Суспільні ризики або новий одяг короля

Загальновизнана причина існування страхування – ризик як подія, яка зумовлює прямі або непрямі збитки майновим інтересам фізичної або юридичної особи – не залишається незмінним і періодично міняє свій одяг, тобто форму, в якій він проявляється. До промислового перевороту ризик носив традиційний стихійно - вогневий характер. Поява машин і механізмів зумовила техногенні ризики, а розширення меж захисту потерпілих привело до виникнення і розвитку страхування відповідальності. Наступне “переодягання короля” відбулося в другій половині ХХ століття вже під натиском науково-технічної революції: з’явилося страхування авіаційних та дещо згодом – космічних ризиків, після них – ядерних. Розширення і проникнення в усі сфери життя банків та банківських операцій викликали комплексне страхування банків, відоме під абревіатурою ВВВ. Здавалось би, що далі уже нікуди – в розвинутих суспільствах кроку не ступити без страхування, що автоматично передбачає попереднє виявлення, розпізнання і оцінку ризиків.
Проте король і цього разу міняє одяг, причому на більш загрозливий і глобальний. Зарубіжні економісти і соціологи ще наприкінці 60–70-х років минулого століття звернули увагу на поступову появу нових ризиків, притаманних розвинутим державам. Якщо попередньо ризик “переодягався” під впливом досягнень науки і техніки, то тепер він став мінятися під впливом соціально – суспільних факторів. Вперше увагу на це звернув німецький соціолог Ульріх Бек в книзі “Суспільство ризику і понад ним”. Проте найбільш широкі дослідження нових явищ і пов’язаних з ним суспільних процесів були здійснені після терористичного акту 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, захворювань на коров’ячий сказ у Франції та вибухів бомб в Ізраїлі. Грунтовне дослідження цього явища здійснив американський економіст, лауреат Нобелівської премії Гаррі Бекер разом з ізраїльським соціологом Йоною Рубінштейн. Результати викладені в книзі “Страх і відповідь на тероризм: економічний аналіз” та зводяться до наступного.
Г. Бекер та Й. Рубінштейн вивчили та проаналізували кілька явищ нових ризиків та реакцію на них як суспільств, так і окремих людей або їх груп. Це дало їм підставу ствердити, що в світі, в першу чергу в найбільш розвинутих в економічному відношенні та найбільш активних в політичному відношенні державах з’явилася нова група колективних ризиків, які загрожують вже не окремим індивідуумам, а суспільствам в цілому. Джерелом цих ризиків є як економічні, так і політичні, соціальні та релігійні мотиви, але їх реалізація відбувається за допомогою досягнень науки і техніки. До таких ризиків, які отримали назву “суспільних”, відносяться ядерні вибухи, терористичні акти, забруднення навколишнього середовища.
Згідно досліджень Г. Бекера та Й. Рубінштейна дуже цікавою і значною мірою несподіваною виявилась реакція суспільств та окремих їх членів на нові ризики. Аналіз реакції на бомбові теракти в Ізраїлі засвідчив, близько 30 відсотків пасажирів перестали користуватися автобусами, причому в першу чергу це громадяни, які користувалися разовими, а не постійними проїзними (місячними чи квартальними) квитками, а також туристи. Практично не відреагували на вибухи водії автобусів. Певною мірою зменшилась кількість людей, які шукали роботу подалі від дому і змушені були їздити на неї, але зайняті на підприємствах не звільнялися з роботи.
Подібним чином відреагували французькі споживачі яловичини після епідемії коров’ячого сказу. Кількість споживачів яловичини зменшилась приблизно на третину, але серед них в першу чергу були туристи та особи, у меню яких коров’яче м’ясо не мало значної питомої ваги. Споживання яловичини особами, для яких вона була основним продуктом харчування, практично не змінилося.
Чим можна пояснити ситуацію, при якій адекватно реагує на ризик лише третина населення? Автори дослідження не дають однозначної відповіді. Частково вони пояснюють це тим, що більшість людей усвідомлюють свою беззахисність та неможливість в індивідуальному порядку захиститися від суспільних ризиків, частково – розумінням не дуже високої ймовірності зазнати ушкоджень здоров’я чи загинути в результаті їхньої дії (за підрахунками тих же американців, ймовірність загинути в результаті терористичного акту в США становить 0,0011363%, в той час коли ймовірність нещасного випадку в побуті – 0,01%, тобто у 100 разів більша та й не кожен побутовий випадок закінчується смертю).
На відміну від окремих індивідуумів суспільства реагують на суспільні ризики дещо інакше. Як правило, засоби масової інформації та громадська думка перебільшують можливості настання таких ризиків і використовують їх як в політичних, так і в економічних цілях, звинувачуючи державні органи у недооцінці ризиків та вимагаючи збільшення асигнувань нібито на боротьбу з ними.
Проте проблема існує і в тій же Франції, яка виразилася в майже чотирьох тисячах автомашин, знищених під час заворушень в передмістях Парижа. Високий розвиток страхування майна чи життя і здоров’я від нещасних випадків не дає стовідсоткової гарантії відшкодування збитків, бо страхові компанії такі випадки переважно трактують як наслідки катастрофічних ризиків. Тому в ряді країн звучать пропозиції про запровадження обов’язкових видів страхування від терористичних дій або суспільних ризиків загалом, а страхові компанії розмірковують над зміною порядку формування і термінів зберігання страхових резервів на катастрофічні ризики.
Україні суспільні ризики у тому їх вигляді, який вони мають в розвинених країнах, поки що не загрожують. Примара трьох катастроф – екологічної, ядерної та пташиного грипу – залишається, але при нашій неквапливості та надії на те, що нас вони не зачеплять, дозволяє нам спокійно їздити у переповненому транспорті, відпочивати у забруднених місцях та споживати куряче м’ясо.