Як правило, саме нерезиденти України мають неабиякі стимули щодо вдосконалення податкового законодавства національних економік та є найактивнішими учасниками та консультантами при підготовці тих чи інших нормативних актів. Цей тезис підтверджує доктор економічних наук, Голова Спостережної Ради The Bleyzer Foundation Еділберто Сегура. - «Так, ми витрачаємо багато зусиль для поліпшення інвестиційного клімату й законодавчого середовища, співпрацюючи з урядами багатьох країн. Говорячи про економічну ситуацію в Україні, ми віримо в те, що визнання світовою спільнотою України як країни з ринковою економікою позитивно позначиться на інвестиційному кліматі й структурі прямих інвестицій цієї країни». Серед позитивних змін в Україні можна відзначити досить розвинену вільну конкуренцію (на відміну від інших країн СНД, де існує монополія бізнесу), ріст реального ВВП, зниження інфляції, позитивні прогнози щодо вступу до СОТ, а також зниження політичних ризиків. «Таким чином, країна буде еволюціонувати в майбутнє», - упевнений пан Сегура.
Що стосується змін в Україні реального ВВП, то після підняття цін на газ аналітики прогнозують приріст ВВП в 2006 році на рівні 2,5% замість прогнозованого 5%, але з іншого боку - це змусить уряд впроваджувати енергозберігаючі технології, що, загалом, може позитивно позначитися на прирості ВВП країни. На думку Едільберто Сегури, для України необхідна така мотивація, тому що країна споживає в 3 рази більше електроенергії на одиницю продукції, і процес придбання більш ефективного обладнання вже почався. Це буде у свою чергу впливати на ріст ефективності виробництва й продуктивності чинностей. Як показує світова практика, економіки країн показують ріст не через збільшення зовнішніх або внутрішніх інвестицій, а через підвищення продуктивності праці (це єдиний шлях для країн із централізованою економікою). Наприклад, 50%-й ріст економіки Китаю пояснюється саме ростом продуктивності й мотивацією.
Зважаючи на те, що рівень заборгованості України досить низький для поповнення внутрішніх резервів країни, можна розраховувати на істотні обсяги прямих іноземних інвестицій і інших боргових інструментів, - вважає пан Сегура. Новому уряду необхідно буде прикласти чималих зусиль по жорсткості політики реформування економіки країни й поліпшення бізнес середовища.
Комітет по законодавству Європейської бізнес асоціації, маючи величезний досвід у даному питанні, запропонував ряд реформ щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні - ряд основних рушійних сил і напрямків, по яких уряду необхідно вживати заходів. Серед них - державне управління, макроекономічна стабільність, законодавче середовище, рівень лібералізації бізнес-активності, корпоративне управління, міжнародна діяльність, капіталізація, вільна конкуренція, зниження політичних ризиків, зниження корупції, систематизація системи оподатковування.
«Сьогодні необхідно провести комплексний аудит державної діяльності й адміністрування», - вважає пан Сегура. – «Якщо ми говоримо про управління, то Україні багато необхідно зробити в порівнянні з сусідніми країнами. Також необхідно децентралізувати надання ряду соціальних послуг і залучити вільні кошти до сектору пенсійного забезпечення та накопичувального страхування, щоб поставити дефіцит бюджету під надійний контроль. Новосформований уряд має почати з власного реформування, результатом якого має стати створення державного апарату, здатного ефективно формувати і здійснювати економічну політику».
Існуючій структурі державного апарату в Україні притаманна велика кількість проблем, успадкованих від колишнього Радянського Союзу, серед яких громіздкий процес прийняття рішень, бюрократія і нечітке розмежування компетенції між урядовими відомствами. Існуюча система підготовки, прийняття і реалізації документів, які виражають економічну політику держави, гальмує здійснення економічних реформ, покликаних покращити підприємницький клімат в країні.
Успішне проведення державно-адміністративної реформи стимулюватиме швидке здійснення інших реформ, зробить державний сектор менше схильним до корупції і бюрократизму та покращить імідж країни, і країна зможе стати на інший шлях та взяти прискорений курс на залучення інвестицій, пришвидшити розвиток і зростання. Держава почне сприяти, а не перешкоджати здійсненню інших економічних реформ, - вважає пан Сегура.
Реформування державно-адміністративного апарату – це, звичайно, складне завдання, що потребує міцної волі, багато часу та консолідації різних зусиль. Але це ключова реформа, яка абсолютно необхідна для полегшення і уможливлення всіх інших економічних і соціальних реформ, потрібних для залучення інвестицій в країну.
Успіх державно-адміністративної реформи залежатиме від рішучої позиції вищих посадових осіб і активної підтримки з боку підприємницьких кіл та громадянського суспільства.
На думку пана Сегури, поряд з комплексною державно-адміністративною реформою існує ряд інших ключових заходів, які можуть суттєво покращити інвестиційний клімат в країні. Тут важливо наголосити на тому, що навіть багатообіцяючі ініціативи, спрямовані на вдосконалення умов для розвитку підприємництва, можуть виявитися марними, якщо не буде змінена система заохочення державних службовців, як це, наприклад, було з недавніми спробами органів влади України послабити регулятивний тиск на підприємницьку діяльність.
Створення прозорої, стабільної і справедливої системи національного законодавства має принципове значення для залучення постійного потоку іноземних інвестицій в Україну.
Відсутність стабільного і передбачуваного законодавчого середовища збільшує витрати і ризики, пов’язані з веденням бізнесу в Україні. «Недоліки законодавчої бази створюють перешкоди для іноземних компаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні, і суттєво охолоджують бажання тих інвесторів, хто готовий прийти в Україну. Основні проблеми стосуються не тільки численних невідповідностей і неузгодженостей в існуючих законодавчих актах, але й непередбачуваності змін, що можуть вноситися в законодавство за одну ніч; слабкого практичного втілення прийнятих законів і неефективного забезпечення їх дотримання, що, в свою чергу, викликане слабкістю і корумпованістю судової влади», - вважає пан Сегура.
Недосконале законодавство з питань корпоративного управління і, особливо, слабкий захист прав акціонерів, стримують іноземні компанії від інвестування в Україну
Посилення фінансового сектора
Спрощення доступу до банківських кредитів та інших джерел фінансування має важливе значення для малих і середніх інвесторів.
Одним з найважливіших питань, з яким пов’язане створення і розвиток бізнесу малих і середніх інвесторів, на думку Еділберто Сегури, є простий доступ до фінансів. – «На даному етапі розвитку, банківське кредитування є найбільш поширеним джерелом фінансування діяльності фірм в Україні, але воно не може задовольнити існуючі потреби в позикових коштах через високі процентні ставки і короткі строки повернення. Інші альтернативи отримання коштів, такі як, наприклад, випуск корпоративних облігацій або облігацій для відкритого продажу, використовуються рідко через недорозвиненість фінансових ринків».
Хоча українська банківська система добре розвинута, вона не може задовольнити існуючий попит на позикові кошти через високі процентні ставки і короткі строки повернення виданих кредитів. Крім того, небезпеку для стабільності цього сектора складає недостатня капіталізація, велика частка неблагополучних кредитів і висока інтенсивність кредитування підприємств, в яких банки мають свій інтерес (кредитування споріднених підприємств), при чому останнє питання пов’язане з нерозголошенням відомостей про власників банків.
Інші джерела фінансування бізнесу є малодоступними через відсутність установ, які накопичують “довгострокові” кошти. Як правило, страхові компанії (особливо ті, які займаються страхуванням життя) і пенсійні фонди є тими фінансовими посередниками, які збирають заощадження громадян і надають їх фірмам в обмін на корпоративні облігації або акції. Але в реаліях України страхові компанії часто використовуються як засоби зменшення податків або переведення коштів закордон.
Недержавні пенсійні фонди, які почали створюватися з 2003 року в рамках реформи системи пенсійного забезпечення, переважно залишаються маловідомими для населення і акумулюють заощадження в невеликих обсягах. Разом з тим Державний накопичувальний пенсійний фонд, який, як передбачено реформою, має накопичувати пенсійні вклади населення, що працює, та інвестувати їх в різні активи, поки що не створено, - коментує пан Сегура.
Основні заходи для покращення доступу фірм до фінансування передбачають
1) посилення банківського сектора
2) сприяння розвитку небанківських фінансових установ.
Зокрема, для посилення банківського сектора рекомендується:
- Заохочувати участь іноземних банків для посилення конкуренції, яка змушуватиме українські банки зменшувати процентні ставки і укрупнюватися.
- Включити в Закон України “Про банки та банківську діяльність” вимогу щодо відкриття всіма банками відомостей про власників (бенефіціарів) і забезпечити виконання цієї вимоги суворими санкціями.
- Ввести суворі правила щодо кредитування споріднених підприємств.
- Збільшити вимоги до капіталу і обсягів основного капіталу і дати більш точне визначення капіталу.
З метою сприяння розвитку небанківських фінансових установ рекомендується:
- Посилити регулювання страхових компаній.
- Привести страхове законодавство у відповідність до стандартів ЄС.
- Прийняти необхідне законодавство для створення Накопичувального пенсійного фонду, передбаченого пенсійною реформою.
- Сприяти поширенню інформації про пенсійну реформу, оскільки недовіра до недержавних пенсійних фондів тісно пов’язана з недостатнім розумінням того, як працюють ці установи.
Прозорість банківської системи
«Відомо, що в банківській системі України відсутня прозорість, особливо стосовно власників-бенефіціарів комерційних банків в Україні», - така інформація наведена в щорічному докладі Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) «Перешкоди для іноземних інвестицій в Україну». У ситуації, що склалася, на думку ЄБА, Національний Банк України (НБУ) не володіє надійною інформацією про власників-бенефіціарів більше 2/3 комерційних банків України. Хоча, згідно з Законом України „Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року, №2121-III та Законом України „Про Національний Банк України” від 20 травня 1999 року, № 679-XIV, НБУ має відповідні повноваження, він не реалізує ці повноваження повною мірою, в результаті чого НБУ не має відомостей про власників-бенефіціарів більшості українських комерційних банків. Замість того, щоб зосередитися на з’ясуванні того, хто є реальними власниками малих та середніх українських комерційних банків, які несуть у собі потенційно високий ризик неплатоспроможності, НБУ висуває надто заформалізовані вимоги до добре знаних фінансових установ, які мають міжнародну репутацію та високі рейтинги.
Відсутність у НБУ надійної інформації про власників-бенефіціарів українських комерційних банків створює значні ризики для окремих банків та загрожує стабільності української банківської системи, як такої. Українські комерційні банки з невідомими власниками можуть у перспективі відкрити шлях для відмивання грошей чи проведення непрозорих операцій, і буде неможливо притягнути власників такого комерційного банку до відповідальності з тієї причини, що НБУ не знає власників-бенефіціарів комерційних банків. Також, не виключена можливість, що такі банки створюватимуть шахрайські „схеми” необмеженого залучення коштів населення, і їх не можна буде притягнути до відповідальності за такі шахрайські „схеми”.
Непрозорість банківської системи створює додаткові ризики для практично будь-якої інвестиції в Україну, призводить до існування все ще дуже високих відсоткових ставок за користування кредитами в українських комерційних банках, які ці банки надають своїм клієнтам.
На думку Європейської Бізнес Асоціації, реєстрація та ліцензування нового українського комерційного банку в НБУ (включаючи реєстрацію в державних органах на місцях) на практиці триває більше року, а в деяких випадках може тривати до двох років. Практичну проблему становить те, що Постанова НБУ “Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень” від 31 серпня 2001 року, № 375 не містить достатньо чіткого роз’яснення щодо підготовки документації, необхідної для реєстрації комерційного банку в НБУ, а НБУ надто формалізовано підходить до кожного документа, наданого засновником (засновниками) комерційного банку. Більше того, значної кількості документів, яких вимагає НБУ, на практиці не існує, тоді як НБУ безпідставно вимагає пояснень від засновників комерційного банку.
«Такий підхід НБУ, де форма превалює над сутністю, створює значні ускладнення для іноземних інвесторів, які мають намір заснувати новий комерційний банк в Україні. Фактична неможливість створення комерційного банку в Україні ефективним шляхом та у стислі терміни – одна з причин уповільненого розвитку української банківської системи та, зокрема, вартості залучених коштів для клієнтів українських комерційних банків», - вважають експерти Європейської Бізнес Асоціації.
