Із розвитком України як незалежної держави відбувалися певні зміни у соціальному страхуванні, однак вважати їх досконалими важко. Стару модель соціального захисту було зруйновано, нова ще не сформувалася, тому розвиток соціального страхування був стихійним і безсистемним.

Великий вплив на розбудову нової системи соціального страхування мала Конституція України, що визначила основні засади соціальної політики держави і закріпила право громадян на соціальний захист. У статтях 46, 48 та 49 Конституції України визнається право громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, на охорону здоров'я, медичну допомогу й медичне страхування, а також право на соціальний захист за віком, у разі хвороби, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Конституція покладає на державу обов'язок створювати необхідні умови для реалізації цього права.

Із цією метою Верховною Радою України було розроблено та прийнято низку законів, зокрема Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Найважливішим поняттям для правильного обчислення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є заробітна плата, оскільки вона – основний об'єкт нарахувань та утримань соціальних внесків. Проте спочатку слід визначитися із поняттям «соціальні внески».

Відповідно до ст. 1 Основ законодавства загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у похилому віці та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Зокрема, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону № 1058-IV.

Нагадаємо, що базою нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для страхувальників є:

по-перше – суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 108/95-ВР;

по-друге – оплата винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

по-третє – оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомога по тимчасовій непрацездатності.

Отже, під поняттям «заробітна плата» слід розуміти виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 108/95-ВР.

Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до вищезазначеного Закону, є Інструкція № 5, у якій наведено поняття «фонд оплати праці», що згідно з цим Законом є тотожним поняттю «заробітна плата». Це поняття (показник фонду оплати праці) застосовується для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників (пп. 1.3 п. 1 Інструкції № 5).

Крім того, Інструкція № 5 посилається на визначення заробітної плати, передбачене Законом № 108/95-ВР, а саме: заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Тому наводимо у табличній формі об'єкти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, платників, тарифи та терміни сплати страхових внесків.

Водночас слід пам'ятати, що нарахування пенсійних внесків здійснюється в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Нарахування та сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування