Однією з головних ознак розвитку світового бізнес-середовища початку ХХІ ст. є його інтернаціоналізація. Ця детермінанта знаходить своє відображення у постійному збільшенні міжнародних страхових проектів, розширенні інвестиційних програм, введенні єдиних стандартів, вимог, тарифів тощо. Не залишається осторонь від таких тенденцій і Україна. Все більш масштабною стає міжнародна діяльність деяких вітчизняних страховиків, які із внутрішньоукраїнських гравців вищої та середньої ліги вийшли на міжнародний рівень страхового бізнесу. Основою для подолання національних страхових кордонів стало рішення уряду щодо відкриття інвестиційних потоків на вітчизняний страховий ринок. Сьогодні ми можемо констатувати, що нового образу набувають страховики, у яких домінує іноземний капітал. Саме вони є прикладом інтернаціоналізації страхової індустрії.
Не менш важливим фактором, що демонструє розширення меж страхового бізнесу є розвиток професійного ринку перестрахування. Перестрахування є важливим економічним та фінансовим інструментом для кожної окремої страхової компанії, для кожної окремої держави, для розвитку економіки країни вцілому. Перестрахування – це інтернаціональний бізнес. Його міжнародне значення, без перебільшення, вже не раз відзначалось при відшкодуванні збитків у світових катастрофах.
В Україні, на жаль, при інтернаціоналізації страхового бізнесу і наближенні українського страхового ринку до світових стандартів, поки що відсутнє повне розуміння всієї глибинної сутності перестрахування і його великого значення як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.
Варто назвати головні проблеми, які підтверджують викладене.
1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».
Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не виначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.
2. Перестрахуванням займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.
3. Перестрахувальні діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.
- Такі законодавчі прогалини приводять до неоднозначного сприйняття сьогодні учасниками страхового ринку України доморощених українських перестрахувальних товариств, які позиціонують себе, як професійні перестраховики. І це добре відчуває на собі наша перестрахувальна компанія, яка працює на ринку України виключно як професійний перестраховик (маючи 12 ліцензій на страхування, ми не підписали жодного договору страхування), - коментує Алла Волошина, Голова Правління ПК «Лідер Ре».
Поява професійного перестраховика на страховому ринку України сьогодні є логічногю закономірністю і необхідністю розвитку української страхової індустрії вцілому. Прийшов час, коли всі учасники страхового ринку повинні зрозуміти, що перестрахування - це важлива, окрема складова страхового бізнесу, це окремий елемент страхової інфраструктури.
Лише професійні перестраховики, які ніколи не були конкурентами для страхових компаній, надають послуги останнім з метою захисту їх інтересів, портфелю та страхувальника. Саме в цьому і є головна філософія діяльності професійного перестраховика.
Усвідомивши таку філософську сутність, стає зрозумілим, що перестраховик це перш за все партнер, з яким ідучи поруч, можна вирішити багато завдань.
По-перше, на етапі укладання прямого договору страхування можуть погоджувати умови страхування, розробляти спільно прямі програми страхування від одиничних до комплексних, що спрощує процедуру перестрахування, яка починає діяти майже автоматично.
По-друге, існування професійного перестраховика дає можливість страховим компаніям підписувати портфельні (облігаторні) перестрахувальні програми. Фактично це визначення умов співпраці страховика і перестраховика по ще не існуючим договорам страхування.
По-третє, існування на ринку професійного перестраховика поступово приводить до утвердження в страховому середовищі єдиних правил, стандартів, визначень, обмежень і т.д. Враховуючи, що перестрахування по своїй суті інтернаціональний бізнес, саме перестрахування, представлене професійним перестраховиком «підтягує» ринок в цілому до світових стандартів.
По-четверте, саме внутрішній професійний перестраховик, працюючи в умовах одного ринку, знаючи особливості цього ринку, його специфіку і структуру, може запропонувати страховим компаніям індивідуальні програми перестрахування.
По-п’яте. Сьогодні всі констатують факт, що міжнародний ринок перестрахування характеризується достатньо високими тарифами та жорсткими андеррайтинговими вимогами . Відповідно, за таких умов більшості українським страховим компаніям не під силу отримати професійний перестрахувальний захист у перестраховиків-нерезидентів. Але альтернативні і професійні умови перестрахування може запропонувати український перестраховик за умови підтримки його страховиками. Як?
Перестраховик, як професійний гравець на внутрішньому страховому ринку, формує свій перестрахувальний портфель з урахування як міжнародного досвіду так і з урахуванням специфіки українського ринку, підтягуючи його до світових стандартів. Такий підхід дає можливість отримати достатню облігаторну ємкість на світовому ринку перестрахування по різних класах бізнесу для забезпечення потреб українських страховиків з однієї сторони і наростити фінансові можливості внутрішнього перестраховика, розширивши ємкість українського ринку перестрахування в цілому, з іншого боку. Тобто, викладений варіант співпраці учасників внутрішнього страхового ринку в галузі перестрахування сприятиме його професійному формуванню та розвитку, адаптації його до міжнародних стандартів та підходів, а також плавному входженню у світове перестрахувальне бізнес-середовище.
Варто зазначити, що ретроцесійна діяльність перестраховика є його професійною діяльністю, а не є ознакою його слабкості або фінансової не стабільності. Така діяльність характерна для всіх рейтингових перестраховиків і є підтвердженням постійного контролю за своїм портфелем і диверсифікацєю прийнятих на перестрахування ризиків.
Так ретроцесійна програма (2003 рік) рейтингових перестраховиків склала: Munich Re 6,6%, Swiss Re – 6,5%, Lloyd’s – 33,7%, Hannover Re – 43,2%, Allians AG - 32,4%, Transatlantic Re – 29,1%, Converium – 15,1%, SCOR – 28,6%, American Re – 65,6%.
Ще одним, шостим, аспектом розвитку професійного перестрахування в Україні є розвиток ринку перестрахування життя.
Не урегульованість на законодавчому рівні перестрахувальної діяльності і відсутність її ліцензування, породжує, логічно, невизначеність питання перестрахування життя. Якщо у ризикових видах страхування ще відслідковується логічна нитка перестрахувальних операцій і визначено суб’єкти, що мають право ними займатись, то у компаніях, які здійснюють страхування життя ситуація дещо складніша.
Враховуючи невелику кількість компаній, що здійснюють такий вид страхування в Україні (близько 20 компаній що працюють на ринку, хоча зареєстровано більше 50) та в умовах існуючого законодавчого поля, отримана ліцензія дає право займатися перестрахуванням лише на взаємній основі, передаючи один одному ризики, або передавати всі ризики без обмежень виключно за кордон. Інший фактор, що характеризує специфіку перестрахування ризиків компаній по життю, то це 100% приналежність деяких основних гравців у цьому напрямку до іноземних інвесторів. Як наслідок, ризики таких компаній перестраховуються у країні інвестора і законодавство такому процесу не заперечує, а навпаки, сприяє.
А як бути решті українських страхових компаній? Який варіант захисту свого портфелю обрати (факультативний чи облігаторний, квотний або на базі ексцеденту суми, чи квотно-ексцедентний) та захистом якого перестраховика скористатися? Як уже було визначено, існуюча законодавча база дає орієнтир страховикам лише на взаємність або на роботу з нерезидентом. Але в умовах становлення специфічного ринку страхування життя, формуванням позитивної страхової психології сприйняття необхідності та перспективності даного виду і його значення у майбутньому для кожного страхувальника, вимагає від страховиків неабияких зусиль для розвитку, розуміння і становлення самого бізнесу, а питання перестрахування, тим більше професійного, залишається в такий період на другому плані.
Сьогодні можна почути різні коментарі щодо перестрахування ризиків по життю у перестраховиків нерезидентів, визначити всі позитивні сторони такої співпраці. Але, з іншого боку, потрібно визнати, що неврегульованість питання перестрахування і в цьому сегменті страхового ринку України, стримує його професійний розвиток, уповільнює ріст загальноукраїнської страхової та перестрахувальної ємкості ринку страхування життя..
Відповідно до структури активів, що приймаються на покриття страхових резервів компаній по страхуванню життя, право вимоги до перестраховиків повинне складати не більше 40% загального розміру резервів, з них право вимоги до перестраховиків-нерезидентів – не більше 25% загального розміру резервів. Варто відмітити, що сьогоднішні перестрахувальні програми страхових компаній по страхуванню життя 100% підписані з перестраховиками–нерезидентами і питома вага участі перестраховиків у страхових резервах , а вони ж і перестраховики-нерезиденти, складала на початок 2005 року 28,2%.
Аналізуючи динаміку росту страхових платежів у 1 кварталі 2005 року у порівнянні з 2004 роком, стає очевидним, що попит на послуги по страхування життя у поточному році збільшиться як мінімум у 1,5 разів. Цифри підтверджують також зростаючу динаміку по участі перестраховиків у страхових резервах лайфових компаній – за перший квартал вона склала уже 26,1%, а на кінець звітного періоду може сягнути близько 40%. Такі тенденції уже вступають у протиріччя із законодавчими нормами.
Враховуючи вище викладене, хочеться запитати всіх, хто не байдужий і має відношення до роботи та регулювання страхового ринку: «Чому ніхто не розглядає можливість допуску до перестрахування ризиків по життю українських професійних перестраховиків та використання внутрішньої ємкості страхового ринку в цілому?» Це риторичне питання знаходить своє пояснення і відповідь у аналізі тенденцій розвитку світового перестрахувального ринку, де професійні перестраховики мають право здійснювати таке перестрахування.
Звичайно, сьогодні дехто може зауважити, що в нинішніх умовах українські професійні перестраховики не можуть займатись перестрахуванням ризиків по життю, хоча б тому, що не мають відповідної ліцензії. І це вірно. Але чому ми так вільно і самовпевнено передаємо ризики на перестрахування за кордон по всіх продуктах страхування життя, не проаналізувавши саму структуру ризиків, їх величину та їх ймовірність. Адже всі ризики, що відтікають за кордон на перестрахування, по своїй суті, в більшості, класика страхування від нещасних випадків з повним переліком відповідних ризиків (відомо, що накопичувальні програми страхування не перестрахуються) і збитковість по таких програмах за 2004 рік складала всього 6,3%. Для порівняння – збитковість по страхуванню автотранспортних ризиків коливається в межах 70-80%, але відслідковується постійна тенденція до перестрахування таких ризиків на внутрішньому ринку, а менш збиткові види, чомусь, навпаки перестраховуються кордоном.
Саме ці викладені проблеми заслуговують на глибокий аналіз всіма учасниками ринку і державними органами та інституціями. Лише після їх детального вивчення і розв’язання український ринок страхування та перестрахуавння може стати частиною світової страхової індустрії.
