У Законі України від 22 травня 2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” із змінами і доповненнями (ст.5), який дає визначення терміну „податковий кредит”, наведено основні положення щодо отримання платниками податку з доходів фізичних осіб податкового кредиту та перелік витрат, які включаються до складу податкового кредиту. Порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку, обов‘язки платника податку та відповідальність, у тому числі органів державної податкової служби, за неповне або несвоєчасне повернення платнику сум надміру сплаченого податку викладено в Інструкції про податковий кредит, затвердженій наказом ДПА України від 22.09.2003 №442 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 01.10.2003 за №879/8200 .

Отже, відповідно до норм Закону № 889 податковий кредит це - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

Які саме витрати можливо включати до податкового кредиту за наслідками 2006 року?

Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту наведено у п.5.3. ст.5 Закону № 889. При цьому, враховуючи прикінцеві положення Закону, до складу податкового кредиту за 2006 рік платник податку може включити фактично понесені ним протягом року та підтверджені документально витрати відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.5, 5.3.6 ст. 5 цього Закону. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яку йому слід подати до податкової інспекції за місцем свого постійного або переважного проживання. Підставою для включення платником податку до податкового кредиту сум коштів, сплачених за навчання, є наявність у нього відповідних документів, що підтверджують сплату ним цих сум.

За підсумками звітного 2006 року до складу податкового кредиту в 2007 році включаються такі витрати:

частина суми процентів за іпотечним кредитом, сплачену платником податку, яка розраховується за правилами статті 10 Закону № 889 (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону);

сума коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року (пп. 5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону);

сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року (пп. 5.3.3. п.5.3 ст.5 Закону). У 2006 році ця сума становила 680 грн. (483 грн. х 1,4). Такі витрати включаються:

а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення – до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

б) при навчанні обох членів подружжя – окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.

Зазначений (у пп. ”а” цього підпункту) вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, в якій визначається сума таких витрат;

сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування (пп. 5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону (680 грн. (483 грн. х 1,4));

б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї (340 грн. (680 грн. х 50%));

суми витрат платника податку із:

- штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні;

- оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини (пп. 5.3.6. п.5.3. ст.5 Закону).

Які саме громадяни - платники податку мають право на податковий кредит?

Відповідно до норм статті 5 Закону № 889 право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, має платник податку - резидент України, який має ідентифікаційний номер.

Чи передбачені Законом про податок з доходів фізичних осіб обмеження на нарахування податкового кредиту?

Законом встановлені певні обмеження права на нарахування податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата (п. 5.4 ст. 5 Закону). Тому податковий кредит застосовується виключно до доходів, одержаних протягом року платником податку у вигляді заробітної плати.

Якщо сума нарахованого платником податку податкового кредиту перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, податковий кредит надається такому платнику податку в розмірі суми загального оподатковуваного доходу, одержаного платником податку протягом звітного податкового року як заробітна плата. Тобто податковий кредит надається тільки в межах розміру заробітної плати, одержаної протягом звітного року. Інші суми доходів (прибутків), одержаних платником податку, в розрахунок для визначення суми податку, що підлягає поверненню у зв’язку з наданням податкового кредиту, не приймаються.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Як розрахувати суму податку, що підлягає поверненню та заповнити річну податкову декларацію про доходи у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит?

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює у декларації (ф.1) п.1.1 Розділу І, в якому зазначає загальну суму заробітної плати, одержану у 2006 році та утриману з неї суму податку.

Витрати, дозволені для включення до податкового кредиту і фактично понесені ним у 2006 році, зазначаються платником податку у Переліку.

Розрахунок сум податку, що підлягає поверненню платнику податку із бюджету, у зв’язку з використанням ним права на податковий кредит провадиться платником податку самостійно за встановленою формою розрахунку. При цьому органи державної податкової служби, на прохання платників податку з доходів фізичних осіб, повинні надати консультаційну допомогу з питання заповнення декларацій та проведення розрахунків.

Податкові органи на місцях безоплатно забезпечують платників податку бланками декларації, формами переліку сум витрат та розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб.

Якими документами необхідно підтверджувати витрати, що включаються до податкового кредиту та чи слід подавати податковому орану такі документи разом із декларацією?

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Чи мають право на податковий кредит громадяни, які офіційно відмовилися від індивідуального ідентифікаційного номера платника податків?

Оскільки Законом № 889 (пп.5.4.1 п.5.4 ст.5) встановлено, що податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, який має індивідуальний ідентифікаційний номер, то особи, котрі офіційно відмовились від ідентифікаційного номера, мають право здійснювати будь-які платежі без цього номера, але не мають законодавчих підстав для нарахування податкового кредиту.

В які строки платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит у 2007 році, має подати декларацію та до якого державного органу?

Що стосується саме використання права на податковий кредит, то платник податку, який бажає скористатися таким правом за підсумками звітного 2006 року, повинен у наступному за звітним (тобто у 2007) році подати річну податкову декларацію до податкової інспекції за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) про суму свого загального річного оподатковуваного доходу та вказати в ній підстави, суми та підтвердні документи щодо податкового кредиту.

Разом з тим, слід зазначити, що у разі отримання громадянами видів доходів, які підлягають обов’язковому декларуванню, такі громадяни зобов’язані подати декларацію до 1 січня 2007 року.

Чи можливо (з поважних причин) подати до податкової інспекції декларацію про доходи для нарахування податкового кредиту після 1 квітня 2007 року та чи не розглядатиметься це як порушення і чи не застосовуються, в такому разі, штрафні санкції за несвоєчасне подання декларації?

Податковим законодавством установлено обов’язкове подання податкової декларації в установлені законом строки у випадках, коли таке подання передбачає нарахування та/або сплату податку до бюджету. Що стосується податкового кредиту, Закон № 889 (ст. 5) передбачає виключно повернення платнику податку з бюджету частини податку з доходів фізичних осіб, сплаченого із зарплати.

Відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам” (п.15.3.ст.15) заяви (податкові декларації) на повернення з бюджету надміру сплачених податків або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, платники податку можуть подавати протягом 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Водночас пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону № 889 установлено обмеження, а саме: якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Тому строк подання декларацій платниками податку у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит становить не три роки (1095 днів), а обмежується податковим періодом (роком).

Таким чином, при реалізації платниками податку права на податковий кредит строк подання декларацій не обмежується 1 квітня. Органи державної податкової служби приймали і обраховували такі декларації протягом усього 2006 року. При цьому штрафних санкцій за подання після 1 квітня декларацій у зв’язку з реалізацією права на податковий кредит органи державної податкової служби не застосовували, оскільки це не передбачено законодавством.

Для отримання податкового кредиту фізична особа звернулась до державної податкової інспекції. Посадові особи інспекції відмовилася прийняти від неї податкову декларацію посилаючись на те, що дана особа проживає (згідно паспортних даних) у іншому місті. Чи правомірна ця відмова?

Відповідно до норм Закону №889 громадяни - платники податку, які мають право на податковий кредит, можуть за наслідками звітного податкового року подати до органу державної податкової служби декларацію, в якій зазначаються підстави для його нарахування та відображаються конкретні суми. Для отримання податкового кредиту така фізична особа має звернутися до ДПІ за своєю податковою адресою. Як вже зазначалося (вище у питанні) податкова адреса фізичної особи – це місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством (п. 1.14 ст.1 Закону №889). Тому дії посадових осіб органів державної податкової служби в такому випадку не суперечать чинному законодавству.

Чи мають право на податковий кредит громадяни - платники податку з доходів фізичних осіб, які одержують інші доходи, відмінні від заробітної плати?

Законом № 889 встановлено обмеження щодо не перевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом року як заробітна плата. Відповідно до цього Закону (п.1.1 та частина “д” п.1.3 ст.1) заробітна плата – це доходи нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця. Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України, а оплата праці – Законом України “Про оплату праці”. Отже, з огляду на викладене, якщо умови та оплата праці фізичних осіб не підпадають під регулювання зазначеного законодавства, то такі фізичні особи одержують доходи, відмінні від визначення терміну „заробітної плати”, наведеного для цілей Закону №889, та не мають права на податковий кредит.