АНОТАЦІЯ
Дисертаційне дослідження присвячене теоретичним аспектам страхування у ринковій економіці та практичним засадам використання світового досвіду у галузі страхування для розробки шляхів розвитку національного страхового ринку України. На основі комплексного, багатоаспектного аналізу міжнародного ринку страхування виявлено пріоритетні напрями розвитку національного страхового ринку України, запропоновано шляхи реформування системи соціального забезпечення, вдосконалення державного регулювання страхової діяльності, адаптації та гармонізації українського страхового законодавства до європейських норм і стандартів, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, входження України у світове економічне господарство, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.
Ключові слова: страхування, страховий ринок, страховий ризик, страховий захист, страховий фонд, соціальне забезпечення, ринкова економіка, національна економіка, світова економіка, міжнародні економічні відносини.
Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин розвинутих країн світу. Як у теоретичному, так і в практичному плані дисертаційне дослідження, насамперед, орієнтоване на вирішення найбільш актуальних проблем та визначення шляхів розвитку страхування в Україні у період переходу до економіки ринкового типу на основі адаптації світового досвіду у галузі страхування відповідно до особливостей національного ринку.
Предмет дослідження – страхування в умовах ринкової економіки, шляхи адаптації світового досвіду з позиції реалізації національних інтересів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових шляхів подальшого розвитку страхового ринку України в умовах переходу до ринкової економіки з урахуванням світового досвіду у контексті реалізації національних інтересів. Основні результати дослідження, що є особистим внеском автора в розвиток страхової справи та складають наукову новизну, полягають у наступному:
- вперше проведено комплексний, багатоаспектний аналіз світового ринку страхування за макроекономічними показниками; доведено нерівномірність рівня розвитку страхової справи в різних регіонах світу, що пояснюється особливостями економічних, соціальних, культурно-історичних, демографічних умов та ступенем впливу держави;
- на відміну від більшості відомих раніше наукових поглядів щодо визначення місця категорії страхування у системі економічних відносин доведено, що страхування є самостійною економічною категорією, яка відіграє особливу роль у системі економічних відносин та має характерні, специфічні функції;
- виявлено пріоритетні напрями страхової діяльності в Україні, обґрунтовано доцільність використання в Україні зарубіжної практики страхування відповідальності власників ряду джерел підвищеної небезпеки та професійної відповідальності фахівців певних категорій;
- вперше проведено системний аналіз державного регулювання страхової діяльності в країнах ЄС та запропоновано шляхи адаптації та гармонізації українського законодавства з нормами та стандартами європейської правової системи;
- охарактеризовано процес становлення, сучасної організаційної, інституціональної, галузевої та територіальної структур, проведено комплексний аналіз реального стану, динаміки й тенденцій розвитку національного страхового ринку;
- обґрунтовано передумови та особливості реформування в Україні системи соціального забезпечення, запропоновано впровадження медичного й пенсійного страхування на основі використання досвіду країн з ринковою економікою та окремих країн Центральної та Східної Європи, Латинської Америки з урахуванням специфічних пріоритетів національного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів.
Практичні рекомендації, які були сформульовані в роботі, дають можливість використання світових страхових традицій в розробці шляхів розвитку національного ринку страхування в умовах переходу до економіки ринкового типу, враховуючи можливість відповідних міністерств і відомств. Висновки та положення дисертаційного дослідження використовувались при підготовці наукових робіт на замовлення Міністерства у справах науки й технологій України (тема 7.2/2036-№2/912-97 “Розвиток валютно-фінансової системи України в умовах ринкової трансформації економіки” (1997 - 1999)).
Висновки дисертаційного дослідження дають можливість використання сучасної зарубіжної практики страхування у подальшій науковій і практичній розробці шляхів розвитку страхового ринку України та вирішення проблем реформування системи соціального забезпечення, процесу реструктуризації, залучення інвестицій та забезпечення стабільного розвитку національної економіки, подальшої інтеграції України у світове господарство.
Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження, зокрема, ті, що визначають механізм регулювання страхової діяльності в країнах ЄС, систематизують і охарактеризовують страхові Директиви ЄС, висвітлюють механізм взаємодії суб’єктів страхового ринку України та впровадження медичного страхування, використовуються компанією “Coris - Україна” ( довідка
№ 182 від 29 травня 2000 р.).
Розроблені на основі дисертаційного дослідження рекомендації та методологічні принципи щодо використання досвіду країн ринкової економіки з окремих видів страхування відповідальності, наприклад, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності виробників за якість продукції; пропозиції щодо залучення страхового ринку до програм соціального забезпечення, зокрема, запропоновані підходи до реформування систем медичного обслуговування та пенсійного забезпечення; рекомендації щодо використання зарубіжного досвіду та вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні, застосовуються Департаментом фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України (на який покладено функції ліквідованого Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю) при розробці Концепції розвитку страхової справи в Україні, проектів нормативних та законодавчих актів ( довідка № 57/ 060-063/ 114 від 2 червня 2000 р.).
Рекомендації щодо використання зарубіжної практики авіаційного страхування, страхування вантажів, медичного й пенсійного страхування, страхування професійної відповідальності та методологічні принципи механізму здійснення страхування відповідальності виробників за якість продукції використовуються у практиці роботи страхової компанії “ВЕЛТА”
( довідка № 31/ 4а від 26 травня 2000 р.).
Положення й висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися в процесі викладення нормативних навчальних курсів та спецкурсів із світової економіки і міжнародних відносин, економічної теорії, страхової справи тощо.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми, її значущість. У вступній частині обґрунтовано актуальність, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, викладено теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їх наукову новизну та вказано галузі практичного застосування головних висновків і рекомендацій, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження.
У першому розділі обгрунтувано необхідність та роль страхового захисту, висвітлено сутність і функції економічної категорії страхування, виявлено структуру страхового ринку та механізми взаємодії його суб’єктів в умовах ринку.
Сучасний стан розвитку світової економіки і міжнародних відносин характеризується ускладненням процесу відтворення, збільшенням масштабів та розширенням інтернаціоналізації виробництва, зростанням розвитку та поширенням ринкового середовища, поглибленням інтеграційних процесів. Умовою ефективного відтворювального процесу є його неперервність та безперебійність. Ризиковий характер функціонування будь-якого підприємства, життєдіяльності кожної людини зумовлює виникнення системи суспільних відносин (з метою попередження, подолання та зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та інших негативних надзвичайних подій), які у своїй сукупності формують зміст економічної категорії страхового захисту. Ринкова економіка чим далі, тим більше характеризується потребою суспільства в страховому захисті, що зумовлено такими випадковими факторами, як негативний вплив руйнівних сил природи на виробництво матеріальних благ і життєдіяльність людини, процес життєдіяльності людини як біологічної істоти, негативний вплив господарської діяльності людини на природне середовище, зростання технологічних, підприємницьких ризиків, міждержавних і міжнаціональних конфліктів, кримінальних явищ. В усьому світі посилюється потреба в страховому захисті, сутність якого полягає в нагромадженні й використанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів із попередження, подолання або знищення негативного впливу ризиків і відшкодування завданих ними матеріальних чи інших збитків. Відповідно до вимог економічної категорії страхового захисту, для виконання комплексу захисних заходів необхідне відчуження у вигляді запасів частини валового внутрішнього продукту для попередження і відшкодування матеріального чи інших завданих страховою подією збитків, тобто формування страхового фонду.
Страховий фонд – це засоби, вилучені з національного доходу та сукупного суспільного продукту. Акумульовані у страховому фонді значні фінансові ресурси служать джерелом інвестицій у національну економіку. Економічна сутність страхового фонду обумовлює його відмінність від амортизаційного й резервного фондів. Існує ряд організаційних форм страхового фонду: централізовані натуральні та грошові резерви держави; децентралізовані фонди (самострахування) та фонди, створювані методом страхування. За умов перехідної економіки, роздержавлення власності та реструктуризації підприємств, значного дефіциту державного бюджету, перебудови банківської справи, жорсткої податкової політики можливості забезпечення страхового захисту за рахунок централізованого способу організації страхового фонду й самострахування виявляються дуже обмеженими, що вимагає переорієнтації у системі страхового захисту. Найбільш ефективним засобом захисту підприємств різних форм власності та громадян, стабілізації національної валюти, перерозподілу капіталу, реалізації інвестиційної політики держави виявляється страхування, що сприяє соціально-економічному розвитку країни та розвитку світової економіки й міжнародних відносин.
У ринковій економіці страхування виявляється, по-перше, ефективним інструментом захисту від можливих ризиків, який забезпечує неперервність та безперебійність процесу відтворення, соціально-економічну стабільність у спільноті, по-друге, слугує одним із головних джерел інвестиційного капіталу.
Ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень у наукових працях дають змогу визначити страхування як сукупність фінансово-економічних відносин, завдяки яким перерозподіляється частина національного доходу та сукупного суспільного продукту шляхом особливого методу утворення страхового фонду грошових ресурсів – сплатою грошового внеску страхувальник забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати відшкодування страховиком, який забезпечує утворення, поповнення страхових резервів та у разі необхідності частину ризику перестраховує.
Функціонування страхового ринку відбувається за умови взаємодії його суб’єктів із приводу об’єктів страхування, на які спрямований страховий захист. Об’єкти страхування обумовлюють економічні відносини між суб’єктами ринку. Об’єктами страхування можуть бути життя, здоров’я, працездатність та пенсійне забезпечення страхувальника або застрахованої особи (об’єкти особистого страхування); майнові інтереси страхувальника (застрахованої особи), яким може бути завдано шкоди страховою подією, та майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров’ю, майну та майновим інтересам третьої особи.
Страховий ринок являє собою багаторівневу структуровану систему зі складним механізмом взаємозалежних зв’язків між структурними одиницями. Розвиток ринкової економіки зумовлює необхідність формування та подальшого розвитку страхового ринку, тому вивчення структури сучасного страхування та його класифікації за історичними, економічними, юридичними й географічними ознаками; багатоаспектний аналіз організаційної, інституціональної, галузевої й територіальної структур страхового ринку; висвітлення основних форм і видів страхування мають велике значення для теорії страхової справи та страхової практики.
У другому розділі проведено макроекономічний аналіз міжнародного ринку страхування, висвітлено організаційно-інституціональну структуру світового страхового ринку, практику страхування у країнах з ринковою економікою, проведено порівняльно-правове аналітичне дослідження систем правового забезпечення та методів впливу держави на страховий ринок.
Рівень розвитку національного страхового ринку характеризують макроекономічні показники: співвідношення обсягу страхової премії у масштабах країни та валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку на душу населення, співвідношення сплачених збитків і суми отриманої страхової премії, обсяг страхової премії у масштабах регіональних і міжнародного страхових ринків.
Комплексний, системний аналіз структури світового ринку страхування за макроекономічними показниками свідчить про нерівномірність його розвитку в різних регіонах світу. Наприклад, у 1995 році понад 59 % всіх страхових надходжень належало Японії та США,
29 % - державам Європейського Союзу, частка решти країн світу становила близько 12 %, у тому числі частка України – лише 0,01 %. Отже, на міжнародному страховому ринку домінують індустріально розвинені регіони Північної Америки, Європи та Японія, частка яких складає близько 90 % від загальної суми страхових платежів за всіма видами страхування. Найбільших темпів зростання за таким показником як сума страхової премії у розрахунку на душу населення за період з 1993 року по 1995 рік досягла Південна Корея – 47 %. Високих темпів зростання за зазначеним показником (за всіма видами страхування, особливо за договорами по страхуванню життя) досягли Швейцарія та Франція – 39 % (49 % за договорами по страхуванню життя) та 31 % (38 %) відповідно. У країнах із ринковою економікою частка страхування складає до 12 % від валового внутрішнього продукту, тоді як в Україні цей показник менше 1 %. Проте найбільш швидко зростаючі страхові ринки становлять країни Азії і Латинської Америки та держави з перехідною економікою Центральної та Східної Європи.
Страхова справа в більшості країн світу розглядається як окрема галузь економічної діяльності, до якої входять різноманітні за формами власності організації-страховики. Співвідношення між державними й приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою та економічної політики держави. В багатьох країнах світу певне розповсюдження мають товариства взаємного страхування.
Загальноприйнятим у світовій страховій практиці є поділ страхування на Life assurance (страхування життя) і “Non – life (General) insurance” (загальні види). Міжнародні статистичні дані свідчать про те, що домінуючим є особисте страхування, що поділяється на страхування життя, страхування ануїтетів (ренти), страхування пенсій, страхування від нещасних випадків. Певне розповсюдження має індустріальне страхування . Особливою популярністю у більшості країн із ринковою економікою користується медичне страхування. Медичні послуги надаються в обов’язковій і добровільній формі, вибір якої залежить від таких чинників: культурно-історичних, соціально-економічних, демографічних умов, рівня захворюваності та інших факторів, що характеризують загальний стан здоров’я і рівень медичного обслуговування в тій чи іншій країні.
Пенсійне забезпечення у більшості країн світу здійснюється за рахунок державних пенсійних систем, недержавними пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями. Значна частка населення країн з ринковою економікою надає перевагу у системі пенсійного забезпечення послугам приватних страхових компаній.
Світовий досвід доводить необхідність застосування майнового страхування, яке забезпечує мінімізацію широкого кола ризиків, та страхування відповідальності. У більшості країн світу здійснюється, як правило, обов’язкове страхування власників ряду джерел підвищеної небезпеки та професійної відповідальності певних категорій фахівців. В основу всіх видів страхування відповідальності покладено норми національних законодавств та міжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежить від розвитку національних економік та досконалості правових інститутів.
Законодавство більшості країн з ринковою економікою передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Приєднання України до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів “Зелена картка” дозволяє забезпечити достатні умови для реалізації програми ЄС щодо створення європейської спільної системи обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Зарубіжна практика здійснення страхування від нещасних випадків на транспорті свідчить про застосування, як правило, принципу саме страхування відповідальності. За умов посилення підприємницьких ризиків достатнього поширення у країнах із ринковою економікою отримали такі види страхування, як страхування відповідальності роботодавця за шкоду, завдану життю, здоров’ю працівника; страхування професійної відповідальності; страхування відповідальності виробника за якість продукції, практика здійснення яких повинна враховуватися при впровадженні зазначених видів в Україні.
Сучасний етап розвитку світової економіки й міжнародних відносин характеризується посиленням інтеграційних процесів, що призводять до формування спільних стандартів й у галузі страхування. Функціонування страхових систем різних країн Європи характеризується постійним взаємозв’язком і взаємодією. Інтеграція України у сучасний європейський економічний та правовий простір передбачає адаптацію та гармонізацію національного законодавства з нормами й стандартами правової системи Європейського Союзу, що потребує формування розвинутого ринку страхування, сприяння економічній діяльності всіх ринкових суб’єктів, розширення правової бази, застосування методів впливу держави на страховий ринок, що відповідають європейським стандартам. Вирішення цих проблем забезпечить прискорення процесу переходу національної економіки у ринкову, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.
У третьому розділі охарактеризовано процес становлення, сучасної організаційної, інституціональної, галузевої та територіальної структур, проведено комплексний аналіз реального стану, динаміки й тенденції розвитку страхового ринку України та запропоновано шляхи у період переходу до ринкової економіки подальшого розвитку українського страхового ринку з позицій використання та адаптації світового досвіду відповідно до національних особливостей.
Проведений аналіз становлення, структури, оцінка сучасного стану розвитку страхового ринку України свідчить про зростаючі темпи страхування, збільшення його частки у загальному обсязі валового внутрішнього продукту та інші позитивні тенденції, проте залишаються невирішеними багато проблем, зокрема, реформування системи соціального забезпечення, вдосконалення правового регулювання страхової діяльності.
Аналізуючи територіальну структуру страхового ринку, слід відзначити нерівномірність розподілу страхових компаній за регіонами країни та значне зосередження у столиці України, прогнозувати посилення цієї тенденції у разі подальших вимог уряду до збільшення розмірів статутних фондів. Аналіз класифікації страхування в ЄС та Україні дозволяє зробити висновок про наближеність останньої до європейських стандартів.
Комплексний, системний, багатоаспектний аналіз страхового ринку України, оцінка його сучасного стану дозволяють визначити закономірності розвитку страхування в Україні, обґрунтувати доцільність і запропонувати на основі досвіду країн із ринковою економікою механізми залучення страхового ринку до програм соціального захисту та методологічні принципи вдосконалення правового регулювання страхової діяльності в Україні, що має важливе значення для соціально-економічного розвитку та подальшої інтеграції держави у світове господарство.
Недостатність фінансування за умов гострого дефіциту бюджетних коштів системи соціального забезпечення, загострення демографічної ситуації у державі зумовлюють реформування національної системи охорони здоров’я та системи пенсійного забезпечення, а саме перехід від виключно бюджетного забезпечення до нової бюджетно-страхової моделі, що фінансується за рахунок цільових страхових внесків працівників, підприємств, а також за рахунок бюджетних коштів.
Впровадження в Україні медичного й пенсійного страхування забезпечить досягнення таких результатів:
- отримання громадянами додаткової можливості завчасно потурбуватися про своє
майбутнє та забезпечити звичний матеріальний стан для себе, своїх рідних і близьких;
- покращення демографічної ситуації в Україні;
- підвищення зацікавленості населення у дбайливому ставленні до свого здоров’я;
- підвищення рівня медичного обслуговування;
- фінансове зміцнення страховиків, які здійснюють довгострокові види особистого
страхування, внаслідок одержання значних коштів і використання їх протягом
тривалого часу;
- скорочення дефіциту державного бюджету шляхом його часткового розвантаження;
- задоволення потреб національної економіки в інвестиційних ресурсах.
При впроваджені в Україні медичного й пенсійного страхування важливим є досвід країн із розвиненою ринковою економікою, а також деяких країн із перехідною економікою, що зустрічалися з, подібними до наших, проблемами. Особливо велике значення при реформуванні національної системи соціального забезпечення має досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема, Польщі, Росії, та деяких країн Латинської Америки, зокрема, Чилі. Досвід реформування систем пенсійного забезпечення в Аргентині та Польщі може бути врахований при впровадженні пенсійного страхування в Україні.
Сучасний етап функціонування національного страхового ринку потребує удосконалення системи правового забезпечення й державного регулювання страхової діяльності (удосконалення законодавчої та нормативної бази, прийняття низки законів та нормативно-правових актів, що регламентували б права та обов’язки ринкових суб’єктів та врегулювали механізми здійснення страхування), удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, впорядкування сукупності видів страхування та вирішення інших завдань. Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.
