між операційним прибутком компанії та вартістю капіталу, помноженою на капітал, що використовується.
Показник доданої економічної вартості (EVA) є інструментом оцінки діяльності компанії, що враховує специфічні ризики окремих видів страхування й відображає взаємозв'язок між доходом компанії й мінімальною очікуваною рентабельністю на вкладений інвесторами капітал. Тому Allianz вибрав для аналізу показник EVA, який пов'язує внутрішній підхід до управління з ринковим капіталом. Саме вдосконалення системи управління та ризик-менеджменту допоможе максимізувати додану вартість.
При управлінні ризиками компанії ситуація може розвиватися за базовим сценарієм і за сценарієм в сприятливих умовах (вигідне розміщення страхових резервів і ефективне управління активами), коли акції компанії будуть рости разом з ростом усього ринку з низьким рівнем ризику для інвестиційного портфеля.
Основним критерієм оцінки стабільності капіталу може служити співвідношення між розміром ризикового капіталу, скоригованого з урахуванням очікуваних збитків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю й базовим рівнем капіталу, достатнього для покриття ризику, пов'язаного із зобов'язаннями.
Коректування окремих факторів, що впливають на якість власного капіталу залежить від національних стандартів бухгалтерського обліку. Тут можна назвати: нереалізовані інвестиційні прибутки/збитки (резерв під знецінення фінансових вкладень), ділову репутацію (віднімається із власного капіталу), особливий облік поточної вартості майбутніх прибутків по страхуванню життя й гібридних фінансових інструментів, що мають статус капіталу.
Не треба також забувати про роль стандартів фінансової діяльності та достатності капіталу, завдання яких і вимагати, щоб компанії були інформаційно відкритими в своїх фінансових звітах, які надають можливість користувачам оцінити значення фінансових інструментів для визначення фінансового стану та здатності виконувати взяті на себе зобов’язання. Крім того інвестори та клієнти мають знати про природу та вплив різних ризиків, які виникають при управлінні та діяльності компанії протягом звітного періоду.
Міжнародна Рада Стандартів Звітності вважає, що користувачам фінансових звітів потрібна інформація щодо якості та ефективності ризик-менеджменту в компанії. Така інформація може вплинути на оцінку інвесторами фінансової позиції та ступеню виконання своїх зобов’язань щодо управління їхніми коштами. Більша прозорість відносно цих ризиків дозволяє інвесторам бути більш інформованими про можливі ризики та повернення їхніх інвестицій.
На думку пана Хергезелля, у першу чергу, необхідно класифікувати всі ризики, що існують у компанії. Так аналітики й ризик-менеджери розрізняють ринкові ризики (пов'язані із цінними паперами, з нерухомістю, процентний і валютний ризик) і кредитні ризики (інвестиційний ризик емітента, кредитний ризик контрагента, ризик розрахунків - по суті, це ризики перестраховиків-партнерів), що прямо впливають на активи; актуарні ризики (звичайний і катастрофічний ризик премій, ризик резервів і ризик смертності) і бізнес ризики (пов'язані з видатками, операційні ризики), що впливають на зобов'язання. Також розрізняють ризик ліквідності, ризик репутації й стратегічний ризик (дані ризики не капіталізовані й, загалом, не присутні в балансі). Але категорії ризику можуть відрізнятися залежно від структури компанії.
Ризики, пов'язані з активами. При оцінці можливих інвестиційних збитків береться до уваги якість інвестиційного портфеля страховика. Існує два основних компоненти - ризик дефолту емітента й ризик зміни вартості активу (ризик волатильності). Поточна вартість очікуваних збитків повинна бути доступна як власний капітал. Рівень ризику далі коригується з урахуванням розміру портфеля й ступеня диверсифікованості активів.
Кредитний ризик - відображає ризик ненадходження грошового потоку, пов'язаного з певним активом або дебіторською заборгованістю. Ризик, пов'язаний з погашенням частки перестраховика в страхових технічних резервах, є одним з найбільш істотних для страховиків, що спеціалізуються на страхуванні майна й відповідальності. У цьому випадку важливо вчасно оцінити наскільки перестраховик-партнер буде платоспроможним.
Ризик андерайтингу - відображає ризик, пов'язаний з окремими видами страхування, якими займається й буде займатися компанія. Даний ризик вимірюється на основі коливань комбінованої збитковості по кожному виду страхування за попередні 10 років. Премія за ризик андерайтингу множиться на суму премій, що належать до попереднього звітного періоду по кожному виду страхування, і являє собою оцінку дійсних і майбутніх виплат по страхових випадках.
Ризик, пов'язаний з резервами - відображає сьогоднішній ризик, пов'язаний з резервами збитків, сформованими по страхових випадках, що відбулися. Даний ризик є наслідком додаткової мінливості оцінки величини збитків, пов'язаної з коливаннями частоти й руйнівності збитків, змінами в економіці, законодавстві й соціальній сфері, і виміряється величиною помилки між установленою величиною резерву й фактично виплаченими за відповідний період збитками.
